Правознавство / Навчальна література / Міжнародне приватне право
.pdfУгодупроспільне використання вантажних вагонівіконтейнерів від
12 березня 1993 р.;
Тимчасову угоду про перевезення пасажирів і багажу від 12 березня
1993 р.;
Угоду про співробітництво у галузі технічного переоснащення та оновлення залізничного рухомого транспорту від 9 вересня 1994 р.
4. Двосторонні угоди між Україною та іншими державами. Наприклад, 13 квітня 1993 р. у Києві було укладено Угоду між Урядом України йУрядомРеспублікиГрузіяпродіяльністьзалізничного транспорту.
Автомобільний транспорт
1.Конвенція, щостосуєтьсядоговоруміжнародногошляховогопере-
везення вантажів (Convention on the Contract for the International Carriage of Goods by Road — CMR). Укладена у Женеві 19 травня 1956 р.
Набрала чинності 2 липня 1961 р. СРСР приєднався до неї у 1983 р.
2.Митна конвенція про міжнародні перевезення вантажів із застосу-
ванням книжки МДП (Custom Convention on the International Transport of Goods Under Cover of TIR Carnets — TIR Carnets). Укладена у Женеві
15 січня 1959 р. Нова редакція цієї Конвенції від 14 листопада 1975 р. набрала чинності 20 березня 1978 р. Знак TIR дає право на першочерговемитнеоформлення. Українаякодназдержав — правонаступниць колишнього СРСР бере участь у Конвенції відповідно до Закону України від 15 липня 1994 р. №117/94-ВР. Конвенція вважається чинною для України з 8 грудня 1982 р.
3.Конвенціяпродорожнійрух(Convention on Road Traffic) таПрото-
кол про дорожні знаки (Protocol on Road Signs and Signals). Укладені
19 вересня 1949 р. Діє редакція Конвенції від 8 листопада 1968 р., яка набрала чинності 21 травня 1977 р.
4.Конвенція про дорожні знаки і сигнали (Convention on Road Signs and Signals). Укладена у Відні 8 листопада 1968 р., набрала чинності 6 червня 1978 р.
5.Європейська угода, що доповнює Конвенцію про дорожній рух
(Agreement Supplementing the Convention on Road Traffic). Укладена у Же-
неві 1 травня 1971 р.
6.Угода про міжнародні перевезення харчових продуктів, що швидко псуються, та про спеціальні транспортні засоби, що призначені для цих перевезень (Agreement on Special Equipment for the Transport of Perishable Foodstuffs and on the Use of Such Equipment for the International Transport of Some Foodstuffs). Укладена у Женеві 15 січня 1962 р.,
поширюєтьсяінаінші, крімавтомобільного, видитранспорту.
121
7.Європейськаугодапророботуекіпажівтранспортнихзасобів, що виконують міжнародні автомобільні перевезення (Agreement Concerning the Work of Crews of Vehicle Engaged in International Road Transport) від
1липня 1970 р.
8.Європейська угода про міжнародні дорожні перевезення небез-
печних вантажів (European Agreement Concerning The International Carriage of Dangerous Goods by Road — ADR). Укладена у Женеві 30 ве-
ресня 1957 р. Верховна Рада України Законом від 2 березня 2000 р. № 1511-ІІІ приєднала Україну до цієї угоди (Офіційний вісник Украї-
ни. — 2000. — № 10).
9.Конвенція про контракт міжнародного дорожнього перевезення пасажирів і багажу (Convention on the Contract for the International Carriage of Passangers and Luggage by Road — CVR). Укладена у Женеві
1березня 1973 р.
10.Конвенція про міжнародні автомобільні перевезення пасажирів і вантажу країн СНД від 9 жовтня 1997 р.
11.Угодапромасиігабарититранспортнихзасобів, щоздійснюють міждержавніперевезенняавтомобільнимидорогамидержав— учасниць СНД. Укладена 4 червня 1999 р.
