Правознавство / Навчальна література / Міжнародне приватне право

Закон держави місця роботи (lex loci laboris)

“Трудові відносини громадян України, які працюють за її межами, а такожтрудовівідносини іноземних громадян, якіпрацюютьнапідприємствах, вустановах, організаціяхУкраїни, регулюютьсязаконодавством сторонипрацевлаштуваннятаміжнароднимидоговорамиУкраїни” (ст. 8 “Регулювання трудових відносин громадян, які працюють за межами своїхдержав” КодексузаконівпропрацюУкраїни).

Міжнародному приватному праву відомі інтерлокальні (інтерперсональні) таінтертемпоральніколізії. Першістосуютьсядержав, щомають автономні одиниці з самостійними підсистемами права. Другі породжуютьсяправовими нормамидержави, прийнятими урізний час.

3.3. МАТЕР²АЛЬНО-ПРАВОВ² НОРМИ

Матеріально-правовими у міжнародному приватному праві вважаються норми, які безпосередньо регулюють відповідні правовідносини. ДляприкладувізьмемоКонвенціюООН1980 р. продоговориміжнародної купівлі-продажу товарів. Наведемо статті, з яких видно, як Конвенцієювизначаютьсяофертайакцепт.

“Пропозиціяпроукладеннядоговору, адресованаодномучикільком конкретним особам, є офертою, якщо вона достатньо визначена і висловлює намір оферента вважати себе пов’язаним у випадку акцепту. Пропозиція є достатньо визначена, якщо у ній зазначено товар і прямо чи опосередковано встановлюється кількість і ціна або передбачається порядок їх визначення” (п. 1 ст. 14).

“1) Заява чи інша поведінка адресата оферти, яка висловлює згоду з офертою, єакцептом. Мовчанняабобездіяльність яктакінеєакцептом.

2)Акцепт оферти вступає в силу в момент, коли зазначена згода одержанаоферентом. Акцептнемаєсили, якщооферентнеодержуєзгоди у встановлений термін, а якщо термін не встановлено, то протягом розумного терміну, беручи при цьому до уваги обставини угоди, в тому числі швидкість використання оферентом засобів зв’язку. Усна оферта маєбутиакцептована негайно, якщо зобставин невипливає інше.

3)Але якщо в силу оферти або у результаті практики, яку сторони встановили у своїх взаємних відносинах, висловити згоду шляхом здійснення якої-небудь дії, зокрема дії, що стосується відвантаження товару або сплати ціни, акцепт вступає в силу в момент здійснення такої дії за умови, що вона здійснена у межах терміну, передбаченого у попередньому пункті” (ст. 18).

41

У ст. 136 “Реквізити рейсового чартеру” Кодексу торговельного мореплавства України від 23 травня 1995 р. встановлено такі важливі моменти:

“Рейсовий чартер має містити основні реквізити: найменування сторін, судна і вантажу, порту відправника і призначення (або місця направленнясудна). Усудовийчартерможутьвключатисязаузгодженням сторін інші умовиізастереження. Рейсовий чартерпідписується фрахтувальником (перевізником) і фрахтівником або їх уповноваженими представниками”. Отже, стаття чітко передбачала реквізити і дозволяла за згодою сторін вносити до рейсового чартеру інші умови та застереження.

Стаття 1553 “Обсяг іноземного права” проекту Цивільного кодексу України від 25 серпня 1996 р. містила таке формулювання:

“Відсилання до іноземного права охоплює всі його норми, які й застосовувалися до конкретної сторони згідно з цим іноземним правом. Застосування норми іноземного права не може бути обмежене лише на тійпідставі, щоцянорманалежить допублічного права”.

Цитована стаття передбачала врахування всіх причетних до справи норміноземногоправа: матеріальних, процесуальних, адміністративних та ін.

Залежновідмеханізмустворення ізастосування існуютьдвавидиколізійних і матеріально-правових норм: внутрішні і договірні.

