Тема 4. Інвестиції в засоби виробництва Методичні поради до вивчення теми

Визначальною домінантою економічної політики будь-якої країни є реальні інвестиції. Вони складають економічну основу суспільства та впливають на досягнення макроекономічної стабільності в державі. Такий аспект дослідження свідчить про важливе значення реальних інвестицій в економічному розвитку країни та про ту роль, яку вони відіграють у функціонуванні ринкової економіки. Саме цим пояснюється стабільний інтерес економістів до теорії вкладання капіталу у виробництво на протязі багатьох років та актуальність розгляду даної теми.

Найчастіше під «реальними інвестиціями» розуміють економічні ресурси, які направляються на збільшення реального капіталу суспільства, тобто на розширення або модернізацію виробничого процесу.

В економічній літературі прийнято розрізняти «чисті ре­альні інвестиції», які направляються на збільшення основного капіталу та утворення нових основних та частини оборотних фондів як виробничого, так і не виробничого призначення, та «валові реальні інвестиції», які відрізняються від «чистих» на величину одноразових витрат, які забезпечують просте відтворення. Крім того, реальні інвестиції у формі капітальних вкладень включають у себе такі елементи «валових» інвестицій, як витрати на накопичення та реновацію основних фондів і накопичення оборотних фондів у частині приросту незавершеного будівництва. Отже, поняття «валові інвестиції» є більш широким порівняно з поняттям «капі­тальні вкладення», оскільки останні виключають витрати на утворення невстановленого обладнання та капітальний ремонт діючих ос­новних фондів.

Реальні інвестиції можуть виступати також у вигляді нетто-інвестицій, або початкових інвестицій, які здійснюються на основі проекту або при купівлі підприємства (фірми), та реінве­стицій (знову вивільнені інвестиційні ресурси, які використову­ються на придбання нових засобів виробництва). Нетто-інвес­тиції разом із реінвестиціями утворюють брутто-інвестиції.

Реальні інвестиції поділяються також на: інвестиції у «зовнішні умови», тобто в найбільш вигідні вкладання вільних коштів у сторонні виробничі та інші структури; та інвестиції у власну діяльність, тобто найбільш вигідне вкладання капіталу в підвищення конкурентного статусу підприємства як за рахунок внутрішніх, так і за рахунок зовнішніх джерел фінансування. Оскільки останній тип визначається як зовнішніми так і внутрішніми факторами, то інвестиційна діяльність підприємства повинна бути направлена з одного боку, на посилення пози­тивного впливу зовнішніх умов на діяльність підприємств, а з іншого – на вдосконалення виробничого потенціалу власного підприємства. Інвестиції у «зовнішні умови» здійсню­ються, як правило, у вигляді участі підприємства у спільних проектах.

Інвестиції внутрішнього характеру мають за мету розви­ток стратегічного потенціалу за рахунок приросту тих чи інших ресурсів (технічних, технологічних, інтелектуальних тощо) та ут­ворення необхідних товарно-матеріальних запасів.

Усі вище згадані інвестиції у реальні активи найчастіше здійснюються у вигляді реального інвестиційного проекту.

Основними формами реального інвестування є вкладення в:

1) основні активи на: придбання (або виготовлення) нового обладнання, в тому числі витрати на їх доставку, монтаж та введення в експлуатацію; модернізацію діючого обладнання; будівництво та реконструкцію будівель та споруд тощо.

2) нематеріальні активи, які пов'язані, передусім, із придбанням нової технології (патенту, ліцензій) та торгової марки.

3) оборотні активи, які передбачають забезпечення: нових та додаткових запасів основних та допоміжних матеріалів; нових та додаткових запасів готової продукції; збільшення рахунків дебіторів.

Загальна сума усіх вищезгаданих реальних інвестицій представляє собою сукупні реальні інвестиції, об'єктами яких виступають:

1. Нове будівництво являє собою будівництво нового об'єкта із закінченим технологічним циклом на спеціально виділеній території за спеціально розробленим або типовим проектом. Після вводу в експлуатацію повинне мати статус юридичної особи.

Інвестування в нове будівництво здійснюється з метою товарної або регіональної диверсифікації діяльності (створення філій, дочірніх підприємств, об'єктів роздрібної мережі і таке інше), а також — досягнення максимуму виробничої потужності наявних основних фондів (пропускної спроможності торговельних залів, ємкості складів) та потенційних можливостей подальшого нарощування обсягів діяльності підприємства безпосередньо в зоні його розташування.

2. Реконструкція являє собою суттєве перетворення виробничих та торговельно-технологічних процесів на основі досягнень науково-технічного прогресу. Метою її проведення є збільшення виробничої потужності підприємства на базі наявних основних фондів, підвищення якості торговельного обслуговування, економії поточних витрат і таке інше.

