Правознавство / Навчальна література / Судові і правоохоронні органи України
.pdfØзабезпечення підготовки відповідних документів та представництво інтересів держави в Європейському Суді з прав людини під час розгляду справ про порушення прав людини в Україні, направлення спостерігачів у місії з контролю за додержанням прав і свобод людини і громадянина;
Øвиступ як представника інтересів Президента України і Кабінету Міністрів
України під час розгляду справ судами України і судами іноземних держав або міжнародними судовими органами та установами;
Ø організацію, розгляду звернень громадян з питань, які належать до компетенції органів юстиції, виявлення та усунення причин, що породжують скарги громадян.
Одним із основних напрямів діяльності органів юстиції є діяльність, спрямована на виконання рішень (вироків), постанов судових органів. При цьому органи юстиції організують заходи щодо своєчасного, повного і неупередженого примусового виконання рішень судових органів. Виконання покладених завдань у цьому плані виявляються у здійсненні добору кадрів, методичному керівництві діяльністю державних виконавців, підвищенні їх професійного рівня, фінансовому і матеріально-технічному забезпеченні органів державної виконавчої служби, розгляді скарг на дії державних виконавців. Органи юстиції організовують виконання законів і здійснюють керівництво відділами державної виконавчої служби, координують і контролюють їх діяльність; організовують професійну підготовку й атестацію державних виконавців; заохочують Їх за успіхи в роботі та накладають стягнення за порушення трудової дисципліни.
Відповідно до покладених на органи юстиції завдань І повноважень вони мають право:
1)залучати вчених, спеціалістів органів виконавчої влади, підприємств, установ і організацій (за погодженням з їх керівниками) для розгляду питань, що належать до їхньої компетенції;
2)утворювати у разі потреби комісії та експертні групи, залучати на договірній основі фахівців для підготовки проектів актів законодавства, здійснення Їх експертизи
та надання консультацій;
3)одержувати у встановленому законодавством порядку безплатно від міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування інформацію, документи і матеріали, а від органів статистики - статистичні дані для виконання своїх завдань;
4)перевіряти у центральних та місцевих органах виконавчої влади, установах та організаціях додержання законодавства про державну реєстрацію нормативно-правових актів, стан організації нормотворчої діяльності, вносити
пропозиції щодо усунення виявлених недоліків і порушень та притягнення до відповідальності винних посадових осіб;
5)скасовувати рішення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших центральних і місцевих органів виконавчої влади, установ та організацій;
6)залучати до перевірок з питань організаційного забезпечення діяльності та діловодства судів (крім Верховного Суду України та господарських судів) голів і заступників голів інших судів або суддів, які перебувають у резерві на ці посади;
133
7)разом з відповідними центральними органами виконавчої влади контролювати цільове використання державних коштів, виділених на реалізацію прийнятих програм, проектів, заходів, а також міжнародних програм, у межах своєї компетенції;
8)користуватися іншими правами, передбаченими чинними положеннями про органи юстиції України.
2. Система органів юстиції та організація їх роботи
Керівництво органами юстиції здійснює Міністерство юстиції України, що є правоохоронним органом держави, діяльність якого спрямована на забезпечення законності та правопорядку в Україні. Правоохоронні функції Міністерства юстиції реалізуються ним як безпосередньо, так і органами, що входять до його системи.
Система органів юстиції протягом свого існування змінювалася залежно від завдань, які на неї покладалися. Історія становлення та розвитку органів юстиції в Україні налічує понад 80 років - від створення міністерства судових справ і Народного секретарства юстиції до сучасного центрального органу виконавчої влади - Міністерства юстиції з його складною розвинутою системою підрозділів, державних служб, інститутів та підприємств.
Проголошення незалежності України, здійснення політичної, правової та економічної реформ зумовили необхідність кардинальних змін пріоритетів у діяльності Мінюсту, значного розширення його повноважень, покладення на нього нових функцій, що в свою чергу привело до істотних структурних перетворень та змін у центральному апараті. У 1992 році на Мінюст покладено обов’язки з організаційного та кадрового забезпечення діяльності військових судів, а також судів, які здійснюють правосуддя на особливо режимних об’єктах. У 1993 році розпочато реєстрацію благодійних фондів та державну реєстрацію нормативних актів міністерств та інших органів державної виконавчої влади, органів господарського управління та контролю, що стосуються прав, свобод і законних інтересів громадян або мають міжвідомчий характер, з 1994 року - експертне забезпечення правосуддя22.
