Правознавство / Навчальна література / Міжнародне приватне право

кономУкраїни“ПроприєднанняУкраїнидоНіццькоїугодипроМіжнародну класифікацію товарів і послуг для реєстрації знаків” від 1 червня 2000 р. № 1782-ІІІ (Офіційний вісник України. — 2000. — № 23).

9.Страсбурзька угода про Міжнародну патентну класифікацію

(Strasbourg Agreement Concerning the International Patent Classification).

Укладена у французькому місті Страсбурзі у 1971 р.

10.“Віденська угода про встановлення міжнародної класифікації зображувальних елементів знаків” (Vienna Agreement Establishing an International Classification of the Figurative Elements of Marks). Укладена

в1973 р.

11.Найробійськийдоговірпроохоронуолімпійськогосимволу(Nairobі Treaty on the Protection of the Olympic Symbol). Укладений у столиці Кенії Найробі 26 вересня 1981 р. У березні 1998 р. Президент України підписав Указпроприєднання України доДоговору. З20 грудня1998 р. ДоговірнабравчинностістосовноУкраїни.

12.“Європейська патентна конвенція” (Convention on the Grant of European Patents). Укладена у Мюнхені (ФРН) 5 жовтня 1973 р. на конференції, в якій узяла участь 21 держава. Україна не є стороною цієї Конвенції.

13.ДоговірпроЗаконщодотоварногознака(Trademark Law Treaty). Прийнятий на Дипломатичній конференції 27 жовтня 1994 р. Верховна Рада України ратифікувала Договір Законом від 13 жовтня 1995 р.

№380/95-ВР. Договір набрав чинності для України з 1 серпня 1996 р.

14.Угода про пов’язані з торгівлею аспекти прав інтелектуальної власності, зокрема торгівлю контрафактними товарами (Agreement on Trade-Related Aspects of Intellectual Property Rights, Including Trade in Counterfeit Goods — TRIP). Трапляється і дещо інша абревіатура Угоди англійськоюмовою — TPIPS. УгодабулаукладенаврамкахVIII (Уругвайського) раунду переговорів ГАТТ (GATT) у квітні 1994 р. у марокканськомумістіМаракеш. ВонаєоднієюзопорСвітовоїорганізаціїторгівлі (СОТ), у діяльності якої Україна участі поки що не бере.

15.Євразійська патентна конвенція. Офіційне підписання відбулося 9 вересня 1994 р. у Москві на засіданні Ради глав країн СНД. Україна є учасницею Конвенції.

16.Міжнародна конвенція про охорону нових сортів рослин (International Convention for the Protection of New Varieties of Plants). Укладе-

на 2 грудня 1961 р. Україна приєдналася до Конвенції відповідно до Закону України від 2 червня 1995 р. № 209/95-ВР.

161

Радянський Союз приєднався до Паризької конвенції відповідно до постанови Ради Міністрів СРСР від 8 березня 1965 р. № 148. Указом Президії Верховної РадиСРСРвід19 вересня 1968 р. булоратифіковано СтокгольмськийактПаризькоїконвенціїпроохоронупромисловоївласності і Конвенцію, що засновує Всесвітню організацію інтелектуальної власності. Заявою Прем’єр-міністра України від 26 серпня 1992 р. була підтверджена чинність на території України Паризької конвенції про охоронупромисловоївласності, МадридськоїугодипроміжнароднуреєстраціюзнаківтаВашингтонського договорупропатентнукооперацію.

12.1.2. Законодавство СРСР

Протягом останнього періоду існування Радянського Союзу у сфері промислової власності буличинними такіосновні нормативні акти:

•Положення про відкриття, винаходи і раціоналізаторські пропозиції. Затверджене постановою Ради Міністрів СРСР від 21 серп-

ня 1973 р. № 584.

•Положення пропромисловізразки. Затверджене наказомДержавного комітету Ради Міністрів СРСРусправах винаходів і відкриттів від 8 червня 1981 р. № 539.