В процесі реконструкції здійснюється перепланування наявних виробничих, торговельних та складських приміщень, їх підготовка до розміщення нових видів обладнання і таке інше.

3. Придбання матеріальних активів (елементів активної частини основних фондів підприємства) здійснюється шляхом укладення договорів купівлі-продажу або лізингу (оренди) обладнання, транспортних засобів та інших елементів активної частини основних фондів.

Метою здійснення цієї форми інвестицій є оновлення активної частини основних фондів у зв'язку з їх фізичним чи моральним зносом, або збільшенням - у зв'язку із зростанням обсягів діяльності, змінами у торговельно-технологічному процесі і таке інше.

4. Модернізація здійснюється з метою удосконалення елементів активної частини основних фондів для приведення їх у стан, відповідний сучасним вимогам.

Модернізація обладнання виконується шляхом заміни окремих вузлів та механізмів обладнання, машин тощо. Результатом проведення модернізації є покращення технічних характеристик обладнання, і, як наслідок, — корисного ефекту від його використання.

5. Придбання цілісних майнових комплексів припускає вкладення інвестиційних ресурсів у суб'єкт підприємницької діяльності – підприємство з його фінансово-майновим потенціалом, конкурентними перевагами, іміджем, господарськими зв'язками.

При оцінці об'єктів реальних інвестицій використо­вується низка стандартів вартості майна, які застосовуються в за­лежності від мети оцінки (табл. 4.1).

Оцінка об'єктів реальних інвестицій базується на певних принципах, які умовно поділяють на три групи. Перша група принципів оцінки засновані на уявленнях інвестора і дають йому можливість з’ясувати цінність об'єкта інвестування. Принципи оцінки другої групи пов’язані з експлуатацією власності. Вони характери­зують фактори, які безпосередньо впливають на оцінку об’єктів реального інвестування. Третя група включає принципи, які харак­теризують вплив зовнішнього ринкового середовища на вартість об’єктів оцінки.

Таблиця 4.1. Характеристика основних видів вартості активів

Вид вартості активів	Характеристика
Обґрунтована ринкова вартість	Ціна, за якою майно мо­же переходити з рук продавця, який бажає його продати, до рук покупця, який бажає його купити, тобто це стартова по­чаткова ціна на ринку.
Нормативна вартість	Вартість об’єкта власності, що розраховується на основі методик і нормативів, затверджених відповідними органами (Держкоммайном, Держкомстатом).
Інвестиційна вартість	Конкретна вартість об'єкта, що оцінюється, для конкретного інвестора, виходячи з його осо­бистих інвестиційних цілей.
Внутрішня або фундаментальна вартість	Аналітична оцін­ка об'єкта, яка базується на знаннях та обліку його фінансово­го стану, а також перспектив одержання прибутку та чистого доходу.
Первісна вартість	Вартість активу на момент введення його в експлуатацію.
Ліквідаційна вартість	Характеризує чисту суму, яка може бути виручена при ліквідації об’єкта. Існує «впоряд­кована ліквідація», за якої процес продажу активів здійсню­ється протягом часу, достатнього, щоб одержати максимально можливу ціну нерухомості та «примусова ліквідація», за якої активи продаються швидко в ході одного аукціону, не враховуючи інтересів власника майна.
Балансова (бухгалтерська) вартість	Визначається балансовим рахунком як сума його активів за мінусом зносу, а також сум короткострокових та довгострокових зобов'язань. При цьому основні фонди оціню­ються з урахуванням останньої переоцінки за мінусом зносу та амортизації.
Відновлена (поточна) вартість	Балансова вартість з урахуванням переоцінки активів на дату оцінки вартості.
Страхова вартість	Вартість активу, обумовлена положеннями страхового контракту або поліса.
Відбудовна вартість	Вартість відтворення раніше створених об’єктів основних засобів у сучасних умовах, що визначається в ході їх переоцінки.

Синтезом усіх принципів оцінки є принцип най­більш ефективного використання об'єкту. Це варіант використання об’єкту, який обрано серед інших можливих законних варіантів реального інвестування, який є фізично здійснимим, достатньо обґрунтованим, має реальне фінансування і сприяє збільшенню вартості земельної ділянки, на якій розташовано об'єкт. Такий спосіб використання забезпечує об'єкту реальних інвестицій найвищу поточну вартість на дату оцінки.

Оцінку об’єктів інвестування здійснюють з використанням трьох основних підходів: дохідного, витратного (майнового) і порівняльного (ринкового). У рамках цих підходів розрізняють окремі методи оцінки (табл. 4.2), жоден з яких не має принципових переваг перед іншими. В цьому полягає головна проблема оцінки об’єктів реального інвестування.

