Правознавство / Навчальна література / Судові і правоохоронні органи України
.pdfЦі дії та акції можуть мати як закритий (конфіденційний), так і відкритий характер. Так, опитування громадян оперативні працівники можуть проводити лише за згодою опитуваних осіб, використовуючи їх добровільну допомогу; на засадах добровільності встановлюється співробітництво з особами, проводиться робота з виявлення характерних обставин за допомогою гласних і негласних штатних працівників.
Ініціюючи розкриття злочину, оперативні працівники отримують від юридичних та фізичних осіб безплатно або за винагороду інформацію про підготовлені або вчинені злочини, відвідують житлові та інші приміщення за згодою їхніх власників або мешканців для з’ясування обставин вчиненого або підготовлюваного злочину, збирають відомості про протиправну діяльність підозрюваних осіб, одержують розвідувальну інформацію, у тому числі шляхом таємного проникнення працівника до приміщення, транспортних засобів, на земельні ділянки. У процесі розкриття злочинів беруть до уваги криміногенну та іншу соціальну або психологічну інформацію, будують типові або індивідуальні версії про подію злочину, особу злочинця.
Активній розробці версій вчиненого злочину можуть допомогти відбір телеграфно-поштових відправлень, негласне виявлення та фіксація слідів тяжкого злочину, документи та інші предмети, що можуть бути доказами підготовки або вчинення такого злочину, чи отримання інформації з каналів зв’язку, застосовування різних технічних засобів зняття інформації. Уповноважений орган, що здійснює виявлення злочину, повинен мати юридичні підстави для проникнення до житла, накладення арешту на кореспонденцію, проведення виїмки, зняття інформації з каналів зв’язку, якими можуть бути лише рішення суду.
Ефективними при виявленні та розкритті злочинів є заходи щодо витребування, збору та узагальнення господарських та бухгалтерських документів, а також даних, що характеризують діяльність підприємств, установ, організацій, а також спосіб життя тих осіб, які є підозрюваними у підготовці або вчиненні злочину, вивчення джерел та розмірів їхніх доходів порівняно із тими доходами, які ці особи задекларували. При цьому оперативні працівники разом із громадянами, які допомагають їм на громадських засадах, можуть проводити контрольні закупівлі товарів, перевіряти фінансово-господарську діяльність підприємств, установ, організацій та окремих осіб.
Для викриття протиправної господарської діяльності оперативні підрозділи можуть створювати конспіративні підприємства та організації, шифрувати відомчу належність працівників, приміщень, транспортних засобів своїх підрозділів.
Більше того, для отримання потрібної інформації компетентні органи проводять операції з проникнення в злочинну групу негласного працівника із збереженням у таємниці достовірних даних щодо його особи. При цьому на дії таких працівників поширюється звільнення від відповідальності1. Ці акції межують із застосуванням засобів фізичного впливу, спеціальних засобів та вогнепальної зброї. Уповноважені органи повинні діяти на підставах і в порядку, встановлених законами про міліцію, Службу національної безпеки, Прикордонні війська, Управління охорони вищих посадових осіб України. Нагляд за діяльністю органів, що уповноважені виявляти злочини, здійснює прокуратура.
103
3. Засади розслідування злочинів
Процес розслідування є предметом курсу кримінально-процесуального права та криміналістики. В полі зору предмета нашого курсу перебувають лише засади діяльності з розслідування злочинів уповноважених органів.
Органами, уповноваженими проводити розслідування злочинів, є органи слідства, органи дізнання та прокуратура.
Органи слідства за законодавством уповноважені проводити досудове слідство у кримінальних справах. Посадовими особами, які конкретно і безпосередньо виконують цю функцію, є слідчі прокуратури, слідчі органів внутрішніх справ, а у справах про державні злочині - слідчі органів безпеки. У справах про економічні злочини (приховування валютної виручки, ухилення від сплати податків, фіктивне банкрутство тощо) розслідують злочини слідчі податкової міліції.