•Положення про товарні знаки. Затверджене наказом Державного комітетуРадиМіністрів СРСРусправахвинаходів івідкриттів від

8 січня 1974 р.

Зазначені акти містили дефініції відкриття, винаходу, промислового зразка, товарногознака.

“Відкриттям… визнається встановлення невідомих раніше закономірностей, властивостей іявищматеріальногосвіту, щооб’єктивноіснують, які вносять докорінні зміни у рівень пізнання”.

“Винаходом визнається нове ітаке, якомупритаманні суттєві відмінності, технічне рішення у будь-якій галузі народного господарства, со- ціально-культурного будівництва або оборони країни, що дає позитивний ефект”.

“Промисловим зразком визнається нове художньо-конструкторське рішення виробу, що визначає його зовнішній вигляд, яке відповідає вимогам технічної естетики, придатне до здійснення промисловим способом і дає позитивний ефект”.

“Товарні знаки — це зареєстровані у встановленому порядку позначення, що слугують для відрізнення товарів певних підприємств від одноріднихтоварівіншихпідприємств. Товарнізнакиможутьбутисловесними, зображувальними, об’ємнимитаіншими”.

162

Кориснамодельбуланевідомарадянськомузаконодавству. Існувало також “Положення про правову охорону нових сортів рос-

лин в СРСР”. Воно було затверджене наказом Міністерства сільського господарства СРСР від 13 серпня 1980 р. № 225. Новий сорт сільськогосподарської культуримавбути“константним іоднорідним”. Поняття “сорт” поширювалося також на гібрид сільськогосподарської культури чи іншої вирощуваної рослини, нову батьківську форму (самозапилену лінію) — компонент нового гібриду сільськогосподарської культури, новупороду(лінію) тагібридтутовогошовкопряда.

Відповідно до зазначених актів було встановлено такі види охоронних документів:

•для відкриття — диплом;

•винаходу — авторське свідоцтво (author’s certificate) чи патент;

•промисловогозразка— свідоцтвоабопатент;

•товарного знака (знака обслуговування) — свідоцтво (certificate);

•нового сорту — свідоцтво.

Авторськесвідоцтво(свідоцтво) означало, щовиключніправанавідповідний винахід, промисловий зразок, новий сорт передавалися державі. Пріоритетинаправоавторствазберігалисязавідповіднимвинахідником(дизайнером).

СвогочасуРадянськомуСоюзудовелосядокластичималозусильдля того, щоб світова спільнота визнала авторське свідоцтво як документ, рівнозначнийпатенту.

Авторськесвідоцтво— цеформаохоронногодокумента, пристосована до соціалістичної командно-адміністративної економіки. Намагання перевести економіку на рейки ринкового розвитку зумовили необхідність прийняття Радянським Союзом у 1991 р. законодавства, згідно з яким подальше видання авторських свідоцтв припинялося. Власником відповідних винаходів і промислових зразків мала бути конкретна юридична або фізична особа, а не держава. Щоправда, передбачалося створеннядержавногоФондувинаходів.

За часів колишнього СРСР правова охорона об’єктів промислової власностірегулюваласязаконодавствомфедерального рівня. Цивільний кодекс Української РСР, прийнятий 18 липня 1963 р., містив розділ V “Правонавідкриття” ірозділVI “Правонавинахід, раціоналізаторську пропозицію і промисловий зразок”. Норми цих розділів були скороченою“калькою” чиннихсоюзнихнормативно-правовихактів.

У ст. 1 Закону СРСР “Про винаходи в СРСР”, прийнятого 31 травня 1991 р., передбачалося, що об’єктами винаходів могли бути пристрій,

163

спосіб, речовина, штаммікроорганізму, культураклітинрослинітварин, а також застосування відомого раніше пристрою, способу, речовини, штаму за новим призначенням. Критеріями патентоспроможності були новизна, винахідницький рівеньтапромисловапридатність.

Закон СРСР “Про промислові зразки” було прийнято 10 липня 1991 р. Промисловимзразкомвважалося“художнєіхудожньо-конструк- торське рішення”, що визначає зовнішній вигляд виробу. Промислові зразки можуть бути “об’ємними (моделі), площинними (малюнки) або комбінованими”.

