Правознавство / Навчальна література / Міжнародне приватне право
.pdfУ1977 р. Цивільний кодекс України було доповнено ст. 5694, у якій містяться колізійні прив’язки щодо делікту з іноземним елементом. Наведемо зазначену статтю:
“Стаття 5694. Закон, застосовуваний до зобов’язань, які виника-
ють внаслідок заподіяння шкоди
Праваіобов’язкисторінзазобов’язаннями, яківиникаютьвнаслідок заподіяння шкоди, визначаються зазакономкраїни, демаламісцедіячи іншаобставина, щопослужилапідставоюдлявимогипровідшкодування шкоди.
Праваіобов’язкисторінзазобов’язаннями, яківиникаютьвнаслідок заподіянняшкодизакордоном, якщосторониєукраїнськимигромадянамиабоукраїнськимиорганізаціями, визначаютьсязаукраїнськимзаконом.
Іноземний закон не застосовується, якщо дія чи інша обставина, яка
єпідставою длявимогипровідшкодування шкоди, заукраїнським закономнеєпротиправною”.
Колізійне регулювання деліктних зобов’язань міститься івКонвенції СНД від 22 січня 1993 р. Наводимо формулювання відповідної статті:
“Стаття42. Відшкодування шкоди
1. Обов’язкизвідшкодуванняшкоди, окрімтих, щовипливаютьздоговорів та інших правомірних дій, визначаються за законодавством ДоговірноїСторони, натериторіїякоїмаламісцедіячиіншаобставина, яка послужилапідставоюдлявимогипровідшкодуванняшкоди.
2. Якщозавдавач шкоди іпотерпілий єгромадянами однієї ДоговірноїСторони, тозастосовуєтьсязаконодавствоцієїДоговірноїСторони.
3. У справах, згаданих у пунктах 1 і 2 цієї статті, є компетентним суд Договірної Сторони, натериторії якоїмаламісцедіячиіншаобставина, щопослужила підставоюдлявимогипровідшкодування шкоди. Потерпілий може подати позов також у суді Договірної Сторони, на території якоїмаємісцепроживання відповідач”.
Уст. 1593 “Зобов’язаннявнаслідокзавданняшкоди” проектуЦивільного кодексу України від 25 серпня 1996 р. зазначалося:
“1. Права та обов’язки за зобов’язаннями, що виникають внаслідок завдання шкоди, визначаються за правом країни, в якій мала місце дія абоіншаобставина, щосталапідставою длявимогипровідшкодування шкоди. Проте сторони зобов’язання у будь-який час після його виникненняможутьобратиправокраїнисуду.
2.Права та обов’язки за зобов’язанням, що виникають внаслідок завданняшкодизакордоном, айогосторонимаютьзвичайнемісцепере-
101
бування або місце знаходження в одній країні, визначаються за правом країни.
3. Іноземне право не застосовується, якщо дія чи інша обставина, щосталапідставоюдлявимогипровідшкодуванняшкоди, зазаконодавствомУкраїнинеєпротиправною”.
КОНТРОЛЬН² ПИТАННЯ
1.Поняття “делікт”. Чи вживається воно офіційно в Україні?
2.Як розуміли “делікт” та “квазіделікт” у Стародавньому Римі?
3.Як і коли започаткувалося регулювання деліктних зобов’язань іноземців за радянських часів?
4.Умови виникнення деліктних зобов’язань, що їх визнає нині законодавство України.
5.Коли у Цивільному кодексі України від 18 липня 1963 р. з’явилася стаття, що містила колізійну прив’язку щодо делікту з іноземним елементом?
6.Генеральнийделікт.
7.Сингулярні делікти в англосаксів.
8.Змішаний делікт.
9.Когоназиваютьделінквентом?
102
Ðîçä³ë 9
ЗОВН²ШНЬОЕКОНОМ²ЧНА
IJßËÜͲÑÒÜ
9.1. ДЖЕРЕЛА ПРАВА
Найважливіші джерелаправатеми:
1.ЗаконУкраїни“Прозовнішньоекономічнудіяльність”. Прийнятий ВерховноюРадоюУкраїнськоїРСР16 квітня1991р. №959-ХІІ. ДоЗакону неодноразово вносилися зміни та доповнення.
