2.1. Грошові розрахунки та принципи їх організації на підприємстві.

Для здійснення виробничої діяльності підприємства крім основних засобів повинні мати в необхідних розмірах і оборотні засоби. Серед них найважливіше значення мають грошові кошти, необхідні для придбання техніки, виробничих матеріалів, оплати праці, розра­хунків з бюджетом та іншими ланками фінансово-кредитної системи та ін.

Грошовими називають кошти у вигляді грошей, які перебувають у касі підприємства, на рахунках в установах банку, в акредитивах, у підзвітних осіб та депозитах до запитання.

Еквівалентами грошових коштів бувають короткострокові фінансові інвестиції, які можуть бути вільно конвертовані у відповідну суму грошових коштів та містити у собі незначний ризик щодо зміни вартості.

Основним джерелом (каналом) надходження грошових коштів на госпрозрахункових підприємствах є виторг від реалізації продукції, виконання робіт та надання послуг на сторону. Крім того, кошти на рахунки підприємств можуть надходити у вигляді бюджетних асиг­нувань, виторгу від ліквідації основних засобів, реалізації непотріб­ного майна, продажу валюти та валютних цінностей, здачі майна в оренду, страхових відшкодувань, фінансової допомоги від вищесто­ящих органів управління, банківських відсотків за розрахунково-де­позитними операціями, пені, штрафів, недоплат за порушення гос­подарських договорів, бюджетних дотацій, субвенцій тощо.

Виручка від продажу продукції, товарів, виконання робіт та надання послуг підприємствам та організаціям, робітникам, службовцям та населенню може надходити як у безготівковому ви­гляді на відповідні рахунки підприємств-постачальників (продавців) у банках, так і у вигляді готівки в їх каси з подальшим її внесенням у банк для зарахування на поточний рахунок. Інші надходження гро­шових коштів зараховуються, як правило, на поточний рахунок підприємства.

Таким чином, усі грошові кошти, що надходять підприємству або на його адресу, зберігаються на відповідних рахунках в установах банку. Однак у межах ліміту, встановленого банком, грошові кошти можуть зберігатися і в касі підприємства. Зберігання їх у касі госпо­дарства понад ліміт допускається протягом трьох днів під час випла­ти заробітної плати (оплати праці).

Порядок зберігання та використання грошових коштів підприємствами, організаціями та іншими суб'єктами господарювання регламентується відповідними статтями "Господарського кодексу України", а також Цивільного кодексу України, рішеннями Уряду та НБУ, а також Інструкціями про порядок відкриття та використання рахунків у національній та іноземній валюті, про організацію роботи з готівкового обігу установами банків України, про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженими відпо­відними постановами НБУ.

Відповідно до вказаних документів,грошові кошти, що надходять на підприємства як на поточний рахунок, так і в його касу, суб'єкти господарювання можуть використовувати в розрахунках між собою за придбані (продані) товарно-матеріальні цінності, продукцію, на­дані послуги, з іншими ланками фінансово-кредитної системи зі сплати різних податків, платежів, на виплату заробітної плати та прирівняних до неї платежів тощо. При цьому витрачатися грошові кошти на вказані цілі можуть як безготівковим шляхом через установи банків, так і готівкою, отриманою в банку, та у вигляді вируч­ки, що надходить у касу суб'єкта господарювання.

Однак витрачання виручки, що надходить у касу суб'єкта господарювання, на виплату заробітної плати та на інші цілі він може лише за умови, що підприємство не має заборгованості зі сплати по­датків та платежів у бюджет та позабюджетні централізовані фонди держави (Пенсійний, соціального страхування та ін).

