Тема 1. Теоретичні основи оподаткування

1. Сутність та економічна природа податків

2. Функції та класифікація податків

3. Податкова політика

4. Податкова система: науково-обгрунтовані принципи формування

5. Елементи податку

6. Характеристика основних податків податкової системи України

7. Становлення та розвиток податкової системи України

8. Адаптація податкового законодавства до стандартів країн з розвинутою економікою

1. Сутність та економічна природа податків

Історично виникнення податків відноситься до періоду розподілу суспільства на соціальні групи та появи держави. Податки являють собою один із основних методів мобілізації державних доходів. В умовах приватної власності і ринкових відносин податки стають головним методом збирання доходів у державні бюджети. Як частина розподільчих відносин суспільства, податки завжди відображають закономірності виробництва. Зміна суспільно-економічних формацій, функцій та ролі держави впливає на конкретні форми податкових вилучень. За феодалізму домінували різноманітні натуральні збори з населення. Із розширенням функцій феодальної держави та утворенням централізованих держав поступово зростає роль грошових форм податків у формуванні державної казни.

У широкому розумінні податком є обов’язковий безумовний платіж, що стягується на основі державного примусу, проте не носить характеру покарання чи компенсації.

Велика кількість різноманітних визначень податків зустрічається в сучасній літературі. При цьому у всіх визначеннях незмінно підкреслюється, що податок – платіж обов’язковий. Тобто платежі, які не є для платників обов’язковими, не відносяться до податкових. До податків не відносяться будь-які добровільні виплати, внески та відрахування.

Податки є тими платежами, які здійснюються безповоротно, тобто їх сплата не встановлює будь-яких конкретних зобов’язань держави по відношенню до платника податку. Таким чином до податків не потрібно відносити платежі, обов’язок по сплаті яких виникає у зв’язку з укладанням платниками з державою, державними органами або іншими представниками держави будь-яких договорів.

До податків також не відносяться платежі обов’язкового характеру, що стягуються як будь-які санкції, наприклад штрафи, а також компенсаційні виплати, наприклад виплати, пов’язані з відшкодуванням понесених збитків.

В окремих визначеннях податків вказується, що податки – це платежі, що стягуються в установленому законом порядку.

Наприклад, Конституцією України передбачено, що виключно законами України встановлюється система оподаткування, податки і збори. У статті 67 Конституції також зазначено, що кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом¹.

Дані твердження справедливі у тому випадку, якщо вони стосуються цивілізованої держави, де обов’язок із сплати податків повинен встановлюватися законом. Проте такі визначення податків надзвичайно обмежують значення категорії «податок». У деяких сучасних державах податки можуть вводитися постановами вищої виконавчої влади. Іншими словами, від того, що обов'язок по сплаті будь-якого платежу не був установлений законодавчою владою, платіж не втрачає свого податкового характеру.

В інших визначеннях можна зустріти посилання на те, що податки – це платежі, що стягуються з юридичних та фізичних осіб.

Наприклад, “податки - це встановлені вищим органом законодавчої влади обов'язкові платежі, які сплачують юридичні і фізичні особи до бюджету в розмірах і в строки, передбачені законом”².

Проте обов'язок із сплати податків може покладатися не лише на окремих фізичних осіб, але і на їх об'єднання, що не є юридичними особами. Наприклад, у Франції прибутковий податок стягується із сукупного доходу всіх членів сім’ї (домогосподарства). До 20 ст. податки часто стягувалися не лише з окремих осіб, але і з таких їх об’єднань, як общини та гільдії. Крім того, існували податки, платниками яких виступали окремі адміністративно-територіальні одиниці.

Дуже часто відзначається, що податки – це грошові платежі, тобто стягуються в грошовій формі.

Наприклад, податки - це фінансові відносини між державою і платниками податків з метою створення загальнодержавного централізованого фонду грошових коштів, необхідних для виконання державою її функцій³.

Звичайно, в сучасних умовах більшість податкових виплат здійснюється в грошовій формі. Проте, з одного боку, історія містить багато прикладів здійснення податкових виплат в натуральній формі, а з іншого – деякі сучасні податкові системи в окремих випадках припускають сплату податків шляхом надання державі товарів чи послуг. Натуральна форма сплати податків найбільш характерна для галузей видобувної промисловості. В Росії в кінці 1990-х рр. почали використовуватися угоди про розподіл продукції, у відповідності з якими сплата деяких федеральних, регіональних та місцевих податків замінялася розподілом виробленої продукції між державою та інвесторами.

Податки – це один із способів формування доходів бюджетів. Як правило, податки стягуються з метою забезпечення платоспроможності різних рівнів державної влади. Проте податкові платежі можуть підлягати зараховуванню не лише в державні бюджети чи бюджети органів місцевого самоуправління, вони можуть виступати джерелом утворення різних фондів.

Якщо вважати, що до податків відносяться лише платежі, суми за якими зараховуються до державних бюджетів чи бюджетів органів місцевого самоуправління, то платежі в державні соціальні позабюджетні фонди необхідно виключити із платежів податкового характеру. Проте, податок не перестає бути податком лише на основі того, що законодавець встановлює необхідність його зарахування не на бюджетні рахунки, а на рахунки будь-яких організацій.

