Правознавство / Навчальна література / Судові і правоохоронні органи України

-відділ О (основні питання внутрішньої політики);

-відділ V (контроль за дотриманням конституції, державного права і керування);

-відділ ПРО (структура керування, комунальне господарство, статистика, державна звітність і облік);

-відділ VТК (займається справами біженців, вигнанців, що потерпіли від воєн і

справами культури);

-відділ IS (внутрішня безпека держави);

-відділ SM (питання засобів масової інформації, спортивні організації);

-відділ KN (цивільна оборона, захист від катастроф, попередження нещасних випадків);

-відділ D (розробляє і реалізує норми, що регулюють правове положення державних службовців і інші особливості державної служби);

-відділ Р (поліція);

Офіційна назва - Німецька поліція. Поліція розділяється на:

-поліцію суспільної безпеки;

-поліцію суспільного порядку;

-карну поліцію.

Федеральне Міністерство внутрішніх справ розробляє загальну політику боротьби зі злочинністю й охорони суспільного порядку, а оперативне керування поліцейськими органами здійснюється через земельні карні керування. ФРН складається з 16 федеральних земель. Земельні поліцейські керування діють самостійно на підставі земельного законодавства, мають свої системи підготовки кадрів і матеріально-технічного забезпечення.

Головні задачі поліції ФРН складаються в боротьбі проти торгівлі наркотиками, вимагання грошей, зміст кубел для проституції і нелегального ігорного бізнесу: торгівлі зброєю, корупції і відмивання грошей. Значну небезпеку являють собою нові форми злочинності - незаконна торгівля радіоактивними речовинами, комп’ютерна злочинність.

АВСТРІЯ. Поліція Австрії входить у Федеральне Міністерство внутрішніх справ і керується Генеральною дирекцією з питань суспільного порядку. Генеральній дирекції підлеглі:

-федеральна поліція (кадри, організаційні питання);

-державна поліція (загальні державні і політичні питання, державна безпека);

-карна поліція (карний пошук, боротьба з наркотиками, карна статистика);

-центральний розрахунок жандармерії (підготовка кадрів, охорона порядку);

-адміністративна поліція (загальні адміністративні питання діяльності поліції, проведення зборів і масових заходів, діяльність громадських організацій, служба знешкодження вибухових речовин);

-автодорожня інспекція (безпека руху і підготовка водіїв).

У Федеральне Міністерство внутрішніх справ Австрії входить керування з питань видачі паспортів, громадянства, біженців і іноземців. Центральне керування МВС виконує функції забезпечення і відає питаннями службових і фінансових перевірок,

153

бюджетними питаннями, центрального постачання, питаннями офіційного протоколу МВС.

У землях Австрії (їх всього 9) діють відповідні керування федеральної, карної, адміністративної поліції, керування поліції є також у 14 найбільших містах. Безпосередньо в населених пунктах, у політичних округах (районах) діють окружні керування (всього 84), ділянки, референтури, спецпідрозділи і групи карної й адміністративної поліції.

У системі МВС є також авіаполіція, аварійно-рятувальна служба, відділ цивільної оборони. У зв’язку з ростом організованої злочинності і наркоманії, у системі МВС Австрії з’явилися дві нові структури:

-Федеральна служба по боротьбі з організованою злочинністю;

-Центральний департамент по розслідуванню злочинів, зв’язаних з поширенням і

вживанням наркотиків.

У складі першої структури - група, що здійснює фінансові розсл-дування і розслідування злочинів, зв’язаних з відмиванням грошей. Австрійські банки повинні доповідати в цей відділ про підозрілі фінансові операції.

ІСПАНІЯ. Поліцейські функції виконують загальнодержавні (Національна поліція і цивільна гвардія) і місцеві структури (поліція автономій і муніципальна поліція).

