Термінологічний словник за темою

Агресивний інвестиційний портфель – політика інвестування, спрямована на максимізацію прибутку від вкладень у поточному періоді, незважаючи на високий рівень інвестиційного ризику.

Активне управління портфелем – сукупність методів управління інвестиціями, що ґрунтуються на переконанні про неефективність фінансових ринків, тобто в наявності можливостей щодо точної оцінки інвестиційної вартості цінних паперів і ефективного прогнозування майбутньої цінової динаміки.

Арбітраж – придбання і продаж фінансових активів на різних ринках з метою отримання гарантованого прибутку на різниці цін; одержання позитивного гарантованого (без ризикового) прибутку при нульових інвестиціях.

Бета (бета-коефіцієнт, β-коефіцієнт) – показник, що характеризує мінливість дохідності окремого фінансового активу чи портфеля цінних паперів порівняно з дохідністю цінних паперів на ринку в цілому; розраховується як відношення коваріації дохідності цінного папера (портфеля) і ринкового портфеля до дисперсії прибутковості ринкового портфеля.

Брокер – фізична чи юридична особа, що здійснює за визначену винагороду (комісію) продаж чи придбання цінних паперів за дорученням і за рахунок іншої фізичної чи юридичної особи.

Варант – цінний папір, що дає його власнику право придбання визначеної кількості акцій.

Депозитний сертифікат (ощадний сертифікат) – цінний папір, який емітується банком, що становить форму термінового депозиту, але на відміну від останнього, підлягає вільній купівлі-продажу на ринку.

Дивіденд (дивідендний дохід) – частина прибутку акціонерного товариства, яка щорічно (або з іншою періодичністю) розподіляється між акціонерами відповідно до кількості та виду акцій, що перебувають у їхньому володінні. Можуть набирати форми грошових виплат, акцій чи майна.

Дохідність – відсоткова зміна вартості інвестицій у фінансовий актив за визначений проміжок часу.

Емітент – приватна чи державна установа (організація), що випускає цінні папери для вільного продажу інвесторам.

Ефективна дохідність – ставка дохідності фінансового інструменту, розрахована з урахуванням можливостей з реінвестування одержуваних доходів.

Конвертована облігація – облігація, яка за бажанням власника може бути виміняна на інший цінний папір, найчастіше – просту акцію корпорації-емітента.

Консервативний інвестиційний портфель – інвестиційний портфель, що складається, як правило, з цінних паперів та інших фінансових інструментів, сформований за критерієм мінімізації ризику. Рівень дохідності такого портфеля невисокий.

Корпоративна облігація – цінний папір, що є борговим зобов’язанням, яке випускається корпорацією.

Купонна облігація – боргове зобов’язання, відсоток за яким виплачується у вигляді періодичних і, як правило, рівних за розміром виплат, що називаються купонами.

Купонна ставка – обсяг купонних виплат за рік у відсотковому вираженні до номінальної вартості облігації.

Курс цінних паперів – середня ціна. За якою здійснюється купівля-продаж окремих цінних паперів у певний період.

Лістинг – допуск цінного паперу до офіційної торгівлі (котирування) на фондовій біржі після ретельної оцінки його інвестиційних якостей.

Метод капіталізації доходу – метод визначення внутрішньої (істинної) вартості фінансових активів як сумарної дисконтованої вартості забезпечуваних ними доходів.

Модель дисконтованих дивідендів – метод капіталізації доходу, що застосовується для оцінки вартості акцій. Інвестиційна вартість акції відповідно до цього методу є сумарною дисконтованою вартістю майбутніх дивідендів.

Модель із постійним зростанням – різновид моделі дисконтованих дивідендів, що ґрунтується на припущенні про постійний темп приросту дивідендів.

Модель Марковіца – модель вибору ефективного портфеля, що полягає в пошуку портфеля із заданим рівнем очікуваної дохідності й мінімальною дисперсією дохідності.

Муніципальна облігація – облігація, емітентом якої виступає місцевий орган державної влади.

Номінальна вартість облігації – позначена на облігації ціна, за якою її буде викуплено при завершенні терміну обігу.

Облігація – цінний папір, що є зобов’язанням емітента щодо виплати інвестору (власнику облігації) основної суми боргу і відсотків у вигляді фіксованих платежів у визначений умовами емісії час.

Портфель зростання – інвестиційний портфель, сформований за критерієм максимізації приросту капіталу незалежно від показників поточної прибутковості та рівня ризику.

Портфель прибутку – інвестиційний портфель, сформований за критерієм максимізації поточного прибутку поза залежністю від показників зростання капіталу і рівня ризику.

Поточна прибутковість – показник річної прибутковості цінного папері, що розраховується як відношення відсоткових виплат чи дивідендів, одержуваних протягом року, до поточної ринкової ціни.

Похідний цінний папір (дериватив) – фінансовий інструмент, вартість якого базується на вартості іншого цінного папера (форвард, ф’ючерс, опціон).

Прибуток на одну акцію – чистий прибуток корпорації, за винятком дивідендів з привілейованих акцій, поділений на кількість звичайних акцій.

Привілейована акція – цінний папір, що свідчить про право власності на визначену частку майна корпорації; умовами випуску передбачено фіксований розмір дивідендів, що мають виплачуватися до виплати дивідендів за простими акціями; не дає права участі в управлінні корпорацією.

Проста акція – цінний папір, що свідчить про право власності на визначену частку корпорації, одержання частини прибутку у вигляді дивідендів і участь в управлінні корпорацією.

Ринкова капіталізація – агрегована вартість цінних паперів певного виду, що обертаються на ринку, яка дорівнює добутку ринкової ціни на кількість цінних паперів, що знаходяться у власності інвесторів.

Фінансові інвестиції – вкладення засобів у різноманітні фінансові інструменти (активи), серед яких найбільш вагому частину становлять цінні папери.

Цінний папір – документ, що забезпечує його власнику певні юридично закріплені майнові права.