Правознавство / Навчальна література / Міжнародне приватне право

Кредитні розрахунки

1.Типовий закон Комісії ООН з права міжнародної торгівлі (UNCITRAL, ЮНСІТРАЛ) проміжнародні кредитні перекази. Затверджений на 25-й сесії ЮНСІТРАЛ 14 травня 1992 р. Відомий як доку-

мент А/CN.9/XXVCRP.1/Add/13.

2.КерівництвоМіжнародноїторговельноїпалатищодоміжнародногоміжбанківськогопереказукоштівікомпенсації(публікаціяМіжнародної торговельної палати, м. Париж, 1990 р.).

3.ПравовекерівництвоЮНСІТРАЛпроелектроннийпереказкоштів

(1987 р.).

Акредитив

1.Уніфіковані правила ізвичаї длядокументарних акредитивів. ПідготовленіМіжнародноюторговельноюпалатою. ПершаредакціяПравил була опублікована в 1933 р., а наступні — у 1953, 1962, 1974, 1983 і 1993 р. Останняредакціявідоматакожяк“ПублікаціяМіжнародноїторговельної палати №500”.

Міжнародна торговельна палата є міжнародною громадською, а не міждержавною організацією, тому названий документ має рекомендаційний характер і не має статусу міжнародного договору. Проте цей документ у межах звичаю можна розглядати як джерело міжнародного приватногоправа.

2.Керівнізауваженнядостандартнихформдокументарного акредитиву. ДокументМіжнародноїторговельноїпалати№416.

3.Стандартні заявки на документарний акредитив та керівні зауваженнядлязаявниківнаакредитив. ДокументМіжнародноїторговельної палати№416 “А”.

Інкасо

Уніфіковані правила з інкасо (редакція 1995 р.). Набрали чинності 1 січня 1996 р. Документ Міжнародної торговельної палати № 522. Попереднім документом вважаються Міжнародні правила з інкасо (редакція 1978 р.). Набрали чинності з 1 січня 1979 р. Публікація Міжнародної торговельної палати№322.

141

Банківські гарантії

Уніфіковані правила з договірних гарантій. Опубліковані в 1978 р., документМіжнародноїторговельноїпалати№325.

Примірні зразки для випуску договірних гарантій. Опубліковані в 1983 р., документ Міжнародної торговельної палати №406.

Уніфікованіправиладлягарантійзапершоювимогою. Опубліковані в1991 р., документ Міжнародної торговельної палати №458.

Примірні зразки для випуску гарантій за першою вимогою. Опубліковані в1991 р., документ Міжнародної торговельної палати №503.

Банківські гарантії у міжнародній торгівлі. Документ Міжнародної торговельної палати№547.

Векселі

1.Конвенція ООН про міжнародні переказні векселі і міжнародні прості векселі (United Nations Convention on International Bills of Exchange and International Promisory Notes). Відома ще як “Нью-Йорк-

ська конвенція” за місцем укладення 9 грудня 1988 р. Конвенцію розро-

билаUNCITRAL.

2.Конвенція, що має за мету вирішення деяких колізій законів про переказні і прості векселі. Укладена у Женеві 7 червня 1930 р.

3.Конвенціяпроуніфікованийзаконзпереказнихіпростихвекселів. Укладена у Женеві 7 червня 1930 р.

Верховна Рада України законами від 6 липня 1999 р. відповідно

№827-XIV і 826-XIV приєднала Україну до зазначених вище двох Женевських конвенцій.

4.Конвенція про гербовий збір щодо простих і переказних векселів. Укладена у Женеві 7 червня 1930 р.

Зазначені Женевські конвенції 1930 р. відомі як “вексельні”. Вони були прийняті під егідою Ліги Націй.

5.“Переказний вексель” (2-ге вид.). Документ Міжнародної торговельної палати № 531.

