Правознавство / Навчальна література / Міжнародне приватне право

пія рішення суду надсилається до відділу реєстрації актів громадянського стану за місцем винесення рішення, а в справах про усиновлення дітей іноземними громадянами — такождоЦентру поусиновленню дітей при Міністерстві освіти України”.

Якщоукраїнськадитинавжеперебуваєзакордоном, тоїїможнаусиновити і без суду. У зв’язку з цим ст. 199 КпШС України зазначає, що усиновлення дітей, які єгромадянами України і проживають поза межамиУкраїни, здійснюється вконсульській установіУкраїни. Якщоусиновитель не є громадянином України, для усиновлення дитини, яка є громадяниномУкраїни, необхідноодержатидозвілЦентрупоусиновленню дітей при Міністерстві освіти України.

Визнається також дійсним усиновлення дитини, яка є громадянином України, оформленеворганахдержави, натериторіїякоїпроживаєдитина, за умови попереднього одержання дозволу на таке усиновлення від Центру по усиновленню дітей при Міністерстві освіти України.

Стаття199 КпШСУкраїниспівзвучназіст. 31 Консульськогостатуту України, в якій зазначається, що консул має право здійснювати усиновлення (удочеріння) дитини, яка є громадянином України і проживає за межамиУкраїни.

Якщо усиновитель не є громадянином України, то для усиновлення дитини, яка є громадянином України, необхідно одержати дозвіл уповноваженогонатеоргануУкраїни. Саметакимуповноважениморганомє зазначенийвищеЦентр.

Отже, дитина-українець (українка) усиновлена іноземцями і перебуває позамежамибатьківщини. ОднактурботаУкраїнипротакудитину триває.

Кодекс про шлюб і сім’ю України містить таку норму:

“Стаття 1995. Нагляд за станом утримання та виховання дітей,

усиновлених іноземними громадянами

Нагляд за межами України за станом утримання та виховання дітей, усиновлених іноземними громадянами, здійснюється задорученням Міністерства закордонних справ України відповідною консульською установою, в якій діти перебувають на обліку до досягнення ними 18-річно- говіку, впорядку, встановленомуКабінетомМіністрівУкраїни”.

У ст. 31 Консульського статуту України зафіксовано: “Консул за дорученням Міністерства закордонних справ України здійснює в установленому порядку нагляд за станом утримання та виховання дітей — громадян України, усиновлених іноземними громадянами, до досягнення ними 18-річного віку”.

221

15.7. ОП²КА (П²КЛУВАННЯ)

Опікавстановлюєтьсянаднеповнолітніми, атакожнадгромадянами, щовизнанісудаминедієздатними внаслідок психічного розладу.

Опікуни вважаються представниками підопічних і виконують від їх імені і в їх інтересах всі необхідні угоди.

Піклування встановлюється над неповнолітніми віком від 14 до 18 років, а також над громадянами, обмеженими судом у дієздатності в результаті зловживання алкогольними напоями абонаркотичними засобами. Піклувальники дають згоду на виконання угод, які громадяни, що перебувають під піклуванням, не мають права виконувати самостійно. Піклувальники сприяють підопічним у здійсненні ними особистих правівиконанніобов’язків, атакожохороняютьїхвідзловживаньзбоку третіх осіб.

Опіка і піклування — явища, де може бути присутній іноземний елемент. УКпШСУкраїнийомувідведеноокремустаттю. Процитуємоїї:

“Стаття 200. Встановлення опіки (піклування) над громадянами

України, що проживають поза межами України, і над іноземними громадянами в Україні. Визнання опіки (піклування), встановленої поза межами України

Опіка (піклування) над неповнолітніми, недієздатними або обмеженими в дієздатності громадянами України, атакож над іноземними громадянами, якіпроживаютьвУкраїні, встановлюєтьсязазаконодавством України. Опіка(піклування), встановленанадгромадянамиУкраїни, що проживаютьпозамежамиУкраїни, зазаконамивідповіднихдержав, визнається дійсною вУкраїні, якщо проти встановлення опіки (піклування) чипротиїївизнання немаєзаперечень консульської установиУкраїни.