Внутрішні колізійні норми держава розробляє і створює самостійно. Вони вирішують колізію вітчизняного та іноземного законів, інколи — колізію іноземних законів.

Договірніколізійні нормистворюютьсянаосновіміжнародних угод, алеїмнадаєтьсясиланаціонального права.

Уніфіковані матеріально-правові норми єпрямими, вони регулюють відносини прямо, безколізійної стадії. Упопередній темібулопоказано, якматеріально-правованормаміжнародногодоговорутрансформується унормунаціональногозаконодавства.

Трапляються випадки, коли трансформація відбувається з перекрученням.

Колізійні та матеріально-правові норми нагадують сіамських близнюків, які не можуть існувати окремо. Часто не лише в тому самому нормативно-правовому акті, а й у тій самій його статті зустрічаються обидва види норм. Для прикладу наведемо текст ст. 6 Паризької конвенції про охорону промислової власності від 20 березня 1883 р.

42

“1. Умовиподаннязаявкиіреєстраціятоварнихзнаківвизначаються

укожній країні Союзуїївнутрішнім законодавством.

2.Але у заявці на реєстрацію знака, поданій фізичною чи юридич- ноюособоюкраїниСоюзуубудь-якійкраїніСоюзу, неможебутивідмова, а також не може бути скасована реєстрація на тій підставі, що у країні походження не були виконані подання заявки, реєстрація чи її подовження.

3.Знак, який належним чином зареєстровано у країні Союзу, розглядається як незалежний від знаків, зареєстрованих в інших країнах Союзу, включаючикраїнупоходження”.

Якбачимо, п. 1 міститьколізійнунорму, ап. 2 і3 — матеріально-пра- вову (реєстрація товарного знака є незалежною у кожній країні — учасниціПаризькоїконвенції проохоронупромисловоївласності).

3.4.²НШ² ПОНЯТТЯ М²ЖНАРОДНОГО ПРИВАТНОГО ПРАВА

Розглянемо важливі терміни, якими оперує міжнародне приватне право. Теоретичні зауваження супроводжуватимуться посиланнями на приклади.

Тлумачення іноземної юридичної норми

Під час вирішення в суді чи інших державних органах спорів з іноземним елементом існують проблеми з тлумаченням іноземної юридичноїнорми. Тлумачення нормиозначаєз’ясування їїзмісту.

Ось як передбачалося виконувати це згідно зі ст. 1555 “Встановлення змісту норм іноземного права” проекту Цивільного кодексу України від 25 серпня 1996 р.:

“1. При застосуванні іноземного права суд чи інший державний орган встановлює зміст його норм згідно з їх офіційним тлумаченням, практикою застосування і доктриною у відповідній іноземній державі.

2.З метою встановлення змісту норм іноземного права суд або інший державний орган може звернутися у встановленому порядку за сприянням і роз’ясненням до Міністерства юстиції чи інших компетентнихорганівтаустанов, утомучислідотих, щознаходятьсязакордоном, абозалучити експертів.

3.Особи, які беруть участь у справі, мають право подавати документи, що підтверджують зміст норм іноземного права, на які вони

43

посилаються в обгрунтуванні своїх вимог або заперечень, іншим чином сприяти суду чи іншому державному органові у встановленні змісту цих норм.

4. Якщо зміст норм іноземного права в розумні строки не встановлений, незважаючи на вжиті згідно з цією статтею заходи, застосовуєтьсяправоУкраїни”.

Кваліфікація іноземної юридичної норми

Кваліфікація — це елемент тлумачення норми, що полягає в її юридичній оцінці. Кваліфікація тісно пов’язана з тлумаченням і спрямована навстановлення метиіноземного права. Частооднакові заназвою юридичні терміни у різних країнах мають різне значення. Однакові за назвою колізійні норми різних правових систем, маючи різний зміст, породжують неузгодженість принципів національного права відповідних держав. Інакше кажучи, наявний “конфлікт кваліфікації”. Наявність однаковихколізійних нормуправірізнихдержавнеєавтоматичноюзапорукоюоднакового виборуправа. Текстуально схожі норми різних країн можутьматирізний зміст. Такі ситуації відомі як“приховані колізії”.

