Правознавство / Навчальна література / Міжнародне приватне право

КОНТРОЛЬН² ПИТАННЯ

1.Обсяг та прив’язка колізійної норми.

2.Відмінності односторонньої і двосторонньої колізійних норм.

3.Імперативні, диспозитивні, альтернативні, генеральні та субсидіарні колізійні норми.

4.Наведіть види колізійних прив’язок, окрім наведених у цій темі.

5.Внутрішні і договірні колізійні та матеріально-правові норми.

6.Тлумачення іноземної юридичної норми.

7.Поняття кваліфікації іноземної юридичної норми.

8.Поняттязворотноговідсилання.

9.Якуміжнародному приватному правірозуміють “обхід закону”?

10.Поняття застереження пропублічний порядок.

11.Режим найбільшого сприяння.

12.Поняття“національнийрежим”.

13.Принцип взаємності.

14.Поняттяреторсії.

51

Ðîçä³ë 4

ЦИВ²ЛЬНО-ПРАВОВЕ СТАНОВИЩЕ ²НОЗЕМЦ²В

4.1. ДЖЕРЕЛА ПРАВА

При вивченні цієї теми користуватимемося такими основними джереламиправа:

1.РозділVIIІ“Правоздатністьіноземнихгромадянтаосіббезгромадянства. Застосування цивільних законів іноземних держав і міжнароднихдоговорів” Цивільного кодексу України. Цивільний кодекс прийнятий Верховною Радою УРСР 18 липня 1963 р., набрав чинності з 1 січня 1964 р. До нього неодноразово вносилися зміни та доповнення.

2.Конвенція про правову допомогу і правові відносини з цивільних, сімейних та кримінальних справ. Укладена у Мінську 22 січня 1993 р.

умежахСНД.

3.Закон України “Про правовий статус іноземців”. Прийнятий Верховною Радою України 4 лютого 1994 р. № 3929-ХІІ.

4.Двосторонні договори України про правову допомогу та правові відносини (у цивільних, сімейних, кримінальних та інших справах).

5.Загальнадеклараціяправлюдини. ПрийнятаГенеральноюАсамблеєю ООН 10 грудня 1948 р. Ратифікована більшістю держав світу, у тому числі Україною. Принциповою засадою Декларації є визнання рівності правовогостатусувсіхлюдей . ЩорокуцьогодняусвітівідзначаєтьсяДеньправлюдини.

6.Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права

(International Covenant on Economic, Social and Cultural Rights). Прийня-

тий на Генеральній Асамблеї ООН 16 грудня 1966 р.

52

7. Міжнародний пакт про цивільні і політичні права (International Covenant on Civil and Political Rights). Прийнятий на Генеральній Асамб-

леї ООН 16 грудня 1966 р.

8.Додатковийпротоколдоміжнародногопактупроцивільнііполі-

тичні права (Optional Protocol to the International Covenant on Civil and Political Rights). Прийнятий на Генеральній Асамблеї ООН 16 грудня

1966 р.

9.Конвенція про рабство (Slavery Convention). Укладена у Женеві 25 вересня 1926 р. Змінена протоколом, підписаним у штаб-квартирі ООН 7 грудня 1953 р. Її учасниками є понад 90 держав.

10.Додатковаконвенція проскасування рабства, торгівлірабамита інститутів і практики, схожих з рабством (Supplementary Convention on the Abolition of Slavery, the Slave Trade and Institutions and Practices Similar to Slavery). Укладена в Європейському офісі ООН у Женеві 7 вересня 1956 р. Учасницями Конвенції є понад 110 держав світу.

4.2ЗАГАЛЬН² ПОЛОЖЕННЯ ПРО ПРАВОЗДАТН²СТЬ ² Д²ªЗДАТН²СТЬ ²НОЗЕМЦ²В

 ÓÊÐÀ¯Í²

Процитуємостатті“Загальноїдеклараціїправлюдини” від10 грудня 1948 р., що стосуються цієї теми.

“Кожна людина, де б вона не перебувала, має право на визнання її правосуб’єктності” (ст. 6).

“Усілюдирівніперед закономімаютьправобезбудь-якоїрізниці на рівнийїхзахистзаконом. Усілюдимаютьправонарівнийзахиствідякої б то не було дискримінації, що порушує цю Декларацію, і від якого б то не було підбурювання до такої дискримінації” (ст. 7).

“Кожна людина як член суспільства має право на соціальне забезпечення і на здійснення необхідних для підтримки її гідності і для вільного розвитку її особи прав в економічній, соціальній і культурній галузях за допомогою національних зусиль і міжнародного співробітництва та відповідно до структури і ресурсів кожної держави” (ст. 22).

