Правознавство / Навчальна література / Міжнародне право
.pdf
МІЖРЕГІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ
А. С. Мацко
М²ЖНАРОДНЕПРАВО
Навчальний посібник 2-ге видання, перероблене і доповнене
Київ 2005
1
ББК 67.5я73 М36
Рецензенти: О. Ф. Висоцький, д-р юрид. наук, проф. Л. Д. Тимченко, д-р юрид. наук, проф.
Схвалено Вченою радою Міжрегіональної Академії управління персоналом (протокол № 1 від 26.01.05)
Мацко А. С.
М36 Міжнародне право: Навч. посіб. — 2-ге вид., переробл. і
допов. — К.: МАУП, 2005. — 232 с.: іл. — Бібліогр.: с. 225–229. ISBN 966-608-435-Х
У посібнику висвітлено поняття, принципи і функції міжнародного права з огляду на особливості галузі права і з урахуванням основних напрямів зовнішньої політики України.
Для студентів юридичних спеціальностей, викладачів. Буде корисним для широкого кола читачів, які цікавляться міжнародним правом.
ББК 67.5я73
ISBN 966-608-435-Х
©А. С. Мацко, 2002
©А. С. Мацко, 2005, переробл. і допов.
©Міжрегіональна Академія управління персоналом (МАУП), 2005
2
ВСТУП
Зміни, що відбулися у світі, зокрема після завершення “холодної війни”, одного з основних чинників протистояння між державами, започаткували нові підходи врегулювання відносин у світі. Крім того, нові підходи до розвитку спілкування і співробітництва між народами зумовили підвищення ролі міжнародного права та застосування його норм у внутрішньому правопорядку кожної країни. Важливими аргументами стали відкритість і налагодження зв’язків між країнами. Для української держави цей етап характеризується активною діяльністю на міжнародній арені. Так, станом на 1 грудня 2000 р. було укладено дипломатичні відносини із 166 країнами. Україна має 80 представництв за кордоном і понад 2000 зобов’язань міжнародних угод для реалізації у внутрішньому правопорядку. Ці зміни й зумовили нагальність впровадження нового підходу щодо вивчення міжнародного права у навчальних закладах України.
За часів існування СРСР вважалося, що вивчати міжнародне право необхідно лише тим, хто працював у системі дипломатичних або консульських установ.
На сучасному етапі в період кардинальних політичних і економічних зрушень в українському суспільстві та історичних змін у системі міжнародних відносин розкрилися нові можливості галузі міжнародного права у врегулюванні не лише міждержавних, а й внутрішньодержавних відносин, що випливають з міжнародних. Зокрема, — це зобов’язання кожної країни дотримуватися прав людини, захист яких здійснюють такі структури: Європейський суд з прав людини, Європейський комітет із запобігання тортурам, де вже відбуваються слухання про відповідальність уряду України за взяті зобов’язання.
Міжнародні організації приділяють велику увагу подальшому вдосконаленню міжнародного права. У 1989 р. Генеральна Асамблея Організації Об’єднаних Націй (ООН) ухвалила спеціальну резолюцію, в якій проголосила 90-ті роки ХХ ст. “Десятиріччям міжнарод-
3
ного права”. На сучасному етапі діє розгорнута програма забезпечення прав людини.
Вивчення дисципліни “Міжнародне право” сприяє поглибленню знань і розширенню світогляду кожної освіченої людини. Галузь міжнародного права — це особлива система принципів і норм, які регулюють відносини між суб’єктами міжнародного права. Нині, коли юридичні й фізичні особи різних країн можуть вільно спілкуватися, відносини між державами набувають іншого змісту, що свідчить про значення міжнародного права як однієї з найактуальніших галузей юриспруденції.
Такий підхід до дисципліни потребує глибшого опанування й володіння інструментарієм міжнародно-правового регулювання відносин між державами, регламентації діяльності міжнародних структур, захисту порушених прав тощо.
Україна як член ООН, Ради Європи та інших впливових міжнародних організацій, у своїй практичній діяльності дотримується принципу сумлінного виконання усіх міжнародних зобов’язань і вважає належним чином ратифіковані міжнародні договори частиною внутрішнього права, закріпленого у ст. 9 Конституції України. Нормами міжнародного права послуговуються юристи, посадові особи, державні діячі, а також громадські організації та окремі громадяни в разі оскарження порушених прав і свобод людини в міжнародному суді відповідно до ст. 55 Конституції України.