Незалежно від відомчої належності слідчі органи керуються єдиним кримінально-процесуальним законодавством, мають однакові повноваження, єдиний процесуальний статус. Під час розслідування конкретної кримінальної справи їхні вказівки для інших учасників розслідування мають однакову юридичну силу.
У кожному випадку виявлення ознак злочину слідчий зобов’язаний порушити кримінальну справу, організувати розкриття злочину, встановити винних осіб, захистити права та законні інтереси осіб, вжити заходів щодо усунення причин та умов вчинення злочину, відшкодування заподіяної шкоди. Для реалізації цих завдань слідчі органи наділені широкими повноваженнями.
Вони приймають рішення з питань організації розслідування кримінальних справ як процесуальне незалежні особи, доручають органам дізнання провадження розшукових та слідчих дій, вимагають від оперативних підрозділів активної участі у розкритті злочину.
Слідчий не може виконувати водночас завдання, які суперечать суті правоохоронної діяльності. Так, він не може брати участі у розслідуванні справи, якщо є потерпілим, свідком, цивільним позивачем або цивільним відповідачем; якщо він брав участь у цій справі як спеціаліст, експерт, перекладач або якщо його родичі заінтересовані у результатах розслідування справи тощо. За наявності цих обставин слідчий повинен заявити прокуророві або безпосередньому керівникові самовідвід.
Досудове слідство полягає у діяльності слідчих органів (слідчого) з пошуку, перевірки, дослідження, оцінки, використання встановлених фактів та доказів для захисту прав та законних інтересів громадян, підприємств, установ та організацій. Досудове слідство створює умови для належного розгляду та вирішення кримінальних справ у суді. Воно має сприяти таким чином здійсненню правосуддя. Помилки досудового слідства можуть спричинити судові помилки, тому матеріали досудового слідства підлягають ретельній і незалежній оцінці в суді.
Термін досудового слідства становить два місяці з моменту порушення кримінальної справи. За цей період слідчий встановлює наявність або відсутність складу злочину; він має обґрунтувати та довести предмет доказування, встановити (разом з оперативними підрозділами) особу, яка вчинила злочин, скласти обвинувальний висновок та направити матеріали справи прокуророві для їх затвердження та передачі до суду. Слідчий приймає також рішення про застосування примусових заходів медичного характеру, про закриття або зупинення провадження у справі. Термін досудового слідства може бути продовжений до трьох місяців
104
(районним, міським або прирівняним до них прокурором), а в особливо складних справах - до шести місяців (прокурором Автономної Республіки Крим, прокурором області, міста Києва, військовим прокурором округу або їх заступниками). На більший термін досудове слідство може продовжити Генеральний прокурор України або його заступники у виняткових випадках.
Органи дізнання вказані у ст. 101 КПК. Серед них:
-міліція (виконує найбільший обсяг робіт з провадження дізнання);
-податкова міліція (у справах про ухилення від сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), а також у справах про приховування валютної виручки);
-органи безпеки (у справах, віднесених законом до їх відання);
-командири військових частин, з’єднань, начальники військових установ (у справах, про всі злочини, вчинені підлеглими їм військовослужбовцями і
військовозобов’язаними під час проходження ними зборів, а також у справах про злочини, вчинені робітниками і службовцями Збройних Сил України у зв’язку з виконанням службових обов’язків або в розташуванні частини, з’єднання, установи);
-митні органи (у справах про контрабанду);
-начальники виправно-трудових установ, слідчих ізоляторів, лі-кувально-трудових профілакторіїв і виховно-трудових профілакторіїв (у справах про злочини, що порушують встановлений порядок несення служби, вчинені працівниками цих установ,
атакож у справах про злочини, вчинені в розташуванні зазначених установ);
-органи державного пожежного нагляду (у справах про пожежі і порушення протипожежних правил);
-органи охорони державного кордону (у справах про порушення державного кордону);
-капітани морських суден, що перебувають у далекому плаванні.
Безумовно, для всіх перелічених органів провадження дізнання не є основним видом діяльності. Ці органи розслідують злочини лише у випадках, коли це є продовженням їх основної діяльності, тобто виконанням тих основних обов’язків, які визначені у законодавстві.