Офіційні назви поліцейських відомств і їхня підпорядкованість:

-Головне управління Національної поліції підлегле Міністерству внутрішніх справ;

-Головне управління Цивільної гвардії, підлегле Міністерству внутрішніх справ і Міністерству оборони. Місцеві органи поліції перебувають у підпорядкуванні урядів автономій і мерів міст. Середньостатистичне число жителів з розрахунку на один працівника поліції - 205 чоловіків (найвищий показник у Європі). Поліція Іспанії особливо спрямована на боротьбу з тероризмом і контрабандою. Серед обов’язків по

охороні суспільного порядку виділяються забезпечення безпеки під час проведення культурно-спортивних заходів, таких як фестивалі, карнавали, кориди, футбольні матчі.

ІЗРАЇЛЬ. Поліція Ізраїлю очолюється головним комісаром, якому підлеглі безпосередньо відділ розгляду скарг, дисциплінарний суд, правова рада, фінансовий відділ. До складу Головного комісаріату входять управління:

-цивільної оборони;

-планування з організаційних питань;

-тилового забезпечення;

-слідче;

-оперативних служб, у т.ч. патрульної, дорожньої поліції, зв’язку;

-кадрів, медичної служби, архівний (історичний) відділ;

-прикордонної служби.

У структурі поліції Ізраїлю, її внутрішня побудова багато запозичена як у західноєвропейських поліцейських систем, так і в колишньої радянської системи

154

органів міліції. Головними напрямками в роботі поліції Ізраїлю є боротьба з тероризмом і забезпечення суспільного порядку в багатолюдних місцях. У підготовці поліції важливе місце приділяється попередженню і припиненню вуличних конфліктів, зокрема, на расовій і релігійній основі, виявленню і знешкодженню вибухових речовин.

Останнім часом поліція Ізраїлю активно співробітничає з іншими країнами в боротьбі з міжнародними економічними злочинами, шахрайством і наркобізнесом. Оперативне керування поліцією здійснюється через головні регіональні управління: Південне, Центральне, Північне, а також у Єрусалимі і Тель-Авіві. Робота в поліції в містах побудована таким чином, що поліцейський на території обслуговування користується не тільки зробленими оперативними обліками, а фактично знає майже всіх жителів своєї ділянки.

ШВЕЦІЯ. Національна Рада шведської поліції разом із прокуратурою й

адміністрацією національних виправних установ входить у систему Міністерства юстиції.

Поліцією Швеції керують комісар національної поліції і його заступник. У складі Національної Ради шведської поліції функціонують:

-управління охорони суспільного порядку;

-регулювання дорожнього руху;

-карний розшук;

-зв’язку з Інтерполом, розслідування карних злочинів;

-управління технічного забезпечення і підготовки особового складу (зв’язок, складське господарство, технічні засоби і транспорт) і, відділ підготовки (навчання, прийом рекрутів);

-адміністративне управління в складі відділу кадрів, архівного відділу, фінансового, юридичного і відділу інформаційного забезпечення.

Комісару Національної поліції безпосередньо підлеглі управління безпеки.

ЯПОНІЯ. Організаційна структура поліції Японії (Національне агентство поліції) досить складно, розгалужене і деталізоване по напрямках діяльності. Воно складається з трьох рівнів; національних (загальнодержавних) органів, місцевих (регіональних) органів поліції і доданих організацій. Для поліцейської системи Японії характерна наявність на всіх рівнях органів планування, соціального захисту, підготовки кадрів. Національне агентство поліції складається з:

-управління карних розслідувань;

-управління дорожнього руху;

-управління безпеки;

-управління зв’язку;

-адміністративного управління;

-секретаріату.

Як ніде, у Національному агентстві поліції Японії приділяється увага проблемам молодіжної злочинності. У керуванні карних розслідувань діє спеціальний відділ роботи з молоддю, відділ попередження злочинності: у відділі охорони є спеціальний підрозділ для роботи в дитячих і юнацьких установах, у відділі патрульних служб планується охорона суспільного порядку в місцях масового перебування дітей.

