Правознавство / Навчальна література / Судові і правоохоронні органи України

-на підставі акта про обрання(призначення) суддею чи припинення повноважень судді видає відповідний наказ; утворює судові палати та вносить на затвердження президії суду їх персональний склад;

-організовує роботу президії суду, вносить на її розгляд питання і головує на засіданнях президії;

-організовує ведення та аналіз судової статистики, вивчення й узагальнення судової практики, має право витребувати з відповідного суду справи, судові рішення в яких набрали законної сили;

-приймає на роботу та звільняє працівників апарату суду, присвоює їм ранги державного службовця у порядку, встановленому законом, застосовує щодо них заохочення та накладає дисциплінарні стягнення;

-організовує підвищення кваліфікації суддів і працівників апарату відповідного суду;

-подає в установленому порядку пропозиції щодо фінансування витрат на утримання суду та організаційного забезпечення його діяльності;

-представляє суд у відносинах з іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, громадянами та організаціями;

-вносить пропозиції Голові Верховного Суду України чи голові відповідного вищого спеціалізованого суду щодо кандидатур для призначення на посади голів місцевих судів та їх заступників;

-здійснює інші передбачені законом повноваження.

Заступник голови апеляційного суду (ст. 29 Закону) - голова судової палати:

-організує роботу відповідної судової палати;

-формує колегії суддів для розгляду справ, головує в судових засіданнях або призначає для цього суддів;

-організовує ведення судової статистики, аналіз та узагальнення судової практики

усправах, віднесених до компетенції палати; має право витребувати з відповідного суду справи, судові рішення в яких набрали законної сили;

-інформує президію суду про діяльність судової палати;

-здійснює інші передбачені законом повноваження.

Голова суду здійснює загальне керівництво. Заступники голови суду відповідають за стан діловодства у відповідних структурних підрозділах апарату суду.

До апарату апеляційного суду і прирівняних до нього судів входять помічник голови суду, завідувач канцелярії, секретарі суду, секретарі судового засідання, консультант, діловод, судовий розпорядник, архіваріус, завідувач господарства.

Завідувач канцелярії організовує роботу канцелярії; керує роботою секретарів, діловодів, друкарок, архіваріуса; організовує прийом відвідувачів, доповідає голові суду або заступникам про кореспонденцію, що надійшла до суду; здійснює контроль за веденням документів первинного обліку, нарядів, обліку і реєстрації звернень громадян і юридичних осіб та строками їх вирішення; контролює відправку справ зі скаргами, поданнями, протестами до вищої ланки судової системи.

На секретарів суду покладається: виконання доручень голови суду, заступників голови суду та завідувача канцелярії; реєстрація, облік і зберігання кримінальних, цивільних, про адміністративні правопорушення та інших справ і матеріалів; ведення картотек, журналів, нарядів; оформлення документів щодо повернення вироків до

33

виконання, рішень, ухвал, постанов суду і контроль за одержанням повідомлень про виконання; облік і зберігання речових доказів (також може бути покладено на судового розпорядника) тощо.

Секретарі судового засідання ведуть протокол судового засідання; оформляють справи після їх розгляду; ведуть журнал судових засідань; викликають засідателів і обліковують їхню роботу, складають і вивішують списки справ, призначених для розгляду в судовому засіданні тощо.

Консультант суду проводить роботу з обліку законодавства та судової практики; бере участь в узагальненні судової практики та обліковує цю роботу.

Голова обласного суду може мати у складі суду помічника, на якого покладається: збирання, узагальнення пропозицій та підготовка проекту плану роботи суду; контроль за виконанням плану роботи суду; організація та аналіз роботи з вирішення звернень громадян і юридичних осіб; діловодство по кадрах, ведення книги наказів; ведення судової статистики (може виконувати консультант з питань статистики), правильне та своєчасне складання звітів; підготовка даних судової статистики та інших матеріалів для розгляду на оперативних нарадах, засіданнях президії; контроль за виконанням рішень оперативних нарад та засідань президії; забезпечення зв’язку із засобами масової інформації, правоохоронними органами та підготовка відповідних матеріалів.