12.Угода про прийняття єдиних технічних приписів для колісних транспортних засобів, предметів обладнання тачастин, які можутьбути встановлені та/абовикористані наколісних транспортних засобах, іпро умови взаємного визнання офіційних затверджень, виданих на основі цих приписів. Підписана 20 березня 1958 р. у Женеві з поправками 1995 р. Верховна Рада України ратифікувала цю Угоду Законом від
10лютого 2000 р. № 1448-ІІІ (Відомості Верховної Ради України. — 2000. — № 10).
13.Двосторонні угоди між Україною та іноземними державами (наприклад, 18 травня 1992 р. уВаршаві булоукладено “Угоду міжУрядом УкраїниіУрядомРеспублікиПольщапроміжнародніавтомобільніперевезення”).
Повітряний транспорт
1.Конвенція дляуніфікації деяких правил, щостосуються міжнародних повітряних перевезень, укладена уВаршаві 12 жовтня 1929 р., таГаазький протокол до неї 1955 р.
2.Конвенція про уніфікацію деяких правил, що стосуються міжнародних перевезень повітряним транспортом, що виконуються особами,
122
які не є перевізниками за договором. Укладена у 1961 р. у м. Гвадалахара. Конвенція доповнила згадану Варшавську конвенцію. Істотно була зміненаГватемальськимпротоколом1971 р. таМонреальськими протоколами 1975 р.
3.Конвенція про міжнародну цивільну авіацію. Укладена у Чикаго 7 грудня1944 р. Стосуєтьсяадміністративних питаньповітряноготранспорту(стандартів, процедур, правилтощо). Складовоюконвенції єСтатут Міжнародної організації цивільної авіації (ІСАО). Вона має статус спеціалізованої агенціїООН. УКонвенції18 додатків. Конвенція набула чинності 4 квітня 1947 р., для України — 9 вересня 1992 р.
4.Двосторонні угодиУкраїни зіноземними державами. Доних, зокрема, належитьУгодаміжУрядомУкраїнитаУрядомРеспублікиГрузія про повітряне сполучення від 13 квітня 1993 р.
Морський транспорт
1.Конвенція проуніфікацію деяких принципів, щостосуються коносаментів. Укладена у Брюсселі в 1924 р. Вона відома також як “Гаазькі правила”. ДоповненаБрюссельськимипротоколамивід23 лютого1968 р. та від 21 лютого 1979 р. Конвенція разом з доповненнями має напівофі- ційнуназву“Гаазько-Візбійські правила”.
2.Конвенція проуніфікацію деяких принципів, щостосуютьсяобмеження відповідальності власників морських суден. Укладена у Брюсселі
у1924 р. Нову редакцію Конвенції прийнято в 1957 р. Доповнена Брюссельським протоколом від 23 лютого 1979 р.
3.Конвенція ООН про морські перевезення вантажів (United Nations Convention on the Carriage of Goods by Sea). Укладена у Гамбурзі 31 бе-
резня 1978 р. Набрала чинності 11 листопада 1992 р. після ратифікації її двомадесятками держав. Відомаяк“Гамбурзькі правила”. Їхзастосовуютьтакождержави, які формально щенеприєдналися доКонвенції.
4.Конвенція про перевезення морем пасажирів та їх багажу, укладена в Афінах 13 грудня 1974 р., та Протокол 1976 р. до неї.
Законом України від 15 липня 1994 р. № 115/94-ВР Україна приєдналася до Конвенції та Протоколу. Конвенція набула чинності 28 квітня 1987 р., а для України — 9 лютого 1995 р.
5.Конвенція про обмеження відповідальності за претензіями на певні ділянки моря. Укладена у Лондоні 19 листопада 1976 р. Змінена Протоколом у 1996 р.
6.Конвенція прокодекс поведінки лінійних конференцій (Convention on a Code of Conduct for Linear Conferences). Укладена 6 квітня 1974 р.
123
7. КонвенціяООНпроміжнароднізмішаніперевезення товарів(United Nations Convention on International Multimodal Transport of Goods).