Особливості компетенції органів міліції, органів служби безпеки, митних органів та органів охорони державного кордону як органів дізнання полягають у тому, що вони можуть поєднувати проведення як процесуальних, так і оперативно-розшукових дій, узгоджуючи ці обидва напрями для виконання одного із завдань правоохоронної діяльності - боротьби зі злочинністю.
Дізнання та досудове слідство співвідносяться як певні етапи розслідування кримінальних справ. Вони мають деякі спільні риси. Уповноважені органи на обох етапах займаються розкриттям злочинів, викриттям або розшуком винних у вчиненні злочину осіб, а також діяльністю із запобігання злочинам; вирішуються типові процесуальні завдання, хоч і за різних категорій злочинів; загальним є предмет доказування; суб’єкти правоохоронної діяльності мають застосовувати однакові кримінально-процесуальні норми, правові наслідки для учасників розслідування як при дізнанні, так і при попередньому слідстві мають однакову силу.
Діяльність органів дізнання полягає у прийнятті, реєстрації, розгляді та перевірці заяв і повідомлень про злочини. Вони приймають рішення щодо порушення кримінальних справ за наявності ознак злочину й проваджують дізнання у справах про
105
тяжкі злочини та злочини, які не є тяжкими; готують матеріали у протокольній формі, а також виконують окремі доручення слідчих.
Дізнання у справах про злочини, що не є тяжкими або особливо тяжкими правдиться у строк не більше десяти днів, починаючи з моменту встановлення особи, яка його вчинила.
Якщо таку особу не встановлено, дізнання зупиняється. Проте органи дізнання вживають заходів до встановлення такої особи. У справах про тяжкий або особливо тяжкий злочин дізнання проводиться у строк не більше десяти днів з моменту порушення справи.
Дізнання у справах, у яких здійснюється провадження за протокольною формою досудової підготовки матеріалів, зменшує навантаження на слідчі органи, дає їм можливість зосередитись на розслідуванні небезпечних резонансних злочинах. Даний вид провадження відомий у кримінально-процесуальному праві як протокольна форма (див. гл. 35 КПК).
Основним органом, який проводить дізнання у більшій кількості категорій справ, є міліція. Міліція - складова частина органів внутрішніх справ України.
У складі міліції за функціональним розподілом існують кримінальна міліція, міліція громадської безпеки, державна автомобільна інспекція та податкова міліція. Серед основних обов’язків зазначених органів важливе місце посідає провадження у кримінальних справах.
Прокурор у межах своєї компетенції дізнання та досудового слідства. У разі потреби він може особисто проводити попереднє слідство або окремі слідчі дії у будь-якій справі. Він може підключитися до розслідування злочину на будь-якій стадії, давати вказівки слідчому, вимагати їх виконання. Вказівки прокурора з питань здійснення нагляду за виконанням законів органами дізнання і попереднього слідства є обов’язковими для них. При оскарженні слідчим отриманих вказівок вищестоящому прокуророві не може зупинити їх виконання, за винятком незгоди слідчого з найістотніших питань розслідування, а саме: з притягнення конкретної особи (групи осіб) як обвинуваченого, про кваліфікацію злочину, про обсяг обвинувачення, направлення справи для віддання обвинуваченого до суду, а також про закриття справи. У таких випадках передбачено окремі процедури скасування вказівок прокурора вищестоящим прокурором або передачі кримінальної справи для розслідування іншому слідчому. Якщо ж прокурор розслідує кримінальну справу Особисто, то на нього поширюються вимоги, властиві слідчим органам.
Питання для самоконтролю:
1.Дайте загальну характеристику організації розслідування злочинів?
2.Якими є особливості розслідування кримінальних справ органами дізнання та органами слідства?
3.Чи може прокурор проводити розслідування кримінальних справ?
4.Назвіть органи дізнання та слідства?