“Кожналюдинамаєправонасоціальнийіміжнароднийпорядок, при якому права і свободи, викладені у цій Декларації, можуть бути повністю здійснені” (ст. 28).

53

Чинна Конституція України містить принаймні дві статті, що стосуються цієї теми, — 21 та 26. Їх було процитовано у підрозділі “Конституційнінорми” розділу“Джереламіжнародногоприватногоправа”.

Іноземні громадяни та особи без громадянства мають в Україні цивільну правоздатність нарівні з громадянами України. Окремі виняткиможуть бути встановлені законодавством України, що зафіксовано у ст. 565 і 566 Цивільного кодексу України від 18 липня 1963 р.

Цивільній дієздатності іноземців в Україні присвячено ст. 5661 зазначеногоКодексу. Вонасформульованатак:

“Цивільнадієздатністьіноземногогромадянинавизначаєтьсязазакономкраїни, громадяниномякоївінє.

Цивільна дієздатність особи без громадянства визначається за законом країни, в якій вона має постійне місце проживання .

Цивільна дієздатність іноземних громадян і осіб без громадянства щодо угод, які укладаються в Україні, і зобов’язань, що виникають внаслідок заподіяння шкоди в Україні, визначається за українським зако-

ном...”

Дієздатність іноземців, рівна з дієздатністю українських громадян, фіксується майже в кожному законі України. Наведемо конкретні приклади.

“Іноземці таособибезгромадянства маютьтакіжправ, якіпередбаченіцимЗакономправагромадянУкраїни, завиняткомтих, щовстановлені міжнародними договорами України” (ч. 1 ст. 3 “Права іноземців та осіббезгромадянства” ЗаконуУкраїни“Проохоронуправнатопографії інтегральних мікросхем” від 5 листопада 1997 р.).

“Іноземні громадяни та особи без громадянства мають рівні з особамиУкраїниправа, передбаченіцимЗаконом, відповіднодоміжнародних договорів України чи на основі принципу взаємності” (ч. 1 ст. 4 “Права іноземнихтаіншихосіб” ЗаконуУкраїни“Проохоронуправнавинаходи і корисні моделі” від 15 грудня 1993 р.).

“Іноземні громадяни та особи без громадянства, які проживають в Україні, мають право на державну допомогу нарівні з громадянами Українинаумовах, передбаченихзаконодавствомабоміждержавнимиугодами.

Утихвипадках, колидоговорами(угодами) міжУкраїноютаіншими державами передбачено інші правила, ніж ті, що містяться у цьому Законі, застосовуються правила, встановлені цимидоговорами(угодами)” (витяг зі ст. 1 “Право сімей з дітьми на державну допомогу” Закону України“Продержавну допомогусім’ямздітьми” від21 листопада 1992 р.

№ 2811-ХІІ).

54

Національний режим поширюється на іноземців і у сфері полювання, про що свідчить ст. 13 “Здійснення полювання іноземцями” Закону України “Про мисливське господарство та полювання” від 22 лютого 2000 р. № 1478-ІІІ. (Відомості Верховної Ради України. — 2000. — № 18). У статті зазначається:

“Іноземці можуть здійснювати полювання на території України відповідно доцьогоЗакону. Документи направополювання, видані відповідними органами інших держав, чинні натериторії України.

Умови організації та здійснення полювання іноземцями, розмір платизанаданіпослугиідобутупродукціюполюваннявизначаютьсявідповідними договорами, щоукладаються міжіноземцями абоюридичними особами, які організовують для них полювання, та користувачами мисливських угідь”.

Процитуємо положення вітчизняного закону, що стосується іноземців, хворих на соціально небезпечні інфекційні хвороби:

“...Іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні і хворіють на соціально небезпечні інфекційні хвороби, медична допомога надається в порядку, встановленому цим ЗакономтаміжнароднимидоговорамиУкраїни.

ДипломатичніпредставництватаконсульськіустановиУкраїнивидають візи на в’їзд в Україну іноземцям та особам без громадянства за умови пред’явлення документа про відсутність у них туберкульозу в активній формі та ВІЛ-інфекції, якщо інше не встановлено міжнародними договорами України” (витяг зі ст. 24 “Надання медичної допомоги хворим на соціально небезпечні інфекційні хвороби” Закону України“Про захистнаселеннявідінфекційниххвороб” від6 квітня2000 р. № 1645-IІІ. Код нормативного акта 1619/2000 (Відомості Верховної Ради Украї-

ни. — 2000. — № 29).

Атепер звернемося доміжнародних договорів України.

У ст. 1 “Надання правової допомоги” Конвенції про правову допомогу і правові відносини з цивільних, сімейних і кримінальних справ від 22 січня 1993 р., укладеної в Мінську, зазначено:

“1. Громадяни кожної з Договірних Сторін, а також особи, що проживаютьнаїїтериторії, користуютьсянатериторіяхвсіхіншихДоговірних Сторін щодо своїх особистих і майнових прав таким же правовим захистом, яківласнігромадяниданоїДоговірноїСторони.