ЗаконСРСР“Протоварнізнакиізнакиобслуговування” від3 липня 1991 р. фіксував: “Товарний знак і знак обслуговування — це позначення, здатні відповідно відрізняти товари і послуги певних юридичних осіб чи громадянвідодноріднихтоварівіпослугіншихюридичнихосібі громадян”.

Зазначеним законам СРСР не судилося набрати чинності, бо СРСР зник зі світової арени.

12.1.3. Законодавство незалежної України

Упродовж дев’яти місяців у незалежній Україні у сфері правової охоронипромислової власності існувавправовийвакуум. Президент України Л. Кравчук Указом від 18 вересня 1992 р. № 497/92 затвердив “Тимчасове положення про правову охорону об’єктів промислової власності іраціоналізаторських пропозицій вУкраїні”. Вонобулоскомпоноване з трьохзгаданихЗаконівСРСРзпромисловоївласності.

ВерховнаРадаУкраїни 15 грудня 1993 р. прийняла тризакони:

•“Проохоронуправнавинаходиікориснімоделі”;

•“Проохоронуправнапромисловізразки”;

•“Проохоронуправназнакидлятоварівіпослуг”.

Винаходом (корисною моделлю), згідно з першим із зазначених законів, вважався результат творчої діяльності людини у будь-якій галузі технології. Корисноюмоделлюєтакзваниймалийвинахід, тобтоконструктивне виконання пристрою. Корисною моделлю не може бути речовина, спосіб, штам тощо. Промисловий зразок є результатом творчої діяльностілюдиниусферіхудожньогоконструювання. Знак— цепозначення, заякимтовариіпослуги однихосібвідрізняються відоднорідних товарів і послуг інших осіб.

Верховна Рада України прийняла 1 червня 2000 р. Закон України «ПровнесеннязміндоЗаконуУкраїни“Проохоронуправнавинаходиі кориснімоделі”» №1771-III (ОфіційнийвісникУкраїни. — 2000. — № 26).

164

Тепер винаходом вважається “технологічне (технічне) вирішення, що відповідає умовам патентоздатності (новизні, винахідницькому рівню і промисловій придатності)”.

ВУкраїніспеціальностосуютьсяпромисловоївласностіітакізакони:

1.ЗаконУкраїни“Проохоронуправнатопографіїінтегральнихмікросхем” від 5 листопада 1997 р. містить, зокрема, такі визначення:

“Інтегральна мікросхема — мікроелектронний виріб кінцевої або проміжноїформи, призначений длявиконанняфункційелектронної схеми, елементи і з’єднання якого неподільно сформовані воб’ємі і(або) на поверхні матеріалу, щостановлять основутакого виробу, незалежно від способуйоговиготовлення”.

“Топографіяінтегральної мікросхеми— зафіксованенаматеріальному носії просторово-геометричне розміщення сукупності елементів інтегральної мікросхеми та з’єднань між ними”.

Законом України “Про внесення змін і доповнень до деяких законодавчихактівУкраїнищодоохорониінтелектуальноївласності” від28 лютого 1994 р. статті 517, 520, 521, 522 та 523 Цивільного кодексу України від 18 липня 1963 р. було об’єднано в одну і викладено в такій редакції:

“Стаття 517. Законодавство України про охорону прав на винахід,

корисну модель, промисловий зразок, знак для товарів і послуг

Майнові та пов’язані з ними особисті немайнові відносини, що виникають у зв’язку із створенням і використанням винаходу, корисної моделі, промислового зразка, знака для товарів і послуг, регулюються законами України “Про охорону прав на винаходи і корисні моделі”, “Проохоронуправнапромислові зразки”, “Проохоронуправназнаки для товарів і послуг”, цим Кодексом та іншими актами законодавства України”.

Зрозуміло, що простий перелік у Цивільному кодексі від 18 липня 1963 р. недосконалих законів не можна вважати взірцем законотворчості.