Міжнародне право як навчальна юридична дисципліна вирізняється специфічною термінологічною мовою, динамічністю змін у правовідносинах та іншими положеннями. Отже, викладений матеріал пропонується як експериментальний, який певною мірою може істотно доповнити, оновити наявний фактичний матеріал міжнародного права, а також сприятиме самостійному вивченню цього курсу.
У посібнику подано матеріал з основних понять міжнародного права і його галузей, зі структури і напрямів діяльності міжнародних організацій; словник юридичних термінів і латинські юридичні терміни і крилаті вирази українською мовою, які використовуються у міжнародному праві; витяг із Конституції України та основні законодавчі акти, що стосуються міжнародно-правових відносин.
Під час підготовки навчального посібника було використано наукові розробки відомих вітчизняних юристів-міжнародників В. Буткевича, М. Буроменського, В. Василенка, О. Висоцького, С. Голова-
4
того, В. Денисова, А. Дмитрієва, С. Ісаковича, В. Євінтова, В. Муравйова, К. Сандровського, Л. Тимченка, а також російських юристів — М. Богуславського, Г. Ігнатенка, Ю. Колосова, І. Лукашука та ін.
Автор висловлює щиру подяку за рецензії, а також за консультативну й практичну допомогу у підготовці посібника провідним співробітникам відділу міжнародного права та порівняльного правознавства Інституту держави і права ім. В. М. Корецького Національної академії наук України, практичним працівникам Міністерства закордонних справ і Міністерства юстиції України, Національного центрального бюро Інтерполу в Україні, Української правничої фундації та Асоціації міжнародного права України.
5
ОСНОВН² ПОНЯТТЯ М²ЖНАРОДНОГО ПРАВА
ПОНЯТТЯМ²ЖНАРОДНОГОПРАВА ² М²ЖНАРОДНО-ПРАВОВИХВ²ДНОСИН.
ДЖЕРЕЛА, ПРИНЦИПИ ² НОРМИ М²ЖНАРОДНОГОПРАВА
Міжнародне право — особлива правова система, що складається з принципів і норм, які регулюють відносини між державами та іншими суб’єктами міжнародного права. Такі принципи і норми створюються на підставі узгодження позицій учасників цих відносин і забезпечуються у разі необхідності індивідуальним або колективним примусом.
|
Функції міжнародного права |
|
|
Функція |
Зміст |
|
|
Координувальна |
Держави встановлюють загальноприйнятні стандарти |
|
поведінки у різних сферах відносин за нормами |
|
міжнародного права |
Регулювальна |
Прийняття державами усталених правил, без яких |
|
неможливі їх спільне існування і спілкування |
Забезпечувальна |
Норми міжнародного права спонукають держави |
|
дотримуватися певних правил поведінки |
Охоронна |
Існування механізмів захисту прав та інтересів |
|
суб’єктів міжнародного права |
|
|
6
ПОНЯТТЯМ²ЖНАРОДНО-ПРАВОВИХВ²ДНОСИН
Об’єкт міжнародного права — це міжнародні відносини, що регулюються принципами і нормами міжнародного права, тобто правовідносини суб’єктів міжнародного права, які можуть складатися у процесі реалізації ними своїх прав і обов’язків.
Предметом міжнародного права є матеріальні й нематеріальні блага, дії або утримання від дій, які не належать виключно до внутрішньої компетенції держави, стосовно яких суб’єкти міжнародного права можуть вступати у правовідносини.
Міжнародно-правові відносини
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Визначення |
|
Завдання |
|
|
Класифікація |
||||
|
|
|
|
|
|
|
|||
Сукупність еконо- |
|
• забезпечення миру |
|
• міждержавні |
|||||
мічних, політич- |
|
• зміцнення співробіт- |
|
відносини |
|||||
них, ідеологічних, |
|
ництва між державами |
|
урядового |
|||||
правових, дипло- |
|
• розширення |
|
характеру |
|||||
матичних, вій- |
|
міжнародних відносин |
|
• міждержавні |
|||||
ськових та інших |
|
• підвищення ролі |
|
відносини неуря- |
|||||
зв’язків між |
|
науково-технічного |
|
дового характеру |
|||||
державами, |
|
прогресу |
|
• внутрішньо- |
|||||
основними |
|
• посилення інтерна- |
|
державні |
|||||
соціальними, еко- |
|
ціоналізації господар- |
|
відносини, що |
|||||
номічними і гро- |
|
ського життя |
|
належать до сфери |
|||||
мадськими |
|
• підвищення ролі |
|
міжнародно- |
|||||
рухами, які діють |
|
міжнародних організацій |
|
правового |
|||||
на міжнародній |
|
• розв’язання якісно |
|
регулювання |
|||||
арені, тобто між |
|
нових міжнародних |
|
|
|
|
|||
народами |
|
проблем, що виникають |
|
|
|
|
|||
|
|
|
|
• запобігання ядерній |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
війні |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
• роззброєння |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
7
Джерела міжнародного права
Основні
Міжнародний договір
Угода між суб’єктами міжнародного права, що надає їм взаємні права й обов’язки
Міжнародно-правовий звичай
Правило, що склалося на основі міжнародної практики і за яким суб’єкти міжнародного
права визнають юридичнообов’язковий характер, тобто сприймають його як правову норму
Загальні принципи права
Допоміжні
Акти міжнародних організацій
Рішення міжнародних судових і арбітражних органів
Доктрини спеціалістів у галузі міжнародного права
Внутрішньодержавні закони і рішення національних судів
Державна правова практика застосування міжнародного права
8
ПРИНЦИПИМ²ЖНАРОДНОГОПРАВА
22 жовтня 1970 р. на ХХV ювілейній сесії Генеральної Асамблеї ООН було прийнято Декларацію про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин і співробітництва між державами відповідно до Статуту ООН.