Чеки

1.Конвенція, що має за мету вирішення деяких колізій законів про чеки. Укладена у Женеві 19 березня 1931 р.

2.Конвенція про уніфікований закон про чеки. Укладена у Женеві 19 березня 1931 р.

142

3.Конвенція прогербовийзбірщодочеків. Укладена уЖеневі19 березня 1931 р.

4.Конвенція про міжнародні чеки. Укладена у рамкахUNCITRAL у

1988 р.

Внутрішнє законодавство України

Іноземну валюту на території України справедливо можна розглядати як один з видів (форм) іноземного елемента, а саме як об’єкт. ІноземнавалютаперебуваєвУкраїніучужомудлянеїправовомуполі. Зпоглядувітчизняного правопорядку іноземна валютає для нього чужа. Отже, зазначені валюта і поле взаємно чужі. Співвідношення між гривнею та іноземноювалютоювизначаєвалютнийкурс.

Оскільки за радянських часів фізичні та юридичні особи в Україні не вступалиувалютніобмінніоперації, атакожвіншіопераціїзіноземною валютою, то і в підручниках з міжнародного приватного права не розглядалася іноземна валюта у контексті вітчизняного правового поля. З метою усунення такого ігнорування і виявлення відображення цього питання в законодавстві перелік джерел цієї теми містить підбірку нор- мативно-правових актів, що стосуються іноземної валюти на теренах України.

Серед вітчизняних джерел права у зв’язку з розглядуваною темою слід зазначити такі:

1.Закон України “Про банки і банківську діяльність”. Прийнятий Верховною Радою Української РСР 20 березня 1991 р. № 873-ХІІ.

2.Закон України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”. Прийнятий Верховною Радою України 23 вересня 1994 р.

№185/94-ВР. Закон спрямовувався на те, щоб валютна виручка не осідалазакордоном, анегайнозараховуваласянавалютнірахункирезидентів

вуповноважених банках України. Ефективність дії цього Закону не коментуватимемо.

3.УказПрезидентаУкраїни“Прозаходизупорядкуваннярозрахунків за договорами, що укладаються суб’єктами підприємницької діяльності України” від 4 листопада 1994 р. № 566/94.

Згідно зп. 1 Указу розрахунки зазовнішньоекономічними договораминеобхідно виконувативідповідно доназваних“Уніфікованих правил і звичаїв для документарних акредитивів” та “Уніфікованих правил з інкасо”. Пункт 5 Указу зобов’язував Кабінет Міністрів протягом двох тижнівопублікуватиціПравилавгазеті“Урядовийкур’єр”.

143

Відповіднодоп. 6 УказуКабінетМіністрівУкраїниповиненбувпротягоммісяця разомзНаціональним банком України затвердити “Положення протиповіплатіжні умовизовнішньоекономічних контрактів” та “Положення про захисні застереження до договорів, що передбачають розрахунки віноземній валюті”.

4.ПорядокпереміщеннявалютичерезмитнийкордонУкраїни. Затверджений наказомНаціонального банкуУкраїни таМитного комітету України від 14 березня 1993 р.

5.Інструкціяпробезготівковірозрахункивгосподарськомуобороті України (Інструкція № 7). Затверджена постановою Правління Національного банку України від 2 серпня 1996 р. № 204.

6.Порядок застосування іноземної валюти у страховій діяльності. Затверджений постановоюПравлінняНаціонального банкуУкраїнивід 23 вересня 1996 р. № 245 (дод. 7), реєстраційний № 39.

7.Порядок надання уповноваженим банкам індивідуальних ліцензій на вивезення банкнот іноземних держав і спеціальних дозволів на ввезення банкнот іноземних держав та бланків чеків. Затверджений постановою Правління Національного банку України від 9 липня 1997 р.

№227.

8.Класифікаторіноземнихвалют. ЗатвердженийпостановоюПравління Національного банку України від 4 лютого 1998 р. № 34 (Офіційний вісник України. — 1998. — № 7).