155

Поліцейські чергують у школах і дитячих установах проводять з ними заняття, супроводжують на вулиці.

Регіональні поліцейські керування діють у багатьох містах. На окремому положенні знаходяться поліцейське керування Токіо і поліція префектури Хоккайдо. Кожне поліцейське керування має поліцейські школи. Місцеві поліцейські органи взаємодіють із приватною поліцією. До доданих організацій належать керування імператорської охорони і школа імператорської охорони, науково-дослідний інститут поліції, курси криміналістів і криміналістична лабораторія. Національна поліцейська академія, вищі курси для керівників слідчих органів, школа поліцейського зв’язку.

ЛИТВА, ЛАТВІЯ, ЕСТОНІЯ, МОЛДОВА. Органи внутрішніх справ колишніх союзних республік із проголошенням їхньої незалежності випробували значні зміни, у результаті чого вони наблизилися до європейських поліцейських систем. Заслуговують на увагу реформи органів внутрішніх справ у Литві, Латвії, Естонії і Молдові. Тут у складі міністерств внутрішніх справ організовані департаменти поліції. Міліція перейменована в поліцію. Начальники департаментів поліції (генеральний комісар у Литві) є заступниками міністрів. На місцях створена муніципальна поліція, що структурно входить у департамент поліції, але підлегла органам місцевого самоврядування. У департаментах поліції для оперативного керування муніципальною поліцією створені спеціальні підрозділи: керування муніципальної поліції в Молдові, відділ поліції самоврядування в Литві, відділи місцевої поліції в Латвії, Естонії. Поряд з кадровими апаратами працюють такі нові підрозділи по роботі з особовим складом, як відділ професійної етики і соціального захисту в Литві, відділ соціально-економічного розвитку в Молдові, психологічна служба в Латвії.

Поліцейські організації Молдови, Литви, Латвії й Естонії вступили в Інтерпол і активно розвивають міжнародне співробітництво в області боротьби з транснаціональною злочинністю.

Законодавчі органи Литви, Латвії, Естонії, Молдови значною мірою вже обновили карне законодавство, що дозволяє поліції більш ефективно бороти з організованою злочинністю. Так, у Литві прийнятий закон про оперативну діяльність, що надає право поліції таємно оглянути приміщення, контролювати поштові пересилання і зв’язок. У Литві широко застосовується закон про превентивну (попередню) затримку. На підставі оперативних даних і при відповідній процедурі поліція може затримати підозрюваного терміном на 2 місяці. У кримінальні кодекси Литви, Естонії і Молдови внесені зміни, що підсилюють відповідальність за наркобізнес і організовану злочинність. Прийняті також виправлення до кримінально-процесуальних кодексів, що дають можливість більш широко застосовувати технічні засоби для розкриття злочинів, підсилюють захист потерпілого, свідка й інших осіб, що беруть участь у справі, підсилюють незалежність поліції при розслідуванні і дізнанні.

РОСІЙСЬКА ФЕДЕРАЦІЯ. Зберігши, у цілому структуру радянських часів, органи внутрішніх справ Росії випробували значні зміни в організації оперативно-розшукової служби, у визначенні своїх задач і функцій, у роботі з кадрами. Особлива увага приділяється боротьбі з економічною злочинністю і її найбільш небезпечною формою - злочинністю у фінансово-кредитній і банківській системах. З цією метою при

156

Головному управлінню по боротьбі з економічною злочинністю створена міжвідомча постійно діюча комісія з питань співробітництва банків і правоохоронних органів.

Значно збільшені штати Головного керування по боротьбі з організованою злочинністю МВС Російської федерації і створені відповідні підрозділи на місцях з центральним підпорядкуванням. Створене також управління по боротьбі з незаконним оборотом наркотиків і його підрозділу в обласних, крайових і республіканських керуваннях і міністерствах внутрішніх справ: у сфері контролю за сплатою податків діє податкова поліція, головною задачею якої є боротьба з прихованням доходів від оподатковування. У Москві й уряді інших міст організована муніципальна міліція, що цілком міститься за рахунок місцевих бюджетів. У системі МВС РФ із метою забезпечення оперативності створені також авіаційні підрозділи.