Укладена у Женеві 24 травня 1980 р.
Окрім зазначених, єщетакіміжнародно-правовіакти: Міжнародна конвенція про уніфікацію деяких правил, що стосують-
ся арешту морських суден (1952 р.); Міжнародна конвенція про рятування (1989 р.);
Міжнародна конвенція про морські застави та іпотеки (1993 р.).
Транспорт внутрішніх водойм
1.Конвенція про уніфікацію деяких принципів, що стосуються відповідальностіпризіткненнірічковихсуден. УкладенауЖеневі15 березня
1960 р.
2.Конвенція про свободу транзиту. Укладена у Барселоні у 1921 р. Формально Конвенція стосується всіх видів транспорту, а реально застосовуєтьсялишеусферітранспортувнутрішніхводойм, оскількицейвид транспорту має обмаль “своїх” конвенцій, які б регулювали ці та інші питання.
3.Конвенціяпрообмеженнявідповідальностівласниківсуденвнутріш-
ньогоплавання(Convention Relating to the Limitation of the Liability of Owners of Inland Navigation Vessels — CLN). УкладенауЖеневі1 березня1971 р.
4.Конвенція про договір міжнародного перевезення пасажирів і багажу внутрішніми водними шляхами (Convention on the Contract for the International Carriage of Passengers and Luggage by Inland Waterways — CVN). Укладена уЖеневі6 лютого1976 р.
10.2.ДЖЕРЕЛА ВНУТР²ШНЬОГО ТРАНСПОРТНОГО ПРАВА УКРА¯НИ
1.Закон України “Про транспорт”. Прийнятий Верховною Радою України 10 листопада 1994 р. № 232/94-ВР (Відомості Верховної Ради України. — 1994. — № 51).
2.ЗаконУкраїни“Прозалізничнийтранспорт”. ПрийнятийВерховною Радою України 4 липня 1996 р. № 273/96-ВР (Відомості Верховної Ради України. — 1996. — № 40).
3.Статут залізниць України (1998 р.).
4.Статутавтомобільного транспортуУкраїнської РСР. Затверджений постановою Ради Міністрів УРСР від 27 червня 1969 р. № 401.
124
5.Закон України “Про дорожній рух”. Прийнятий Верховною Радою України 30 червня 1993 р. № 3353-ХІІ (Відомості Верховної Ради України. — 1993. — № 21).
6.Водний кодекс України. Прийнятий Верховною Радою України 6 червня 1995 р. № 214/95-ВР (Відомості Верховної Ради України. — 1995. — № 24).
7.СтатутвнутрішньоговодноготранспортуСоюзуРСР. Затверджений постановою Ради Міністрів СРСР від 15 жовтня 1955 р. № 1801.
8.КодексторговельногомореплавстваУкраїни. ПрийнятийВерховною Радою України 23 травня 1995 р. № 176/95-ВР (Відомості Верховної Ради України. — 1995. — № 47–52).
9.ПовітрянийкодексУкраїни. ПрийнятийВерховноюРадоюУкраїни 4 травня 1993 р. № 3167-ХІІ (Відомості Верховної Ради України. — 1993. — № 25).
10.ЗаконУкраїни“Протрубопровіднийтранспорт”. ПрийнятийВерховною Радою України 15 травня 1996 р. № 192/96-ВР (Відомості Верховної Ради України. — 1996. — № 29).
11.Закон України “Про транзит вантажів”. Прийнятий Верховною Радою України 20 жовтня 1999 р. № 1172-ХІІ (Офіційний вісник Украї-
ни. — 1999. — № 45).
12.ПорядокобслуговуваннягромадянзалізничнимтранспортомУкраїни. Затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 19 бе-
резня 1997 р. № 252.
13.Положення пропортовізбори. Затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 18 квітня 1996 р. № 442.
