Правознавство / Навчальна література / Судові і правоохоронні органи України

Міністерство освіти і науки України

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ІНСТИТУТ ЕКОНОМІКИ І УПРАВЛІННЯ

Затверджено Радою юридичного факультету 21 листопада 2002 р., протокол № 3

СУДОВІ ТА ПРАВООХОРОННІ ОРГАНИ УКРАЇНИ

КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ

Укладач: Міткевич М.М., ст. викладач

Затверджено Кафедрою загальноправових дисциплін 19 листопада 2002 р.

протокол № 4

Чернігів-2003

3

СУДОВІ ТА ПРАВООХОРОННІ ОРГАНИ УКРАЇНИ. Конспект лекцій. / Укл.: Міткевич М.М. - Чернігів: ЧДІЕіУ, 2003. - 192 с.

За помилки і неточності в тексті редакція відповідальності не несе.

Текст друкується в авторській редакції згідно з представленим оригінал-макетом замовника.

4

5

ПЕРЕДМОВА

Навчальна дисципліна “Судові та правоохоронні органи України” є вступною в загальну юридичну проблематику діяльності держави із захисту прав людини, охорони правопорядку, державного впливу на негативні явища.

Одним із важливих напрямків державної діяльності суверенної та незалежної України є правоохоронна діяльність, спрямована на забезпечення принципу верховенства права у нашому суспільстві.

Завдання правоохоронної діяльності полягають у захисті встановленого Конституцією України суспільного ладу держави, економічної та політичної систем, прав і законних інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, суб’єктів усіх форм власності, економічної та територіальної цілісності України. Особливе місце серед завдань правоохоронної діяльності посідає захист прав та свобод людини, її життя, здоров’я, честі, гідності, недоторканності та безпеки.

Правоохоронна діяльність здійснюється спеціально уповноваженими органами і детально регламентована законодавством України.

У пропонованому виданні на основі ґрунтовного аналізу чинного законодавства України і теоретичних засад правоохоронної діяльності розкрито компетенцію, повноваження та структуру основних правоохоронних органів України.

Курс лекцій підготовлений відповідно до навчальної програми дисципліни "Судові та правоохоронні органи України" з урахуванням змін чинного законодавства станом на 01.10.2002 року.

Мета курсу - допомогти студентам засвоїти навчальний матеріал з дисципліни “Судові та правоохоронні органи України”.

6

Тема 1

ПРЕДМЕТ, ПОНЯТТЯ І СИСТЕМА ДИСЦИПЛІНИ “СУДОВІ ТА ПРАВООХОРОННІ ОРГАНИ УКРАЇНИ”

1. Правоохоронна діяльність

іправоохоронні органи України

Вмеханізмі кожної держави є система органів, які здійснюють правоохоронну діяльність, тобто існують правоохоронні органи.

Обов’язковою умовою ефективного функціонування правоохоронних органів, виконання покладених на них законом функцій, дотримання посадовими особами цих органів законності, забезпечення реалізації конституційних прав та свобод людини і

громадянина є чітка правова регламентація їх діяльності.

Цей вид діяльності характеризується рядом специфічних ознак.

Одна з ознак правоохоронної діяльності полягає в тому, що така діяльність може здійснюватися тільки із застосуванням юридичних заходів впливу, до яких належать заходи державного примусу і стягнення. Так, до особи, яка скоїла злочин, може бути застосоване кримінальне покарання, встановлене кримінальним правом, або інший передбачений законодавством захід впливу.

Другою ознакою правоохоронної діяльності є те, що юридичні заходи впливу, які застосовуються у ході її здійснення, повинні суворо відповідати вимогам законів, що регламентують їх застосування. Наприклад, при вирішенні питання про накладення адміністративного стягнення за скоєне правопорушення орган, який його накладає, не може призначити суворіше стягнення, ніж вказане у санкції відповідної статті кодексу.

Характерною ознакою правоохоронної діяльності є те, що вона реалізується у встановленому поряд з дотриманням певної процедури. Прийняття рішень щодо застосування чи незастосування юридичних заходів впливу здійснюється за встановленими законом правилами дотримання яких є обов’язковим. Наслідком порушення цих правил може бути визнання прийнятого рішення незаконним і недійсним. Так, порушення встановлених чинним кримінально-процесуальним кодексом України правил розгляду кримінальної справи у суді є однією з підстав для скасування вироку.

Суттєвою ознакою правоохоронної діяльності є те що її здійснення покладене на органи, які, як правило, спеціально утворюються державою з цією метою і комплектуються відповідно підготовленими спеціалістами. Організація і діяльність цих органів всебічно і детально регламентована законодавством.

Отже, правоохоронна діяльність - це така діяльність, яка здійснюється з метою охорони права спеціально уповноваженими органами шляхом застосування заходів впливу в суворій відповідності із законом, із дотриманням встановленого ним порядку.

