Правознавство / Навчальна література / Міжнародне право

Заборонені методи ведення війни

Підступне вбивство або поранення осіб, які належать до військ противника

Використання не за призначенням національних і міжнародних емблем, сигналів і прапорів

Застосування тортур для отримання відомостей, випадки апартеїду, геноциду, взяття заручників

Убивство парламентера й осіб, які його супроводжують (трубача, горніста, барабанщика)

Пограбування міст, сіл, терор стосовно місцевого населення, спричинення голоду серед населення

Атака, бомбардування або знищення санітарних установ, госпітальних суден, транспорту, літаків, санітарного персоналу

Убивство або поранення комбатантів противника, які склали зброю або не мають засобів для захисту і здалися в полон

Примус комбатантів протилежної сторони брати участь у воєнних діях проти своєї країни

Напад на осіб, які за станом здоров’я не можуть виконувати свої обов’язки, а також на тих, які залишили літальний апарат, що зазнав аварії (за винятком осіб, які належать до ПДВ)

Знищення або захоплення власності ворога, крім випадків, зумовлених воєнною необхідністю

Захоплення суден берегового рибальства або місцевого мореплавання, госпітальних суден, інших суден, які виконують наукові або релігійні функції

Бомбардування незахищених міст, селищ, жител, історичних пам’я- ток, храмів, госпіталів, які не використовують у воєнних цілях

Видання наказу не залишати живих, погроза цим або ведення воєнних дій на цій основі

Знищення культурних цінностей, історичних та інших пам’яток, місць відправляння культів або використання їх для забезпечення успіху у воєнних діях

101

Заборонені дії щодо жертв війни

Посягання на життя і фізичну недоторканність: убивство, каліцтво, тортури, жорстоке ставлення

Колективне покарання, медичні або наукові експерименти над людьми

Посягання на людську гідність, принизливе ставлення до людини

Застосування покарань без попереднього судового розслідування і вироку, винесеного належним чином судом, без судових гарантій, визнаних цивілізованим людством

Перетворення цивільного населення або окремих цивільних осіб на об’єкт нападу

Напад непередбаченого характеру, який стосується цивільного аселення або цивільних об’єктів, якщо такий напад може призвести до численних людських жертв, завдати шкоди цивільним об’єктам

Напад на установки або споруди, які містять небезпечні сили, якщо такий напад може призвести до надзвичайно великих втрат серед цивільного населення або завдасть шкоди цивільним об’єктам

102

Заборонені засоби ведення війни

Кулі, які легко розвертаються або сплющуються в тілі людини

Снаряди, єдиним призначенням яких є поширення задушливих або отруйних газів

Заряди вагою менш як 400 г, які мають властивість вибухати або містять чадний чи отруйний газ

Отрута, отруєна зброя, задушливі, отруйні та інші подібні гази, бактеріологічна і хімічна зброя

Засоби впливу на природне середовище, які мають великі або довготривалі серйозні наслідки

Осколки, які важко виявити в тілі людини, міні-пастки, запалювальні чи інші види зброї, дія яких спричиняє надзвичайні ушкодження або страждання

103

ПРАВОВ²ФОРМИ²НАСЛ²ДКИЗАК²НЧЕННЯВ²ЙНИ

Правові форми закінчення війни

Правові наслідки закінчення війни

Відновлення у повному обсязі офіційних відносин між державами, які до цього моменту перебували у стані війни.

Обмін дипломатичними представництвами, відновлення раніше укладених угод, дію яких було перервано війною

104

ПРАВАЛЮДИНИ

Головні міжнародно-правові акти про права людини

Міжнародна хартія прав людини (Біль про права людини):

•Загальна декларація прав людини 1948 р.;

•Міжнародний пакт про громадянські і політичні права 1966 р. з факультативними протоколами (1976 та 1992 рр.)

•Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права 1966 р. з Факультативним протоколом 1986 р.

Міжнародні акти про боротьбу з масовими порушеннями прав людини:

•Декларація про надання незалежності колоніальним країнам та народам 1960 р.;

•Конвенція про попередження злочину геноциду та покарання за нього 1948 р.;

•Міжнародна конвенція про ліквідацію усіх форм расової дискримінації 1965 р.;

•Міжнародна конвенція про запобігання злочину апартеїду та покарання за нього 1973 р.