Сума платежу готівкою одного підприємства (підприємця) іншим не повинна перевищувати 10 тис. грн протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами. При цьому кількість підприємств (підприємців), з якими можна здійснювати розрахунки готівкою про­тягом дня, не обмежується. Платежі одного підприємства (підприємця) іншим понад встановлену суму (10 тис. грн) мають здійснюватися ви­ключно в безготівковій формі. У разі здійснення підприємствами (підприємцями) розрахунків готівкою з іншими суб'єктами господарю­вання понад встановлені суми, кошти в розмірі перевищення додають­ся до фактичного залишку грошей у касі і в подальшому отримана сума порівнюється із затвердженим лімітом каси й застосовуються відповідні штрафні санкції за порушення ведення касових операцій.

Кошти з каси підприємства та його поточного рахунка витрача­ються з дозволу керівника суб'єкта господарювання, за винятком пла­тежів, що списуються в беззаперечному (безакцептному) порядку на основі виконавчих документів і претензій, визнаних платником.

Платіжні документи клієнтів приймаються банками до виконан­ня за наявності достатнього залишку власних коштів на рахунках цих платників. У разі браку коштів на рахунках платників платіжні документи до виконання банками не приймаються. Платіжні ж до­кументи органів стягнення приймаються банками до виконання не­залежно від наявності достатнього залишку грошових коштів на ра­хунку платника і виконуються банком частково в межах наявного залишку власних коштів на рахунку клієнта — платника податків, інших обов'язкових платежів, а з несплаченої суми повертаються органам стягнення.

Додержання встановленого порядку зберігання та витрачання грошових коштів забезпечує чітку їх організацію, прискорює обіг коштів у розрахунках, сприяє зниженню дебіторської та кредиторсь­кої заборгованості, укріпленню розрахунково-платіжної дисципліни.

До установ банків, підприємств, організацій, що порушують вста­новлений порядок зберігання та витрачання грошових коштів, тобто розрахунково-платіжну дисципліну, органами контрольно-ревізійної служби та Державною податковою адміністрацією застосовуються відповідні фінансові санкції.

У процесі здійснення виробничої діяльності (виробництва та продажу про­дукції, отримання і розподілу грошових доходів та накопичень тощо) суб'єкти господарювання вступають у різні розрахунково-грошові відносини з іншими підприємствами, організаціями, ланка­ми фінансово-кредитної системи, фізичними особами. Ці відносини пов'язані з оплатою придбаних товарів, наданих послуг, перераху­ванням у різні ланки фінансової системи встановлених податків та платежів, виплатою заробітної плати, пенсій, матеріальної допомо­ги працівникам тощо.

Таким чином, розрахунками в народному господарстві називається система грошових відносин, пов'язаних з оплатою товарів, послуг та ви­конанням інших фінансово-кредитних зобов'язань підприємств, органі­зацій, населення.

Розрахунки готівкою являють собою платежі готівкою підприємств і фізич­них осіб між собою за реалізовану продукцію, товари, виконані ро­боти, а також за операціями, які безпосередньо не пов'язані з реалі­зацією продукції (товарів, послуг) та іншого майна. Такі розрахун­ки готівкою здійснюються, як правило, з каси підприємств, установ, організацій.

У господарському обороті сфера застосовування готівки обмеже­на. Готівку використовують в основному для розрахунків з праців­никами підприємств — виплати заробітної плати, пенсій, допомоги, а в окремих випадках — для розрахунків за ТМЦ.

Між підприємствами, організаціями, установами та ланками фінансово-кредитної системи розрахунки здійснюються в основно­му в безготівковій формі через установи банків.

Сутність безготівкової форми розрахунків полягає в тому, що пла­тежі за товари та послуги, а також інші перерахування здійснюються не готівкою, а шляхом перерахування грошових коштів з рахунка плат­ника на рахунок постачальника або одержувача коштів відповідною установою банку.

Безготівкові розрахунки займають найбільшу питому вагу в розрахунково-платіжному обороті господарюючих суб’єктів. Призначення цієй форми розрахунків полягає в тому, щоб замінити готівку в платіжному обороті.