Завдання правоохоронної діяльності полягає у захисті встановленого Конституцією України суспільного ладу держави, економічної та політичної систем, прав та законних інтересів громадян, підприємств, організацій, установ, суб’єктів усіх форм власності, економічної та інформаційної безпеки, суверенітету та територіальної цілісності України. Особливе місце серед завдань правоохоронної діяльності посідає захист прав, свобод людини, її життя; здоров’я честі, гідності, недоторканності та безпеки.

7

Правоохоронна діяльність складається з кількох напрямків, кожен з яких має специфічні завдання та здійснюється власними тільки йому певними методами. Такими напрямками є здійснення правосуддя, прокурорський нагляд, попереднє розслідування кримінальних справ, здійснення захисту у кримінальних справах і надання іншої правової допомоги, охорона громадського порядку й безпеки громадян, боротьба зі злочинністю та ін. Основним напрямком правоохоронної діяльності, безперечно, є здійснення правосуддя, якому належить найважливіше місце в забезпеченні охорони прав та свобод громадян. Інші напрямки певною мірою підпорядковуються меті й завданням здійснення правосуддя, сприяють його успішному виконанню.

З метою здійснення правоохоронної діяльності створюються і відповідні органи, які мають назву правоохоронних.

Правоохоронні органи - це існуючі в суспільстві й державі установи й організації, що здійснюють правозастосовну та правоохоронну функції, основне завдання яких - забезпечувати законність, захищати права та законні інтереси громадян, юридичних осіб, боротися зі злочинністю та іншими правопорушеннями.

Згідно зі ст. 2 Закону України від 23.12.1993р “Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів”, правоохоронними є органи прокуратури, внутрішніх справ, служби безпеки, митні органи, органи охорони державного кордону, органи державної податкової служби, органи і установи виконання покарань, державної контроль-но-ревізійної служби, рибоохорони, державної лісової охорони, інші органи, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції.

І цей перелік не повний, так не враховані державні органи і громадські організації, які в тій чи іншій мірі також здійснюється правоохоронні функції.

До них відносяться: Міністерство юстиції, нотаріат, відділи реєстрації актів громадського стану, Координаційний комітет по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю, Раду національної безпеки і оборони України, адвокатуру та ін.1

Але слід зазначити, що питання про визначення поняття “правоохоронні органи” є дискусійним у теорії права. Одні науковці вважають, що цим поняттям охоплюються усі державні органи і громадські організації, хоч у деякій мірі наділені правоохоронними функціями.2 Інші пропонують розглядати це поняття у широкому (усі державні органи, які наділені певними повноваженнями в галузі контролю за додержанням законності і правопорядку) і вузькому (державні органи, спеціально створені для забезпечення законності і правопорядку, боротьби зі злочинністю і якім з цією метою надані повноваження застосовувати передбачені законом заходи примусу та перевиховання правопорушників - суд, органи юстиції, прокуратури, внутрішніх справ, безпеки) розумінні.3

Мельник М.І. і Хавронюк М.І. до правоохоронних органів на підставі відповідних критеріїв відносять тільки суд, прокуратуру, органи міліції, органи податкової міліції,

1Судебные и правоохранительные органы Украины: Учебник / Под редакцией проф. А.М. Бандурки. -

Харьков; ун-т внутр. дел, 1999. - с. 8-9.

2Лихолат С. Про визначення поняття “правоохоронні органи” // Радянське право. - 1984. - с. 74-76.

Осадчий В. Правоохоронні органи як об’єкти кримінально-правового захисту // Право України. - 1997, № 11. -

с. 71-72.

3Тевлін Р. Про поняття “правоохоронні органи” у вузькому та широкому розумінні // Радянське право. - 1985.

-№ 7. - с. 53.

8

органи Служби безпеки України, органи управління державної охорони, органи Прикордонних військ.4

Немає однозначного поняття і серед практичних працівників правоохоронних органів.

В Російській Федерації до системи правоохоронних органів прийнято відносити органи: правосуддя, юстиції, нотаріату, ЗАГСу, внутрішніх справ, прокуратуру, державної безпеки, зовнішньої розвідки, розкриття і розслідування злочинів, податкової поліції, юрисконсультські установи, адвокатуру, так як вони мають спільні функції:

-забезпечення безпеки особи, суспільства і держави;

-захист і охорона прав, свобод і законних інтересів особи;

-створення умов для здійснення особою своїх прав і обов’язків;

-охорона і захист політичних, економічних, соціальних і духовно-культурних основ суспільства.5

2. Предмет дисципліни “Судові та правоохоронні органи України”

Предметом дисципліни “Судові та правоохоронні органи України” є відомості про державні органи, які здійснюють судову та правоохоронну діяльність, й інші, у тому числі громадські організації та органи, які сприяють цій діяльності, а також відомості про їх завдання, систему, принципи організації й діяльності, функції та структуру.

