Правознавство / Навчальна література / Міжнародне приватне право

Отже, міжнародні третейські суди єразовими (ізольованими) (ad hoc) та постійно діючими. Арбітражна угода (застереження) заздалегідь включається до контракту (договору). Якщо такого застереження не було, а спір уже виник, то угода сторін про передання спору на розгляд комерційногоарбітражумаєназву“третейськийзапис”.

Перевагиміжнародногокомерційногоарбітражу:

•сторониможутьвибратиарбітрів, якіїмдовподоби;

•арбітри є фахівцями з предмета спору;

•комерційний арбітраж може розглянути спір значно дешевше і оперативніше, ніж державні суди;

•такий суд може провести свої засідання практично у будь-якому місті і у будь-який час, до того ж, за бажанням сторін, за закритимидверима без доступу представників засобів масової інформації, публікитощо.

КОНТРОЛЬН² ПИТАННЯ

1.Відмінність іноземного уявлення про арбітражний суд і вітчизняного.

2.Хто і коли в історії юриспруденції надав обов’язкову силу рішенням третейських судів?

3.Чивважаєтевивдалимпоняття“міжнародний комерційний арбітраж”?

4.Як ви розумієте відмову від права на заперечення, що сформульована уст. 4 Закону України від 24 лютого 1994 р.?

5.Арбітражна угода і її форма.

6.Чи можуть сторони у комерційному арбітражі призначити 5 арбітрів?

7.Чи можуть іноземці бути арбітрами?

8.Чиможе арбітражний суд винести постанову про відсутність унього компетенції для розгляду справи?

9.Де комерційний арбітраж проводить свої засідання?

10.Мова, якоюведетьсяарбітражнийрозгляд.

11.Норми, які застосовує арбітраж по суті спору.

12.Чи можливе в Україні усне арбітражне рішення?

13.Чи можна скасувати в Україні арбітражне рішення?

14.Чи може бути в Україні відмовлено у визнанні або виконанні іноземного арбітражного рішення?

15.Відмінність арбітражного застереження і арбітражного запису.

301

ДОДАТКОВА ²НФОРМАЦ²Я

Розвиток законодавства в Україні загалом і зокрема в частині, яка стосується міжнародного приватного права, відбувається такими бурхливими темпами, що за змінами не встигає жоден навчальний посібник чи підручник. Далі наводимо нормативні акти, які з огляду на видавничий процес не потрапили до відповідних розділів під час підготовки посібникадодруку.

Розділ 4 “Цивільно-правове становище іноземців”.

Відповідно доп. 1 УказуПрезидента України“Прододатковізаходи щодореалізації праванасвободу пересування івільний вибір місця проживання” від 15 червня 2001 р. № 435/2001 реєстрація іноземців, які в установленомупорядкув’їжджаютьвУкраїну, таїхніхпаспортнихдокументів здійснюється тільки в пунктах пропуску через державний кордон України (Офіційний вісник України. — 2001. — № 25).

Державний комітет у справах охорони державного кордону України 25 липня 2001 р. видав наказ № 440, яким затвердив реєстраційну карткуіноземця. Наказзареєстровано вМіністерстві юстиціїУкраїни9 серпня 2001 р. за № 686/5877 (Офіційний вісник України. — 2001. — № 33).

У контексті цієї ж теми варто ознайомитися з Інструкцією про по- рядоквитребуваннядокументівсоціально-правовогохарактерудлягро- мадян України, іноземців та осіб без громадянства. Інструкцію затверджено наказом Державного комітету архівів України і Міністерства закордонних справУкраїни від11 червня 2001 р. № 116/53. Зареєстровано у Міністерстві юстиції України 25 червня 2001 р. за № 547/5738 (Офіційний вісник України. — 2001. — № 27).

Розділ5 “Юридичніособи— суб’єктиміжнародногоприватногоправа” та розділ 6 “Держава — суб’єкт міжнародних цивільно-правових відносин”.

Відповідно до Закону України “Про внесення змін до Арбітражного процесуального кодексу України” від 21 червня 2001 р. № 2539-ІІІ Господарський кодекс України було доповнено розділом ХV такого змісту:

302

“Стаття 123. Процесуальні права іноземних підприємств

Іноземні підприємства і організації мають право звертатись до господарських судів згідно з встановленою підвідомчістю і підсудністю господарських спорів за захистом своїх порушених або оспорюваних правіохоронюванихзакономінтересів.

