Правознавство / Навчальна література / Міжнародне приватне право
.pdf3.Вашерозумінняпоняття“правосуб’єктність” ізЗагальноїдеклараціїправлюдини.
4.Яких іноземних громадян можна визнати в Україні недієздатними або обмежено дієздатними?
5.Відмінності між Конвенцією СНД від 22 січня 1993 р. та Договором між Польщею і Україною від 27 травня 1993 р. з питань судового визнання осіб недієздатними таобмежено дієздатними.
6.Чи можна нині іноземця в Україні визнати безвісно відсутнім або оголосити померлим?
61
Ðîçä³ë 5
ЮРИДИЧН² ОСОБИ — СУБ’ªКТИ М²ЖНАРОДНОГО ПРИВАТНОГО ПРАВА
5.1. ДЖЕРЕЛА ПРАВА
При вивченні цієї теми користуватимемося такими основними джереламиправа:
1.Цивільний кодекс України (зокрема розд. 8). Прийнятий Верховною Радою Української РСР 18 липня 1963 р. До нього неодноразово вносилися зміни та доповнення.
2.ЗаконУкраїни“Прозовнішньоекономічнудіяльність”. Прийнятий Верховною Радою Української РСР 16 квітня 1991 р. № 959-ХІІ.
3.Конвенція про правову допомогу і правові відносини з цивільних, сімейних і кримінальних справ. Укладена у Мінську в межах СНД
22 січня 1993 р.
4.Інструкція про порядок реєстрації представництв іноземних суб’єктів господарської діяльності в Україні. Затверджена наказом Міністерства зовнішніх економічних зв’язків і торгівлі України від
18 січня 1996 р. № 30.
5.Двосторонні договори України із зарубіжними країнами про правову допомогу і правові відносини.
6.Конвенція про транснаціональні корпорації. Укладена у Москві 6 березня 1998 р. у межах СНД.
7.Положенняпрофінансово-промисловігрупивУкраїні. Затверджене Указом Президента України від 27 січня 1995 р. № 85/95.
8.Закон України “Про промислово-фінансові групи в Україні”. Прийнятий Верховною РадоюУкраїни 21 листопада 1995 р.
62
9. Положення про створення (реєстрацію), реорганізацію та ліквідацію промислово-фінансових груп. Затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 20 липня 1996 р. № 781.
5.2. ПОНЯТТЯ “ЮРИДИЧНА ОСОБА”
Юридична особа — це утворення, яке можна зрозуміти лише у взаємозв’язку з правовим полем, що існує навколо неї. Як сказав мудрець: “Короля грає почет”. Немає підлеглих — немаєйкороля. Навідміну від фізичної юридична особа існує завдяки наявності правового поля. Щоправда, різні правопорядки неоднаково розуміють поняття “юридична особа”. Вітчизняний законодавець не вважає державу юридичною особою, бо саме держава створює її.
Короткоознайомимосязтим, якрозуміютьюридичнуособу, наприклад, у Великій Британії. Для цього скористаємося двома найпопулярнішими там юридичними словниками. “Правничий словник Коллінза” (Collins Dictionary of Law) наприкінці 90-х років XX ст. у статті “Особа” (Person) зазначав: “ Особаєпредметомзаконнихправ. Єдвавидизаконних осіб — людські істоти (human beings) і штучні особи (artificial persons), такіяккорпорації. ТовариствовАнглії неєокремоюзаконною особою, але у Шотландії воно є так званою квазі-особою”. У нотатці “Юридична особа” (Juristic Person) зазначений словник пояснював, що нею єорган (body), визнаний державоюяктакий, щонаділений правами йобов’язкамитаксамо, якіприродна (natural) аболюдська (human) особа; загальним прикладом є компанія. “Оксфордський правничий словник” (Oxford Dictionary of Law) у четвертій редакції (від 1997 р.) пояснював: “Юридична особа (штучна особа)” (juristic person (artificial person)) — цеутворення типукорпорації, щовизнається яктаке, щомає законну особовість (legal personality), тобто здатне мати законні права і обов’язки. Зазначенепоняттявживаєтьсяякпротилежнелюдськійособі, якуназивають“природноюособою”.