Поступово Міністерство юстиції України починає виконувати принципово нові завдання, зокрема здійснення державної правової політики. Відповідно до покладених на Мінюст завдань у структурі міністерства утворюються нові департаменти - правової політики, державної виконавчої служби, громадянства і реєстрації фізичних осіб, реорганізовано управління цивільного та комерційного законодавства, значно розширено законопроектне управління. Сьогодні Міністерство юстиції України має понад 30 структурних підрозділів центрального апарату, в яких працює 370 осіб. Усього в системі Мінюсту працює близько 14,5 тис. працівників, у тому числі: в територіальних (місцевих) управліннях юстиції - близько 7,5 тис., нотаріальних конторах - трохи більше 2 тис., у державній виконавчій службі - понад 4,5 тис. Організаційно Мінюст побудовано на принципі розмежування повноважень структурних підрозділів центрального апарату, виконання завдань за функціональним,
22 В системі юстиції існують два науково-дослідні інститути з проведення судових експертиз (у містах Києві та Харкові), а у кожній області - бюро з судових експертиз (товарознавчих, автотехнічних, криміналістичних тощо).
134
а не за галузевим принципом, що наближує Мінюст за його роллю і функціями до аналогічних міністерств європейських країн.
Міністерство юстиції України очолює міністр, якого за поданням Прем’єр-міністра призначає Президент України.
Міністр несе персональну відповідальність перед Президентом і Кабінетом Міністрів України за виконання покладених на міністерство завдань і здійснення ним своїх функцій. Міністр має заступників, які призначаються відповідно до законодавства. Заступники міністра виконують за дорученням міністра окремі його функції та заміщають міністра у разі його відсутності або неможливості здійснювати свої повноваження.
Для погодженого вирішення, що наложать до компетенції Мінюсту України, обговорення найважливіших напрямів його діяльності у міністерстві утворюється колегія у складі міністра (голова колегії), заступників міністра за посадою, а також інших керівних працівників міністерства. Склад колегії періодично змінюється. На сьогоднішній день колегія міністерства складається з 15 чоловік. До. складу колегії можуть входити керівники місцевих управлінь юстиції. Членів колегії затверджує та звільняє від обов’язків Кабінет Міністрів України за поданням Міністра юстиції. Рішення колегії оформляються наказами Міністра юстиції.
Структура Мінюсту побудована залежно від функцій, які він виконує. Однією з важливих функцій Мінюсту і його територіальних органів є організаційне та матеріально-технічне забезпечення судів загальної юрисдикції (крім Верховного Суду України та господарських судів), організація виконання судових рішень. Щоб забезпечити своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень судів та інших органів відповідно до законів України та на виконання Закону України “Про державну виконавчу службу”, в структурі центрального апарату створено Департамент державної виконавчої служби, а у складі місцевих органів юстиції - відділи державної виконавчої служби. Крім того, відносно новим є також Департамент громадянства та реєстрації фізичних осіб. Створення цього департаменту зумовлено реальним забезпеченням прав людини щодо набуття громадянства, вільного вибору місця проживання. Паспортну та міграційну роботу покладено на Міністерство юстиції відповідно до міжнародної практики (висновок Ради Європи № 190; 1995 р.). Міністерство юстиції повинно контролювати переміщення іноземців і осіб без громадянства в пунктах пропуску через кордон, а також перевіряти законність їх в’їзду, виїзду, додержання правил перебування та реєстрації. На Департамент громадянства та реєстрації фізичних осіб також покладено обов’язок щодо створення єдиної системи документування населення в Україні (згідно з Указом Президента України “Про службу громадянства та реєстрації фізичних осіб”).
У зв’язку з поглибленням демократичних процесів в українському суспільстві та для забезпечення конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до міжнародних стандартів при Мінюсті створено інститут Уповноваженого у справах додержання Конвенції про захист прав і основних свобод людини. Водночас цей Уповноважений є заступником Міністра юстиції, що в свою чергу надає Уповноваженому більшої ваги і можливостей у виконання завдань, покладених на нього. Виконання Уповноваженим своїх функцій забезпечується Національним бюро у справах додержання Конвенції, створеним у складі центрального апарату Міністерства юстиції та регіональними відділеннями Національного бюро при Головному управлінні
135
юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київському і Севастопольському міських управліннях юстиції.
Відповідно до Положення про Уповноваженого у справах додержання Конвенції про захист прав і основних свобод людини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1998 року № 557, Уповноважений є посадовою особою, на яку Кабінетом Міністрів України покладено повноваження щодо забезпечення представництва під час розгляду справ про порушення положень Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року в Європейській комісії з прав людини та Європейському Суді з прав людини.
