Правознавство / Навчальна література / Міжнародне право

Безпосередні дипломатичні переговори — переговори, в яких беруть участь лише зацікавлені держави (супротивні сторони), що вирішують питання про процедуру, метод і зміст вирішення спірної проблеми. Більшість держав світу дотримуються принципу першочерговості безпосередніх дипломатичних переговорів як найефективнішого способу вирішення міжнародних конфліктів

Переговори глав держав і урядів

Переговори міністрів закордонних справ

Переговори дипломатичних представників

Переговори спеціальних місій і уповноважених

Інші переговори без попередніх ультимативних умов, примусу, диктату і погроз

71

Міжнародно-правові засоби забезпечення миру і запобігання війні

Міжнародно-правові акти, прийняті для забезпечення мируі запобігання війні

Гаазькі конвенції про закони і звичаї війни 1899 і 1907 рр.

Московський договір про заборону випробувань ядерної зброї в атмосфері, космічному просторі і під водою 1963 р.

Договір про принципи діяльності держав із дослідження й використання атмосфери, космічного простору, включаючи Місяць та інші небесні тіла 1967 р.

Договір про заборону ядерної зброї в Латинській Америці 1967 р. (відомий як Договір Тлателолка)

Договір про нерозповсюдження ядерної зброї 1968 р.

Договір про заборону розміщення на дні морів, океанів і в надрах ядерної зброї та інших видів зброї масового знищення 1971 р.

Конвенція про заборону розробки, виробництва і нагромадження запасів бактеріологічної (біологічної) і токсичної зброї та про їх знищення 1972 р.

Конвенція про заборону воєнного або будь-якого іншого ворожого використання засобів впливу на природне середовище 1977 р.

Угода про діяльність держав на Місяці та інших небесних тілах 1984 р.

Договір про без’ядерну зону в південній частині Тихого океану 1985 р. (відомий як Договір Раротонга)

Конвенція про заборону хімічної зброї 1990 р.

Конвенція про заборону розробки, виробництва, нагромадження використання та знищення хімічної зброї 1993 р.

72

ООН ² СПРИЯННЯ МИРНОМУ ВИР²ШЕННЮ СПОР²В

Миротворчість — дії, спрямовані на те, щоб схилити сторони, які ворогують, сісти за стіл переговорів і досягти згоди за допомогою мирних засобів, передбачених у гл. VI Статуту ООН (зупинити конфлікт і забезпечити збереження миру).

Операції з підтримання миру — присутність ООН у районі міжнародного конфлікту з метою реалізації або контролю за перебігом реалізації домовленостей про обмеження та припинення конфлікту, а також забезпечення доставки гуманітарної допомоги мирному населенню, що постраждало від конфлікту. Це може бути розгортання місій з військового, поліцейського або цивільного персоналу ООН.

Постконфліктне миробудівництво — дії з виявлення й усунення причин конфлікту, підтримання структур, схильних сприяти зміцненню миру (запобігання рецидиву такого конфлікту), надання певної допомоги, що сприяє запобіганню виявам конфлікту.

Контроль за проведенням виборів — дії, спрямовані на те, щоб визначити, чи був процес підготовки і проведення виборів “вільним і справедливим на кожному етапі”.

Превентивна дипломатія

Це дії, що спрямовані на запобігання спорам між сторонами, недопущення переростання їх у конфлікти й обмеження масштабів конфліктів (урегулювання спору до спалаху насильства)

73

М²ЖНАРОДНИЙТРЕТЕЙСЬКИЙРОЗГЛЯД(АРБ²ТРАЖ)

Види міжнародного третейського розгляду (арбітражу)

Міжнародний третейський розгляд, або арбітраж — це спосіб мир-

ного вирішення спорів на основі добровільної згоди супротивних держав на розгляд спору третьою стороною, рішення якої є обов’язковим для зацікавлених сторін (на відміну від рішень слідчих і погоджувальних комісій) (гл. 1–3 Конвенції про мирне вирішення міжнародних спорів 1907 р.).

Ізольований арбітраж — спосіб мирного вирішення спору, який застосовують з огляду на особливу угоду супротивних держав для вирішення конкретного спору.

Інституційний (обов’язковий) арбітраж — спосіб вирішення спору, що передбачає наявність між державами особливої угоди, згідно з якою вони зобов’язуються передавати спори, які можуть виникнути між ними, на вирішення третій, незацікавленій стороні.

Постійний арбітраж — спосіб мирного вирішення спору в постійній палаті третейського суду — міжнародному постійному арбітражному органі, створеному в 1900 р. у Гаазі на основі Гаазької конвенції 1899 р. про мирне вирішення міжнародних спорів і Гаазької конвенції 1907 р. про мирне вирішення міжнародних зіткнень

(ст. 41–51).

М²ЖНАРОДНЕЕКОЛОГ²ЧНЕПРАВО

Міжнародне екологічне право — галузь міжнародного права,

що складається з норм та інститутів, які регулюють відносини між суб’єктами міжнародного права у сфері їх відносин з навколишнім природним середовищем щодо запобігання й усунення шкоди з різних джерел, що завдається національним системам навколишнього

74

середовища окремих держав і системам навколишнього середовища за межами дії юрисдикції держав.