2.Закон України “Про охорону прав на зазначення походження товарів” від 16 червня 1999 р. У ст. 1 зазначеного Закону містяться, зокрема, тлумачення таких термінів:

“Просте зазначення походження товару — будь-яке словесне чи зображувальнеграфічнепозначення, щопрямочиопосередковановказуєна географічне місцепоходження товару”.

“Кваліфіковане позначення походження товару — термін, що охоплює (об’єднує) такі терміни:

– назвамісцяпоходженнятовару;

165

– географічнезазначенняпоходженнятовару”.

“Назва місця походження товару — назва географічного місця, яка вживаєтьсяякпозначенняуназвітовару, щопоходитьіззазначеногогеографічного місця та має особливі властивості, виключно або головним чиномзумовленіхарактерними дляданогогеографічного місцяприродними умовами або поєднанням цих природних умов з характерним для даногогеографічногомісцялюдськимфактором”.

“Географічне зазначення походження товару — назвагеографічного місця, яка вживається як позначення у назві товару, що походить із цього географічного місця та має певні якості, репутацію або інші характеристики, в основному зумовлені характерними для даного географічного місця природними умовами чи людським фактором або поєднанням цихприроднихумовілюдськогофактора”.

“Географічне місце — будь-який географічний об’єктз офіційно визначеними межами, зокрема, країна, регіон як частина країни, населений пункт, місцевість тощо”.

“Видова назва товару — застосовувана в назві товару назва географічного місця, в якому спочатку товар цього виду вироблявся, яка згодом стала загальновживаною в Україні як позначення (назва) певного видутоварубезвідноснодоконкретногойогопоходження”.

3. Закон України “Про охорону прав на сорти рослин” від 21 квітня 1993 р. став першим Законом в Україні у сфері промислової власності. Він містить, зокрема, таке визначення: “Сорт — це штучно відібрана сукупність рослин у межах одного і того ж ботанічного таксону з притаманнимиїмбіологічнимиознакамиівластивостями, щохарактеризують їх спадковість, яка має принаймні одну відмінність від відомих сукупностейрослин тогожботанічного таксонуіможевважатисяєдиноюзточки зору придатності для відтворення сорту. Категорія сорту — клон, лінія, гібрид, популяція”.

Сподіваємося, що наведений матеріал допоможе скласти належне уявлення про колишнє і нинішнє правове поле України у сфері промислової власності.

166

12.2.МАТЕР²АЛЬН² ТА ПРОЦЕСУАЛЬН² ПРАВА ²НОЗЕМЦ²В

12.2.1. Національний режим

Розглянуто досить широкий перелік міжнародно-правових актів у сфері правової охорони об’єктів промислової власності. У переважній більшості цих актів свого часу брав участь СРСР, а нині їх стороною є і Україна. Це означає, що як колишній СРСР, так і Україна сьогодні при розробцізаконодавствауційсферінеодмінновраховуютьвласнуучасть у відповідних міжнародних актах. У міжнародному приватному праві норма міжнародного договору, як відомо, прямо не застосовується, а трансформуєтьсяунормунаціональногозаконодавства. Такатрансформація, по суті, може бути автоматичною, оскільки ст. 9 Конституції України встановлено, що чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, вважаються частиною національногозаконодавстваУкраїни. Отже, патентнезаконодавствоУк- раїниперебуваєпідвеликимвпливомматеріально-правовихіколізійних норм міжнародних договорів у сфері промислової власності. Наявний класичнийвзаємозв’язокнормміжнародногопублічногоіміжнародного приватногоправа.

Однією з основних у Паризькій конвенції є норма про національний (територіальний) режим. Цеозначає, щоіноземцям(іноземнимгромадянам і юридичним особам, особам без громадянства та з подвійним (потрійним тощо) громадянством) надаються такі самі права, як і національним фізичним таюридичним особам.