Судовий розпорядник, про якого згадувалося раніше, забезпечує додержання порядку в залі судового засідання та приміщенні суду; контролює наявність наочної довідкової інформації, а саме: покажчиків кабінетів, графіків прийому громадян, зразків процесуальних документів, списків розгляду справ; забезпечує виконання розпоряджень головуючого щодо порушників у судовому засіданні – складання відповідного протоколу; у разі потреби викликає працівників міліції для наведення порядку в залі судового засідання та приміщенні суду; запрошує свідків до залу, стежить за тим, щоб недопитані свідки не спілкувалися з допитаними; у виняткових випадках для забезпечення оперативного розгляду справ терміново доставляє листи, запити, інші документи; контролює своєчасну доставку до суду конвойною службою осіб, які перебувають під вартою, та своєчасне виготовлення і вручення конвойній службі необхідних документів; обліковує і зберігає речові докази; у разі потреби забезпечує доставку речових доказів у встановленому порядку на судове засідання.

Діловод веде облік вхідної і вихідної кореспонденції.

4.Верховний Суд України - найвищий судовий орган

УКонституції України визначено, що найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції є Верховний Суд України (ст. 125).

Місце і роль Верховного Суду України у системі судів визначається покладеними на

нього обов’язками. В першу чергу - це забезпечення однакового застосування законодавства судами загальної юрисдикції.

Відповідно до ст. 47 Закону України “Про судоустрій України” Верховний Суд України:

1) розглядає у касаційному порядку рішення загальних судів у справах, віднесених до його підсудності процесуальним законом; переглядає у порядку повторної касації усі інші справи, розглянуті судами загальної юрисдикції в касаційному порядку; у

34

випадках, передбачених законом, розглядає інші справи, пов’язані з виключними обставинами;

2) дає судам роз’яснення з питань застосування законодавства на основі узагальнення судової практики та аналізу судової статистики; у разі необхідності визнає нечинними роз’яснення Пленуму вищого спеціалізованого суду, зазначені у п.1 ч. 2 ст. 44 Закону України “Про судоустрій України”;

3)дає висновок щодо наявності чи відсутності в діяннях, у яких звинувачується Президент України, ознак державної зради або іншого злочину; надає за зверненням Верховної Ради України письмове подання про неможливість виконання Президентом України своїх повноважень за станом здоров’я;

4)звертається до Конституційного Суду України у випадках виникнення у судів загальної юрисдикції при здійсненні ними правосуддя сумнівів щодо конституційності законів, інших правових актів, а також щодо офіційного тлумачення Конституції України

та законів;

5)веде та аналізує судову статистику, вивчає та узагальнює судову практику, знайомиться в судах з практикою застосування законодавства;

6)у межах своїх повноважень вирішує питання, що випливають з міжнародних договорів України; представляє суди загальної юрисдикції у зносинах з судами інших держав;

7)здійснює інші повноваження, передбачені законом.

Верховний Суд України складається з обраних до нього Верховною Радою України суддів. Розгляд та перегляд справ, віднесених законом до підсудності Верховного Суду України відбувається у судових палатах. Судові палати Верховного Суду України вивчають і узагальнюють практику, аналізують судову статистику та здійснюють інші повноваження, надані їм законом.

Для забезпечення ефективної роботи Верховного Суду України діє апарат суду, структура і штатна чисельність якого затверджується Головою Верховного Суду України. Голова Верховного Суду також затверджує положення про відділи та інші структурні підрозділи апарату суду.

Верховний Суд України є юридичною особою, має печатку з зображенням Державного герба України і своїм найменуванням.

Судді Верховного Суду України обираються Верховною Радою безстроково. Кількісний склад Верховного Суду України встановлюється Верховною Радою України.

5. Пленум Верховного Суду України. Судові палати, Військова судова колегія Верховного Суду України.

Президія Верховного Суду України

Закон України “Про судоустрій України” (ст. 44) закріплює, що Пленум Верховного Суду України діє у складі Голови, його заступників і всіх суддів Верховного Суду України. У засіданнях Пленуму беруть участь Генеральний прокурор і Міністр юстиції України. У засіданнях Пленуму, не пов’язаних з розглядом судових справ на запрошення Голови можуть брати участь судді, члени науково-консультативної ради

35

при Вищому Суді, представники міністерств, державних комітетів і відомств та інших центральних органів виконавчої влади, громадських організацій, а також наукових установ.