106
Тема 9
СЛУЖБА БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ
1. Завдання, організація діяльності та система Служби безпеки України
Служба безпеки України - це державний правоохоронний орган спеціального призначення, який забезпечує державну безпеку України. Служба безпеки України (далі - СБУ) підпорядкована Президенту України і підконтрольна Верховній Раді України.
Правову основу діяльності СБУ становлять Конституція України, Закон України “Про оперативно - розшукову діяльність”, “Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю” інші законодавчі акти України та відповідні міжнародні правові акти визнані Україною.
Завдання СБУ вивчається в ст. 2 Закону України “Про службу безпеки України ” (далі - Закону), відповідно до вимог якої на СБУ покладається у межах визначеної законодавством компетенції захист державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності, економічного, науково - технічного й оборонного потенціалу України, законних інтересів держави та прав громадян від розвідувально-підривної діяльності іноземних спеціальних служб, посягань з боку окремих організацій, груп та осіб.
До завдань СБУ належить також попередження, виявлення, припинення та розкриття злочинів проти миру і безпеки, тероризму, корупції та організованої злочинної діяльності у сфері управління й економіки та інших протиправних дій, які безпосередньо створюють загрозу життєво важливим інтересам України.
До основних засад діяльності СБУ належать такі:
§законність;
§повага до прав та гідності особи;
§позапартійність;
§відповідальність перед народом України.
В оперативно-службовій діяльності СБУ дотримується принципів поєднання єдиноначальності і колегіальності, гласності і конспірації. Діяльність СБУ здійснюється на основі дотримання прав і свобод людини. Органи і співробітники СБУ повинні поважати гідність людини і виявляти до неї гуманне ставлення, не допускати розголошення відомостей про особисте життя людини. У виняткових випадках з метою припинення і розкриття державних злочинів окремі права та свободи особи можуть бути тимчасово обмежені у порядку і межах, визначених Конституцією і законами України.
Неправомірне обмеження законних прав людини є неприпустимим і спричиняє відповідальність згідно із законодавством. У разі порушення співробітниками СБУ прав чи свобод людини відповідні посадові особи СБУ повинні вжити заходів щодо поновлення цих прав і свобод, відшкодування заподіяної моральної і матеріальної
107
шкоди, притягнення винних до відповідальності. Протягом місячного строку на вимогу громадян України СБУ зобов’язана дати їм письмове пояснення з приводу обмеження їхніх прав чи свобод. Громадяни України мають право оскаржити до суду неправомірні дії посадових (службових) осіб та органів СБУ. Принцип позапартійності полягає в тому, що відповідно до ст.6 Закону використання СБУ в партійних, групових чи особистих інтересах не допускається, а діяльність партій, рухів та інших громадських об’єднань, що мають політичні цілі, в СБУ - забороняється.
Про діяльність СБУ громадськість України інформується через засоби масової інформації та в інших формах у визначеному законодавством порядку. Забороняється встановлювати обмеження на інформацію щодо загального бюджету СБУ, її компетенції та основних напрямків діяльності, а також щодо випадків протиправних дій органів і співробітників СБУ.
Не підлягають розголошенню відомості, що становлять державну, військову, службову та комерційну таємницю, а також інформація конфіденційного характеру, розголошення якої може завдати шкоди національній безпеці України, честі і гідності особи або порушити її законні права, крім випадків, передбачених законодавством в інтересах правосуддя.
До системи СБУ належить такі підрозділи:
§Центральне управління СБУ;
§Служба безпеки Автономної Республіки Крим;
§регіональні органи служби безпеки;
§органи військової контррозвідки;
§військові формування;
§навчальні, науково - дослідні та інші заклади СБУ.
Організаційна структура СБУ визначається Президентом України.
Центральне управління СБУ, інші органи та установи, що входять до системи СБУ, є юридичними особами, мають печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, інші печатки і штампи, рахунки в банках, у тому числі і валютні.