2.ЗаконУкраїни“Пропідприємництво”. ПрийнятийВерховноюРадоюУкраїнськоїРСР7 лютого1991р. №698-ХІІ. ДоЗаконунеодноразово вносилися зміни та доповнення.
3.ЗаконУкраїни“Пропідприємства”. ПрийнятийВерховноюРадою Української РСР 27 березня 1991р. № 888-ХІІ. До Закону неодноразово вносилися зміни та доповнення.
4.ЗаконУкраїни “Прорежиміноземного інвестування”. Прийнятий Верховною Радою України 19 березня 1996 р. № 93/96-ВР. Закон змінювавсятадоповнювався.
5.Указ Президента України “Про додаткові заходи щодо збільшення надходжень інвестицій в економіку України” від 22 лютого 2001 р.
№108/2001 (Офіційний вісник України. — 2001. — № 9).
6.Положення“Пропорядокдержавноїреєстраціїдоговорів(контрактів) про спільну інвестиційну діяльність за участю іноземного інвестора”. Затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 30 січня 1997 р. № 112 (Офіційний вісник України. — 1997. — № 6).
7.РозпорядженняПрезидентаУкраїни“Провпорядкуванняконтролюзазовнішньоекономічною діяльністю резидентів України” від21 лютого 2000 р. № 90/2000-рп. Код нормативного акта 14704/2000 (Офіційний вісник України. — 2000. — № 8).
103
8.Положення“Проформузовнішньоекономічнихдоговорів(контрактів)”. ЗатверджененаказомМіністерства економікитазпитаньєвропейської інтеграції України від 6 вересня 2001 р. № 201 (Офіційний вісник України. — 2001. — № 39).
9.Порядок реєстрації та обліку зовнішньоекономічних договорів. Затверджений наказом Міністерства економіки України від 29 червня 2000 р. № 136. Зареєстрований у Міністерстві юстиції України 17 липня
2000 р. за № 420/4641.
Зазначенимнаказомбулитакожзатвердженітакідокументи:
•Інструкція пропорядок заповнення інформаційної карткизовнішньоекономічногодоговору(контракту);
•Інструкціяпрозаповненнякарткиреєстраціїоблікузовнішньоекономічногодоговору(контракту);
•Перелік товарів (текстильних виробів) за кодами ТН ЗЕД (походженнямзУкраїни), щодоякихміжнароднимидоговорамипередбачено добровільні обмеження експорту;
•Перелік товарів походженням з України, на імпорт яких введено одностороннікількісніобмеження(квотування, контингентування, ліцензування) деякими державами, економічними угрупованнями, митними союзами;
•Переліктоварів, експортякихздійснюєтьсявідповіднодоконкретнихзаходівзметоюзапобігання антидемпінговим процедурам;
•Перелік країн, у разі експорту в які товарів зовнішньоекономічні договори(контракти) підлягаютьобліку(реєстрації);
•Розрахунок вартості витрат Міністерства економіки України, по- в’язаних з оформленням та видачею карток реєстрації обліку зов-
нішньоекономічних договорів.
(Зазначені акти містяться в “Офіційному віснику України”. — 2000. — № 30.)
10.Угода про порядок вирішення спорів, пов’язаних із здійсненням господарської діяльності. Підписана у Києві 20 березня 1992 р. урядами держав — учасницьСНД.
11.Вашингтонська конвенція 1965 р. про порядок вирішення інвестиційних спорів між державами та іноземними особами (Convention on the Settlement of Investment Disputes Between States and Nationals of Other States).
Верховна Рада України 16 березня 2000 р. прийняла Закон України
№1547-ІІІ“ПроратифікаціюКонвенціїпропорядоквирішенняінвести-
104
ційних спорів між державами та іноземними особами”. У ньому зазначається:
“ВерховнаРадаУкраїнипостановляє:
Конвенцію про порядок вирішення інвестиційних спорів між державами та іноземними особами, підписанувідіменіУкраїни3 квітня1998 р. вм. Вашингтоні, ратифікувати” (Відомості Верховної Ради України. — 2000. — № 21).