Основними завданнями Уповноваженого є:
а) представництво України в Комісії та Суді під час розгляду справ про порушення Україною положень Конвенції, а також під час розгляду справ за позовами України стосовно порушень положень Конвенції іншими державами - учасницями Конвенції;
б) координація роботи заінтересованих органів виконавчої влади, пов’язаної з підготовкою матеріалів для розгляду справ у Комісії та Суді;
в) підготовка і внесення на розгляд Комісії та Суду письмових доповідей, участь у слуханнях справ, які розглядаються ними;
г) інформування Комісії про хід виконання Україною рішень Комісії та Суду; д) внесення на розгляд Кабінету Міністрів України пропозицій про усунення
порушень положень Конвенції, недопущення таких порушень у майбутньому; е) надання необхідної інформації уповноваженим особам, які прибуватимуть в
Україну для проведення перевірок додержання Конвенції.
Серед функцій Мінюсту, спрямованих на забезпечення законності, додержання прав і свобод людини і громадянина, є здійснення державної реєстрації нормативно-правових актів міністерств та інших органів центральної виконавчої влади, органів господарського управління та контролю, які зачіпають права, свободи і законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер. Таку реєстрацію здійснюють відповідні структурні підрозділи Мінюсту; крім реєстрації актів центральних органів виконавчої влади, реєструються також акти обласних, районних, районних у містах Києві і Севастополі державних адміністрацій, їх управлінь, відділів та інших підрозділів. Як свідчить практика, сьогодні до виконання досить часто надсилаються нормативні акти, які порушують чинне законодавство України. Лише в 1998 році після заходів, вжитих Мінюстом та його територіальними органами, вдалося запобігти прийняттю близько 2 тис. незаконних правових актів, виявлено понад 700 незареєстрованих актів, які підлягали обов’язковій державній реєстрації23.
Місцеві органи юстиції мають реалізовувати завдання, покладені на Міністерство юстиції, на регіональному рівні, стежити за точним додержанням законності у державі.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України “Про систему органів юстиції” від 30 квітня 1998 року № 592 до органів юстиції, крім Міністерства юстиції, належать його територіальні (місцеві) органи:
-Головне управління юстиції Міністерства юстиції в Автономній Республіці Крим;
-обласні, Київське і Севастопольське міські управління юстиції;
23 Станік С. // Право України. - 1999. - № 8. - С. 7.
136
-районні, районні у містах управління юстиції;
-міські (міст обласного значення) управління юстиції. Нині створено 745 районних та міських управлінь юстиції, розроблено нормативно-правову базу забезпечення їх належного функціонування.
Згідно з Положенням про районні, районні у містах, міські (міст обласного значення) управління юстиції, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 5 лютого 1999 року № 9/5, районні, районні у містах, міські управління юстиції є територіальними органами Мінюсту і підпорядковуються Мінюсту та безпосередньо Головному управлінню юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласним, Київському і Севастопольському міським управлінням юстиції.
Структурними підрозділами управлінь юстиції є відділи державної виконавчої служби та відділи реєстрації актів громадянського стану. Керівники зазначених відділів є заступниками начальників управлінь юстиції. Керівників управлінь юстиції на місцях призначає на посаду Міністр юстиції за погодженням з головами відповідних місцевих державних адміністрацій.
Основними завданням управлінь юстиції є:
v участь в організації здійснення державної правової політики та сприяння розвиткові системи надання правової допомоги для реалізації прав і свобод громадян, захист законних інтересів фізичних та юридичних осіб;
v організаційне та матеріально-технічне забезпечення діяльності районних (міських) судів, нотаріату, державної виконавчої служби, підпорядкованих відділів реєстрації актів громадянського стану, служби громадянства та реєстрації фізичних осіб, інших органів та установ юстиції, а також експертне забезпечення правосуддя;
vдержавна реєстрація нормативно-правових актів міністерств, республіканських комітетів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій, їх управлінь, відділів, інших підрозділів та місцевих органів господарського управління і контролю;
vлегалізація місцевих об’єднань громадян та реєстрація інших юридичних осіб у
порядку, встановленому чинним законодавством;
v у випадках, передбачених законодавством, реєстрація прав на нерухоме майно, ведення реєстру застави рухомого майна;
v методичне керівництво правовою роботою у місцевих органах виконавчої влади, на державних підприємствах, в установах і організаціях, надання зазначеним органам, а також органам місцевого самоврядування методичної допомоги у приведенні їх нормативних-правових актів відповідно до чинного законодавства;
vпредставлення у межах своєї компетенції за дорученням Мінюсту інтересів Президента України, Кабінету Міністрів України і Мінюсту під час розгляду справ у судах, підготовка матеріалів до розгляду цих справ;
vрозвиток правової інформації, формування у громадян правового світогляду.