Розглянемо пояснення поняття “юридична особа” у вітчизняному словнику.
У статті “Особа у цивільному праві” “Юридичного словника-довід- ника”, випущеного київським видавництвом “Феміна” у 1996 р., зазначається: “Юридична особа — це організація, яка має відокремлене майно, може від свого імені набувати різних майнових і немайнових прав і виконуватиобов’язки, бутипозивачемабовідповідачемусуді, арбітражному суді або в третейському суді. Юридична особа має цивільну
63
дієздатність відповідно до встановлених цілей її діяльності. Дієздатність заобсягом, атакожмоментомвиникненняіприпиненнязбігаєтьсязправоздатністю. Правоздатність юридичної особи виникає з моменту затвердженняїїстатутуабоположення, авразіколивонаповиннадіятина підставі загального положення про організації певного виду— змоменту видання компетентним органом постанови про утворення її. Якщо статут підлягає реєстрації, правоздатність юридичної особи виникає
змоменту реєстрації. Правоздатність юридичної особи припиняється
зліквідацією її”.
Очевидно, вусіхкраїнахсвітуюридичнанаукаіпрактикавикористовуютьпоняття“юридичнаособа”. Аотзаконодавчіформулюванняцього поняття існують не скрізь.
У нашому законодавстві існує кілька офіційно сформульованих дефініцій юридичної особи. Ознайомимося з ними.
“Юридичними особами визнаються об’єднання осіб, установи або організації, якіможутьяктакінабуватиправзамайном, вступатиузобо- в’язання, позовувати і відповідати у суді” (ст. 13 Цивільного кодексу УСРР, затвердженого постановою ЦВКУСРРвід16 грудня1922 р.).
“Юридичною особою визнається організація, яка має у власності, повномугосподарськомувіданніабооперативномууправліннівідокремлене майно, відповідає за своїми зобов’язаннями цим майном і виступає у суді від свого імені.
Юридичні особи можуть мати майнові і особисті немайнові права і зобов’язання...” (витяг з п. 1 ст. 11 “Поняття юридичної особи” “Основ цивільного законодавства Союзу РСР і республік”, прийнятих Верховною Радою СРСР 31 травня 1991 р.).
“Юридичними особами визнаються організації, які мають відокремлене майно, можуть від свого імені набувати майнових та особистих немайнових прав і нести обов’язки, бути позивачами і відповідачами у суді, арбітражіабовтретейськомусуді” (ст. 23 “Поняттяюридичноїособи” Цивільного кодексу України від 18 липня 1963 р.).
“Юридична особа — це особа, зареєстрована як платник податку на доданувартість, маєіндивідуальний податковийномерплатникаподатку і здійснює операції з ввезення (пересилання) на митну територію Українитоварів(робіт, послуг) дляцільовоговикористаннянабудівництво, реконструкцію, ремонт і обслуговування об’єктів, а також обладнання і транспортних засобів, а саме:
• замовник (забудівельник) будівництва, реконструкції, ремонту і обслуговування об’єктів;
64
•особа, яка уклала договори (контракти) із замовниками (забудівельниками) будівництва, реконструкції, ремонту і облаштування об’єктів;
•особа, яка здійснює поставку обладнання і транспортних засобів,
атакож виконує роботи (надає послуги) для забезпечення і проведення щорічних зборів Європейського банку реконструкції та розвитку відповідно до додатку 2 до Закону — переможець тендеру, проведеного Організаційним комітетом Міжнародної ради координації діяльності з підготовки і проведеннящорічнихзборівЄвропейськогобанкуреконструкціїірозвитку” (витяг з п. 2 Порядку ввезення (пересилання) на митну територію України товарів (робіт, послуг) для цільового використання напідготовкупроведенняуКиєвіщорічнихзборівЄвропейськогобанку реконструкції та розвитку у травні 1998 р., затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 2 грудня 1997 р. № 1343).