9.Положення про відкриття та функціонування в уповноважених банках України рахунків банків-кореспондентів в іноземній валюті та вгривнях. ЗатвердженепостановоюПравлінняНаціональногобанкуУкраїни від 26 березня 1998 р. № 118 (Офіційний вісник України. — 1998. — № 15).

10.Правила використання готівкової іноземної валюти на території України. Затверджені постановою Правління Національного банку України від 26 березня 1998 р. № 119 (Офіційний вісник України. — 1998. — № 15).

11.Інструкціяпропорядоквідкриттятафункціонуваннякодовихрахунків фізичних осіб (резидентів і нерезидентів) у іноземній та національнійвалютіУкраїни. ЗатвердженапостановоюПравлінняНаціонального банку України від 9 листопада 1998 р. № 469 (Офіційний вісник України. — 1998. — № 47).

12.Положення про міжбанківські розрахунки за операціями, що здійснюютьсяіззастосуваннямбанківськихплатіжнихкартокміжнародної платіжної системи Visa International. Затверджене постановою Прав-

144

лінняНаціональногобанкуУкраїнивід20 листопада1998 р. №490 (Офіційний вісник України. — 1998. — № 50).

13.Положення про управління ризиками і формування та використання страхових фондів для забезпечення проведення міжбанківських розрахунків за операції, що здійснюються із застосуванням банківських карток міжнародної платіжної системи Visa International. Затверджене постановою Правління Національного банку України від 20 листопада 1998 р. № 490 (Офіційний вісник України. — 1998. — № 50).

14.Положення про виконання міжбанківських розрахунків через розрахунковий банкзаоперації, щоздійснюються іззастосуванням банківських платіжних карток міжнародної платіжної системи Visa International. Затверджене постановою Правління Національного банку України від 20 листопада 1998 р. № 490 (Офіційний вісник України. — 1998. — № 50).

15.Правила бухгалтерського обліку уповноваженими банками України обмінних операцій в іноземній валюті та банківських металах. Затверджені постановою Правління Національного банку України від 16 грудня 1998 р. № 520 (у редакції постанови Правління Національного банку України від 16 грудня 1998 р. № 520, у редакції постанови Правління Національного банку України від 7 грудня 2000 р. № 471). Зареєстровані у Міністерстві юстиції України 26 грудня 2000 р. за

№950/5171. Код нормативного акта 17485/2000 (Офіційний вісник України. — 2000. — № 52).

16.Інструкціяпровідкриттябанкамирахунківунаціональнійтаіноземній валюті. Затверджена постановою Правління Національного банку України від 18 грудня 1998 р. № 527 (Офіційний вісник України. — 1999. — № 1).

17.Інструкціяпропорядокзакриттядіючиханонімнихвалютнихрахунків фізичних осіб (резидентів і нерезидентів) або трансформації цих рахунківуіншірахунки. ЗатвердженапостановоюПравлінняНаціонального банку України від 23 грудня 1998 р. № 540 (Офіційний вісник Ук-

раїни. — 1998. — № 52).

18.Тимчасовіправилаодержаннявалютизапереказамиз-закордону вєвротачекамиуєвро. Затверджені постановоюПравління Національного банку України від 6 квітня 1999 р. № 174 (Офіційний вісник Украї-

ни. — 1999. — № 17).

19.Положенняпропорядокнаданняіндивідуальнихліцензійнаправо відкриття юридичними особами — резидентами України рахунків в іноземних банках. Затверджене постановою Правління Національного

145

банку України від 5 травня 1999 р. № 221 (Офіційний вісник України. — 1999. — № 20).

20.Положення про операції банків з векселями. Затверджене постановоюПравлінняНаціональногобанкуУкраїнивід28 травня1999 р.

№258 (Офіційний вісник України. — 1999. — № 25).