Відповідно до ст. 55 Закону України “Про судоустрій України” Пленум Верховного Суду України:

-розглядає матеріали узагальнення судової практики і судової статистики та дає роз’яснення судам з питань застосування законодавства;

-затверджує чисельний та персональний склад судових палат;

-обирає Голову Верховного Суду України, його першого заступника, заступників Голови - голів судових палат, їх заступників і Секретаря Пленуму;

-затверджує за поданням Голови Верховного Суду України науково-консультативну раду при Верховному Суді України;

-визначає кількісний склад та обирає суддів президії Верховного Суду України;

-відповідно до Конституції України схвалює висновок щодо наявності чи відсутності в діяннях, у яких звинувачується Президент України, ознак державної зради або іншого злочину, а також ухвалює подання до Верховної Ради України про неможливість виконання Президентом України своїх повноважень за станом здоров’я;

-розглядає і вирішує питання про внесення звернень до Конституційного Суду України про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і офіційне тлумачення Конституції та законів України;

-заслуховує повідомлення про роботу Верховного Суду України і звітів голів

судових палат Верховного Суду України про діяльність палат;

-затверджує регламент Верховного Суду України щодо правил розгляду Верховним Судом України питань, віднесених законом до його компетенції;

-здійснює інші повноваження, надані йому законом.

Законом України “Про судоустрій України” передбачено, що Пленум Верховного Суду України скликається не менш як один раз на три місяці. Про час скликання Пленуму і питання, що вносяться на його розгляд, члени Пленуму, Генеральний прокурор України і Міністр юстиції України повідомляються не пізніше як за десять днів до засідання.

Члени Пленуму, Генеральний прокурор України і Міністр юстиції України заздалегідь знайомляться з проектами постанов Пленуму та іншими матеріалами. Ці документи надсилаються їм не пізніш як за десять днів до засідання.

Засідання Пленуму Верховного Суду є правомочними за наявності не менш як двох третин його складу.

Постанови Пленуму підписують Голова Верховного Суду України і Секретар Пленуму.

У складі Верховного Суду України діють судові палати:

-судова палата у цивільних справах;

-судова палата у кримінальних справах;

-судова палата у господарських справах;

-судова палата в адміністративних справах.

36

У складі Верховного Суду України діє Військова судова колегія. Склад судової палати у цивільних справах, судової палати у кримінальних справах і військової колегії затверджується Пленумом Верховного Суду України з числа суддів Верховного Суду.

Голова Верховного Суду у разі потреби має право своїм розпорядженням залучити суддів однієї палати для розгляду справ у складі іншої палати.

Судові палати у межах своїх повноважень здійснюють судочинство у справах, віднесених до їх відання; готують проекти постанов Пленуму Верховного Суду України, вивчають і узагальнюють судову практику, аналізують судову статистику тощо.

З метою організації більш ефективної діяльності при Верховному Суді України утворюється президія. Склад президії визначається Пленумом Верховного Суду України. За посадою до складу президії Верховного Суду України входять Голова Верховного Суду України, його заступники. Судді Верховного Суду України до президії обираються Пленумом Верховного Суду України за поданням Голови Верховного Суду України чи за пропозицією суддів Верховного Суду України таємним голосуванням строком на п’ять років. Обраним вважається суддя, за якого подано більшість голосів суддів, які брали участь у засіданні Пленуму. В такому ж порядку судді достроково звільняються від обов’язків члена президії.

Законом України “Про судоустрій України” (ст. 54) визначено повноваження президії Верховного Суду України, а саме:

-розглядає матеріали вивчення судової практики та аналізує судову статистику;

-заслуховує питання щодо добору кадрів суддів Верховного Суду України;

-розглядає питання матеріально-технічного та фінансового забезпечення Верховного Суду України;

-вирішує питання про преміювання суддів і працівників апарату Верховного Суду України, встановлює надбавки до посадових окладів;

-розглядає питання щодо організації роботи судових палат і апарату Верховного Суду України;

-розглядає питання щодо надання методичної допомоги судам загальної юрисдикції;

-організовує виконання рішень зборів суддів Верховного Суду України;

-розглядає інші організаційні питання щодо забезпечення діяльності Верховного Суду України, які вносяться на її розгляд Головою Верховного Суду України та членами президії;

-створює робочі групи з числа суддів та фахівців у відповідних галузях права для підготовки проектів постанов Пленуму, вивчення окремих питань, пов’язаних з удосконаленням здійснення правосуддя.