До структури органів юстиції входять також органи нотаріату та реєстрації актів громадянського стану.
Повноваження цих органів визначені в Законі України “Про нотаріат”, Кодексі про шлюб та сім’ю України та інших нормативно-правових актах.
137
Відділи реєстрації актів громадянського стану районних, районних у містах,
міських (міст обласного значення) управлінь юстиції проводять реєстрацію народження, смерті, одруження, розірвання шлюбу, встановлення батьківства, зміни прізвища, імені, по батькові, приймають і розглядають заяви громадян про внесення змін, доповнень, поновлення, а також анулювання записів актів громадянського стану та у встановленому порядку зберігають актові книги.
Основними завданнями цих відділів є:
vзасвідчення від імені держави юридичних фактів одруження;
vзабезпечення повної, своєчасної і правильної реєстрації актів про укладення шлюбу відповідно до чинного законодавства;
vвидача громадянам свідоцтв про одруження;
vвнесення до актових записів про одруження змін, доповнень та виправлень
відповідно до чинного законодавства;
vзбереження архівного фонду;
vзабезпечення у межі їх визначеної компетенції захисту особистих майнових прав громадян;
vреалізація державної політики щодо розвитку та зміцнення сім’ї;
vпропаганда здорового способу життя;
vкультурно-освітня робота серед молоді та молодого подружжя;
vвстановлення міжнародних контактів та співробітництво з аналогічними
службами за кордоном;
v забезпечення громадян і організацій додатковими послугами правового, технічного характеру, іншими державними послугами для реалізації їх прав, свобод і законних інтересів.
Відділ очолює начальник, що його призначає відповідне управління юстиції, а в деяких випадках безпосередньо Мінюст (наприклад, стосовно начальника Центрального відділу реєстрації шлюбів міста Києва).
Крім зазначених органів, у систему юстиції України входять також державні підприємства “Укрспецюст” та “Інформаційний центр”, установи та організації, що належать до сфери управління Мінюсту (наприклад, науково-дослідні інститути, центр правової реформи і законопроектних робіт, координаційна рада з проблем судової екс-пертизи, центральна експертно-кваліфікаційна комісія).
Зазначені територіальні (місцеві) органи юстиції, підприємства, установи та організації, що входять у систему органів юстиції, як і Міністерство юстиції України, виконують правоохоронні функції. Зокрема, функціонування державного підприємства “Укрспецюст” спрямовано на виконання рішень судів та інших органів відповідно до законів України. 1 липня 1999 року почав діяти Закон України “Про виконавче провадження”, яким регламентовано умови та порядок виконання судових рішень. Саме на державну виконавчу службу покладається примусове виконання судових рішень в Україні. Згідно зі ст. 61 Закону України “Про виконавче провадження” реалізація арештованого майна, за винятком майна, виключеного за законом з обігу, здійснюється державним виконавцем шляхом Його продажу через торговельні організації, відповідні структури Міністерства фінансів, на прилюдних торгах, аукціонах, якщо інше не передбачено законом, у двомісячний строк з дня накладення арешту.
138
Для сприяння державним виконавцям у зберіганні та реалізації вилученого ними Кабінет Міністрів України 14 липня 1999 року прийняв постанову № 1270 “Про створення спеціалізованого державного підприємства “Укрспецюст”.
Основними завданнями діяльності цього підприємства є забезпечення належного зберігання вилученого державними виконавцями майна, організація і проведення аукціонів з продажу такого майна, реалізація такого майна на комісійних та інших договірних засадах.
Підприємство також має право здійснювати операції з нерухомим майном у частині, передбаченій статтями 61 і 66 Закону України “Про виконавче провадження”. Тобто “Укрспецюст” та його філії організовують та проводять прилюдні торги (аукціони) з реалізації нерухомого майна.