Іноземні підприємства і організації мають процесуальні права і обо- в’язки нарівні з підприємствами і організаціями України.

Законодавством України можуть бути встановлені відповідні обмеження щодопідприємств іорганізацій тихдержав, законодавством яких обмежуються процесуальні правапідприємств абоорганізації України.

Стаття 124. Компетенція господарських судів у справах за участю

іноземних підприємств і організацій

Господарські суди розглядають справи за участю іноземних підприємств і організацій, якщо місцезнаходження відповідача на території України.

Підвідомчість і підсудність справ за участю іноземних підприємств і організацій визначається за правилами, встановленими статтями 12–17 цьогоКодексу.

Господарські суди мають право також розглядати справи за участю іноземних підприємств і організацій, якщо:

1)місцезнаходження філії, представництва, іншого відособленого підрозділу іноземного підприємства чи організації є територія України;

2)іноземне підприємство чиорганізація маєнатериторіїУкраїнине-

рухомемайно, щодоякоговиникспір.

Стаття 125. Судовий імунітет

Подання до господарського суду позову до іноземної держави, залучення її до участі у справі як третьої особи, накладання арешту на майно або грошові кошти, що належать іноземній державі і знаходяться на територіїУкраїни, атакожзастосуваннящодонеїіншихзаходівзабезпечення позову, звернення стягнення намайноіноземної держави впорядку примусового виконання рішення господарського суду допускається лише за згодою компетентних органів відповідної держави, якщо інше непередбаченозаконамиУкраїниабоміжнароднимидоговорамиУкраїни, згоданаобов’язковістьякихнаданаВерховноюРадоюУкраїни.

Судовий імунітет міжнародних організацій визначається законодавством України і міжнародними договорами України (Відомості Верховної Ради України. — 2001. — № 36).

303

Розділ 7 “Правовласності”.

У цьому розділі слід врахувати Положення про облік прав власності нерезидентів на цінні папери українських емітентів. Затверджене рішеннямДержавноїкомісіїзціннихпаперівтафондовогоринкувід20 квітня 2001 р. № 138. Зареєстровано у Міністерстві юстиції України 8 червня 2001 р. за № 488/5679 (Офіційний вісник України. — 2001. — № 24).

Порядокпризначенняіндивідуальнихідентифікаційнихкодіввласникам цінних паперів — нерезидентам було затверджено рішенням Правління Національного депозиторію України від 25 липня 2001 р. № 8/1. Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 серпня 2001 р. за

№694/5885 (Офіційний вісник України. — 2001. — № 34). Розділ 10 “Міжнародні перевезення пасажирів та вантажів”. Цієї теми стосуються такі правові акти:

Закон України “Про автомобільний транспорт” від 5 квітня 2001 р.

№2344-III. ЗаконміститьрозділIV “Міжнародні перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом” (Офіційний вісник України. — 2001. — № 17);

ЗаконУкраїни “Проратифікацію Угоди пропорядок транзиту через територію держав — учасниць Співдружності Незалежних Держав” від 22 лютого 2001 р. № 2283-III. Угоду було укладено у Мінську 4 червня 1999 р. (Офіційний вісник України. — 2001. — № 10);

Правилавиконаннячартернихрейсів. ЗатвердженінаказомМіністерства транспорту від 18 квітня 2001 р. № 297. Зареєстровано у Міністерстві юстиції України 30 травня 2000 р. за № 461/5652 (Офіційний вісник України. — 2001. — № 22);

Положення про діяльність операторів міжміського, міжнародного зв’язку телефонної мережі загального користування України та їх взаємодію між собою. Затверджене наказом Державного комітету зв’язку та інформатизації України від 14 лютого 2001 р. № 19. Зареєстровано у Міністерстві юстиції України 27 квітня 2001 р. за № 372/5563 (Офіційний вісник України. — 2001. — № 19).