Центральний апарат і підрозділи органів внутрішніх справ з метою оперативного керування і взаємодії об’єднані в блоки:

-федеральної служби карної міліції (Головне управління карного розшуку. Головне управління по боротьбі з економічними злочинами. Головне управління по боротьбі з організованою злочинністю, незаконному обороті наркотиків. Керування оперативно-технічних заході, оперативно-розшукове управління радіоелектронної безпеки, Національне бюро Інтерполу);

-Міліції суспільної безпеки (Головне управління забезпечення суспільного порядку, Головне управління Державної автомобільної інспекції, Головне управління

позавідомчої охорони, Паспортно-візове управління, Головне управління режимних об’єктів, Головне управління внутрішніх справ на транспорті);

- Головного штабу (Головне оперативне управління, управління чергової служби, управління по надзвичайних ситуаціях, організацій-но-мобілізаційне управління; управління зв’язку, управління автоматизованих систем й інформації, інформаційно-аналітичне управління, правове управління, управління міжнародного співробітництва, головний інформаційний центр).

Слідчий комітет МВС РФ організує роботу слідчих апаратів і експертно-криминалістичних підрозділів органів внутрішніх справ.

Як самостійні діють служби Головного керування кадрів, служби тилового забезпечення. Головного керування командуючого внутрішніми військами і Головним керуванням протипожежної служби.

Міністерство внутрішніх справ Російської Федерації успадкувало від МВС СРСР розгалужену мережу підготовки кадрів і науково-дослідних установ зберігши свій могутній науковий потенціал: Академія МВС РФ, Всеросійський науково-дослідний інститут, Всеросійський науково-дослідний інститут спеціальної техніки. Всеросійський науково-дослідний інститут протипожежної оборони. Науково-дослідний центр безпеки руху, Медичний центр професійного утворення і координації наукових досліджень і ін.

Поряд з посиленням централізації і координації боротьби з організованою злочинністю, корупцією, наркобізнесом і тероризмом розширені права місцевих органів внутрішніх справ, особливо в національних республіках Російської федерації, переглянута система бойової і службової підготовки особового складу, створена муніципальна, фінансова поліція, спеціальні підрозділи для боротьби з тероризмом, підсилився соціальний і правовий захист працівників органів внутрішніх справ.

157

Список нормативно-правових актів:

1.Конституція України. - К., 1996.

2.Законодавство України про судову і правоохоронну діяльність: Збірник нормативних актів / Відп. ред. В.С.

Стефанюк. - К.: Юрінком Інтер, 2001. - 352 с.

3.Прокуратура в Україні: Збірник нормативних актів // Відп. ред. М.О. Потебенько. - К.: Юрінком Інтер, 2000. - 400 с.

4.Закон України “Про судоустрій України” від 7 лютого 2002 року.

5.Закон України “Про статус суддів” від 15 грудня 1992 року.

6.Закон України “Про Конституційний Суд України” від 16 жовтня 1996 року.

7.Закон України “Про Вищу раду юстиції” від 15 січня 1998 року.

8.3акон України “Про державну виконавчу службу” від 24 березня 1998 року.

9.Закон України “Про прокуратуру” від 5 листопада 1991 року.

10.Закон України “Про міліцію” від 20 грудня 1990 року.

11.Закон України “Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх”

від 24 січня 1995 року.

12.Закон України “Про Службу безпеки України” від 25 березня 1992 року.

13.Закон України “Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб” від 4 березня

1998 року.

14.Закон України “Про державну податкову службу її України” від 4 грудня 1990 року.

15.Закони України “Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ” від 9 квітня 1992 року.

16.Закон України “Про статус ветеранів військової служби та їх соціальний захист” від 24 березня 1998

року.