Стаття1554 “Правовакваліфікація” проектуЦивільногокодексуУкраїни від 25 серпня 1996 р. передбачала такий її механізм:

“1. Правова кваліфікація судом або іншим державним органом України фактичних обставин, пов’язаних із правовими відносинами, для визначення права, що підлягає застосуванню, грунтується на їх тлумаченні відповідно доправаУкраїни, якщоіншенепередбачено законом.

2. Якщоюридичні інститути невідомі правуУкраїни, абовідоміпід іншою назвою, або з іншим змістом і не можуть бути визначені шляхом тлумачення за правом України, то при їх правовій кваліфікації необхіднотакожврахуватиправоіноземноїкраїни”.

У ст. 11 Цивільного процесуального кодексу України від 18 липня 1963 р. зазначається: “…Судувипадках, передбаченихзаконом, застосовуєнормиправаіншихдержав.

В разі відсутності закону, що регулює спірні відносини, суд застосовує закон, що регулює подібні відносини, а при відсутності такого законусудвиходитьіззагальнихначалізмістузаконодавстваУкраїни”.

Зворотне відсилання

Ситуація, за якої колізійна норма однієї держави відсилає врегулювання правовідносин до закону іншої держави, а закон останньої, не вирішуючипитанняпосуті, відсилає такеврегулювання доправапоперед-

44

ньоїкраїни, маєназву“зворотневідсилання”. Трапляютьсяситуації, коли доспорузалучаєтьсятретяправовасистема, тобтоспостерігаєтьсявідсилання дозакону третьої держави (трансмісія).

ЗаконУкраїни“Проміжнародний комерційний арбітраж” від24 лютого 1994 р. до зворотного відсилання ставиться негативно. Зокрема, в ч. 1 ст. 28 “Норма, що застосовується до суті спору” встановлено: “…будь-яке положення права або системи права будь-якої держави повинно тлумачитись як таке, що безпосередньо відсилає до матеріального права цієї держави, а не до її колізійних норм”.

Статтю 1556 “Зворотне відсилання та відсилання до права третьої країни” проекту Цивільного кодексу України від 25 серпня 1996 р. було сформульованотак:

“1. Будь-якевідсиланнядоправакраїнизгіднозправиламицієїКни- ги має розглядатися як відсилання до матеріального, а не колізійного прававідповідної країни, якщоінше невстановлено законом.

2. У випадках, що стосуються особистого та сімейного статусу фізичної особи, зворотневідсилання доправаУкраїни приймається”.

Обхід закону

Такепоняттяозначаєсвідоместворенняпринаймніоднієюстороною, що бере участь у правовідносинах, підстав для застосування закону тієї правової системи, яка більш “лояльно” визначає певний правовий статус. Наприклад, одружений мусульманинзісламської країни, законякої дозволяєматичотиридружини, вирішивузятишлюбщейзукраїнською громадянкою. Оскільки те, що він одружений, є перешкодою для взяття шлюбу в Україні, то він везе українку до себе на батьківщину і там бере з нею шлюб. Отже, зазначені особи обійшли український закон.

Нині у чинному законодавстві України поняття “обхід закону” не вживається, хочйогоіснуванняпередбачаютьтакістаттіЦивільногокодексу України від 18 липня 1963 р.: ст. 48 “Недійсність угоди, яка не відповідає вимогам закону”; ст. 49 “Недійсність угоди, укладеної з метою, суперечною інтересам держави і суспільства”; ст. 50 “Недійсність угоди юридичної особи, що суперечить її цілям”.