Засідання президії Верховного Суду України проводяться не рідше одного разу на два місяці і є повноважними за наявності двох третин її членів.

Президія приймає постанови більшістю голосів її членів, які брали участь у засіданні. Постанови підписуються Головою Верховного Суду України або його заступником, який головував на засіданні.

Голова Верховного Суду обирається на посаду та звільняється з посади Пленумом Верховного Суду України шляхом таємного голосування.

37

До компетенції Голови Верховного Суду України входить вирішення таких питань: - організація діяльності Верховного Суду України, його матеріально-технічне та фінансове забезпечення, затвердження штатного розпису і кошторису витрат на утримання Верховного Суду України, затвердження положення про його структурні підрозділи, видання наказів і розпоряджень, прийом на роботу та звільнення працівників апарату суду, присвоєння їм рангів державного службовця, застосування

щодо них заохочення та накладання дисциплінарних стягнень відповідно до закону;

-звернення з поданням до Президента України щодо утворення судів, затвердження переліку штатних посад суддів військових судів Військової колегії Верховного Суду України і відповідних цим посадам військових звань та присвоєння цим суддям військових звань;

-організація роботи з вивчення та узагальнення судової практики, аналізу судової статистики; внесення подання в державні органи, громадські організації і службовим

особам про усунення порушень закону, причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушень, а також організація роботи зі здійснення контролю за виконанням роз’яснень Пленуму Верховного Суду України і внесення матеріалів на розгляд Пленуму;

-скликання Пленуму Верховного Суду України і головування на його засіданнях, внесення питань на розгляд Пленуму Верховного Суду України; головування на засіданнях судових палат Верховного Суду України при розгляді будь-якої справи;

-скликання президії Верховного Суду України і внесення на розгляд президії

питань, що потребують її рішення; головування на засіданнях президії;

-внесення на розгляд Пленуму Верховного Суду України подання про обрання першого заступника Голови, заступників Голови - голів судових палат, їх заступників і Секретаря Пленуму Верховного Суду України;

-внесення подання до Верховної Ради України про обрання суддів судів загальної юрисдикції безстроково, якщо інше не передбачене законом, а також пропозицій щодо встановлення кількісного складу Верховного Суду України;

-внесення на розгляд Пленуму Верховного Суду України подання про невідповідність роз’яснень Пленуму Верховного Суду України законодавству України;

-розподіл обов’язків між заступниками Голови Верховного Суду України;

-керівництво організацією роботи судових палат та роботою апарату Верховного Суду України;

-проведення особистого прийому, організація роботи суду з прийому громадян і розгляду пропозицій, заяв і скарг;

-здійснення інших повноважень, наданих йому законом.

Голова Верховного Суду України має заступників, які згідно зі ст. 52 Закону України “Про судоустрій України” наділені такими повноваженнями:

-можуть головувати на засіданнях палат Верховного Суду України;

-організують роботу відповідних судових палат;

-у межах своїх повноважень видають накази і розпорядження;

-здійснюють відповідно до розподілу обов’язків керівництво роботою структурних підрозділів апарату Верховного Суду України;

-виконують інші обов’язки, визначені розпорядженням Голови Верховного Суду України.

38

Перший заступник Голови Верховного Суду України за відсутності Голови Верховного Суду України здійснює його повноваження, а за відсутності першого заступника - заступник Голови Верховного Суду України, який має більший суддівський стаж.

Верховний Суд України має своє друковане видання - “Бюлетень Верховного Суду України”, в якому публікується вся інформація про здійснення правосуддя в Україні та організацію та діяльність судової системи.

Питання для самоконтролю:

1.Охарактеризуйте статус місцевого суду.

2.Які повноваження має голова місцевого суду?