Розділ11 “Міжнароднірозрахунки”. Вивчаючицютему, слідврахувати:

Закон України “Про обіг векселів в Україні” № 2374-ІІІ, прийнятий Верховною Радою України 5 квітня 2001 р. (Офіційний вісник Украї-

ни. — 2001. — № 17);

Порядок надання уповноваженими банками індивідуальних ліцензій на вивезення банкнот іноземних держав і спеціальних дозволів на ввезеннябанкнотіноземнихдержавтабланківчеківтеперназиваєтьсяПравила надання уповноваженим банкам індивідуальних ліцензій на виве-

304

зення банкнот іноземних держав, банківських металів і спеціальних дозволів на ввезення банкнот іноземних держав, бланків чеків та банківських металів. Зазначені Правила затверджені постановою Правління Національного банку України від 2 січня 2001 р. № 1. Зареєстровано у Міністерстві юстиції України 27 лютого 2001 р. за № 180/5371 (Офіційний вісник України. — 2001. — № 10);

Постановою Правління Національного банку України від 28 травня 2001 р. № 203 внесено змінидоПоложення пропорядокреєстрації договорів, що передбачають виконання резидентами боргових зобов’язань перед нерезидентами зазалученими відрезидентів кредитами, позиками в іноземній валюті. Зазначену постанову зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13 червня 2001 р. за № 505/5696 (Офіційний вісник Ук-

раїни. — 2001. — № 24);

Положення провстановлення івикористання офіційного курсугривні до іноземних валют, затверджене постановою Правління Національного банку України від 6 березня 2001 р. № 98 (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 18 квітня 2001 р. за № 355/5546), прийшло на зміну Порядку встановлення і використання обмінного курсу гривні до іноземнихвалют, затвердженомупостановоюПравлінняНаціонального банку України від 18 березня 1999 р. № 1293 з наступними змінами та доповненнями (Офіційний вісник України. — 2001. — № 16).

Порядоквідображення воблікуоперацій віноземній валютізатверджено наказом Державного казначейства України від 24 липня 2001 р.

№126. Зареєстровано вМіністерстві юстиції України 6 серпня 2001 р. за

№670/5861 (Офіційний вісник України. — 2001. — № 32); Національний банк України постановою від 31 липня 2001 р. № 305

затвердив Правила подання фізичним і юридичним особам-резидентам (крім уповноважених банків України) і нерезидентам індивідуальних ліцензій та спеціальних дозволів на переміщення валюти України, іноземної валюти, платіжних документів (іменних, дорожніх чеків), банківських метолів через митний кордон України. Зареєстровано у Міністерстві юстиції України 22 серпня 2001 р. за № 735/5928 (Офіційний вісник України. — 2001. — № 35).

Розділ 12 “Патентне право” та розділ 13 “Авторське право і суміжні права”.

Вивчаючитеми, щорозглядаютьсявцихрозділах, необхідноврахуватиПоложенняпропорядокреєстраціїтапереміщеннячерезмитнийкордонУкраїнитоварів, щомістятьоб’єктиінтелектуальноївласності. Воно було затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 28 квітня 2001 р. № 412 (Офіційний вісник України. — 2001. — № 18. — Ч. 1).

305

Верховна Рада України 11 липня 2001 р. прийняла Закон України № 2627-ІІІ«ПровнесеннязміндоЗаконуУкраїни“Проавторськеправо і суміжні права”». Зазначений Закон викладено у новій редакції (Голос України. — 16 серп. — 2001. — № 146; Офіційний вісник України. — 2001. — № 32).

Розділ 14 “Трудовівідносини”.

Тут варто врахувати, що 29 травня 2001 р. Верховна Рада України прийнялаЗаконУкраїни№ 2481-ІІІ“ПроратифікаціюКонвенціїМіжна- родної організації праці № 132 (переглянутої) 1970 року про оплачувані відпустки”.

Конвенціюратифікованозтакимизастереженням: “Українавідповідно достатті15 Конвенціїзаявляє, щоберезобов’язаннязанеюстосовноосіб, які працюють занаймомвусіхсекторах економіки, включаючи сільське господарство” (Відомості Верховної Ради України. — 2001. — № 31).