Негативнеставленнядообходузаконупростежуєтьсяівст. 1557 “Наслідкиобходу закону” проекту Цивільного кодексу України від 25 серп-

ня 1996 р.:

“Угодатаіншідіїучасниківвідносин, щорегулюютьсяцимКодексом таспрямовані на те, щобвобхід правил цієї Книги про право, щопідлягаєзастосуванню, підпорядковувативідповіднівідносиниіншомуправу,

45

є недійсними. У цьому разі застосовується право відповідної країни, яке підлягає застосуванню відповідно до правил цієї Книги”.

Застереження про публічний порядок

Таке застереження відоме джерелам права всіх систем права. Воно обмежує відсилання до іноземного закону. Якщо іноземний закон, до якоговідсилаєколізійнанормавітчизняногозакону, суперечитьосновам публічногопорядкудержавивідповідногоколізійногозакону, тоцейіноземний закон не застосовується. Права й обов’язки, що випливають з іноземного закону, невизнаються узазначеній державі.

Застереження про публічний порядок застосовується здавна, принаймні з ХІV ст. Існують два види застережень — позитивне та нега-

тивне.

Спочатку позитивне застереження означало заборону приватними угодами скасовувати дію публічних законів. Згодом застереження про публічний порядок у позитивному варіанті трансформувалися у сукупність вітчизняних матеріально-правових норм, що усувають дію іноземногозакону. Образнокажучи, передіноземним закономвітчизняний законодавець запалює червоне світло, оскільки вважає свої норми права

упевній сфері особливо важливими. За цього варіанту застереження логіка приблизно така: іноземний закон не може застосовуватися не тому, щовіннегарний, атому, щонашправопорядок — священний.

Варіантнегативного застереження пропублічний порядок схематичнозображується так: іноземний законнеможевикористовуватися, тому що на це питання в іноземного та вітчизняного законодавця різні погляди.

Ознайомимося з прикладами застережень про публічний порядок

узаконодавствіУкраїни.

“Застосування іноземних законів про шлюб та сім’ю або визнання основанихнацихзаконахактівгромадянського станунеможематимісця, якщо таке застосування або визнання суперечило б основам державногоустроюУкраїни…” (витягзіст. 203 “Застосуванняміжнароднихзаконівіміжнароднихдоговорів” КпШСУкраїни).

“Суди України виконують передані їм в установленому порядку доручення іноземних судів про проведення окремих процесуальних дій (вручення повісток та інших документів, допит сторін і свідків, проведення експертизи і огляду на місці тощо), за винятком випадків, коли

1) виконаннядорученнясуперечилобсуверенітетовіУкраїниабозагрожувало б безпеці України…” (витяг зі ст. 425 “Виконання судових до-

46

ручень іноземних судів і звернення судів України з дорученнями до іноземних судів” Цивільного кодексу України від 18 липня 1963 р.).

“Арбітражне рішення може бути скасоване судом, зазначеним у п. 2 ст. 6, лише у разі, якщо:

2) суд визначить, що арбітражне рішення суперечить публічному порядкуУкраїни” (витягзіст. 36 ЗаконуУкраїни“Проміжнароднийкомерційний арбітраж” від 24 лютого 1994 р.).

Статтю1559 “Застереженняпропублічнийпорядок” проектуЦивільного кодексу України від 25 серпня 1996 р. було сформульовано так:

“1. Іноземне право не застосовується у випадках, коли його застосування призводить до результату явно несумісного з основами правопорядку (публічного порядку) України. У таких випадках застосовується правоУкраїни, якщообставинисправиневказуютьназастосуванняправа країни, яка має більш тісний зв’язок із правовими відносинами.

2. Відмова у застосуванні іноземного права не може грунтуватися лише на відмінності правової, політичної або економічної системи відповідної іноземної держави від правової, політичної або економічної системиУкраїни”.

Режим найбільшого сприяння

Цей принцип міжнародних економічних відносин означає, що договірні держави на взаємній основі надають одна одній переваги та пільгищодомита, якестягується підчасввезення абовивезення товарів, а також у зв’язку з іншими правилами здійснення зовнішньоторговельних операцій. Режим найбільшого сприяння не означає, що у якійсь країні юридичні та фізичні особи іншої держави перебувають у вигіднішому становищі. Згідно з цим принципом, усі іноземні особи (на яких він поширюється) поставлені в однакове становище з особами відповідноїкраїни.