12.Сеульська Конвенція 1985 р. про заснування багатостороннього агентства з гарантій інвестицій (Seoul Multilateral Investment Agency Convention).
13.КонвенціяООН1980 р. продоговориміжнародноїкупівлі-прода-
жу товарів (United Nations Convention on the Contracts for the International Sale of Goods). Україна є учасницею Конвенції з 1 лютого 1991 р. Конвенція відома ще як “Віденська” за місцем укладення.
14.Конвенція про позовну давність у міжнародній купівлі-продажу товарів від 14 червня 1974 р. (Convention on the Limitation Period in the International Sale of Goods). Набула чинності 1 серпня 1988 р., для України — 1 квітня 1994 р. Конвенція ратифікована постановою Верховної Ради України від 14 липня 1993 р. № 3382-XII.
9.2.СУБ’ªКТИ ЗОВН²ШНЬОЕКОНОМ²ЧНО¯ Д²ЯЛЬНОСТ²
Уст. 2 “Видипідприємств” ЗаконуУкраїни “Пропідприємства вУкраїні” зазначається, що у зв’язку з іноземним елементом відповідними видами підприємств можуть бути:
•спільні підприємства, засновані на базі об’єднання майна різних власників (змішана форма власності); учислі засновників спільногопідприємстваможутьбутиюридичніособитагромадяниУкраїни та інших держав;
•підприємства, засновані на власності юридичних осіб і громадян інших держав (створення таких підприємств передбачається регулюватиокремимзаконодавствомУкраїни).
В об’єднання підприємств в Україні можуть входити підприємства інших держав.
Статтю 25 “Зовнішньоекономічна діяльність підприємства” зазначеногоЗаконусформульованотак:
“1. Підприємство самостійно здійснює зовнішньоекономічну діяльність.
105
2.Порядок використання виручки підприємства в іноземній валюті визначаєтьсявалютнимзаконодавствомУкраїни.
3.Підприємство маєправоодержуватикредитивідсвоїхзарубіжних партнерів. Прицьомувалютазараховуєтьсянабаланспідприємстваівикористовується нимсамостійно. Поодержанихпідприємством кредитах держава відповідальності не несе.
Підприємство, яке здійснює зовнішньоекономічну діяльність, може відкриватизамежамиУкраїнисвоїпредставництватавиробничіпідрозділи, утворення яких здійснюється за кошти підприємства.
4.Підприємство у своїй зовнішньоекономічній діяльності з питань економічної, технологічної, екологічної та санітарної безпеки контролюєтьсядержавнимиорганами”.
Стаття 2 “Суб’єкти підприємницької діяльності” Закону України “Про підприємництво” передбачає, що “…суб’єктами підприємницької діяльності (підприємцями) можуть бути:
громадяниУкраїни, іншихдержав, необмеженізакономуправоздатності або дієздатності;
юридичні особи всіх форм власності, встановлених Закон України “Провласність”…”
Принагіднозазначимо, щост. 1 “Підприємництво вУкраїні” спочатку було сформульовано так: “Підприємництво — це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг та заняттю торгівлею з метою одержанняприбутку”.
ВерховнаРадаУкраїниЗаконом“Провнесеннязміндостатті1 Закону України “Про підприємництво” від 22 лютого 2000 р. № 1481-ІІІ зазначену статтю виклала у такій редакції:
“Підприємництво — це безпосередня самостійна, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб’єкт підприємницькоїдіяльностіупорядку, встановленомузаконодавством.
Створення(заснування) суб’єктапідприємницької діяльності— юридичної особи, а також володіння корпоративними правами не є підприємницькоюдіяльністю, крімвипадків, передбачених законодавством”.
УЗаконі України “Пропідприємництво” єстаття, якаповністю присвячена іноземному елементу:
“Стаття 16. Діяльність іноземних підприємств
Іноземні громадяни та особи без громадянства, які здійснюють підприємницьку діяльність на території України, на її континентальному
106
шельфі та у виключній (морській) економічній зоні, користуються такими ж правами і несуть такі ж обов’язки, що й громадяни України, якщо інше не випливає з Конституції України, цього Закону та інших законодавчихактівУкраїни.