17.Закон України “Про оперативно-розшукову діяльність” від 18 лютого 1992 року.

18.Закон України “Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю” від 30 червня

1993 року.

19.Закон України “Про боротьбу з корупцією” від 5 жовтня 1995 року.

20.Закон України “Про адміністративний нагляд за особами звільненими з місць позбавлення волі” від 1

грудня 1994 року.

21.Закон України “Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів” від 23 грудня 1993 року.

22.3акон України “Про забезпечення безпеки осіб, які беру участь у кримінальному судочинстві” від 23 грудня

1993 року.

23.Положення про порядок комплектування, матеріальне технічного, військового, фінансового та соціально-побутового забезпечення спеціальних підрозділів Служби безпеки України по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю: Затверд. Постановою Верховної Ради України від 12 жовтня 1994 року.

24.Указ Президента України “Про утворення Державного департаменту України з питань виконання покарань” від 22 квітня 1998 року.

25.Указ Президента України “Про утворення місцевої міліції” від 22 січня 2001 року.

26.Положення про Державний департамент України з питань виконання покарань: Затверд. Указом Президента України від 12 жовтня 1994 року.

27.Національна програма боротьби з корупцією: Затверд. Указом Президента України від 10 квітня 1997 року.

28.Концепція боротьби з корупцією в Україні на 1998-2005 роки: Затверджена Указом Президента України від

24 квітня 1998 року.

29.Положення про Міністерство юстиції України: Затверд. Указом Президента України від 30 грудня 1997 року.

30.Перелік відомостей для термінового інформування Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ та їх регіональних органів міністерствами, відомствами, іншими державними установами з питань державної, громадської безпеки та боротьби зі злочинністю: Затверд. постановою Кабінету Міністрів України від 19 грудня 1994 року.

31.Постанова Кабінету Міністрів України “Про Національне центральне бюро Інтерполу” від 25 березня 1993 року.

32.Положення про порядок комплектування, матеріально-технічного, річного, військового, фінансового та соціально-побутового забезпечення спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю Міністерства внутрішніх справ України: Затверд. постановою Верховної Ради України від 16 грудня 1993 року.

33.Інструкція про взаємодію правоохоронних та інших державних органів України у боротьбі із злочинністю:

Затверд. спільним наказом МВС, Голови СБУ, Голови Держкомкордону, Голови Держмиткому, Командуючого Національної гвардії, Міністра оборони, Міністра юстиції України від 10 серпня 1994 року.

158

Список використаної літератури:

1.Бандурка А.М., Бессмертный А.К. и др. Судебные и правоохранительные органы Украины: Учебник, ун-т

внут. дел. - Х., 1999.

2.Бандурка О.М. Основи управління в органах внутрішніх справ України: теорія, досвід, шляхи удосконалення. - Харків: Основа, 1996.

3.Бандурка О.М., Вишневська М.К., Жвалюк В.Р. та ін. Податкова міліція: Коментарі та роз’яснення чинного законодавства. - Харків: Ун-т внутр. справ, 1999.

4.Басков Й.И. Прокурорский надзор. - М.: БЕК, 1996.

5.Бондарев В.В., Дячук С.І. Стан забезпечення судового захисту конституційних прав і свобод військовослужбовців // ВВС України. - 2000. - № 4.

6.Бородін М. Конституційне право громадянина на звернення до суду за захистом своїх прав // Право України. - 2000, № 8, с. 65-67.

7.Варфоломеева Т.В. Защита в уголовном судопроизводстве. - К., 1998.

8.Гель А.П. та ін. правоохоронні органи: Курс лекцій. - К.: МАУП, 2000.

9.Гель А.П., Цвігун Д.П. Судова система України: Короткий конспект лекцій. - К.: МАУП, 1999.

10.Гуценко К.Ф., Ковалев Л.Л. Правоохранительные органы. - М.: Зерцало, 1977.

11.Карпачова Н. Народний правозащитник всегда в оппозиции к власти: Интервью // Голос Украины. - 1998. - 26 сентября.