14.Інструкціяпропорядокрозшукубагажу, щоненадійшовдоаеропорту призначення. Затверджена наказом Міністерства транспорту України від 1 листопада 1999 р. № 526. Зареєстрований у Міністерстві юстиції України 19 листопада 1999 р. № 799/4092 (Офіційний вісник Ук-
раїни. — 1999. — № 47).
15.Правилаперевезеньпасажирів, багажу, вантажобагажутапошти залізничним транспортом України. Затверджені наказом Міністерства транспорту України від28 липня 1998 р. №297. Зареєстрований уМіністерстві юстиції України 1 жовтня 1998 р. № 620/3060.
16.НаказМіністерстватранспортуУкраїни“Прозатвердженнятарифів на перевезення пасажирів і багажу залізничним транспортом у міжнародному сполученні Схід — Захід” від 8 травня 1998 р. № 177 (Офіційний вісник України. — 1998. — № 20).
125
17.Наказ Міністерства транспорту України “Про затвердження тарифівнаперевезення вантажобагажузалізничним транспортомуміжнародному сполученні” від 11 травня 1998 р. № 180 (Офіційний вісник Ук-
раїни. — 1998. — № 22).
18.Наказ Міністерства транспорту України “Про проїзд іноземних громадянзалізничнимтранспортомувнутрішньодержавномусполученні” від 11 травня 1998 р. № 182. Зареєстрований у Міністерстві юстиції України 27 травня 1998 р. № 351/2791 (Офіційний вісник України. — 1998. — № 22).
19.НаказМіністерства транспортуУкраїни “Прозатвердження Положення про порядок підготовки таподання інформації про вантаж для його безпечного морського перевезення” від 14 грудня 1998 р. № 497 (Офіційний вісник України. — 1999. — № 2).
20.Наказ Міністерства транспорту України “Про затвердження тарифів на перевезення пасажирів, багажу та вантажобагажу залізничним транспортом у міжнародному сполученні Схід — Захід” від 28 квітня 1999 р. № 218 (Офіційний вісник України. — 1999. — № 21).
21.НаказМіністерства транспорту України “Прозатвердження Положення про призначене підприємство з боку України на експлуатацію міжнародної повітряної лінії” від 23 червня 1999 р. № 327 (Офіційний вісник України. — 1999. — № 27).
22.Положення про порядок проведення конкурсу на право експлуатації міжнародної повітряної лінії. Затверджене наказом Міністерства транспорту України від 28 січня 1999 р. № 41.
23.Тарифинаперевезення пасажирів, багажутатоваробагажузалізничним транспортом у міжнародному сполученні Схід — Захід. Затверджені наказом Міністерства транспорту України від 4 травня 2000 р.
№2090. ЗареєстрованийуМіністерствіюстиціїУкраїни18 травня2000 р. за № 290/4511. Код нормативного акта 15926/2000 (Офіційний вісник України. — 2000. — № 21).
24.Інструкція про порядок реєстрації ліній закордонного плавання. Затверджена наказом Міністерства транспорту України від 31 травня 2000 р. № 276. Зареєстрований у Міністерстві юстиції України 13 червня 2000 р. за № 350/4571. Код нормативного акта 16086/2000 (Офіційний вісник України. — 2000. — № 24).
25.Закон України “Про перевезення небезпечних вантажів”. Прийнятий Верховною Радою України 6 квітня 2000 р. № 1644-ІІІ (Відомості Верховної Ради України. — 2000. — № 28).
126
26.Інструкціяпроповітряніперевезення спеціальних танебезпечних вантажів. Затверджена наказом Міністерства транспорту України від 25 жовтня 1999 р. № 509. Зареєстрований у Міністерстві юстиції України 3 липня 2000 р. за № 385/4606. Код нормативного акта 16212/2000 (Офіційний вісник України. — 2000. — № 27).
27.Положенняпроміжвідомчуекспертнугрупузпитаньтранзитних перевезень пасажирів та вантажів через територію України. Затверджене наказом Міністерства транспорту України від 7 вересня 2000 р.