Центральне управління СБУ відповідає за стан державної безпеки, координує і контролює діяльність інших органів СБУ. До складу Центрального управління СБУ входять:
♦апарат Голови СБУ;
♦функціональні підрозділи - розвідки, контррозвідки, військової контррозвідки, захисту національної державності, боротьби з корупцією та організованою злочинною
діяльністю, інформаційно-аналітичний, оперативно-технічний, оперативного документування, слідчий, урядового зв’язку, роботи з особовим складом, адміністративно-господарський, фінансовий, військово-медичний та інші підрозділи згідно з організаційною структурою СБУ.
Центральне управління СБУ видає положення, накази, розпорядження, інструкції, дає вказівки, обов’язкові для виконання у системі СБУ. Зазначені акти не підлягають виконанню, якщо в них встановлюються не передбачені законодавством додаткові повноваження органів і співробітників СБУ або антиконституційні обмеження прав та свобод громадян.
108
У межах своєї компетенції Центральне управління СБУ вносить Президенту України пропозиції про видання актів з питань збереження державної таємниці, обов’язкових для виконання органами державного управління, підприємствами, організаціями і громадянами.
Керівництво діяльністю СБУ, її Центральним управлінням здійснює Голова СБУ. Він несе персональну відповідальність за виконання завдань, покладених на СБУ, і призначається Верховною Радою України за поданням Президента України.
Голова СБУ має заступників, які за його поданням призначаються Президентом України.
У Службі безпеки України створюється колегіальний дорадчий орган - колегія, яка визначає шляхи виконання покладених на СБУ завдань, ухвалює рішення з основних напрямків і проблем оперативно-службової діяльності та роботи з кадрами. Рішення колегії ухвалюються більшістю голосів і оголошуються наказами Голови СБУ.
До складу колегії входять Голова СБУ, його заступники, голова Служби безпеки Автономної Республіки Крим та інші особи, крім народних депутатів України, призначені Президентом України за погодженням з Верховною Радою України. Перебування членів колегії в партіях, рухах, інших громадських об’єднаннях, що мають політичні цілі, відповідно до ст.6 Закону припиняється.
До регіональних органів СБУ належать:
-обласні управління СБУ;
-міжрайонні, районні та міські підрозділи, розташування і територіальна компетенція яких можуть не збігатися з адміністративно-територіальним поділом України.
В інтересах державної безпеки органи і підрозділи СБУ можуть утворюватися на окремих державних стратегічних об’єктах і територіях, у військових формуваннях.
У своїй оперативно-службовій діяльності регіональні органи СБУ не залежать від органів місцевої державної адміністрації та місцевого самоврядування, посадових осіб, партій і рухів.
Органи військової контррозвідки створюються для контр-розвідувального забезпечення Збройних Сил України, Прикордонних військ України та інших військових формувань, дислокованих на території України.
Начальники підрозділів Центрального управління СБУ - розвідки, контррозвідки, військової контррозвідки, захисту національної державності, боротьби з корупцією та організованою злочинною діяльністю, інформаційно-аналітичного, оперативно-технічного, оперативного документування, слідчого, урядового зв’язку, роботи з особовим складом, а також начальники регіональних органів - обласних управлінь СБУ призначаються Президентом України за поданням Голови СБУ.
Голова Служби безпеки Автономної Республіки Крим призначається відповідно до законодавства Автономної Республіки Крим за погодженням з Головою СБУ.
Порядок призначення інших посадових осіб СБУ визначається Головою СБУ. Начальники регіональних органів СБУ призначаються з відома голови місцевої державної адміністрації.
Для вирішення покладених на неї завдань СБУ може встановлювати контакти з органами безпеки іноземних держав і взаємодіяти з ними на підставі норм міжнародного права, відповідних договорів та угод.
109
Служба безпеки України взаємодіє з Управлінням охорони вищих посадових осіб України, правоохоронними та митними органами України у порядку і на засадах, визначених законами, указами Президента України та прийнятими на їх основі актами СБУ і відповідного відомства.