При побудові системи розрахунків необхідно виходити з вимог найбільшого наближення моменту здійснення платежу до моменту отримання продукції, товарів, послуг, недопущення утворення необґрунтованої кредиторської заборгованості, максимальної економії платіжних коштів для розрахунків та можливості забезпечення як­найефективнішого контролю за використанням грошових коштів. У зв’язку з цим, система безготівкових розрахунків повинна відповідати таким вимогам:

сприяти своєчасному отриманню постачальником грошових коштів за відвантажену продукцію або надані послуги;

створювати умови покупцю для контролю за дотриманням постачальником умов договору або угоди про поставку товарно-матеріальних цінностей, послуг;

забезпечувати можливість контролю зі сторони банку та постачальника за своєчасність та повнотою оплати продукції та послуг покупцем.

Враховуючи ці вимоги, в основу організації безготівкових розрахунків покладені такі основні принципи:

Самостійний вибір клієнтами установ банків для зберігання грошових коштів та форм безготівкових розрахунків.

Розрахунки, як правило, необхідно здійснювати одразу після відпуску (відвантаження) товарів, надання послуг або одночасно з ними.

Платежі мають здійснюватися через установи банку та під їх контролем тільки за розпорядженням платника та за наявності у нього необхідних коштів або права на отримання банківського кредиту.

Використання грошових коштів повинно бути тільки за цільовим призначенням.

Розрахунки повинні здійснюватись на основі розрахунково-латіжних документів типової форми.

Додержання вказаних принципів є обов’.зковим як для постачальника, так і для покупця.

Залежно від об'єктів платежів безготівкові розрахунки поділя­ються на розрахунки за товарними і нетоварними операціями.

Розрахунки за товарними операціями пов'язані з оплатою отрима­ної продукції, придбанням товарно-матеріальних цінностей та отри­манням послуг. У платіжному обороті вони мають найбільшу пито­му вагу.

До розрахунків за нетоварними операціями належать платежі в бюджет, із соціального та майнового страхування, погашення кре­дитів та відсотків за ними, із сплати пені, штрафів, недоутримок за порушення розрахунково-платіжної дисципліни та ін.

Залежно від місця здійснення платежу і перебування платника розрахунки поділяються на місцеві та міжміські.

Місцеві – це розрахунки, що здійснюються між підприємствами та організаціями, яких обслуговує одна або кілька місцевих установ банку. Вони займають більше 45% загальної суми платежів за товари та послуги та більше 80% у нетоварних платежах.

Міжміські – це розрахунки між підприємствами та організаціями, яких обслуговують установи банків, що знаходяться в різних містах або населених пунктах.

Поділ розрахунків на місцеві та міжміські має важливе значення для правильного дотримання документообігу та строків платежів.

Залежно від конкретних умов (місця здійснення розрахунків, по­годження між платниками та постачальниками, банківських правил про порядок оформлення та здійснення платежу) у системі безготівкових розрахунків застосовуються такі форми розрахунків: платіж­ними дорученнями; платіжними вимогами-дорученнями; із застосуванням чеків; акредитивами; векселями та ін.

Кожній формі безготівкових розрахунків відповідають певні види розрахункових документів, на основі яких банк виконує дору­чення про платежі. Так, у розрахунках платіжними дорученнями ви­користовується платіжне доручення, у розрахунках платіжними ви-могами-дорученнями — платіжна вимога-доручення, у розрахунках акредитивами — заява на акредитив, у розрахунках чеками — розрахунковий чек, у розрахунках векселями — простий та переказний векселі тощо.

Форми безготівкових розрахунків встановлені НБУ, а порядок їх застосування — Інструкцією про безготівкові розрахунки в України в національній валюті.

Суворе дотримання принципів, форм та правил здійснення безготівкових розрахунків забезпечує їх чітку організацію, прискорює оборотність коштів у розрахунках, знижує дебіторську та кредиторську заборгованість, сприяє укріпленню розрахунково-платіжної дисципліни, господарського розрахунку та підвищенню ефектив­ності виробництва.