5.3.ЦИВ²ЛЬНА ПРАВОЗДАТН²СТЬ ²НОЗЕМНИХ ЮРИДИЧНИХ ОС²Б В УКРА¯Н²
Про цивільну правоздатність іноземних підприємств та організацій у ст. 567 Цивільного кодексу України від 18 липня 1963 р. сказано надзвичайнослабо. Процитуємоцюстаттювїїофіційномузаписі: “Іноземні підприємства і організації можуть без особливого дозволу укладати в Українській РСР угоди по зовнішній торгівлі і по зв’язаних з нею розрахункових, страховихтаіншихопераціяхзрадянськимизовнішньоторговельними об’єднаннями та іншими радянськими організаціями, яким наданоправоукладеннятакихугод.
Цивільнаправоздатністьіноземнихпідприємствіорганізаційприукладенні угод по зовнішній торгівлі і по зв’язаних з нею розрахункових, страховихтаіншихопераціяхвизначаєтьсязазакономкраїни, дестворенопідприємство чиорганізацію”.
Параграф 2 “Юридичні особи” гл. 107 Книги восьмої “Міжнародне приватне право” проекту Цивільного кодексу України від 25 серпня 1996 р. сформульовано значно краще і сучасніше. Для порівняння процитуємовсічотиристаттіпараграфу.
“Стаття 1569. Особистий закон юридичної особи
1. Особистим законом юридичної особи вважається право країни місця знаходження юридичної особи.
65
2.Для цілей Книги восьмої цього кодексу під місцем знаходження юридичної особи розуміється країна, в якій юридична особа зареєстрована.
3.Місцемзнаходженняпідприємницькоготоваристваєкраїна, відповідно до права якої воно засноване, якщо товариство виконало вимоги права цієї країни щодо реєстрації та публічності або — за відсутності таких вимог — якщо воно організувало себе згідно з правом цієї країни. За відсутності цих умов застосовується право країни, з якої підприємницькетовариствокерується.
Стаття 1570. Правоздатність та дієздатність юридичної особи
Правоздатністьтадієздатністьюридичноїособивизначаєтьсязаособистимзакономюридичноїособи.
Стаття 1571. Обмеження повноважень органу або представника
юридичної особи
Юридична особа не може посилатися на обмеження повноважень її органу або представника на вчинення правочину, яке невідоме праву країни, в якій інша сторона має звичайне місце перебування або місце знаходження, крім випадків, коли інша сторона знала або повинна була знатипротакіобмеження.
Стаття 1572. Національний режим діяльності іноземних юридич-
них осіб в Україні
Іноземні особи займаються в Україні підприємницькою та іншою діяльністю, яка регулюється цивільним законодавством, згідно з правилами, встановленими цим законодавством для такої діяльності юридичнихосібУкраїни, якщоінше непередбачено законом”.
Очевидно, потрібно визнати за кращий проект Цивільного кодексу від 25 серпня 1996 р., а не Цивільний кодекс від 18 липня 1963 р.
Ознайомимосящездвомаформулюваннямиправоздатностіюридичної особи. Для прикладу візьмемо багатосторонню угоду за участю України та її двосторонній договір з іноземною державою.
“3. Правоздатністьвизначаєтьсязаконодавствомдержави, зазаконами якої вона (юридична особа. — Авт.) була утворена” (витяг зі ст. 23 “Правоздатність і дієздатність” Конвенції про правову допомогу і правові відносини з цивільних, сімейних і кримінальних справ від 22 січня 1993 р., укладеної в Мінську).
“2. Правоздатність юридичної особи визначається законодавством Договірної Сторони, на території якої вона заснована” (витяг зі ст. 21 “Правоздатність тадієздатність” ДоговоруміжУкраїноюіРеспублікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах від 27 травня 1993 р.).
66
Правовий статус іноземних юридичних осіб в Україні також може визначатисяміжнароднимиугодамиУкраїничиїївнутрішнімзаконодавством. Наприклад, підприємницька діяльність іноземних юридичних осіб на території України, її континентальному шельфі та виключній (морській) економічнійзонірегламентуєтьсяспеціальнимизаконодавчимиактамиУкраїни.
Зокрема, КабінетМіністрівУкраїнипостановоювід27 листопада1995 р. № 948 затвердив Порядок укладення контрактів на користування надрами за участю іноземних юридичних осіб і громадян. Принагідно зазначимо, що це джерело права іноземного елемента стосується стовідсотково.