Наприклад, у п. 7 Положення про відкриття, винаходи і раціоналізаторські пропозиції від 21 серпня 1973 р. було зафіксовано: “Іноземні громадяни — автори винаходів і раціоналізаторських пропозицій, а також їх правонаступники (у тому числі юридичні особи) користуються правами, передбаченимицимПоложеннямтаіншимиактамиСоюзуРСР і союзних республік, нарівні з громадянами (юридичними особами) СРСР”.

До речі, патент № 1 у дореволюційній Росії було видано у 1812 р. французькому винахіднику. А саме того року цар Олександр І воював з імператоромНаполеоном.

Уп. 1 ст. 5 Закону України “Проохоронуправнавинаходи ікорисні моделі” у редакції від 1 червня 2000 р. зазначається: “Іноземні особи та

167

особи без громадянства мають рівні з особами України права, передбачені цим Законом, відповідно до міжнародних договорів України, згода наобов’язковістьякихнаданаВерховноюРадоюУкраїни”.

Наведенеположеннязнаціональногозаконодавстваєвідображенням прагнення України як держави-члена надавати громадянам інших держав— членівПаризькоїконвенціїтакусамуохорону, щойвласнимгромадянам. Іншими словами, Конвенція базується на принципі взаємного наданнянаціональногорежиму.

Правоваохорона, щонадаєтьсяКонвенцією, такожпоширюєтьсяіна громадян держав, що не беруть участі у Конвенції. Однак за умови, що вонипроживаютьабомаютьдійсне (анефіктивне) промислове аботорговельне підприємство на території держави— члена Конвенції.

12.2.2. Пріоритет і його роль як іноземного юридичного факту

Стаття15 “Пріоритет” ЗаконуУкраїни“Проохоронуправнавинаходи і корисні моделі” від 15 грудня 1993 р. сформульована так:

“1. Заявник має право на пріоритет попередньої заявки на такий же винахід(кориснумодель) протягом12 місяціввіддатиподанняпопередньої заявки до Установи чи до відповідного органу держави-учасниці Паризької конвенції про охорону промислової власності, якщо на попереднюзаявкунезаявлено пріоритет.

2. Заявник, який бажає скористатися правом пріоритету, протягом трьохмісяціввіддатиподаннязаявкидовідомстваподаєзаявупропріоритет з посиланням на дату подання і номер попередньої заявки та її копію, якщо ця заявка була подана в іноземній державі — учасниці Паризької конвенції про охорону промислової власності. У межах цього строку зазначені матеріали можуть бути змінені. Якщо ці матеріали поданонесвоєчасно, правонапріоритетзаявкивважаєтьсявтраченим, про щозаявнику надсилається повідомлення.

Строки, зазначені в частинах першій і другій цієї статті, пропущені заявником через непередбачені і незалежні від нього обставини, можуть бути продовжені на 2 місяці з дати закінчення зазначеного строку за умови сплати відповідного збору. Порядок продовження таких строків встановлюєтьсяУстановою.

Занеобхідності Установа може зажадати переклад попередньої заявкиукраїнськоюмовою. ПерекладповиненнадійтидоУстановипротягом 2 місяців від дати одержання заявником запиту Установи. Якщо переклад не надійде у зазначений строк, то право на пріоритет вважається втраченим, прощозаявнику надсилається повідомлення.

168

Строкнадходженняперекладупопередньоїзаявкиможебутипродовжений до 6 місяців від дати одержання запиту Установи. За продовження строку сплачується збір.

3.Щодозаявкиуціломучиокремогопунктуформуливинаходу(корисноїмоделі) можебутизаявленопріоритеткількохпопередніх заявок. При цьому строки, початковою датою яких є дата пріоритету, обчислюєтьсявіднайбільшранньоїдатипріоритету.

4.Пріоритетпоширюєтьсялишенатіознакивинаходу(корисноїмоделі), які зазначені у попередній заявці, пріоритет якої заявлено.

5.Якщо деякі ознаки винаходу (корисної моделі) відсутні у формулі винаходу (корисної моделі), що викладена у попередній заявці, то для надання права пріоритету достатньо, щоб в описі попередньої заявки булиточновказаніціознаки.