12.Кодекси України. - К.: Юрінком Інтер. - Т. 1.

13.Колодій А. Принципи права України. - К.: Юрінком Інтер, 1998.

14.Колпаков В.К. Адміністративне право України. - К.: Юрінком Інтер, 1999.

15.Косюта М.В. Прокурорська система України в умовах демократичного суспільства. - Одеса: Юрид. літер., 2002.

16.Курс кримінології: Загальна частина. О.М. Джужа та інші. - Кн., 2001. - Кн. 1. - Гл. 1.

17. Кучма Д. Життя вимагає рішучих кроків у протидії злочинності // Право України. -

№ 4. - 1999.

18.Марочкін І. та ін. Організація судових і правоохоронних органів. - Харків, 2000.

19.Международные акты о правах человека. - М.: Норма-ИНФРА.

20.Михайленко А.Р. Расследоваение преступлений й обеспечение прав граждан. - К.: Юринком Интер, 1999.

21.Михеєнко М.М. Проблеми розвитку кримінального процесу в Україні. - К.: Юрінком Інтер, 1999.

22.Михеєнко М.М., Нор В.Т., Шибіко В.П. Кримінальний процес України. - К: Либідь, 1999.

23.Основи конституційного права України / За ред. В.В. Копєйчикова. - К., 2001.

24.Пелих А. Реформування міліції України: окремі проблеми // Право України. - 2000. - № 10, с. 91-94.

25.Потебенько М. Прокуратура України на межі третього тисячоліття // Право України. - 2001. - № 1, с. 6-8.

26.Потебенько М. Роки становлення і утвердження // Вісник прокуратури. - 1999. - № 2.

27.Притика О. Зміцнення законності та протидія проявам злочинності в економічній сфері // Право України. - 1999. - № 5.

28.Скомороха В. Вплив конституційної юстиції на розвиток українського конституціоналізму // Право України. - 2000. - № 12, с. 3-9.

29.Станік С. Оптимізація нормотворчої діяльності як правового засобу утвердження прав і свобод людини // Право України. - 1999. - № 5.

30.Станік С. Реформування органів юстиції - нагальна потреба сьогодення // Право України. - 1999. - № 8.

31.Стефанюк В. Правизахнсна діяльність судів України // Право України. - 1999. - № 5.

32.Стефанюк В. Судова влада як основна юридична гарантія захисту прав і свобод людини і громадянина в Україні // Право України. - 2000. - № 1.

33.Стефанюк В. Судова влада як основна юридична гарантія захисту прав і свобод людини і громадянина в Україні // Право України. - 2001. - № 1, с. 15-20.

34.Стефанюк В. Судова система України та судова реформа. - К: Юрінком Інтер, 2001.

35.Суд та інші правоохоронні органи. Правоохоронна діяльність. - К.: Атіка, 2000.

36.Суд, правоохоронні та правозахисні органи України: Навчальний посібник. - К.: Юрінком Інтер, 2002.

37.Сухонос В. Місце прокуратури в системі органів державної влади України, її розвиток та правове забезпечення гарантій діяльності // Право України. - 2000. - № 6,с. 10-14.

38.Шумський П.В. Прокуратура України. - К.: Вентурі, 1998.

159

Набір комп’ютерний.

Здано до набору 13.02.2003 р.

Підписано до друку 15.05.2003 р.

Формат 60х84/16. Папір офсетний № 1. Друк офсетний.

Умовн. друк. арк. 12,13. Умовн. фарбо-відб. 12,13. Обл.-вид. арк. 11,09.

Тираж 437. Зам. № 021/2003.

Державний інститут економіки і управління,

14003, м. Чернігів, вул. Стрілецька, 1.

УКРАИНСКО-РОССИЙСКИЙ ИНСТИТУТ (филиал) Московского государственного открытого университета

14033, г. Чернигов, пр-т. Мира, 44. Оф. 111.

160