Об’єкти міжнародного екологічного права — це міждержавні та інші міжнародні відносини, пов’язані з природокористуванням, охороною навколишнього середовища, збереженням унікальних творінь природи, штучним відтворенням сприятливого стану природного середовища, захистом від несприятливого впливу стихії, тобто увесь комплекс відносин у сфері взаємодії міжнародної спільноти з навколишнім природним середовищем.

Основні об’єкти навколишнього середовища, що потребують охорони

75

ОБ’ªКТИНАВКОЛИШНЬОГОСЕРЕДОВИЩА, ЩОПОТРЕБУЮТЬМ²ЖНАРОДНО-ПРАВОВО¯ОХОРОНИ

Планетарне середовище Землі — Світовий океан і його природні ресурси, атмосферне повітря, навколоземний космічний простір, окремі представники тваринного і рослинного світу, унікальні природні комплекси, частина прісноводних ресурсів, а також генетичний фонд Землі

76

Джерела міжнародного екологічного права

Універсальні

Конвенція про запобігання забрудненню моря скиданням відходів та інших матеріалів 1972 р.

Конвенція про запобігання забрудненню моря з суден 1973 р. Конвенція про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, яким загрожує зникнення 1973 р.

Конвенція про заборону військового або іншого ворожого використання засобів впливу на природне середовище 1977 р. Конвенція про транскордонне забруднення повітря на великі відстані 1979 р.

Конвенція ООН з морського права 1982 р.

Віденська конвенція про охорону озонового шару 1985 р. Конвенція про зміну клімату 1992 р. та ін.

Регіональні

Конвенція про захист Середземного моря від забруднення 1976 р. Конвенція про охорону дикої фауни і флори та природних середовищ їх проживання у Європі 1979 р.

Угода про співробітництво у боротьбі із забрудненням Північного моря нафтою та іншими шкідливими речовинами 1983 р. Конвенція про захист Чорного моря від забруднення 1992 р. Конвенція про охорону морського середовища Північно-Східної Атлантики 1992 р. та ін.

77

Принципи міжнародного екологічного права

Захист навколишнього середовища на благо нинішнього і прийдешніх поколінь

Міжнародне співробітництво держав та інших суб’єктів міжнародного права із збереження і підтримання якості навколишнього середовища

Навколишнє природне середовище за межами державних кордонів є спільним надбанням усього людства

Забезпечення екологічної безпеки

Заборона військового чи будь-якого іншого ворожого використання засобів впливу на навколишнє середовище у концентрованому вигляді

Незаподіяння шкоди навколишньому середовищу

Усунення негативних наслідків шкоди, заподіяної навколишньому середовищу

Міжнародно-правова відповідальність держав за шкоду, заподіяну навколишньому середовищу

Неприпустимість заподіяння транснаціональної шкоди навколишньому середовищу

Відповідальність держав за заподіяння екологічної шкоди системам навколишнього середовища інших держав і районів загального користування

Оцінювання транскордонних екологічних наслідків планованої діяльності

Свобода дослідження навколишнього середовища і використання його компонентів

Неприпустимість радіоактивного забруднення навколишнього середовища

Раціональне і науково обґрунтоване управління природними ресурсами

Захист екологічних систем Світового океану

78

Учервні 1992 р. в Ріо-де-Жанейро відбулася Конференція ООН

знавколишнього середовища, на який було прийнято Декларацію про навколишнє середовище і розвиток.

Принципи РІО

79

М²ЖНАРОДНЕМОРСЬКЕПРАВО

Міжнародне морське право — це галузь міжнародного права, що складається з принципів і норм, які визначають правовий режим морських просторів і регулюють відносини суб’єктів міжнародного права у зв’язку з їх діяльністю у Світовому океані.

МОРСЬК²ПРОСТОРИ

Простори морів і океанів земної кулі поділяють на простори, що перебувають під суверенітетом різних держав і є територією кожної

зних, а також простори, на які не поширюється суверенітет жодної

здержав.

Морські простори, що перебувають під суверенітетом різних держав

Внутрішні морські води — прибережні морські води держави, на які поширюються суверенітет держави і її юрисдикція у повному обсязі

Територіальне море (або територіальні води) — пояс морських вод завширшки до 12 миль, що прилягає до сухопутної території держави або її внутрішніх морських вод і входить до складу державної території. Правовий режим такого поясу визначається національним правом і нормами міжнародного права

Прилегла зона — пояс морських вод, що прилягає до територіального моря, у межах якого прибережна держава має

право здійснювати контроль з метою недопущення порушень певних правил (ст. 8 Конвенції ООН з морського права 1982 р.)

Архіпелажні води — морські простори держав-архіпелагів, обмежені прямими архіпелажними вихідними лініями, що з’єднують точки (які найбільше видаються в море)

найвіддаленіших островів і рифів архіпелагу, що обсихають

80