№496. Зареєстрований у Міністерстві юстиції України 1 грудня 2000 р. за № 885/5106 (Офіційний вісник України. — 2000. — № 49).
28.Порядок митного оформлення автотранспортних засобів, що здійснюють міжнародні перевезення. Затверджений наказом Міністерства транспорту України від 10 листопада 2000 р. № 637. Зареєстрований у Міністерстві юстиції України 6 грудня 2000 р. за № 892/5113 (Офіційний вісник України. — 2000. — № 49).
10.3. ДОГОВ²Р М²ЖНАРОДНО¯ ЕКСПЕДИЦ²¯
Договір міжнародної експедиції є угодою, згідно з якою експедитор, який є посередником між комерсантом і перевізником, бере зобов’язання виконати або організувати виконання за винагороду і за рахунок замовника послуг, що стосуються відправки і/або одержання вантажу у сфері міжнародних перевезень. Сторонами такого договору є суб’єкти різних держав.
Договірохоплює:
•консультаційні послуги;
•вибіртранспортногозасобу;
•укладення договоруміжнародного перевезення;
•страхуваннявантажу;
•підготовку документів для перевезення;
•одержаннявантажувідзамовника;
•проходженнямитнихпроцедур;
•передачувантажувантажоодержувачу;
•виконанняіншихробіт, наданняпослугтощо.
Договір міжнародної експедиції поширюється лише на перевезення вантажів. Договірмаєтакіознаки:
•підприємницькаприрода;
•платність;
•взаємозобов’язальнийхарактер.
127
Універсальноїконвенціїзцьогопитаннянемає. Міжнароднийінститут уніфікаціїприватногоправа(УНІДРУА, UNIDROIT) розпочавпрацювати надвідповіднимпроектомщеу1933 р. Підготовкупроектубулозавершено у1966 р., алеміжнароднийфорумдляїїприйняттятакінебулоскликано.
Експедиторські організації країнРадиЕкономічної Взаємодопомоги уклали у 1976 р. Веймарську угоду.
10.4.ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТРАНСПОРТНОГО ЗАКОНОДАВСТВА УКРА¯НИ
Кодексторговельного мореплавства України від23 травня1995 р. — доситьвеликийнормативно-правовийакт. Розглянемоструктурурозд. V “Морські перевезення”.
Глава1
Загальні правила
Стаття128. Організація морських перевезень вантажів.
Стаття129. Морськіперевезення транспортомзагальногокористування. Стаття130. Заборона на прийом вантажу до перевезення.
Стаття131. Каботажні перевезення. Стаття132. Міжнародні перевезення.
Глава2
Договір морського перевезення вантажу
Стаття133. Поняттядоговоруморськогоперевезеннявантажу.
Стаття134. Доказ наявності і зміст договору морського перевезення вантажу. Стаття 135. Правовідносини перевізника йодержувачавантажу.
Стаття 136. Реквізитирейсовогочартеру.
Стаття 137. Докази прийому вантажу до перевезення. Стаття138. Реквізитиконосаменту.
Стаття139. Кількість примірників коносаменту. Стаття140. Передачаконосаменту.
Стаття141. Поверненнявантажувідправнику. Стаття142. Таруваннятаупаковкавантажу. Стаття143. Морехідний стан судна.
Стаття144. Документинавантаж. Стаття145. Замінасудна.
Стаття146. Розміщення вантажу на судні.
Стаття147. Перевезення вантажів в опломбованих приміщеннях. Стаття148. Сталійний час.
128
Стаття 149. Контрсталійнийчас. Стаття150. Понадсталійний час.
Стаття151. Приймання вантажузазатримкисуднапіднавантаженням. Стаття152. Вивантаженнясторонньоговантажу.
Стаття153. Неправильнозазначенийвантаж. Стаття154. Вивантаження небезпечного вантажу. Стаття155. Відправка судна з неповним вантажем.