Певні правозахисні функції щодо надання юридичної допомоги виконує державне підприємство “Інформаційний центр” Міністерства юстиції, головні функції якого визначені постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 1999 року № 1272. Відповідно до цієї постанови державне підприємство “Інформаційний центр” - адміністратор реєстрів, створення та забезпечення функціонування яких належить до компетенції Мінюсту. Підприємство “Інформаційний центр” є адміністратором Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна, Єдиного реєстру доручень, засвідчених у нотаріальному порядку, Єдиного реєстру нотаріусів, Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів, Єдиного державного реєстру об’єднань громадян та благодійних організацій.
Питання для самоконтролю:
1.Які правоохоронні функції виконують органи юстиції?
2.Якими нормативно-правовими актами встановлюється юридичний статус і повноваження органів юстиції у правоохоронній сфері?
3.Назвіть органи, підприємства, організації, що входять до системи юстиції України.
4.Дайте загальну характеристику кожного органу системи юстиції.
139
Тема 12
ДЕРЖАВНИЙ ДЕПАРТАМЕНТ УКРАЇНИ З ПИТАНЬ ВИКОНАННЯ ПОКАРАНЬ
Створення державного Департаменту було зумовлено реформуванням кримінально-виконавчої системи України та приведенням її у відповідність до вимог Ради Європи та міжнародних правових з питань виконання кримінальних покарань.
Державний департамент України з питань виконання покарань (далі - Департамент) як центральний орган виконавчої влади, що безпосередньо реалізує єдину державну політику у сфері виконання покарань, створено Указом Президента України від 22.04.1998 р. № 344 на базі Головного управління виконання покарань МВС України з тимчасовим його підпорядкуванням МВС України. Указом Президента України від 12.03.1999 р. № 248 Департамент виведено з підпорядкування МВС України і підпорядковано безпосередньо Кабінету Міністрів. Діяльність Департаменту регламентується Положенням про Державний департамент України з питань виконання покарань, затвердженим Указом Президента України від 31.07.1998 р.
№ 827.
Відповідно до Положення до основних завдань Департаменту належать:
v здійснення єдиної державної політики у сфері виконання кримінальних покарань;
v розробка рекомендацій щодо організації тримання осіб, узятих під варту, забезпечення виконання вироків суду і застосування передбачених законом засобів виправлення і перевиховання засуджених;
v здійснення контролю за виконанням вироків суду за окремими видами додаткових покарань; забезпечення примусового лікування засуджених, хворих на алкоголізм та наркоманію;
v забезпечення додержання вимог законодавства в органах та установах виконання покарань, запобігання злочинам, дисциплінарним проступкам з боку засуджених до позбавлення волі та щодо них, їх припинення та виявлення і розкриття злочинів, вчинених в органах і установах виконання покарань, провадження дізнання у справах про ці злочини, здійснення оперативно-розшукової діяльності;
v керівництво органами й установами виконання покарань, організація виробничо-господарської діяльності з наданням засудженим роботи, забезпечення їх професійної підготовки та загальноосвітнього навчання;
v правовий і соціальний захист осіб рядового і начальницького складу, працівників кримінально-виконавчої системи та членів їхніх сімей, удосконалення роботи з кадрами, їх професійної підготовки.
Департамент відповідно до покладених на нього завдань виконує такі функції:
v бере участь у формуванні єдиної державної політики у сфері виконання кримінальних покарань, реалізує цільові програми розвитку кримінально-виконавчої системи;
v визначає основні напрямки діяльності органів та установ виконання покарань щодо захисту прав і свобод людини в умовах відбування кримінального покарання;
140
забезпечує охорону слідчих ізоляторів, в’язниць, лікувально-трудових профілакторіїв, виправно-трудових колоній, інших установ виконання покарань та об’єктів кримінально-виконавчої системи, правопорядок і безпеку в органах та установах; бере участь у розробці та реалізації державних комплексних програм боротьби зі злочинністю;
vконтролює виконання актів законодавства з питань, що належать до його компетенції, вироків, постанов та ухвал судів, забезпечує розподіл і тримання засуджених до позбавлення волі та осіб, узятих під варту;
vздійснює переведення засуджених та осіб, узятих під варту, з однієї до іншої установи кримінально-виконавчої системи, передання (екстрадицію) осіб, які звинувачуються у вчиненні злочинів, а також засуджених для відбування покарання в установах іноземних держав згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України;
vаналізує результати діяльності органів та установ виконання покарань, складає довгостроковий та оперативний прогнози криміногенної обстановки і на їх основі вносить у встановленому порядку організовує виконання наукових досліджень, дослідно-конструкторських і проектно-технологічних робіт, забезпечує використання досягнень науки, техніки і набутого досвіду, координує роботу підприємств кримінально-виконавчої системи, пов’язану із сертифікацією, стандартизацією, метрологією, винахідництвом і раціоналізацією;