2. Повноваження Служби безпеки України
Службі безпеки України, її органам і співробітникам для виконання покладених на них завдань надається право:
vвимагати від громадян та посадових осіб припинення правопорушень і дій, що перешкоджають здійсненню повноважень СБУ, перевіряти у зв’язку з цим документи, які посвідчують їхню особу, а також проводити огляд осіб, інших речей і транспортних засобів, якщо є загроза втечі підозрюваного або знищення чи приховання речових доказів злочинної діяльності;
vподавати органам державного управління обов’язкові для розгляду пропозиції з питань національної безпеки України, в тому числі про припинення роботи, пов’язаної з державними таємницями, що виконуються з порушенням встановлених правил;
vодержувати на письмовий запит керівника відповідного органу СБУ від
міністерств, державних комітетів, інших відомств, підприємств, установ, організацій, військових частин, громадян та їх од’єднань дані та відомості, необхідні для забезпечення державної безпеки України, а також користуватися з цією метою службовою документацією і звітністю;
vу порядку, погодженому з адміністрацією підприємств, установ та організацій і командуванням військових частин, виходити на їх територію і в службові приміщення;
vмати слідчі ізолятори для тримання осіб, узятих під варту і затриманих органами
СБУ;
vвикористовувати з подальшим відшкодуванням витрат і збитків транспортні
засоби, що належать підприємствам, установам та організаціям, військовим частинам і громадянам (крім транспортних засобів дипломатичних, консульських та інших представництв іноземних держав і організацій, транспортних засобів спеціального призначення), для проїзду до місця події, припинення злочинів, переслідування та затримання осіб, які підозрюються у їх вчиненні, доставки до лікувальних установ осіб, що потребують термінової медичної допомоги;
vвиключно під час безпосереднього припинення злочинів, розслідування яких віднесено законодавством до компетенції СБУ, переслідування осіб, що підозрюються
уїх вчиненні, заходити в житлові, службові, виробничі та інші приміщення, на території і земельні ділянки та оглядати їх з подальшим повідомленням прокурора протягом 24 годин;
vпроводити гласні і негласні оперативні заходи у порядку, визначеному Законом України “Про оперативно-розшукову діяльність”;
vспівробітничати з громадянами України та іншими особами, в тому числі на договірних засадах, дотримуючись умов добровільності і конфіденційності цих відносин;
110
vкористуватися на договірних засадах службовими приміщеннями підприємств, установ, організацій, військових частин, а також житловими та іншими приміщеннями громадян;
vнаправляти військовослужбовців СБУ для роботи на штатних посадах в інших установах, підприємствах та організаціях на час виконання конкретних завдань в
інтересах розвідки, контррозвідки, боротьби з корупцією та організованою злочинною діяльністю; в окремих випадках у порядку, визначеному колегією СБУ, допускається направляти на роботу таких військовослужбовців в установи, підприємства та організації з ініціативи їх керівників;
v в інтересах розвідки, контррозвідки та оперативно-розшукової діяльності створювати інформаційні системи та вести оперативний облік в обсязі і порядку, що визначаються завданнями покладеними на СБУ законом;
v морально і матеріально заохочувати співробітників СБУ за заслуги щодо забезпечення державної безпеки; представляти їх у встановленому порядку до державних нагород;
vпозачергово придбавати квитки на всі види транспорту незалежно від наявності місць і поселятися в готелях при пред’явленні посвідчення про відрядження;
vбезплатного проїзду всіма видами міського пасажирського транспорту загального користування (крім таксі), залізничного і водного транспорту приміського сполучення та автобусами приміських маршрутів, а також попутним транспортом.
Військовослужбовці СБУ мають право зберігати, носити, використовувати і застосовувати зброю та спеціальні засоби на підставах і в порядку, передбачених Законом України “Про міліцію”, військовим статутом Збройних Сил України та іншими актами законодавства.