Стаття156. Відмова сторін від договору до відходу судна. Стаття157. Відмова сторін від договору під час рейсу. Стаття158. Припинення договору без відмови сторін. Стаття 159. Перешкодидозаходувпорт.
Стаття160. Терміндоставкивантажу. Стаття161. Девіація судна.
Стаття162. Видачавантажу.
Стаття163. Платежіприодержаннівантажу. Правоудержаннявантажу. Стаття164. Правозаставинавантаж.
Стаття165. Огляд і перевірка кількості вантажу.
Стаття 166. Заявапронедостачуабопошкодженнявантажу. Стаття 167. Здаваннянезапитаного вантажуназберігання. Стаття 168. Оплата зберігання несвоєчасно вивезеного вантажу.
Стаття169. Продажнезапитаноготазданогоназберіганнявантажу. Стаття170. Оплатафрахту.
Стаття171. Забезпечення оплатифрахту.
Стаття172. Оплатафрахтузавідмовивідправникавіддоговору, якщодляперевезення було надане все судно.
Стаття 173. Оплатафрахтузавідмовивідправникавіддоговору, якщодляперевезення було надане не все судно.
Стаття 174. Дистанційнийфрахт. Стаття 175. Прострочкаоплатифрахту.
Стаття 176. Підстави звільнення перевізника від відповідальності за втрату, недостачуіпошкодження вантажу.
Стаття177. Навігаційнапомилка.
Стаття178. Звільнення перевізника від відповідальності за недостачу вантажу. Стаття179. Розмірвідповідальності перевізника завтрату, недостачу іпошкод-
женнявантажу.
Стаття180. Визначення вартостівантажу.
Стаття181. Обмеження відповідальності перевізника за невказаної вартості вантажу.
Стаття 182. Відповідальність перевізника за втрату чи пошкодження контейнера.
Стаття183. Відповідальність за простоювання судна з вини відправника або одержувачавантажу.
129
Глава3
Договір морського перевезення пасажира
Стаття184. Поняттядоговоруморськогоперевезення.
Стаття185. Сфера застосування договору морського перевезення пасажирів. Стаття 186. Недійсність умовдоговору.
Стаття187. Доказукладеннядоговору. Стаття188. Відмовапасажиравіддоговору. Стаття 189. Відмоваперевізника віддоговору. Стаття 190. Правапасажира.
Стаття 191. Страхуванняпасажира. Стаття 192. Морехідний стан судна. Стаття193. Відповідальність перевізника.
Стаття194. Межі відповідальності перевізника.
П’ятийрозділКодексуміститьтакожгл. 4 “Договірморськогокруїзу”. Розділ VII має назву “Фрахтування суден”. Він складається з двох
глав:
1.Договірфрахтуваннясуденнавизначений час.
2.Договірлізингусудна.
РозділVIII відведеноморськомустрахуванню.
Уп. 1.3 Інструкціїпропорядокреєстраціїлінійзакордонногоплавання від 31 травня 2000 р. зазначається:
“Загальнимиознакамилініїзакордонногоплаванняє: установлення обов’язкових і факультативних іноземних та україн-
ських портівзаходу; установлення періодичності заходу закріплених суден в українські
порти; закріплення для роботи на лінії типів суден;
реєстрація лінії Державним департаментом морського і річкового транспортузаподаннямначальникапорту(морськогопорту)”.
Розглянемо Повітряний кодекс України від4 травня1993 р.
Розділ ІІІ“Використання повітряного транспорту України” зазначеного кодексу містить ст. 12 “Використання міжнародного повітряного простору” такогозмісту:
“Привиконанніповітрянимсудномпольотууміжнародномупросторі юрисдикцію щодо нього на протязі всього його польоту здійснює та держава, де зареєстроване повітряне судно. Знаходячись у міжнародному повітряному просторі, повітряне судно є недоторканним і незалежним від будь-якої держави, за винятком тієї, де повітряне судно зареєстроване і діє на підставі лише її законів.
130