vорганізовує роботу з добору, розстановки та підвищення кваліфікації осіб
рядового і начальницького складу та працівників кримінально-виконавчої системи;
vзгідно із законодавством забезпечує правовий і соціальний захист осіб рядового
іначальницького складу, працівників кримінально-виконавчої системи та членів їхніх сімей;
vв установленому порядку представляє осіб рядового і начальницького складу та працівників кримінально-виконавчої системи, які особливо відзначилися в роботі, до нагородження державними нагородами України, президентськими відзнаками;
vзабезпечує створення системи власної внутрішньої безпеки;
vвживає заходів щодо забезпечення роботою осіб, яких тримають в установах
кримінально-виконавчої системи, надає допомогу підприємствам, що належать до сфери його управління, у встановленні та стабілізації господарських зв’язків, бере участь у формуванні і розміщенні державного замовлення, укладає з цією метою контракти;
v контролює стан охорони праці і техніки безпеки, здійснює нагляд за додержанням правил, нормі вимог щодо безпечного проведення на гірничих підприємствах кримінально-виконавчої системи бурових і підривних робіт, за зберіганням, обліком і використанням за призначенням вибухових матеріалів, правильним використанням родовищ корисних копалин, захистом надр;
v визначає потреби установ кримінально-виконавчої системи в матеріально-технічних ресурсах, енергоносіях, продуктах харчування, капітальних вкладеннях на будівництво, реконструкцію і технічне переоснащення, виконання проектно-дослідних робіт і робіт з типового проектування об’єктів цих установ, забезпечує проведення єдиної політики з питань будівництва та реконструкції об’єктів Департаменту;
v бере участь у розробленні проектів загальнодержавних програм економічного та соціального розвитку, законів про Державний бюджет України;
141
vзабезпечує установи кримінально-виконавчої системи інженерно-технічними засобами охорони і нагляду за особами, яких тримають в установах виконання покарань, спеціальними засобами захисту та активної оборони, системами зв’язку і управління, зброєю, боєприпасами, бойовою та спеціальною технікою, контролює їх розподіл, зберігання і використання;
vздійснює медичний контроль за станом здоров’я засуджених до позбавлення волі, осіб, взятих під варту, і осіб яких тримають у лі-кувально-трудових профілакторіях, забезпечує подання їм необхідної медичної допомоги, належну санітарно-епідемічну обстановку в установах кримінально-виконавчої системи та на їх територіях, а також контроль за додержанням вимог з охорони довкілля і раціонального використання природних ресурсів в установах кримінально-виконавчої системи;
vза дорученням Кабінету Міністрів України налагоджує зв’язки з міжнародними
організаціями, укладає угоди з відповідними органами іноземних держав про співробітництво у сфері виконання кримінальних покарань, боротьби зі злочинністю та
зінших питань, що належать до його компетенції;
v є головним розпорядником коштів державного бюджету, передбачених на утримання кримінально-виконавчої системи, фінансує органи й установи виконання покарань у межах затверджених асигнувань та коштів, одержаних від виробничо-господарської діяльності;
v організовує роботу з ведення бухгалтерського та статистичного обліку;
vє державним замовником поставки (закупівлі) продукції, виконання робіт, надання послуг для забезпечення потреб оборони і безпеки, проектування і будівництва об’єктів кримінально-виконавчої системи;
vв установленому порядку видає журнали, бюлетені, збірники нормативно-правових актів та інші матеріали з питань діяльності установ кримінально-виконавчої системи;
vздійснює інші повноваження, що належать до його компетенції. Граничну штатну чисельність та структуру Департаменту затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.1999 р. № 286. Гранична чисельність працівників
центрального апарату Департаменту становить 320 одиниць, у тому числі 254 одиниці осіб рядового та начальницького складу. Очолює Департамент директор, якого призначає на посаду та звільняє з посади Президент України. Директор Департаменту має шість заступників, у тому числі одного першого заступника. До структури центрального апарату Департаменту входять такі служби:
Øштаб (на правах управління);
Øуправління справами;
Øуправління охорони;
Øуправління нагляду і безпеки;
Øуправління соціально-психологічної роботи із спецконтингентом;
Øуправління інженерного забезпечення;
Øуправління праце використання спецконтингенту та організації виробництва;
Øуправління фінансово-облікове;
Øуправління економіки та оплати праці;
Øконтрольно-ревізійне управління;
Øуправління матеріально-технічного забезпечення;
142