Уп. 2 Порядку зафіксовано: “Напідставі контрактів можуть надаватися у користування окремі ділянки надр, в тому числі континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони України, родовища або частини родовищ корисних копалин як загальнодержавного, так і місцевогозначення, включаючитехногенніродовища”.
5.4. ПРЕДСТАВНИЦТВА ²НОЗЕМНИХ СУБ’ªКТ²В ГОСПОДАРСЬКО¯ Д²ЯЛЬНОСТ² В УКРА¯Н²
У п. 14 Інструкції про порядок реєстрації представництв іноземних суб’єктівгосподарськоїдіяльностівУкраїні, затвердженоїнаказомМіністерства зовнішніх економічних зв’язків і торгівлі України від 18 січня 1996 р. № 30, зазначається:
“Представництво суб’єкта господарської діяльності не єюридичною особою і не займається самостійно комерційною діяльністю, в усіх випадках воно діє від імені та за дорученням іноземного суб’єкта господарськоїдіяльності, вказаногоуСвідоцтвіпрореєстрацію, івиконуєсвої функції згідно із законодавством України. Представництво іноземного суб’єкта господарської діяльності може здійснювати функції, пов’язані з виконанням представницьких послуг, лише в інтересах іноземного су- б’єктагосподарської діяльності, вказаного уСвідоцтві”.
Керівник представництва діє на підставі належно засвідченої довіреностііноземногосуб’єктагосподарської діяльності.
Щодо діяльності представництв в Україні діє дозвільний порядок. Це означає, що спочатку потрібно отримати дозвіл на діяльність, а вже потім діяти.
Заява з проханням про реєстрацію повинна містити такі дані:
• найменування фірми;
67
•країну, вякій фірмамаємісце знаходження;
•адресу фірми;
•номертелефону, факсу;
•місто України, в якому планується відкрити представництво, та йогомайбутнюадресу;
•філії представництва (якщо вони будуть);
•кількість іноземців, які працюватимуть у представництві;
•датузаснування фірми;
•юридичний статус фірми;
•кількість співробітників фірми;
•назвубанку, вякомуфірмамаєрахунок, іномеростаннього;
•сферу діяльності фірми;
•мету відкриття та сферу діяльності представництва, інформацію
про ділові зв’язки з українськими партнерами і перспективи розвиткуспівробітництва.
Окрімзаявипотрібноподатитакідокументи:
1.Витяг з торговельного (банківського реєстру) країни, у якій має місцезнаходження офіційнозареєстрованеголовнеуправління(контора) іноземногосуб’єктагосподарювання.
2.Довідку від банківської установи, в якій іноземний суб’єкт господарюваннямаєрахунок.
3.Довіреність навиконання представницьких функцій вУкраїні. Зазначені документи мають бути нотаріально засвідчені за місцем їх
видачі, належно легалізовані у консульських установах, що представляють інтереси України (якщо міжнародним договором України не передбачено інше), супроводжуватися перекладом наукраїнську мову, завіренимпечаткоюофіційногоперекладача.
“Вік” документів неможеперевищувати шести місяців. Подаючи документи на реєстрацію, заявник сплачує державний збір у розмірі 2500 доларівСША.
Якщодлявідкриттяпредставництвапотрібнийдозвілдержави, вякій відповідний суб’єкт господарювання має місце знаходження, то представникивладивУкраїнівимагаютьподаннякопіїтакогодозволу.
Відмову у реєстрації можна оскаржити в суді чи арбітражному (господарському) судіУкраїни.
У разі реєстрації представництва заявнику видається Свідоцтво про реєстрацію встановленого зразка. Представництво вважається відкритим з дати реєстрації.
68
Свідоцтво єпідставою для звернення доорганів Управління візіреєстрацій Міністерства внутрішніх справ України для одержання віз іноземними співробітниками та реєстрації їх паспортів.
На основі Свідоцтва Міністерство праці України дає дозвіл на працевлаштування вУкраїні іноземних співробітників представництва протягомперіодуйогоіснування.
Свідоцтво є також підставою для таких дій:
•відкриттяпоточнихрахунківубанкахУкраїни;
•безмитного провезення майна та обладнання, які тимчасово ввозяться на територію України для забезпечення функціонування представництва;
•реєстрації в органах державтоінспекції України автомобілів пред-
ставництва таодержання нанихномерних знаків.