Система основних принципів міжнародного права
Надання допомоги ООН у діях, які вона здійснює
Співробітництво держав
Територіальна цілісність держав
Незастосування сили і загрози силою
Мирне розв’язання міжнародних спорів
Самовизначення народів і націй
Непорушність кордонів
Суверенна рівність держав
Загальна повага прав і основних свобод людини
Невтручання у внутрішні справи держав
Екологічна безпека
Повага державного суверенітету
Сумлінне виконання міжнародних зобов’язань
9
Концепції співвідношення міжнародного права і внутрішньодержавного права
|
|
Моністичні концепції |
||||
Дуалістична |
|
|
|
|
|
|
|
концепція примату |
|
|
концепція примату |
||
концепція |
|
|
|
|||
|
|
|
внутрішньодержавного |
|||
|
|
міжнародного права |
|
|||
|
|
|
|
|
|
права |
Міжнародне |
|
Виходячи з “чистої |
|
|
Держава може |
|
і внутрішньодержавне |
теорії права” |
|
|
з власної волі |
||
право є окремими |
|
співвідношення |
|
|
створювати і зміню- |
|
правопорядками, |
|
міжнародного |
|
|
вати не лише норми |
|
самостійними |
|
правопорядку |
|
|
внутрішньодержавного |
|
галузями права, |
|
і національних |
|
|
права, а й норми |
|
що впливають |
|
правопорядків |
|
|
“зовнішньодержавного |
|
на створення окремого |
“нагадує співвідно- |
|
|
(міжнародного)” права |
||
правопорядку |
|
шення національного |
|
|
(Г. Гегель) |
|
|
|
правопорядку |
|
|
||
(Г. Трипель, |
|
|
Міжнародне право |
|||
Д. Анцелотті) |
і внутрішніх норм |
|
|
|||
|
|
юридично є правом |
||||
|
|
корпорації” |
|
|
||
|
|
|
|
тільки тоді, коли воно є |
||
|
|
(Г. Кельзен) |
|
|||
|
|
|
|
|
|
правом державним |
|
|
|
|
|
|
(А. Цорн) |
|
|
|
|
|
||
Співвідношення міжнародного публічного права |
||||||
|
і міжнародного приватного права |
|||||
|
|
|
|
|
||
Ознака |
Міжнародне публічне |
|
|
Міжнародне приватне |
||
|
право |
|
|
|
право |
|
|
|
|
|
|
||
|
|
|
|
|||
Сфера дії |
Глобальна на загально- |
|
Внутрішньодержавне |
|||
|
світовому рівні |
|
регулювання |
|||
Спосіб регулювання |
Волевиявлення суб’єктів |
|
Подолання колізій |
|||
Суб’єкти |
Держави, нації і народи, |
|
Фізичні та юридичні особи |
|||
|
які борються за свої |
|
|
|
|
|
|
права; державоподібні |
|
|
|
|
|
|
утворення; міжнародні |
|
|
|
|
|
|
міжурядові організації |
|
|
|
|
|
Об’єкти |
Міждержавні відносини |
|
Міжнародні приватні (гро- |
|||
регулювання |
|
|
|
мадянські, сімейні, трудові, |
||
|
|
|
|
цивільні та ін.) відносини |
||
Відповідальність |
Міжнародно-правова |
|
Цивільно-правова |
|||
|
|
|
|
|
|
|
10