У п. 2 ст. 3 “Режим найбільшого сприяння” Угоди між Україною та Швейцарською Конфедерацією про торговельне та економічне співробітництво від 20 липня 1995 р. зафіксовано:

“Договірні Сторони надаватимуть одна одній режим найбільшого сприяннястосовномита, різногородузборів, якимиобкладаютьтовари, або у зв’язку з імпортом або експортом товарів, а також податків та інших видів оплати, щостягується прямо абонепрямо відімпортованих або експортованих товарів, та стосовно методів обкладання таким митом, зборами та сплачуваннями, та стосовно всіх правил і формальностей, пов’язаних з торгівлею.

47

2. Пункт1 нетлумачитьсяякправооднієїДоговірноїСторонипоширюватиперевагитапривілеїзметоюполегшенняпорядкуприкордонної торгівлі”.

Національний режим

Зазначений принцип означає, що юридичні і фізичні особи держави А мають на території іншої держави Б такі самі права, пільги та привілеї, які держава Б надала власним юридичним і фізичним особам. Принцип фіксується у міжнародних договорах і часто зустрічається у внутрішньомузаконодавствібагатьохкраїнсвіту. Осьяксформульовано принцип у ч. 1 ст. 4 “Права іноземних та інших осіб” Закону України “Про охорону прав на винаходи і корисні моделі” від 15 грудня 1993 р.:

“ІноземніособитаособибезгромадянствамаютьрівнізособамиУкраїниправа, передбаченіцимзаконом, відповіднодоміжнароднихдоговорів України чи на основі принципу взаємності”.

Уп. 1 ст. 5 “Праватаобов’язкиіноземцівіосіббезгромадянства” ЗаконуУкраїни“Проохоронуправназазначенняпоходженнятоварів” від 16 червня 1999 р. встановлено:

“Іноземці та особи без громадянства мають рівні з громадянами Україниправатаобов’язки, передбаченіцимЗаконом, завиняткомтих, що встановленіміжнароднимидоговорамиУкраїни”.

Стаття5 “Національнийрежим” УгодиміжУкраїноютаШвейцарськоюКонфедерацією проторговельне таекономічне співробітництво від 20 липня 1995 р. сформульована так:

“Товарам, що походять з території однієї Договірної Сторони та імпортуютьсянатериторіюіншоїДоговірноїСторони, надаватиметьсярежим не менш сприятливий, ніж той, що надаватиметься подібній продукціїнаціонального виробництвавідповідно довнутрішніхподатківта інших зборів та всіх законів, правил та вимог, що мають вплив на їх внутрішній продаж, пропозиції до продажу, придбання, перевезення, розподілабовикористання”.

Взаємність

Взаємність означає, що особам (юридичним і фізичним) певної держави Б надаються такі самі права і на них покладаються такі самі обо- в’язки, як і на осіб держави А, за умови, що особи держави А матимуть аналогічні права і нестимуть такі самі обов’язки у країні Б, як і її власні особи.

48

У міжнародному приватному праві вирізняють два види взаємнос-

ті — формальну і матеріальну.

Формальна взаємність передбачає, що іноземцям надаються права, встановленідлянихнаціональним законом.

Матеріальнавзаємністьозначаєситуацію, заякоїіноземцямнадаються такі самі права, що й вітчизняним особам.

Статтю 1558 “Взаємність” проекту Цивільного кодексу України від 25 серпня 1996 р. було сформульовано так:

“1. Суд чи інший державний орган застосовує іноземне право незалежновідтогочизастосовується увідповідній іноземній державідоаналогічних відносин правоУкраїни, крім випадків, коли застосування іноземногоправаназасадахвзаємностіпередбачене закономУкраїни.