Протягоммісяцявіддатиреєстрації представництво зобов’язанестати на облік у податковій інспекції за місцем знаходження представництвавУкраїні тавМіністерстві статистики України.
Докінцягрудня1999 р. іноземнісуб’єктигосподарюванняреєстрували свої представництва у Міністерстві зовнішніх економічних зв’язків і торгівлі України. У зв’язку з реорганізацією центральних органів виконавчоївладивоноввійшлодоМіністерстваекономікиУкраїни.
Діяльність представництва припиняється за таких умов:
•ліквідується іноземний суб’єкт господарської діяльності, що має своєпредставництво вУкраїні;
•представництво було відкрито на підставі угоди з іноземною державою, а дія цієї угоди припинилася;
•рішення про це прийняв відповідний іноземний суб’єкт господарської діяльності;
•український суд припинив діяльність представництва з огляду на невиконаннянимчивідповідниміноземнимсуб’єктомгосподарськоїдіяльностівимогзаконодавстваУкраїни.
5.5.ТРАНСНАЦ²ОНАЛЬН² КОРПОРАЦ²¯
У підручниках з міжнародного приватного права розглядаються такожтранснаціональнікорпорації(ТНК). Зазначається, щоТНКєгрупою самостійних підприємств (юридичних осіб). Свою діяльність вони здійснюють натериторії кількох держав. Прицьомуструктурні підрозділи є суб’єктаминаціональногоправа, акерівництвотаконтрольздійснюютьсязєдиного центру. Урезультаті діяльність складової ТНКрегулюється законодавством відповідної держави, а корпорація у цілому перебуває
69
поза юрисдикцією певної держави (групи держав) або міжнародної організації.
Підприємства, що входять до складу ТНК, можуть бути філіями, дочірніми або спільними підприємствами. Транснаціональні корпорації бувають однонаціональними за характером капіталу, але багатонаціональними за географією діяльності, а можуть бути міжнародними як за капіталом, так і за сферою діяльності.
Транснаціональні корпораціїузурпуваливеличезнуекономічнусилу. У 1970 р. у 15 найрозвиненіших країнах світу розміщувалися штабквартири 7,5 тис. ТНК. Станом на 1994 р. їх кількість у цих країнах збільшилася до 25 тис. У 1997 р. у світі налічувалося 50 тис. ТНК. Вони контролювали 40 % усіх приватних капіталовкладень, випускали третину світової продукції. На ТНК працюють 100 млн. чол., що становить 4 % зайнятих у розвинених країнах і 12 % зайнятих у країнах, що розви-
ваються.
Підрозділ “Джерелаправа” цьогорозділуміститьнайголовніші акти вітчизняного законодавства, що стосуються ТНК. Як бачимо, спочатку був виданий Указ Президента про фінансово-промислові групи, потім з’явивсяЗакон, анайогорозвитокУрядухваливпостанову.
ОзнайомимосякороткоізЗакономУкраїни“Пропромислово-фінан- сові групи в Україні” від 21 листопада 1995 р. Він невеликий за обсягом і має таку структуру:
Стаття1. Визначення термінів.
Стаття2. Головне підприємство таучасники промислово-фінансової групи. Стаття3. Порядокстворенняпромислово-фінансової групи.
Стаття4. Пільги, щонадаютьсяголовномупідприємствутаучасникампромис- лово-фінансової групи.
Стаття5. Облік і звітність щодо кінцевої та проміжної продукції промисловофінансової групи.
Стаття6. Реорганізація промислово-фінансової групи. Стаття7. Ліквідація промислово-фінансової групи.
У ч. 1 ст. 1 зазначається:
“...промислово-фінансова група (ПФГ) — об’єднання, до якого можутьвходитипромисловіпідприємства, сільськогосподарські підприємства, банки, наукові і проектні установи, інші установи та організації всіхформвласності, щомаютьнаметіотримання прибутку, таякестворюється за рішенням Уряду України на великий термін з метою реалізації державних програм розвитку пріоритетних галузей виробництва і структурноїперебудовиекономікиУкраїни, включаючипрограмизгідно зміждержавнимидоговорами, атакожвиробництвакінцевоїпродукції”.
70