Опіка (піклування), встановлена над іноземними громадянами поза межами України за законами відповідних держав, визнається дійсною в Україні”.

Стаття32 КонсульськогостатутуУкраїнисформульованатак: “Консул вживає заходів для встановлення опіки (піклування) над не-

повнолітніми, недієздатними абообмеженимиудієздатності громадянами України, які перебувають в його консульському окрузі і залишилися без опіки (піклування).

Опіка (піклування), встановлена над громадянами України, що проживають поза межами України, визнається дійсною в Україні, якщо щодо встановлення опіки (піклування) або її визнання немає заперечень

222

консульськоїустанови, вконсульськомуокрузіякоїпроживаютьтакігромадяни”.

Кілька статей щодо опіки і піклування містить і Конвенція СНД від

22 січня 1993 р.:

“Стаття 33. Опіка і піклування

1.Встановлення чи скасування опіки і піклування виконується за законодавством Договірної Сторони, громадянином якої є особа, щодо якоївстановлюється чискасовується опіка абопіклування.

2.Правовідносини між опікуном або піклувальником і особою, що знаходиться під опікою або піклуванням, регулюються законодавством Договірної Сторони, установа якої призначила опікуна або піклувальника.

3.Обов’язок прийняти опікунство або піклування встановлюється законодавством Договірної Сторони, громадянином якої є особа, яка призначаєтьсяопікуномабопіклувальником.

4.Опікуном або піклувальником особи, що є громадянином однієї ДоговірноїСторони, можебутипризначенийгромадяниніншоїДоговірноїСторони, якщовінпроживаєнатериторіїСторони, дебудевиконуватисяопікаабопіклування.

Стаття 34. Компетентність установ Договірних Сторін з питань

опіки і піклування

У справах про встановлення чи скасування опіки і піклування є компетентними установи Договірної Сторони, громадянином якої є особа, щодоякоївстановлюєтьсячискасовуєтьсяопікаіпіклування, якщоінше не встановлено цією Конвенцією.

Стаття 35. Порядок вжиття заходів з опіки і піклування

1.У випадку необхідності вжиття заходів з опіки та піклування в інтересах громадянина однієї Договірної Сторони, постійне місце проживання, місце перебування або майно якого знаходиться на території іншої Договірної Сторони, установа цієї Сторони негайно повідомляє установу, компетентну відповідно до статті 34.

2.У невідкладних випадках установа іншої Договірної Сторони може самостійно вжити необхідні тимчасові заходи відповідно до свого законодавства. При цьому вона зобов’язана негайно повідомити про це установу, компетентну відповідно до статті 34. Ці заходи зберігають силу до прийняття установою, вказаною у статті 34, іншого рішення.

Стаття 36. Порядок передачі опіки або піклування

1.Установа, що є компетентною відповідно до статті 34, може передати опіку або піклування установі іншої Договірної Сторони у тому

223

випадку, якщоособа, яказнаходитьсяпідопікоюабопіклуванням, маєна територіїцієїДоговірноїСторонимісцепроживанняабомайно. Передачаопікиабопіклування вступаєвсилузмоменту, колизапитуванаустановабере насебе опіку абопіклування іповідомляє процеустанову, що звернуласьіззапитом.

2. Установа, яка відповідно до пункту 1 цієї статті взяла опіку або піклування, здійснює їх відповідно до законодавства своєї держави”.

15.8. АКТИ ГРОМАДЯНСЬКОГО СТАНУ

Зазначеному аспекту КпШС України відводить дві статті — 201

та 202.

Стаття201. “Реєстрація актів громадянського стану громадян України, щопроживаютьпозамежамиУкраїни” сформульованатак:

“Реєстрація актів громадянського стану громадян України, що проживають поза межами України, проводиться в консульських установах України. Приреєстраціїактівгромадянськогостанувконсульськихустановах України застосовується законодавство України, якщо заінтересовані особи є громадянами України. Якщо заінтересовані особи є громадянами різних держав або не встановлено, громадянами якої держави вони є, то за їх згодою застосовується законодавство однією з держав, а в разі незгоди — за рішенням консула, який реєструє акт громадянськогостану”.