На СБУ відповідно до її основних завдань покладаються такі обов’язки:
§ здійснювати розвідувальну та інформаційно-аналітичну роботу в інтересах ефективної організації органами державної влади та управління України внутрішньої і зовнішньої діяльності, вирішення проблем оборони, соціально-економічного будівництва, науково-технічного прогресу, екології та інших питань, пов’язаних з національною безпекою України;
§здійснювати заходи контр-розвідувального забезпечення дипломатичних представництв, консульських та інших державних установ, а також заходи, пов’язані, з охороною державних інтересів у сфері зовнішньополітичної та зовнішньоекономічної діяльності, безпекою громадян України за кордоном;
§виявляти, припиняти та розкривати злочини розслідування яких віднесено законодавством до компетенції СБУ; проводити дізнання і слідство у цих справах;
розшукувати осіб які переховуються у зв’язку з вчиненням зазначених злочинів;
§здійснювати контр-розвідувальні заходи з метою попередження, виявлення, припинення і розкриття будь-яких форм розвідувально-підривної діяльності проти України;
§забезпечувати захист державного суверенітету, конституційного ладу і територіальної цілісності України від протиправних посягань з боку окремих осіб та їх об’єднань;
§здійснювати контр-розвідувальне забезпечення оборонного комплексу, Збройних
Сил України, інших військових формувань, дислокованих на території України,
111
енергетики, транспорту, зв’язку, а також важливих об’єктів інших галузей господарства;
§ брати участь у розробці та здійсненні заходів щодо захисту державних таємниць України, у передбаченому законодавством порядку сприяти підприємствам, установам, організаціям і підприємцям у збереженні комерційної таємниці, розголошення якої може завдати шкоди життєво важливим інтересам України;
§відповідно до законодавства здійснювати профілактику порушень у сфері державної безпеки;
§у межах визначеної законодавством компетенції забезпечувати захист особистої безпеки громадян; брати участь у реабілітації і поновленні прав незаконно репресованих осіб;
§сприяти Прикордонним військам України в охороні державного кордону України;
§сприяти забезпеченню режиму воєнного та надзвичайного стану в разі їх
оголошення, а також ліквідації наслідків стихійного лиха, великих аварій, катастроф, епідемій, епізоотій та інших надзвичайних ситуацій;
§наявними силами і засобами, у тому числі й технічними, надавати допомогу органам внутрішніх справ, іншим правоохоронним органам у боротьбі зі злочинністю;
§брати участь у розробці заходів і вирішенні питань, що стосуються в’їзду в Україну та виїзду за кордон, перебування на її території іноземців та осіб без громадянства, прикордонного режиму і митних правил;
§забезпечувати засекреченим і шифрованим зв’язком державні органи України і
посадових осіб відповідно до переліку, які встановлюються Кабінетом Міністрів України;
§проводити наукові дослідження і дослідно-конструкторські роботи, впроваджувати їх результати в практику діяльності СБУ;
§виконувати за дорученням Верховної Ради України або Президента України інші завдання, безпосередньо спрямовані на забезпечення внутрішньої та зовнішньої безпеки держави.
Розглянемо детальніше такий важливий напрямок роботи СБУ, як оперативно - розшукова діяльність. Органи СБУ здійснюють цю діяльність відповідно до вимог Закону України “Про оперативно-розшукову діяльність” від 18.02.1992 року.
Завданнями оперативно - розшукової діяльності є пошук і фіксація фактичних даних про протиправну діяльність окремих осіб та груп, розвідувально-підривну діяльність спеціальних служб іноземних держав та організацій з метою припинення правопорушень та в інтересах кримінального судочинства, а також з метою отримання інформації в інтересах безпеки суспільства і держави.
Оперативно-розшукова діяльність це система гласних і негласних розшукових, розвідувальних та контр-розвідувальних заходів, що здійснюються із застосуванням оперативних та оперативно-технічних засобів. Перелік оперативних підрозділів, служб і відомств, на які покладено виконання оперативно - розшукової діяльності, визначається Законом України “Про оперативно - розшукову діяльність”. Зокрема оперативно-розшукова діяльність здійснюється такими оперативними підрозділами органів служби безпеки: розвідкою, контррозвідкою, військовою контррозвідкою, підрозділами захисту національної державності, боротьби з корупцією та організованою злочинною діяльністю, оперативно-технічним, оперативного документування.
112