3.Як організовано роботу місцевого суду?

4.Назвіть склад та повноваження апеляційного суду.

5.Перелічіть повноваження голови та заступників голови апеляційного суду.

6.Як організовано роботу апеляційного суду?

7.Охарактеризуйте статус Верховного Суду України в системі судів загальної юрисдикції.

8.Якими є повноваження Пленуму, судових палат Верховного Суду України?

9.Назвіть повноваження Голови Верховного Суду України та його заступників.

39

Тема 4

КОНСТИТУЦІЙНИЙ СУД УКРАЇНИ

1. Статус Конституційного Суду України. Його склад та повноваження

У сучасному суспільстві Конституція є основним, головним законом держави, в якому регламентуються відносини у сфері державного устрою, організації й функціонування державних органів, правового статусу особи. Саме ці відносини визначають сутність держави, її політичну й соціальну спрямованість, а тому потребують закріплення в особливому, основному її законі, яким і є Конституція.

Конституція посідає особливе місце в системі законодавства будь-якої держави. Це виявляється в тому, що вона слугує базою для всього іншого (поточного) законодавства. Всі без винятку закони й підзаконні акти мають виходити з Конституції і не суперечити їй. У Конституції України про це прямо говориться у другій частині її 8-ї статті: “Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй”.

Особливе місце Конституції України в системі національного законодавства потребує і особливого захисту Основного Закону від будь-яких спроб порушити або обійти його приписи.

Стаття 1 Закону України “Про Конституційний Суд України” в цілковитій відповідності з ч. 1 ст. 147 Конституції України визначає його як єдиний орган конституційної юрисдикції в державі. Це означає, що Конституційний Суд є єдиним органом, який уповноважений Конституцією вирішувати питання про відповідність конституційним приписам законів та інших нормативно-правових актів, а також і дій тих чи інших посадових осіб (тобто уповноважений здійснювати конституційний контроль).

Конституційний контроль у сучасному його розумінні з’явився в 1803 р. у США, коли Верховний суд цієї держави оголосив, що федеральна Конституція - найвищий закон країни і будь-який закон Конгресу, котрий суперечить Конституції, може бути визнаний судом неконституційним. Згодом такий порядок був запроваджений у цілому ряді держав американського і європейського континентів (Бразилія, Уругвай, Норвегія, Греція). Вже після першої світової війни в Європі сформувався новий підхід до здійснення конституційного контролю, який почав досить активно поширюватися і на інших континентах. Таким чином, у наш час існують дві системи конституційного контролю.

1. Американська система, яка склалася історично першою, полягає в тому, що конституційність законів та інших нормативних актів у процесі розгляду конкретних справ можуть перевіряти суди загальної юрисдикції (наприклад, суди адміністративно-територіальних одиниць), які можуть визнати певний закон неконституційним. Якщо надалі ця справа розглядається у Верховному суді країни, рішення останнього щодо відповідності спірного закону конституції стає обов’язковим для всіх судів у державі. За підтримки Верховним судом рішення про неконституційність закону його застосування судами припиняється, а парламент такий закон скасовує.

40

2. Європейська система передбачає вилучення повноважень щодо вирішення питання про конституційність законів і підзаконних актів зі сфери компетенції загальних судів і створення в межах даної держави єдиного спеціального органу конституційного контролю (конституційної юрисдикції). Цей орган може мати різні найменування: Конституційний трибунал (Польща), Вищий конституційний суд (Єгипет), Федеральний конституційний суд (ФРН) тощо.

Встановлення Конституцією України і Законом “Про Конституційний Суд України” єдиного органу конституційної юрисдикції - Конституційного Суду України - означає, що в нашій державі європейська система конституційного контролю і в ній не може існувати будь-якого іншого органу, який би був уповноважений давати висновки щодо відповідності чи невідповідності конституційним приписам законів і підзаконних актів, а також дій тих чи інших учасників суспільних відносин.

Слід зазначити, що в сучасному світі поділ систем конституційного контролю на американську та європейську через вихід кожної з них за межі континенту, де вони утворились, є до певної міри умовним. Так, перша з них функціонує, наприклад, у Японії й Норвегії, а друга - у Бразилії й Колумбії тощо.