21.ПостановаПравлінняНаціональногобанкуУкраїни“Пророзрахунки між резидентами за векселями, вираженими в іноземній валюті” від 14 червня 1999 р. № 285 (Офіційний вісник України. — 1999. —

№25).

22.ПостановаПравлінняНаціональногобанкуУкраїни“Проврегулювання порядку здійснення іноземними інвесторами інвестицій в Україну” від 20 липня 1999 р. № 356 (Офіційний вісник України. — 1999. — № 32).

23.Інструкція про порядок видачі індивідуальних ліцензій на здійсненняінвестиційзакордон. ЗатвердженапостановоюПравлінняНаціонального банку України від 16 березня 1999 р. № 122 (Офіційний вісник України. — 1999. — № 17).

24.Порядоквстановленняівикористанняофіційногообмінногокурсугривнідоіноземнихвалют. ЗатвердженийпостановоюПравлінняНаціонального банку України від 18 березня 1999 р. № 129 (Офіційний віс-

ник України. — 1999. — № 11).

25.Правила здійснення операцій на міжбанківському валютному ринкуУкраїни. ЗатвердженіпостановоюПравлінняНаціональногобанку України від 18 березня 1999 р. № 127 (Офіційний вісник України. — 1999. — № 12).

26.Інструкція про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними талізинговими операціями. Затверджена постановою Правління Національного банку України від 24 березня 1999 р. № 136 (Офіційний вісник України. — 1999. — № 22).

27.Порядокрозпорядженнявалютнимицінностями(крімціннихпаперів), дорогоцінними металамиідорогоцінним камінням органогенногоутвореннятанапівдорогоціннимкамінням, щопереходятьувласність держави. Затверджений постановою Правління Національного банку України від 31 березня 1999 р. № 153 (Офіційний вісник України. — 1999. — № 18).

28.Інструкція про міжбанківські розрахунки в Україні. Затверджена постановою Правління Національного банку України від 27 грудня 1999 р. № 621. Зареєстрована у Міністерстві юстиції України 27 січня

146

2000 р. за № 53/4274. Код нормативного акта 14218/2000 (Офіційний вісник України. — 2000. — № 5).

29.Інструкція про переміщення валюти України, іноземної валюти, банківських металів, платіжних документів, інших банківських документів і платіжних карток через митний кордон України. Затверджена постановоюПравлінняНаціональногобанкуУкраїнивід12 липня2000 р.

№283. Зареєстрована у Міністерстві юстиції України 28 липня 2000 р. за № 452/4673 (Офіційний вісник України. — 2000. — № 31).

30.Положенняпропорядокнаданняфізичнимособам— резидентам УкраїниіндивідуальнихліцензійнавідкриттярахунківзамежамиУкраїни та розміщення на них валютних цінностей. Затверджене постановою Правління Національного банку України від 2 листопада 2000 р. № 431. Зареєстроване у Міністерстві юстиції України 20 листопада 2000 р. за № 839/5060 (Офіційний вісник України. — 2000. — № 5).

31.Положення про порядок надання індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу членамиІАТАтаагентамиавіапідприємств— членівІАТА. Затверджене постановою Правління Національного банку України від 3 листопада 2000 р. №435. Зареєстроване уМіністерстві юстиції України 20 листопада 2000 р. за № 840/5061 (Офіційний вісник України. — 2000. — № 47).

32.Правила здійснення переказів іноземної валюти за межі України задорученнямфізичнихосібтаодержанняфізичнимиособамивУкраїні переказаної їміз-закордону іноземної валюти. Затверджені постановою Правління Національного банку України від 17 січня 2001 р. № 18. ЗареєстрованівМіністерствіюстиціїУкраїни1 лютого2001 р. за№99/5290 (Офіційний вісник України. — 2001. — № 6).