Таблиця 4.2. Методи оцінки об’єктів реальних інвестицій

Метод оцінки	Сутність методу	Основна розрахункова модель
А	Б	В
1.Дохідний підхід
1.1.Метод дисконтування грошових потоків	Вартість об’єкта оцінки прирівнюється до сумарної теперішньої вартості майбутніх чистих грошових потоків (Cash-flow) або дивідендів, які можна отримати в результаті володіння ним, зменшеної на величину зобов’язань підприємства та збільшеної на вартість надлишкових активів.	, де ВОн – чиста (нетто) вартість об’єкта на дату оцінки, тис. грн.; FCFt – сумарна величина операційного та інвестиційного грошового потоку в періоді t, тис. грн.; ЗВ – залишкова вартість об’єкта реальних інвестицій, тис. грн.; i – коефіцієнт, який характеризує ставку дисконтування; t – період надходження грошових потоків; n – тривалість експлуатації об’єкта реальних інвестицій, роки.
1.2.Метод капіталізації доходів	Вартість об’єкта оцінки розраховується як поточна вартість майбутніх доходів від його використання, визначених на підставі коефіцієнта капіталізації.	де ВОк – вартість об’єкта реальних інвестицій за методом капіталізованого доходу, тис. грн.; П – очікувані доходи, які підлягають капіталізації, тис. грн.; i – ставка капіталізації (дорівнює ставці вартості власного капіталу). де середньозважена (загальна) ставка капіталізації; ставка капіталізації -го об’єкта; частка -го об’єкта оцінки у його загальній вартості.
2.Витратний (майновий) підхід
2.1.Оцінка за відновною вартість активів	Вартість об’єкта оцінки визначається на підставі інформації про вартість відтворення майна в існуючому вигляді в ринкових цінах на момент оцінки з урахуванням величини його зносу та індексації.	, де ВОв – відновна вартість об’єкта реальних інвестицій, тис. грн.; ПВ – Первісна вартість активу, тис. грн.; Кі – коефіцієнт індексації; З – знос активу, тис. грн.

Продовження таблиці 4.2

А	Б	В
2.2.Метод вартості чистих активів	Ринкова вартість об’єкта оцінки визначається шляхом корегування даних балансу цілісного майнового комплексну і розраховується як різниця між сумами ринкових вартостей всіх активів і зобов’язань підприємства	де ВОча – вартість об’єкта оцінки за методом чистих активів, тис. грн.; РВА – ринкова вартість активів, тис. грн.; РВЗ – ринкова вартість зобов’язань, тис. грн.
2.3.Метод ліквідаційної вартості	Базується на оцінці ринкової вартості активів за мінусом зобов’язань, витрат на ліквідацію активів та без урахування вартості гудвілу.	де ВОлв – вартість об’єкта оцінки за методом ліквідаційної вартості, тис. грн.; РВА – ринкова вартість активів, тис. грн.; РВЗ – ринкова вартість зобов’язань, тис. грн.; ЛВ – ліквідаційні витрати, тис. грн.; Г – вартість гудвілу, тис. грн.
3.Порівняльний (ринковий) підхід
3.1.Метод ринку капіталу	Передбачає оцінку вартості об’єктів реальних інвестицій на основі зіставлення значень окремих показників аналогічних об’єктів інвестування.	де ВОрк – вартість об’єкта оцінки за методом ринку капіталів, тис. грн.; По – значення показника, що порівнюється (чиста виручка, прибуток, грошовий потік), оцінюваного об’єкта, тис. грн.; М – мультиплікатор, що розраховується з використанням даних об’єкта-аналога.
3.2.Метод угод (продажів)	Базується на оцінці вартості об’єкта інвестування, виходячи з ціни продажу аналогічних об’єктів відкоригованої на поправочний коефіцієнт.	де ВОп – вартість об’єкта оцінки за методом продажів (угод), тис. грн.; Ва – вартість продажу об’єкта-аналога, тис. грн.; Кп – поправочний коефіцієнт, що характеризує рівень відмінності об’єкта оцінки та його аналогу.
3.3.Метод галузевих коефіцієнтів	Дає можливість розраховувати орієнтовну вартість об’єкта інвестування на підставі аналізу залежності між ціною продажу та визначеним показником активу, що склалася в практиці продажів у певній галузі.	Спеціальні формули, виведені на основі даних галузевої статистики, у вітчизняній практиці широкого розповсюдження не набули.

Саме тому на практиці фахівці застосовують одночасно декілька методичних підходів, що найбільшою мірою відповідають конкретним умовам, об’єктам інвестування, наявності та достовірності інформації.

Ключовим завданням оцінки інвестицій у реальні активи є оцінка ефективності інвестицій.

Під ефективністю реальних інвестицій розуміють отримання не лише економічного результату на кожну одиницю капітальних вкладень, а й досягнення будь-якого іншого ефекту (соціального, екологічного тощо).