Податки потребують багатоаспектного осмислення, що перетворює науку про них у міждисциплінарну галузь знань.

У науці виділяють два системних підходи до трактування категорії “податок”. Перший з них базується на тезі Е.Сакса “послух і примус є необхідними елементами податкової теорії”. Другий – на сприйнятті податку як громадського обов’язку⁴.

Ф. Нітті визначає податок як ту частину багатства, яку громадяни примусово віддають державі та місцевим суспільно-правовим органам на цілі задоволення колективних потреб⁵. Відомий російський вчений І.Озеров під податками розуміє примусовий збір, який стягується з осіб, що знаходяться на даній території для покриття загальних витрат держави⁶.

Як зазначає французький вчений П.Д.Годме “....податок означає використання примусу для того, щоб змусити його платника виконати свій обов’язок. Податок являє собою порушення свободи і права власності платника податку. Тому використання влади в сфері податків повинно бути обмеженим, для того, щоб уникати зловживань. Природно, що лише законодавцю надається можливість визначати податки”⁷.

Другий напрямок фіскальної теорії визначає податок як платіж, що сплачується на основі свідомого вибору і власної оцінки характеру державної діяльності платником податків – податок Кларка.

Ще А. Сміт у своїх роботах вказував на те, що ”піддані держави повинні давати кошти на досягнення мети суспільства або держави”⁸. Це положення розвиває В.М. Федосов, який вважає, що “податок - це плата суспільства за виконання державою її функцій, це відрахування частини вартості ВНП на загальносуспільні потреби, без задоволення яких суспільство існувати не може”⁹. Д.Г. Черник у своїх працях зазначає, що “...система податків і зборів служить механізмом економічного впливу держави на суспільне виробництво, його структуру і динаміку, розміщення, прискорення науково-технічного прогресу”¹⁰.

Загальновизнано, що податок одночасно є економічним, господарським, політичним і соціальним явищем: економічним – оскільки являє собою інструмент регулювання економічного розвитку; господарським – виходячи з того, що сплачується у процесі перерозподілу створеного валового внутрішнього продукту; політичним – тому що є інструментом реалізації багатьох політичних рішень у різних сферах та галузях економіки та джерелом їх фінансування; соціальним – оскільки будь-який податок крім фіскальної і регулювальної дії має соціальні наслідки.

Кожен з цих проявів характеризується рухом вартості, що дозволяє визначити податок як універсальну вихідну категорію, що наділена рисами фінансів.

Звідси податки, як платежі, що відповідають наведеним вище ознакам, з необхідністю передбачають наявність певного рівня суспільних відносин, що забезпечував би формування достатньо розгалуженої структури суб’єктів публічної влади. Тому вважається, що податки формуються із виникненням держави. Проте зародкові форми податків виникають ще в додержавний період і забезпечують формування централізованих фондів матеріальних ресурсів, що є основою розвитку суспільства.

Отже, з одного боку, податки є результатом виникнення суспільних груп, а з іншого – джерелом матеріальних ресурсів для подальшого розвитку як речової, так і духовної складових людської цивілізації і є однією із фундаментальних основ цивілізаційного процесу. Вони являють собою результат пристосування людини до життя в умовах оточуючого світу і, як наслідок мають об’єктивний, природний характер.

Податок як фінансову і економічну категорію характеризують такі ознаки: примусовий характер, безеквівалентність, відсутність цільового використання, законодавча регламентація, однаковий підхід до всіх платників, зміна форми власності.

За економічним змістом податки являють собою спосіб перерозподілу нової вартості – національного доходу, виступають частиною єдиного процесу відтворення і специфічною формою виробничих відносин. При перерозподілі національного доходу податки забезпечують державну владу частиною нової вартості в грошовій формі. Частина національного доходу, перерозподілена при допомозі податків, стає централізованим фондом фінансових ресурсів держави. Процес примусового відчуження частини національного доходу має односторонній характер від платника податків до держави.

Податкові доходи держави формуються за рахунок нової вартості, створеної в процесі виробництва (працею, капіталом, природними ресурсами). Податки виражають реально існуючі грошові відносини, що проявляються в процесі вилучення частини вартості національного доходу на користь суспільних споживачів. Економічний зміст податків виражений у взаємовідносинах держави та господарюючих суб’єктів з приводу формування державних фінансів. Податкові відносини як частина фінансових відносин постійно змінюються.

Теоретично, економічна природа податку полягає у визначенні джерела його сплати.

Класики податкової теорії мали з цього приводу різні думки. Так, Н.Тургєнєв зазначав, що податок завжди повинен стягуватися з доходу і при тому з чистого доходу, а не з самого капіталу, щоб джерела доходів державних не вичерпувалися¹¹. На думку Д.Рікардо, податки завжди сплачуються в кінцевому підсумку або з капіталу, або із доходу країни¹².

Якщо взяти до уваги джерела сплати податків в сучасних економічних системах, то джерелами їх сплати можуть бути будь-які активи, що перебувають у власності платника. Податки можуть зменшувати як обсяг прибутку, отриманого підприємством, так і його капітал (включатися до собівартості виробництва продукції, надання послуг та виконання робіт).