Згідно з програмою та навчально-тематичним планом вивчення курсу “Судові та правоохоронні органи України” передбачено вивчення діяльності судових органів, органів прокуратури, служби безпеки, внутрішніх справ, органів попереднього слідства та дізнання, податкової адміністрації.

Розглянемо основні завдання зазначених судових та правоохоронних органів.

Конституційний Суд України:

-забезпечує відповідність законів та інших нормативних актів органів законодавчої та виконавчої влади Конституції України;

-забезпечує охорону конституційних прав і свобод особи;

-дає офіційне тлумачення Конституції України та законів.

Суди загальної юрисдикції:

- охороняють від посягань:

а) суспільний лад, його економічну та політичну системи; б) соціально-економічні, політичні та особисті права громадян.

4Мельник М.І., Хавронюк М.І. Суд та інші правоохоронні органи. Правоохоронна ді-яльність: закони і коментарі. Навчальний посібник. - К: Атіка, 2000. - с. 5-27.

5Конституционное право: Учебник / Под редакцией проф. В.В. Лазарева. - Новый Юрист. - 1988. - с. 467.

9

Прокуратура України:

-підтримання державного обвинувачення в суді;

-представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом;

-нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову

діяльність, дізнання, досудове слідство; - нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних

справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян.

Служба безпеки України:

- забезпечує захист державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності, економічного, науково - технічного та оборонного потенціалу України, законних інтересів держави і прав громадян від розвідувально-підривної діяльності іноземних спеціальних служб.

Міністерство внутрішніх справ:

-забезпечує особисту безпеку громадян, захист їх прав і свобод, законних інтересів;

-запобігає правопорушенням та припиняє їх;

-здійснює охорону громадського порядку;

-виявляє та розкриває злочини, розшукує осіб, які їх вчинили;

-забезпечує безпеку дорожнього руху;

-здійснює захист власності від злочинних посягань.

Органи державної податкової служби України:

-здійснюють контроль за додержання податкового законодавства;

-вносять пропозиції щодо вдосконалення податкового законодавства;

-приймають нормативно-правові акти і методичні рекомендації з питань оподаткування;

-запобігають злочинам та іншим правопорушенням, віднесене законом до компетенції податкової міліції, розкривають, припиняють та розслідують їх.

Навчальна дисципліна “Судові та правоохоронні органи України” є відповідним курсом, що дає можливість ознайомитися з правоохоронною діяльністю в Україні та пізнати її органічні зв’язки з іншими курсами. Вона межує з такими правовими дисциплінами, як конституційне право, теорія держави і права, кримінологія, адміністративне право, кримінальне право, кримінально-процесуальне право, нагляд та деякими іншими.

Так, у курсі конституційного права висвітлюються питання місця та значення правоохоронних органів у загальнодержавному механізмі, конституційні засади їх діяльності, характеризується специфіка застосування норм Конституції як акта прямої дії. Важливе значення при цьому мають конституційні норми, що визначають права, свободи та обов’язки людини і громадянина (розділ II Конституції), основні конституційні засади діяльності прокуратури (розділ VII), правосуддя (розділ VIII).

Теорія держави і права є методологічною серед правових дисциплін: для цієї теорії характерний найвищий рівень теоретичних узагальнень, її поняття мають глобальний

10

зміст і значення. Для навчальної дисципліни про суд, правоохоронні та правозахисні органи дуже актуальне вчення про функції держави і права, про норми права та їх реалізацію, правову та протиправну поведінку, а також вчення про правове регулювання та про юридичний процес. Сказане не означає, що інші розділи (вчення) теорії держави і права не мають значення для згаданої дисципліни. Важливо підкреслити ідеологічне значення теорії держави і права, її вплив на відродження української ідеї, ідейне збагачення процесу становлення громадянського суспільства та формування правової держави.

Кримінологія вивчає закономірності, стан, динаміку та географію злочинності, її причини та умови, а також особу злочинця. Кримінологія дає поштовх правоохоронним органам для вивчення антисоціальних явищ, до пошуку запобігання злочинності, при чому як на рівні суспільства, так і на рівні середніх та малих соціальних груп, а також на індивідуальному рівні. Зв’язок між кримінологією і навчальною дисципліною про суд, правоохоронні та правозахисні органи має методологічне значення, оскільки саме кримінологія є джерелом знань про негативні соціальні тенденції, зародження або посилення конфліктних, небажаних відносин. Кримінологія орієнтує правоохоронну діяльність та правоохоронні органи в напрямах посилення боротьби зі злочинністю, активізації право-виховної роботи серед осіб, які перебувають під впливом правоохоронної діяльності.