“Стаття 202. Визнання документів, виданих органами іноземних

держав, на посвідчення актів громадянського стану

Документи, видані компетентними органами іноземних держав, на посвідчення актівгромадянськогостану, здійснених позамежамиУкраїни за законами відповідних держав щодо громадян України, іноземних громадян та осіб без громадянства, визнаються дійсними в Україні при наявностіконсульської легалізації”.

Уст. 19 “Порядокреєстраціїактівгромадянськогостану” ЗаконуУкраїни “Прооргани реєстрації актівгромадянського стану” від24 грудня 1993 р. № 3807ХІІ зафіксовано:

“Порядок реєстрації актів громадянського стану дипломатичними представництвамиіконсульськимиустановамивизначаєтьсяКонсульськимстатутомтаІнструкцієюпрореєстраціюактівгромадянськогостану, яказатвердженаМіністерствомюстиціїУкраїнизапогодженнямзМіністерствомзакордоннихсправУкраїни”.

224

У ст. 33 Консульського статуту встановлено: “Консул відповідно до законодавстваУкраїниреєструєактигромадянськогостанугромадянУкраїни”.

Консул приймає клопотання громадян України, які постійно проживаютьуйогоконсульськомуокрузі, провнесеннязмін, виправленьтадоповненьдозаписівактівгромадянського стану, провідновлення втрачених записів, атакож про зміни прізвищ, імен тапобатькові інадсилає їх нарозглядкомпетентниморганам.

Розглянемо ще дві статті Консульського статуту України, що стосуютьсяактівгромадянськогостану:

“Стаття34. Після одержання відомостей пронародження абосмерть на морському чи на повітряному судні України якоїсь особи консул відповіднодочинногозаконодавстваУкраїниреєструєактпронародження абосмерть.

Стаття35. Положення пропорядок реєстрації консулом актівгромадянського стану затверджується Міністерством юстиції України іМіністерствомзакордоннихсправУкраїни”.

Отже, саме у зв’язку з сім’єю та шлюбом найчастіше мають місце “кульгаючі правовідносини”, тобто такі, які є чинними згідно із законодавствомоднієї країни інеправомірними — зазаконодавствоміншої.

КОНТРОЛЬН² ПИТАННЯ

1.Поняття сім’ї.

2.Основні засади сімейного права, зафіксовані у Конституції України.

3.Матеріальні та формальні умови укладення шлюбу, що містяться у сімейномузаконодавствіУкраїни.

4.Якимстосункамподружжя— особистимчимайновим — законодавецьсвіту,

утому числі України, приділяє більше уваги?

5.ЧиможутьгромадянкаУкраїнитагромадянинСШАукластишлюбвУкраїні

уконсульстві США?

6.ЧиможутьгромадянинігромадянкаУкраїни, якіпостійнопроживаютьвУкраїні, розірвати шлюб за кордоном, перебуваючи там у відрядженні чи на відпочинку?

7.Колізійні прив’язки щодорозірвання шлюбувукраїнському законодавстві.

8.ЧимаєправоконсулУкраїнивстановлюватибатьківство?

225

9.Чи мають право іноземці усиновлювати українських дітей, які перебувають закордоном?

10.Кому віддається пріоритет в усиновленні дітей?

11.Процедура усиновлення іноземцями дітей, які перебувають в Україні.

12.Чи втрачає усиновлена іноземцем дитина українське громадянство?

13.Над якими іноземцями, коли і як може встановлюватися опіка та піклування?

14.Місце реєстрації актів громадянського стану громадян України, що проживають поза її межами.

226

Ðîçä³ë 16

СПАДКОВЕ

ПРАВО

16.1. ДЖЕРЕЛА ПРАВА

У зв’язку з іноземним елементом слід зазначити такі найважливіші джерелаправа:

1.Цивільний кодекс України. Верховна Рада УРСР затвердила Цивільний кодекс УРСР 18 липня 1963 р. Введений в дію з 1 січня 1964 р. Кодекс, зокрема, міститьрозд. VII “Спадковеправо” тарозд. VIII “Правоздатність іноземних громадян та осіб без громадянства. Застосування цивільних законів іноземних держав і міжнародних договорів”. До Кодексу неодноразово вносилися зміни та доповнення.