Акти про захист окремих категорій людей:

•Декларація прав дитини 1959 р.;

•Конвенція про права дитини 1989 р.;

•Конвенція про політичні права жінок 1952 р.;

•Конвенція про громадянство заміжньої жінки 1957 р.;

•Декларація про захист жінок та дітей у надзвичайних ситуаціях та в період збройних конфліктів 1974 р.;

•Конвенція про ліквідацію усіх форм дискримінації щодо жінок

1979 р.;

•Конвенція про скорочення без громадянства 1961 р.;

•Конвенція про статус біженців 1951 р. та протокол 1966 р.;

•Декларація про територіальний притулок 1966 р.;

•Конвенція про захист прав трудящих — мігрантів та членів їхніх сімей 1990 р.

Європейські акти, що захищають права людини:

•Конвенція про захист прав людини та основних свобод, а також протоколи до неї 1950 р.;

105

•Європейська тимчасова угода про програми соціального забезпечення у зв’язку зі старістю, інвалідністю та у разі смерті годувальника 1953 р.;

•Європейська конвенція про соціальну та медичну допомогу

1953 р.;

•Європейська культурна конвенція 1954 р.;

•Європейська угода про скасування віз для біженців 1959 р.;

•Європейська соціальна хартія 1961 р.;

•Європейська угода про усиновлення (удочеріння) дітей 1967 р.;

•Європейська угода про працевлаштування за програмою “au pair” 1969 р.;

•Угода про передачу тіл померлих 1973 р.;

•Європейська конвенція про правовий статус трудящихмігрантів 1977 р.;

•Європейська конвенція про запобігання катуванням чи нелюдському поводженню та покаранню або такому, що принижує гідність людини, а також протоколи до неї 1987 р.;

•Європейський кодекс соціального забезпечення 1990 р.;

•Конвенція про участь іноземців у суспільному житті на місцевому рівні 1992 р.;

•Європейська хартія регіональних мов або мов меншин 1992 р;

•Рамкова конвенція про захист національних меншин 1995 р.;

•Європейська конвенція про захист прав дітей 1996 р.;

•Європейська соціальна хартія 1996 р.;

•Конвенція про захист прав і гідності людини щодо застосування біології та медицини; Конвенція про права людини та біомедицини 1997 р.;

•Європейська конвенція про громадянство 1997 р.

106

Методи контролю

107

Процедура 1503

Індивідуальне звернення отримане Генеральним Секретарем ООН відповідно до Резолюції 728 А (XXVIII) від 30 липня 1959 р. та згідно з Резолюцією 1235 (ХLІІ) від 6 липня 1967 р.

Повідомлення, що допускаються до розгляду, можуть бути від окремих осіб, груп осіб, які стали жертвами порушень, або від окремих осіб чи груп осіб, що мають вірогідну інформацію про подібного роду порушення, або від громадських організацій, що отримали правдиву інформацію про порушення та інші жорстокості щодо цивільного населення

Робоча група

зоцінювання

звернення

Підкомісії

зпопередження

дискримінації

Розглядаються всі повідомлення, як і відповіді на них урядів держав:

•грубі порушення прав і свобод людини

•систематичні порушення прав

і свобод людини

• вірогдність таких порушень

109

Процедура 1503

Критерії оцінювання, що передбачають прийнятність до розгляду повідомлення

•Повідомлення вважаються такими, що підлягають розгляду за умови переконливих підстав, які можуть свідчити про вірогіднісгь фактів систематичних порушень прав людини, її основних свобод;

•Мета повідомлення не може суперечити відповідним принципам статусу ООН, загальної декларації прав людини та інших відповідних документів в галузі прав людини;

•Повідомлення може бути прийнятим до розгляду навіть за умови, якщо воно отримане від іншої особи або за умови, що до повідомлення додані вірогідні факти. Анонімні повідомлення не розглядаються;

•Повідомлення не буде прийнятим до розгляду якщо:

1)не містить конкретних фактів, у ньому не вказується мета подання такого повідомлення і не сформульовано, які права були порушені;

2)матеріал про порушення викладено так, що в цілому повідомлення носить образливий характер;

3)за змістом повідомлення є відверто політичним, що суперечить статусу ООН;

4)факти, викладені у повідомленні, побудовані виключно на статтях засобів масової інформації;

5)прийняття повідомлення до розгляду може завадити виконанню функцій спеціалізованих установ ООН;

6)засоби національно-правового захисту не були повністю вичерпані ;

7)повідомлення стосувалося випадків, що були врегульовані на національному рівні;

8)не було вчасно подано у зв’язку з тим, що не використовувалися усі національні заходи захисту порушених прав і свобод людини.

110