33.Положення про порядок здійснення операцій з чеками в іноземнійвалютінатериторіїУкраїни. ЗатвердженепостановоюПравлінняНаціональногобанкуУкраїнивід29 грудня2000 р. за№520. Зареєстроване вМіністерствіюстиціїУкраїни21 лютого2001 р. за№152/5343. Коднормативного акта 17893/2001 (Офіційний вісник України. — 2001. — № 8).

Зазначений перелік не можна вважати вичерпним, а відповідне поле — стабільним. Зміни відбуваються так швидко, що за ними можна встежитилишезадопомогоюкомп’ютеризованоїбазиданих.

Сподіваємося, що перелік виявиться корисним як з пізнавального, так і з практичного погляду. Зокрема, він може знадобитися для самостійноїроботи. Особливодоречнимєвивчення іноземної валютиукурсі “Міжнароднеприватнеправо”, якщовонаневивчаєтьсяіншимидисциплінами.

147

11.2. М²ЖНАРОДНИЙ КРЕДИТНИЙ ПЕРЕКАЗ

Міжнародний кредитний переказ — це форма розрахунків, яка здійснюється відповідно до договору, згідно з яким банк переказодавця виконуєзавинагородувідіменітазадорученнямособи, якамаєрахунок

уцьому банку, переказ коштів до іншого банку (банку бенефіціара) на користь особи, зазначеної у дорученні (бенефіціара).

Міжнародний кредитнийпереказскладаєтьсязланцюжкаетапів.

1.Переказодавецьдаєбанку, уякомумаєрахунок, дорученнявиконатипереказ.

2.Банкпереказодавцядаєдорученняпропереказбанку-посереднику.

3.Банкпереказодавця абобанк-посередник даєдоручення пропереказбанкубенефіціара.

4.Банк бенефіціара зараховує кошти на рахунок бенефіціара, який бенефіціар маєуцьомубанку.

Пояснимозазначеніетапидетальніше. Напершомуетапіпереказодавець дає доручення шляхом заповнення стандартної банківської форми. Доручення може даватися як у паперовій, так і в електронній формі.

Здебільшого платіжне доручення переказодавця приймається його банком до виконання, якщо переказодавець на своєму рахунку у цьому банкумаєвідповіднікошти. Трапляютьсявипадки, колизгідноздоговором між переказодавцем і банком можливе виконання доручення за відсутностіналежнихкоштівнарахункупереказодавця, тобтовідбувається кредитування банком свого клієнта. Мовоюбанкірів такекредитування називаютьовердрафтом, абоконтокорентнимрахунком.

Перший етап закінчується у момент видачі банком переказодавця банку-посереднику або банку бенефіціара платіжного доручення згідно звказівкоюпереказодавця.

Якщо міжбанком переказодавця ібанком бенефіціара немає прямих кореспондентських зв’язків, то потрібні послуги банку-посередника. Після одержання доручення від банку переказодавця банк-посередник видаєдоручення банкубенефіціара абоіншомубанку-посереднику, дотримуючисьдорученнябанкупереказодавця.

Цей етап міжнародного кредитного переказу вважається закінченим

умомент видачі банком-посередником банку бенефіціара чи іншому банку-посереднику платіжного доручення згідно з вказівкою переказодавця.

Між банком переказодавця і банком бенефіціара можуть існувати прямі кореспондентські зв’язки. У такому разі кредитні розрахунки виконуються без посередників.

148

Прийняттям(акцептом) платіжногодорученнябанкомбенефіціарана користь свого клієнта (бенефіціара) завершується міжнародний кредитний переказ. Банк бенефіціара стає боржником свого клієнта у розмірі акцептованого банком доручення. Механізм міжнародного кредитного переказуописаноузагальнихрисах. Цеозначає, щозадляспрощенняне розглядалисятакіпитання:

–у яких випадках приймається доручення переказодавця, а в яких не приймається;

–коли банк-посередник відмовляється від акцепту доручення банку переказодавця, аколи невідмовляється;

–за яких умов банк бенефіціара приймає (акцептує) переказ, а за

яких не приймає.