Конституційний Суд України - єдиний орган конституційної юрисдикції в Україні. Завдання його полягає у гарантуванні верховенства Конституції як Основного Закону держави на всій території України.

Його рішення є остаточними: вони не можуть бути оскаржені. Вісімнадцять суддів Конституційного Суду України за своїм складом відображають паритет трьох гілок влади в державі. Об’єктом конституційної перевірки не можуть бути заяви, звернення та інші акти загальнополітичного характеру, що не мають прямого юридичного значення.

Діяльність Конституційного Суду ґрунтується на принципах незалежності та колегіальності, повноти і всебічності розгляду справ, гласності, обґрунтованості прийнятих рішень, рівноправності суддів, верховенства права.

Конституційний Суд приймає рішення та дає висновки з таких питань:

1)конституційності законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим;

2)відповідності Конституції України чинних міжнародних договорів, що вносяться до Верховної Ради України для надання зголи на їх обов’язковість;

3)доведення конституційної процедури розслідування і розгляду справи про усунення Президента України з поста у порядку імпічменту в межах, визначених статтями 111 і 151 Конституції України;

4)офіційного тлумачення Конституції та законів України.

У юридичній літературі зазначається, що тлумачення юридичних норм є сферою суспільної або державної діяльності, яка стосується, головним чином, вироблення у процесі тлумачення конституційно-правової орієнтації в розумінні й обґрунтуванні права. Тлумачення норм Конституції, яке здійснює Конституційний Суд України, нового змісту не породжує, воно примножує розуміння змісту прав та обов’язків і надає йому

41

офіційного характеру. Офіційна інтерпретація в даному разі забезпечує правопорядок у державі17.

До повноважень Конституційного Суду України не належать питання законності актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування, а також інші питання, віднесені до компетенції судів загальної юрисдикції.

Підставами для прийняття Конституційним Судом України рішення про неконституційність правових актів (повністю чи в їх окремих частинах) є:

-невідповідність Конституції України;

-порушення встановленої Конституцією процедури їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності;

-перевищення конституційних повноважень при їх прийнятті.

Більш як половина всіх рішень, прийнятих Конституційним Судом, стосується офіційного тлумачення положень Конституції та законів України. Конституційний Суд вирішив цілу низку вузлових питань правозастосовної діяльності в Україні, зокрема щодо: несумісності депутатського мандата з іншими видами діяльності; дня набрання чинності Конституцією України; змісту права людини на інформацію; права на оскарження у суді неправомірних дій посадової особи; визначення результатів виборів у багатомандатному загальнодержавному виборчому окрузі; внесення змін до Конституції України; порядку голосування та повторного розгляду законів Верховною Радою України; тлумачення терміна “законодавство”; зворотної дії у часі законів та інших нормативно-правових актів тощо18.

Формами звернення до Конституційного Суду є конституційне подання та конституційне звернення.

Конституційне подання - це письмове клопотання до Конституційного Суду про визнання правового акта (окремих його положень) неконституційним, про визначення конституційності міжнародного договору або про необхідність офіційного тлумачення Конституції та законів України. Конституційним поданням є також звернення Верховної Ради України про надання висновку щодо конституційності процедури розслідування розгляду справи про усунення Президента України з поста у порядку імпічменту.

Конституційне подання має складатися з додержанням певних вимог. Воно має містити:

-повне найменування органу, посадової особи, які направляють конституційне подання;

-відомості про представника за законом або уповноваженого за дорученням;

-повне найменування, номер, дату прийняття, джерело опублікування правового акта, конституційність якого оспорюється чи який потребує офіційного тлумачення;

-повне обґрунтування тверджень щодо неконституційності правового акта (його окремих положень) або необхідності офіційного тлумачення;

17Селіванов А. Теоретичні і практичні погляди на тлумачення Конституційним Судом України норм законодавства // Право України. - 1997, - № 10. - С. 37-40.

18Мартиненко П. Конституційний Суд України: повноваження у контексті дворічного досвіду (квітень 1997 -

квітень 1999 року) // Вісник Конституційного суду України. - 1999. - № 4. - С. 46-62.

42