Оцінка ефективності реальних інвестицій здійснюється з використанням економіко-математичних методів: елементарної математики, дослідження операцій (управління запасами, технічного зносу та заміни обладнання), економіко-математичного моделювання і факторного аналізу. Найбільш розповсюдженим на практиці є моделювання, яке відображає процеси фінансово-господарської діяльності за допомогою математичних формул.

В теорії і практиці реального інвестування вироблено два основних підходи до оцінки економічної ефективності вкладень в основний капітал. Один із них – статичний – зорієнтований на економічну оцінку ефективності капітальних вкладень. Згідно з цим підходом головна увага приділяється співвідношенням, що характеризують прибутковість та інтенсивність використання інвестованого капіталу, період окупності інвестицій. Зокрема, широкого застосування набули показники абсолютної ефективності капітальних вкладень, фондовіддача, продуктивність праці, період окупності капітальних витрат, фондоозброєність та інші (табл. 4.3).

За ринкових умов господарювання принципового значення для інвесторів набувають питання прибутковості проекту, визначення переваг та недоліків різних варіантів розглянутого проекту, порівняння прибутковості проектів з різними обсягами початкових вкладень та різною тривалістю. Для їх вирішення застосовуються методи оцінки ефективності проекту, виходячи з його життєвого циклу. Порівняно з тими, що використовувалися у плановій економіці, вони більш точні і покладені в основу другого – динамічного – підходу оцінки ефективності інвестиційних проектів. За цим підходом основоположними принципами оцінки ефективності реальних інвестицій є:

1. проведення оцінки на основі очікуваних фінансових результатів реалізації проекту - додаткового грошового потоку, який підприємство одержує від його реалізації;

2. врахування фактора часу при оцінюванні вартісних показників проекту;

Таблиця 4.3. Система показників статичної оцінки ефективності реальних інвестицій

Показник	Алгоритм розрахунку	Умовні позначення
1. Фондовіддача		Фв – фондовіддача, грн./грн.; В – виручка (дохід) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), грн.; – середньорічна вартість основних фондів, грн.; Фо – фондоозброєність, грн. на працівника; Ч – середньооблікова чисельність працівників. осіб; П – продуктивність праці, грн. на працівника; Зм – зарплатомісткість, грн./грн.; Кзофкв – коефіцієнт залежності приросту основних фондів від капітальних вкладень; - приріст основних фондів, грн.; Іок – інвестиції в основний капітал, грн.; Кв – капіталовіддача, грн./грн.; Ток – термін окупності капітальних витрат, роки; Еріч – річний економічний ефект за кращім варіантом інвестицій, тис. грн.; ∆К – додаткові капітальні вкладення, що забезпечили досягнення економічного ефекту, грн.; Еі - загальна (абсолютна) ефективність інвестицій в основний капітал, грн./грн.; ЧП – чистий прибуток, грн.; ЛВ – залишкова (ліквідаційна) вартість основних засобів, грн. Ср, Сд, Сн – собівартість річного випуску продукції відповідно на реконструйова-ному, діючому і новому підприємствах, грн.; Кн, Кр – капітальні вкладення у нове будівництво і реконструкцію, грн. Ерек – економічна ефективність реконструкції; Ен – нормативний коефіцієнт ефективності капіталовкладень; Сі – собівартість річного випуску продукції за і-м варіантом капіталовкладень, грн.; Кі – капітальні вкладення за і-м варіантом, грн.
2. Фондо-озброєність
3. Продуктивність праці
4. Коефіцієнт залежності приросту основних фондів від капітальних вкладень
5. Капітало-віддача
6. Період окупності капітальних вкладень
7. Коефіцієнт економічної ефективності капітальних вкладень
8. Коефіцієнт ефективності інвестицій
9. Коефіцієнт економічної ефективності реконструкції
10.Приведені витрати за варіантом капіталовкладень	Впі=Сі+Ен×Кі

3) диференціація ставки дисконтування, яка використовується при оцінюванні теперішньої вартості фінансових результатів окремих інвестиційних проектів, з урахуванням різного ступеня ризику та ліквідності проекту. Більш ризиковим проектам відповідає вища ставка дисконтування;

4) варіація ставки відсотку, який використовується для дисконтування, залежно від мети оцінки та особливостей інвестиційного проекту. При формуванні базового розміру ставки дисконтування можуть використовуватись: середньоринкова депозитна або кредитна ставка, норма прибутковості поточної господарської діяльності або за альтернативними видами інвестицій.

Вищерозглянуті принципи становлять основу динамічної оцінки ефективності інвестицій, яка включає систему відповідних показників (чиста теперішня вартість, внутрішня норма рентабельності, індекс доходності, індекс рентабельності, період окупності, модифікована внутрішня норма рентабельності). Їх вивченню буде приділено увагу в наступних темах курсу.