2.ЦивільнийпроцесуальнийкодексУкраїни. Затверджений18 липня 1963 р. Верховною Радою УРСР як Цивільний процесуальний кодекс Української РСР. Набрав чинності з 1 січня 1964 р. До Кодексу неодноразово вносилися зміни тадоповнення.

3.Консульський статут України. Затверджений Указом Президента України від 2 квітня 1994 року № 127/94.

4.Конвенція про правову допомогу і правові відносини з цивільних, сімейних і кримінальних справ. Укладена у межах СНД у Мінську 22 січня 1993 р. Ратифікована Законом України від 10 листопада 1994 р.

зпевними застереженнями.

5.Двосторонні договори України із зарубіжними країнами про правовудопомогу.

6.Гаазька конвенція про колізію законів щодо форми заповіту від 5 жовтня 1961 р.

227

Згідно з цією Конвенцією заповіт може бути складений у формі, передбаченій однимзтакихзаконів:

•закономмісцяскладаннязаповіту;

•закономмісцязнаходження нерухомості;

•законом держави доміцилія або законом держави звичайного місця проживання в момент складання заповіту або в момент смерті.

7.Вашингтонська конвенція про форму міжнародного заповіту від

26 жовтня 1973 р.

ЦяКонвенціяпередбачаєєдинуформуміжнародногозаповіту.

8.Кодекс міжнародного приватного права (Кодекс Бустаманте) від 25 листопада (за іншими даними — 20 лютого) 1928 р. Прийнятий окремими країнами Західної півкулі.

УКодексі довсієї спадщини застосовується особистий закон спадкодавця.

9.Гаазька конвенція про право, що застосовується до спадкоємства майна померлих (1989 р.).

Конвенція надає особі можливість самій вибрати право, яке регулюватимеспадкоємствовсьогоїїмайна. Конвенціяміститьдваважливідля спадковогоправапринципи:

•автономіяволі;

•регулюваннявсьогоспадковогомайнауцілому(безподілуйогона рухоме танерухоме).

16.2.НОРМИ СПАДКОВОГО ПРАВА УКРА¯НИ У ЗВ’ЯЗКУ З ²НОЗЕМНИМ ЕЛЕМЕНТОМ

РозділVII “Спадковеправо” ЦивільногокодексуУкраїнивід18 липня 1963 р. містив такі статті:

Стаття524. Підстависпадкоємства. Стаття525. Часвідкриття спадщини. Стаття526. Місце відкриття спадщини.

Стаття527. Особи, щоможутьбутиспадкоємцями. Стаття528. Усунення від спадщини.

Стаття529. Першачергаспадкоємцівзазаконом. Стаття530. Другачергаспадкоємцівзазаконом. Стаття531. Спадкоємствоутриманцями.

Стаття532. Спадкоємство усиновленими і усиновителями.

Стаття533. Спадкоємствопредметівдомашньоїобстановкитавжитку.

228

Стаття 534. Спадкоємствозазаповітом.

Стаття535. Право на обов’язкову частку в спадщині. Стаття536. Підпризначенняспадкоємця.

Стаття537. Спадкоємство частинимайна, щозалишилась незаповіданою. Стаття538. Заповідальний відказ.

Стаття539. Покладення на спадкоємця обов’язку надання права довічного користування.

Стаття540. Покладення на спадкоємця виконання дій для загальнокорисної мети.

Стаття541. Нотаріальнаформазаповіту.

Стаття542. Заповіти, прирівнювані до нотаріально посвідчених. Стаття543. Підписання заповіту іншою особою.

Стаття544. Скасуваннячизміназаповіту. Стаття545. Наслідки недійсності заповіту. Стаття546. Виконаннязаповіту.

Стаття547. Повноваженнявиконавцязаповіту. Стаття548. Прийняттяспадщини.