Розділ 17 “Міжнародний цивільний процес і нотаріальні дії”. Зазначеної теми стосується Інструкція про порядок реєстрації актів

громадянського стану в дипломатичних представництвах та консульськихустановахУкраїни. ЦюІнструкціюбулозатвердженоспільнимнаказом Міністерства юстиції України та Міністерства закордонних справ України від 23 травня 2001 р. № 32/5/101. Зареєстровано у Міністерстві юстиції України 1 червня 2001 р. за № 473/5664 (Офіційний вісник Ук-

раїни. — 2001. — № 24).

Вивчаючицютему, слідтакожврахувати, щоВерховнаРадаУкраїни ЗакономУкраїни від21 червня2001 р. № 2531-ІІІвнеслазмінидоЗакону України “Про судоустрій України”. У ст. 7 цього Закону нині, зокрема, зазначається: “Чинніміжнароднідоговори, згоданаобов’язковістьяких надана Верховною Радою України, застосовуються судами як частина національного законодавства України” (Офіційний вісник України. — 2001. — № 25 (спецвипуск)).

Законом України від 21 червня 2001 р. № 2538-ІІІ внесено зміни до ЗаконуУкраїни“Проарбітражнийсуд”. НазвуЗаконубулосформульованотак: “Прогосподарськісуди”.

Законом України від 21 червня 2001 р. № 2539-III змінено назву Арбітражного процесуального кодексу України. У нинішній редакції він називається Господарський процесуальний кодекс України (Офіційний вісник України. — 2001. — № 25 (спецвипуск)).

Насамкінець слід зазначити, що у 2001 р. автор цих рядків видав “ЮридическийсловарьИ. Дахно: словарьзаконодательныхинормативных терминов” обсягом 1056 сторінок. Він містить офіційні тлумачення багатьохпонять, щорозглядаютьсяуцьомунавчальномупосібнику.

306

СПИСОК ВИКОРИСТАНО¯ ТА РЕКОМЕНДОВАНО¯ Л²ТЕРАТУРИ

1.Богуславский М. М. Международное частное право. — М.: Юристъ, 1998.

2.Богуславский М. М. Международное частное право: Практикум. — М.: Юристъ, 1999.

3.Данилькевич Н. И., Федоров О. Н. Международное частное право. — Днепропетровск: Арт-Пресс, 1999.

4.Ермолаев В. Г., Сиваков О. В. Международное частное право: Курс лекций. — М.: Былина, 1998.

5.Звеков В. П. Международное частное право. — М.: НОРМА-ИНФРА-М, 1999.

6.Кисіль В. І. Міжнародне приватне право: питання кодифікації. — К.: Украї-

на, 2000.

7.Кузнецов И. Н. Международное частное право. Общая часть: Учеб. пособие. — М.: Изд-во Ун-та Дружбы народов, 1991.

8.Международное частное право. Действующие нормативные акты: Учеб. пособие / Сост. Г. К. Дмитриева, М. В. Филимонова. — М.: Изд-во Ин-та междунар. права и экономики им. А. С. Грибоедова, 1997.

9.Международное частное право (конспект лекций в схемах) / Ред.-сост. Д. И. Платонов. — М.: ПРИОР, 1999.

10.Международное частное право: Сб. док. — М.: Изд-во “БЕК”, 1997.

11.Международное частное право: Учеб. пособие / Под ред. проф. Г. К. Дмитриевой. — М.: Юристъ, 1993.

12.Международное частное право: Учеб. пособие / Сост. Д. В. Задыхайло. — Харьков: Консум, 1998.

13.Методологічніпроблемиприватногоправа: Зб. наук. пр. — К.: Манускрипт, 1996.

14.Панов В. П. Международное частное право. Схемы. Документы: Учеб. пособие. — М.: Право и закон, 1996.

15.Попов А. А. Международное частное право. — Харьков, 1999.

16.ПоповА. А. Торговоеправо. — Харьков: Каравелла, 1999.

17.Скаридов А. С. Международное частное право. — СПб.: Изд-во В. Я. Михайлова, 1998.

18.Тынель А., Функ Я., Хвалей А. Курс международного торгового права. — Минск: Амалфея, 1999.

19.Фединяк Г. С., Фединяк Л. С. Міжнародне приватне право. — К.: Юрінком-

інтер, 2000.

20.Федосеева Г. Ю. Международное частное право. — М., 1999.

307

Ç̲ÑÒ

308

309

310