Особливості здійснення підприємницької діяльності на території України, на її континентальному шельфі та у виключній (морській) економічній зоні іноземними юридичними особами визначаються законодавчимиактамиУкраїни”.
Закон України “Про зовнішньоекономічну діяльність” від 16 квітня 1991 р. № 959-ХІІ має таку структуру:
|
|
РозділІ |
|
|
Загальні положення |
Стаття |
1. |
Визначення термінів. |
Стаття |
2. |
Принципи зовнішньоекономічної діяльності. |
Стаття |
3. |
Суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності. |
Стаття |
4. |
Види зовнішньоекономічної діяльності. |
Стаття |
5. |
Право на здійснення зовнішньоекономічної діяльності. |
Стаття |
6. |
Договори (контракти) суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності та |
|
|
право, що застосовується до них. |
|
|
РозділІІ |
|
|
Регулювання зовнішньоекономічної діяльності |
Стаття |
7. |
Основи регулювання зовнішньоекономічної діяльності. |
Стаття |
8. |
Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності. |
Стаття |
9. |
Органи державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності. |
Стаття10. |
Органи місцевого управління зовнішньоекономічною діяльністю. |
|
Стаття11. Принципи оподаткування приздійсненні зовнішньоекономічної діяльності.
Стаття12. Обов’язковий розподіл виручки від зовнішньоекономічної діяльності в іноземній валюті.
Стаття13. Принципимитногорегулюванняприздійсненнізовнішньоекономічної діяльності.
Стаття14. Ведення розрахунків та кредитування суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності.
Стаття15. Страхуваннязовнішньоекономічних операцій.
Стаття16. Ліцензування і квотування зовнішньоекономічних операцій. Стаття17. Заборонаокремихвидівекспорту таімпорту.
Стаття18. Порядок встановлення і використання технічних, фармакологічних, санітарних, фітосанітарних, ветеринарних таекологічних стандартів тавимог.
Стаття19. Спеціальні імпортні процедури.
107
Стаття20. Антимонопольні заходи у галузі зовнішньоекономічної діяльності. Стаття21. Державне замовлення.
Стаття22. Облік зовнішньоекономічних операцій, звітність та аудит суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності.
Стаття23. Інформаційне забезпечення зовнішньоекономічної діяльності. РозділІІІ
Спеціальні правові режими зовнішньоекономічної діяльності
Стаття24. Спеціальні економічні зони.
Стаття25. Інші спеціальні правові режими зовнішньоекономічної діяльності. РозділІV
Економічні відносини України з іншими державами та міжнародними міжурядовими організаціями
Стаття26. Економічні відносини України з іншими державами.
Стаття27. Відносини України з міжнародними міжурядовими економічними організаціями.
Розділ V
Захист прав і законних інтересів держави та інших суб’єктів зовнішньоекономічної і господарської діяльності України
Стаття28. Захист прав і законних інтересів держави та інших суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності України замежамиУкраїни.
Стаття29. Заходи України у відповідь на дискримінаційні та недружні дії іноземних держав.
Стаття30. Обмеження реекспорту.
Стаття31. Заходи проти недобросовісної конкуренції. РозділVI
Відповідальність у зовнішньоекономічній діяльності
Стаття32. Загальні засади відповідальності суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності.
Стаття33. Види та форми відповідальності узовнішньоекономічній діяльності. Стаття34. Відповідальність України як держави.
Стаття35. Відповідальність суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності. Стаття36. Порядок здійснення відповідальності.
Стаття37. Спеціальні санкції за порушення цього або пов’язаних з ним законів України.
РозділVIII
Порядок розгляду спорів у зовнішньоекономічній діяльності
Стаття38. Розгляд спорів, що виникають у процесі зовнішньоекономічної діяльності.
Стаття39. Спори, щовиникаютьпризастосуванніцьогоЗакону.