Платіжне доручення може бути змінене або відкликане переказодавцем або банком-відправником лише у разі, якщо відповідне доручення фактично не виконане. Одержавши повідомлення про зміну платіжного доручення, банк-відправник абобанк-одержувачвиконуєвідповідне доручення згідно з внесеними до нього змінами. Сторони міжнародного кредитного переказу можутьдомовитися, щодоручення непідлягає зміні чи відкликанню.

Міжнародному кредитному переказу, як і будь-якому іншому контракту, властиві ризики. Основні з них такі:

•ризик неплатежу покупця (тобто відмова покупця переказувати кошти за вже одержаний товар з огляду на неплатоспроможність, непорядність тощо);

•ризик держави покупця (зокрема з огляду на валютне регулювання);

•курсовий ризик (у зв’язку зі зміною курсу валюти контракту);

•ризик неплатежу постачальника (є дзеркальним відображенням згаданогоризикунеплатежупокупця).

11.3.АКРЕДИТИВ

Акредитив — це договір, за яким банк-емітент за дорученням особи, яка має рахунок у цьому банку (наказодавець акредитиву), чи від свого власного імені бере зобов’язання при наданні особою, на користь якої має виконуватися платіж (бенефіціаром), документів чи виконанні певних умов, визначених договором між наказодавцем акредитиву та бан- ком-емітентом, або виконати платіж, або ж зарахувати чи акцептувати

149

переказнівекселі, абожнадатиповноваженняіншомубанку(авізуючому банку) виконатиплатіж, абожзарахуватичиакцептуватипереказнівекселі.

Акредитиви бувають відкличні іневідкличні. Відкличні акредитиви за дорученнямнаказодавцязмінюютьсяабовідкликаютьсябанком-емітен- том без попереднього повідомлення про це бенефіціара. Невідкличний акредитивнеможназмінюватиабовідкликати беззгодибенефіціара.

Підтвердженими називають акредитиви, щодо яких авізуючий банк гарантуєвиконаннязаневідкличнимакредитивом. Якщозазначенийбанк такоїгарантіїнедає, товідповіднийакредитивмаєстатуснепідтвердже-

ного.

Поняття “накритий акредитив” відповідає ситуації, коли банк-емі- тентперераховуєкоштиавізуючомубанкунавесьтерміндіїакредитива. “Ненакритийакредитив” наявнийтоді, колибанк-емітентдозволяєавізу- ючому банку списувати всю суму відповідного акредитива з рахунка банку-емітентававізуючомубанку.

Подільні акредитиви мають місце, коли бенефіціару надається право начастковевиконанняакредитивапринаданнібенефіціаромдокументів, щозасвідчуютьчастковевиконанняйогозобов’язаньпереднаказодавцем.

Переказний акредитив передбачає, що бенефіціар має право давати вказівкуавізуючомубанкупроповнийчичастковийпереказакредитива іншій особі. Непереказний акредитив передбачає його виконання лише щодобенефіціара.

Револьверний акредитив поновлюється сторонами протягом певного терміну чи обумовлену кількість разів. Невідновлюваний акредитив припиняється у зв’язку з його виконанням.

Револьвернийакредитивподіляєтьсянакумулятивнийінекумулятивний. Кумулятивним називають акредитив, коли невикористані суми поточногоакредитивадодаютьсядонаступного. Некумулятивніакредитиви не передбачають додавання невикористаних сум до нових акредитивів.

Основні форми акредитивів:

•платіж під надані бенефіціаром документи;

•акцепт переказного векселя під надані бенефіціаром документи;

•облік переказного векселя під надані бенефіціаром документи;

•платіжурозстрочку.

Доручення наказодавця про відкриття акредитива має містити вичерпні дані щодо його виконання (зокрема про документи бенефіціара, щовідповідаютьумовамакредитива, термінвідкриттяакредитиватощо).

150