Адміністративне право пов’язано з виконавчою владою. Його норми створюють правову основу виконання правоохоронної функції у формі державного управління, оскільки будь-яка державна діяльність, у тому числі й аналізована, потребує впорядкування та організації. За допомогою адміністративно-правового регулювання встановлюються організаційні та правові засади функціонування правоохоронних органів, зокрема органів юстиції та внутрішніх справ, формується регламентація таких взаємовідносин між громадянами, за якими кожній людині має бути гарантовано захист її прав і свобод у разі їх порушення.

Кримінальне право виконує охоронну функцію всіх правовідносин у випадку суспільно небезпечного посягання на них. Воно вивчає норми кримінального закону, а також практику застосування цих норм правоохоронними органами та судом, тобто їх дію. У результаті дії кримінально-правової норми правоохоронний орган або суд стає носієм відносин у правоохоронній сфері, в якій, з одного боку, постає держава в особі правоохоронного органу або суду, а з іншого - суб’єкт злочину, тобто особа яка його вчинила. Отже, для правоохоронної діяльності кримінальне право має виключно важливе значення. По-перше, як система правових охоронних норм, що є предметом спрямування правоохоронної діяльності та, по-друге, як вчення про застосування кримінально-правових норм, які за змістом є в переважній більшості охоронними.

Дисципліна “Судові та правоохоронні органи України” тісно пов’язана з навчальною дисципліною "Кримінальний процес", яка вивчає процесуальні аспекти діяльності правоохоронних органів як провадження справ про злочини. У процесі провадження у кожній конкретній справі суб’єкт правоохоронної діяльності виступає як процесуальна особа (із відповідним складом прав та обов’язків), інтереси якої відображені в кримінальній справі (потерпілий, підозрюваний, обвинувачений, слідчий, суддя, прокурор, захисник, свідок тощо) або вони (інтереси) можуть локалізуватися участю в конкретній дії у справі (експерт, перекладач, фахівець тощо). Кримінальний процес дає уявлення про послідовність проведення правоохоронним органом, його посадовою

11

особою процесуальних дій у конкретній справі в напрямах обвинувачення або виправдання та вирішення інших питань по суті розслідуваної кримінальної справи.

У курсі дисципліни "Цивільно-процесуальне право" викладається порядок судочинства в цивільних справах. Ця категорія справ характеризується майновими та деякими немайновими спорами, що відображає широкий спектр правовідносин між громадянами. Отже, ця дисципліна описує розгляд процедур з охорони майнових та немайнових прав громадян та розгляд спорів в арбітражних судах. У закладах освіти Міністерства внутрішніх справ України та Служби безпеки України викладаються дисципліни, які відповідають спеціалізації співробітників цих відомств у напрямі адміністративної діяльності, оперативно-розшукової діяльності, пенітенціарної системи.

3. Основні джерела курсу “Судові і правоохоронні органи України”

Діяльність судових органів, органів прокуратури, служб безпеки, внутрішніх справ, податкової служби, регламентується відповідними законодавчими та нормативними актами, які є джерелами дисципліни “Судові та правоохоронні органи України”.

Основним джерелом розглядуваної дисципліни є Конституція України - акт, який має вищу юридичну силу і визначає основні засади державного та громадського життя, суспільного ладу і політики, взаємовідносини особи й держави, основні права, свободи

йобов’язки особи, територіальний устрій, порядок створення та структуру органів державної і виконавчої влади. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Закони

йінші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні їй відповідати. У випадках коли закони чи нормативні акти не відповідають нормам Конституції України, діють норми, закріплені у Конституції України.

Джерелами пропонованої дисципліни є також закони України, які регламентують повноваження судових і правоохоронних органів, їхню структуру та принципи

діяльності: “Про судоустрій України”, “Про статус суддів”, “Про Конституційний суд України”, “Про прокуратуру”, “Про службу безпеки України”, “Про міліцію” та ін.

Складовою джерел дисципліни “Судові та правоохоронні органи України” є нормативні акти, які видаються Президентом України, Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів щодо повноважень, організації діяльності та структури судових і правоохоронних органів.

Норми, що регламентують окремі напрямки діяльності судових і правоохоронних органів, містять також відомчі нормативні акти, які видаються керівниками правоохоронних міністерств і відомств у вигляді наказів, положень, інструкцій і вказівок. Означені нормативні акти видаються на основі чинних законів, у суворій відповідності з ними.

Значну роль у діяльності судових та правоохоронних органів відіграють також керівні роз’яснення, які видає Пленум Верховного Суду України, де роз’яснюються питання належного застосування законодавства, у тому числі того, яке регламентує організацію та діяльність правоохоронних органів. Постанови Пленуму Верховного Суду України, що містять керівні роз’яснення є обов’язковими для виконання судами, посадовими особами, які застосовують закон, щодо якого надано роз’яснення.

12