6.ЯкщозапопередньоюзаявкоюділоводствовУстановінезавершено, тознадходженнямзаявипропріоритетзгіднозпунктом2 цієїстаттіпопередня заявка вважається відкликаною в частині, на яку заявлено пріоритет.

7.Пріоритетзаявки, щовиділена зпопередньої напропозицію Установи або за ініціативою заявника до прийняття рішення про видачу патенту (деклараційного патенту) або рішення про відмову у його видачі (виділена заявка), встановлюється за датою подання до Установи попередньої заявки, з якої її виділено, або, якщо за попередньою заявкою заявлено пріоритет, — за датою цього пріоритету за умови, що суть винаходузавиділеною заявкоюневиходитьзамежізміступопередньої заявкинадатуїїподання”.

Право пріоритету Паризька конвенція передбачає не лише щодо винаходівтакориснихмоделей, айщодопромисловихзразківтатоварних знаків. Для двох останніх об’єктів промислової власності термін, протягом якого можна скористатися правом пріоритету, становить шість місяців.

Питання, пов’язані з пріоритетом заявки на промисловий зразок, регулюютьсяст. 13 ЗаконуУкраїни“Проохоронуправнапромисловізразки”, а з пріоритетом товарного знака — ст. 9 Закону України “Про охорону прав на знаки для товарів і послуг”.

Користуючись правом пріоритету, заявник на підставі правильно оформленої першої заявки, яка була подана в одній з країн — учасниць Конвенції, може клопотати про одержання охорони на відповідний об’єкт у будь-якій іншій державі-учасниці. Пріоритет — надзвичайно важлива річ. Він означає, що час перетину заявником фінішної стрічки

169

визначається в усіх країнах-учасницях за датою першого перетину. Цей пільговий термін у патентознавстві відомий як “конвенційний пріоритет”. Наступні заявки вінших країнах на ці жоб’єкти промислової власності визначаються як такі, що подані на дату подання першої заявки. Іншими словами, згадані наступні заявки матимуть пріоритет (звідси і походить поняття “право пріоритету”) щодо тих заявок, які подаються чимоглибподаватисяіншимиособамипротягомзазначенихтермінівна такі ж винаходи, корисні моделі, промислові зразки, товарні знаки, знакиобслуговування.

Практичне значення права пріоритету полягає в тому, що заявник, який бажає одержати охорону у кількох країнах, не обов’язково мусить подавати негайно і одночасно заявки у цих країнах. Йому надається час подумати, зорієнтуватися і протягом шести чи 12 місяців подати заявки втих країнах, які його цікавлять.

Наступнізаявки, щобазуютьсянапершійзаявці, неможутьбутивизнані недійсними у результаті дій, що трапилися чи могли б трапитися протягомперіодуконвенційногопріоритету. Такимидіямимоглиббути, наприклад, публікація відомостей про винахід чи його відкрите використання“длянеобмеженого колаосіб”.

Можливо, самезоглядунаконвенційнийпріоритетПаризькаконвенція чинна так довго. Якби конвенційного пріоритету не було, то заявлений для патентування у певній державі винахід не був би у точному розумінні слова “новим”, і його можна було б вважати непатентоспроможним в іншій державі. До того ж, оскільки одночасно запатентувати винахідукількохдержавах— справанепроста, тонормапроконвенційний пріоритет відповідає інтересам заявників з країн — учасниць Конвенції.

Патентування, зокрема закордонне, — досить дорогий процес. Він потребує значних інтелектуальних і матеріальних затрат на складання заявки, її переклад, сплату послуг патентних повірених і мита тощо. Протягом періоду конвенційного пріоритету іноземний заявник може визначитиекономічну доцільність патентування.

За час конвенційного пріоритету можна ретельно підготувати заявочні матеріали згідно з вимогами країн, до патентних відомств яких плануєтьсяподаннязаявок.

Українські закони з промислової власності тапідзаконні акти до них теж містять складні вимоги до заявок. Заявку потрібно складати українською мовою, що не є простою справою, особливо для іноземця.

170