Стаття549. Дії, що свідчать про прийняття спадщини. Стаття550. Продовження строкунаприйняттяспадщини. Стаття551. Перехід права наприйняття спадщини.

Стаття552. Право того, хто прийняв спадщину до явки інших спадкоємців. Стаття553. Відмова від спадщини.

Стаття554. Прирощенняспадковихчасток. Стаття555. Перехід спадщини до держави.

Стаття556. Відповідальність спадкоємця по боргах спадкодавця і витратах третіх осіб.

Стаття557. Порядок пред’явлення претензій кредиторами спадкодавців. Стаття558. Охоронаспадковогомайна.

Стаття559. Призначенняхранителяабоопікунаспадковогомайна. Стаття560. Видачасвідоцтвапроправонаспадщину.

Стаття561. Строкдлявидачісвідоцтва проправонаспадщину. Стаття562. Поділспадковогомайна.

Стаття563. (виключена).

Стаття564. Спадкоємствовкладів.

Порівняємо норми законодавства України і зарубіжних країн у розглядуваній сфері.

Узазначенихстаттяхнемаєбудь-якоїособливоїзгадкипроіноземний елемент. Але вона єуст. 570 Цивільного кодексу України “Закон, застосовуванийдоспадкоємства”, якуйпроцитуємо:

“Відносини по спадкоємству визначаються за законом тієї країни, де спадкодавець мавостаннє постійне місце проживання.

229

Здатністьособидоскладанняіскасуваннязаповіту, атакожформазаповітуіактайогоскасування визначаються зазакономтієїкраїни, дезаповідачмавпостійнемісцепроживання вмоментскладання акта. Проте заповіт або його скасування не можуть бути визнані недійсними внаслідок недодержання форми, якщо остання задовольняє вимоги закону місцяскладанняактаабовимогиукраїнськогозакону.

Спадкоємство будівель, що знаходяться в Україні, в усіх випадках визначається за українським законом. Тим же законом визначаються здатністьособидоскладанняабоскасуваннязаповіту, атакожформаостаннього, колизаповідаєтьсябудівля, щознаходитьсявУкраїні”.

Питання пропостійність проживання спадкодавця вУкраїні вирішувалось відповідно до ст. 17 Цивільного кодексу України від 18 липня 1963 р., уякійзазначається: “Місцем проживання визнається темісце, де громадянинпостійноабопереважнопроживає.

Місцемпроживаннянеповнолітніх, щонедосяглип’ятнадцятироків, абогромадян, якіперебуваютьпідопікою, визнаєтьсямісцепроживання їх батьків (усиновителів) або опікунів”.

Конвенція СНД від 22 січня 1993 р. також присвячує окремі статті питаннямспадкоємства. Вонисформульованітак:

“Стаття 44. Принцип рівності

ГромадяникожноїзДоговірнихСторінможутьспадкуватинатериторіяхіншихДоговірнихСторінмайноабоправазазакономабозазаповітом на рівних умовах і у тому ж обсязі, як і громадяни даної Договірної Сторони.

Стаття 45. Право спадкоємства

1.Правоспадкоємствамайна, крімвипадку, передбаченого пунктом 2 цієїстатті, визначається зазаконодавствомДоговірноїСторони, натериторії якої спадкодавець мавостаннє постійне місце проживання.

2.ПравоспадкоємстванерухомогомайнавизначаєтьсязазаконодавствомДоговірноїСторони, натериторіїякоїзнаходитьсяцемайно.

Стаття 46. Перехід спадщини до держави

ЯкщозазаконодавствомДоговірноїСторони, якеналежитьзастосовувати при спадкуванні, спадкоємцем є держава, то рухоме спадкове майно переходить Договірній Стороні, громадянином якої є спадкодавецьумоментсмерті, анерухомеспадковемайнопереходитьДоговірній Стороні, натериторіїякоївонознаходиться.

Стаття47. Заповіт

Здатність особи до складання і скасування заповіту, а також форма заповітутайогоскасуваннявизначаютьсязаправомтієїкраїни, дезапо-

230