108
У ст. 3 “Суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності” Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність” міститься перелік суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності. У ній зазначається:
“Суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності вУкраїні є:
–фізичні особи— громадяни України, іноземні громадяни таособи без громадянства, які мають цивільну правоздатність і дієздатність згідноззаконамиУкраїниіпостійнопроживаютьнатериторіїУкраїни;
–юридичні особи, зареєстровані як такі в Україні і які мають постійне місцезнаходження на території України (підприємства, організації та об’єднання всіх видів, включаючи акціонерні та інші види господарських товариств, асоціації, спілки, концерни, консорціуми, торговельні доми, посередницькі та консультаційні фірми, кооперативи, кредитнофінансові установи, міжнародні об’єднання, організації та інші), в тому числі юридичні особи, майно такапітал яких єповністю увласності іноземних суб’єктів господарської діяльності;
–об’єднання фізичних, юридичних, фізичних і юридичних осіб, які неєюридичними особамизгідно іззаконами України, алеякімаютьпостійне місцезнаходження на території України і яким цивільно-правови- ми законами України не заборонено здійснювати господарську діяльність;
–структурні одиниці іноземних суб’єктів господарської діяльності, які не є юридичними особами згідно із законами України (філії, відділення тощо), але мають постійне місцезнаходження на території України;
–спільні підприємства за участю суб’єктів господарської діяльності України та іноземних суб’єктів господарської діяльності, зареєстровані яктаківУкраїні іякімаютьпостійне місцезнаходження натериторії України;
–інші суб’єкти діяльності, передбачені законами України.
Україна в особі її органів, місцеві органи влади і управління в особі створених ними зовнішньоекономічних організацій, які берутьучасть у зовнішньоекономічній діяльності, а також інші держави, які беруть участь у господарській діяльності на території України, діють як юридичні особизгідно зчастиною четвертою статті2 цьогоЗаконуізаконамиУкраїни”.
Види зовнішньоекономічної діяльності, дозволені зазначеним Законом, сформульовані уст. 4:
“Довидівзовнішньоекономічної діяльності, якіздійснюютьвУкраїні суб’єкти цієї діяльності, належать:
– експорттаімпорттоварів, капіталутаробочоїсили;
109
–надання суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності України послуг іноземним суб’єктам господарської діяльності, в тому числі виробничих, транспортно-експедиційних, страхових, консультаційних, маркетингових, експортних, посередницьких брокерських, агентських, консигнаційних, управлінських, облікових, аудиторських, юридичних, туристичнихтаінших, щопрямоівиключнонезабороненізаконамиУкраїни, надання вищезазначених послуг іноземними суб’єктами господарськоїдіяльностісуб’єктамзовнішньоекономічної діяльностіУкраїни;
–наукова, науково-технічна, науково-виробнича, виробнича, навчальна та інша підготовка спеціалістів на комерційній основі;
–міжнародні фінансові операції та операції з цінними паперами у випадках, передбаченихзаконамиУкраїни;
–кредитнітарозрахунковіопераціїміжсуб’єктамизовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб’єктами господарської діяльності;
–створення суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності банківських, кредитних тастрахових установ за межами України; створення іноземними суб’єктами господарської діяльності зазначених установ на територіїУкраїниувипадках, передбаченихзаконамиУкраїни;
–спільна підприємницька діяльність між суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб’єктами господарської діяльності, що включає створення підприємств різних видів і форм, проведення спільних господарських операцій та спільне володіння майном як на території України, так і за її межами;
–підприємницька діяльність на території України, пов’язана з наданнямліцензій, патентів, ноу-хау, торговельнихмароктаіншихнематеріальних об’єктів власності з боку іноземних суб’єктів господарської діяльності; аналогічна діяльність суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності замежами України;
–організація та здійснення діяльності в галузі проведення виставок, аукціонів, торгів, конференцій, симпозіумів, семінарів та інших подібних заходів, що здійснюються на комерційній основі, за участю суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності; організація та здійснення оптової, консигнаційної та роздрібної торгівлі на території України за іноземну валютуувипадках, передбаченихзаконамиУкраїни;
–товарообмінні (бартерні) операції та інша діяльність, побудована на формах зустрічної торгівлі між суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб’єктами господарської діяльності;
–орендні, в тому числі лізингові, операції між суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб’єктами господарської діяльності;
110