2. Якщо застосування іноземного права залежить від взаємності, вважається, що вона існує, оскільки не доведено інше”.

Реторсія

Підреторсією розуміютьправомірні примусові діїпевної держави А, які вона вчиняє з огляду на недружній акт іншої держави Б, що ставить у дискримінаційні умови фізичні та юридичні особи держави А. Мета реторсії — відновити дію принципу взаємності у відносинах між відповідними державами. Міжнародне право визнає, що дії у межах реторсії мають бути порівнянними з недружнім актом, що викликав їх. Реторсія припиняється з моменту відновлення попереднього становища і не передбачаєзастосування збройноїсили.

Наведемоприкладиформулювань, щостосуютьсяреторсії, узаконах України:

“1. Уразіпорушення зобов’язаньзаміжнародним договоромУкраїни іншими учасниками Міністерство закордонних справ України, інші центральні органи державної виконавчої влади України, Уряду Республіки Крим за погодженням з Міністерством закордонних справ України подають Президентові України або Урядові України пропозиції про вжиттянеобхіднихзаходіввідповіднодонормміжнародногоправа.

2. У разі суттєвого порушення міжнародного договору України іншимийогоучасниками, атакожвіншихвипадках, передбаченихнормамиміжнародного права, такий договір може бути денонсовано упорядку, встановленому статтями 23 і 24 цього Закону” (ст. 16. “Заходи, що вживаються у разі порушення міжнародного договору України іншими йогоучасниками” ЗаконуУкраїни “Проміжнародні договориУкраїни” від 22 грудня 1993 р.).

49

“…Законодавством України можуть бути встановлені відповідні обмеження щодо громадян, підприємств і організацій тих держав, в яких допускаються спеціальні обмеження цивільних процесуальних правгромадян, підприємств або організацій України” (витяг зі ст. 423 “Цивільні процесуальні права іноземних громадян, іноземних підприємств і організацій” Цивільного процесуального кодексу України від 18 липня

1963 р.).

“…В тих випадках, коли в іноземній державі не забезпечується Україні, її майну або представникам України така ж судова недоторканність, яка, згідно з цією статтею, забезпечується іноземним державам, їхмайнуабопредставникаміноземнихдержаввУкраїні, Кабінетом Міністрів України або іншим управомочним органом може бути приписано щодо цієї держави, її майна або представника цієї держави застосування відповідних заходів” (витяг зі ст. 425 “Позови до іноземних держав. Дипломатичний імунітет” Цивільного процесуального кодексу України від 18 липня 1963 р.).

“Якщо іноземною державою встановлено обмеження по реалізації прав і свобод громадянами України, Кабінет Міністрів України може прийняти рішення про встановлення відповідного порядку реалізації правісвободгромадянамицієїдержавинатериторіїУкраїни. Церішення набирає чинності після його опублікування. Воно може бути скасоване, якщо відпадуть підстави, у зв’язку з якими воно було прийнято” (витяг зі ст. 2 “Принципи правового статусу іноземців” Закону України “Про правовий статус іноземців” від 4 лютого 1994 р.).

Прикладом реторсії, з певними застереженнями, може бути постанова Кабінету Міністрів України “Про застосування зворотних заходів щодо Арабської Республіки Єгипет та її майна в Україні” від 8 листопада 2000 р. № 1663. У ній зазначається: “У зв’язку з ухваленням судами Арабської Республіки Єгипет рішень щодо встановлення відповідальності України як держави за комерційну діяльність її окремих суб’єктів господарювання, що порушує судовий імунітет України, загальновизнані норми і принципи міжнародного права з метою захисту прав та інтересів України та на підставі частини третьої статті 423 Цивільного процесуального кодексу України Кабінет Міністрів України постановляє:

Установити, щосудова недоторканність щодоАрабської Республіки ЄгипеттаїїмайнавУкраїні, завиняткомдипломатичнихіконсульських установ Арабської Республіки Єгипет, їх майна, не забезпечується” (Офіційний вісник України. — 2000. — № 45).

50