2. Громадяни кожної з Договірних Сторін, а також інші особи, що проживаютьнаїїтериторії, маютьправовільноібезперешкодно звертатись до судів, прокуратури та інших закладів інших Договірних Сторін,

55

до компетенції яких належать цивільні, сімейні і кримінальні справи, можуть виступати в них, подавати клопотання, подавати позови та здійснювати інші процесуальні дії на тих же умовах, що і громадяни даноїДоговірноїСторони.

3. Положення цієї Конвенції застосовуються також до юридичних осіб, створенихвідповіднодозаконодавстваДоговірнихСторін”.

Цієї теми стосується і ст. 23 зазначеної Конвенції. Процитуємо витяг з цієї статті:

“1. Дієздатність фізичної особи визначається законодавством ДоговірноїСторони, громадяниномякоїєцяособа.

2. Дієздатністьособибезгромадянствавизначаєтьсязаправомкраїни, у якій вона має постійне місце проживання”.

Наведемо такождвістаттізпроектуЦивільного кодексу України від 25 серпня 1996 р., що стосуються цієї теми.

“Стаття 1563. Особистий закон фізичної особи

1.Особистим законом фізичної особи вважається право країни, громадяниномякоївонає.

2.Занаявністю вособидвохібільше громадянств їїособистим закономвважаєтьсяправокраїни, зякоюособамаєнайбільштіснийзв’язок.

3.Особистим законом особи без громадянства вважається право країни, в якій ця особа має місце проживання, а за його відсутності — звичайне місце перебування.

4.Особистим законом біженця вважається право країни, в якій ця особа має звичайне місце перебування.

5.Дляцілей Книги восьмої цьогоКодексу фізична особамає:

1)своє місце проживання у країні, в якій вона живе з наміром постійного проживання уцій країні;

2)своє звичайне місце перебування у країні, в якій вона живе певний час, навіть якщо з самого початку цей час бувобмежений.

Стаття 1564. Правоздатність та дієздатність фізичної особи

1.Виникнення і припинення правоздатності та дієздатності фізичної особи визначається за її особистим законом. Проте якщо інше не передбачено законом, дієздатність фізичної особи щодо правочинів та зобо- в’язань, що виникають внаслідок завдання шкоди, може визначатись такожзаправомкраїнимісцявчиненняправочинівабовиникненнязобо- в’язань у зв’язку із завданням шкоди.

2.ІноземнігромадянитаособибезгромадянствакористуютьсявУкраїні правоздатністю нарівні з громадянами України, крім випадків, передбаченихзакономабоміжнароднимидоговорамиУкраїни.

56

3. Здатність фізичної особи, яка займається підприємницькою діяльністю, бути підприємцем і мати пов’язані з цим права та обов’язки визначається за правом країни, де фізична особа зареєстрована як підприємець. За відсутності факту реєстрації застосовується право країни основногомісцязаняттяпідприємництвом...”

4.3.ОБМЕЖЕННЯ Д²ªЗДАТНОСТ² ТА НЕД²ªЗДАТН²СТЬ

Обмеження дієздатності у ст. 5661 Цивільного кодексу України від 18 липня 1963 р. регламентовано так:

“...Іноземних громадян і осіб без громадянства, які постійно проживають в Україні, може бути визнано недієздатними або обмежено дієздатнимивпорядку, встановленомузаконодавствомУкраїни”.

У ч. 4 ст. 1564 проекту Цивільного кодексу України від 25 серпня 1996 р. цей аспект відображено так:

“4. Підстави та правові наслідки визнання фізичної особи недієздатною або такою, дієздатність якої є обмеженою, регулюються особистим закономцієїособи”.

Ознайомимося зі ст. 24 “Визнання особи обмежено дієздатною або недієздатною. Відновлення дієздатності” Конвенції про правову допомогу і правові відносини з цивільних, сімейних і кримінальних справ від

22 січня 1993 р.:

“1. У справах про визнання особи обмежено дієздатною чи недієздатною, за винятком випадків, передбачених пунктами 2 і 3 цієї статті,

єкомпетентнимсудДоговірноїСторони, громадяниномякоїєцяособа.

2.У випадку, коли суду однієї Договірної Сторони стануть відомимипідставивизнанняобмеженодієздатноюабонедієздатною особи, що проживаєнаїїтериторії, якаєгромадяниноміншоїДоговірноїСторони, він повідомить про це суд Договірної Сторони, громадянином якої є ця особа.

3.Якщо суд Договірної Сторони, якого повідомили про підстави для визнання особи обмежено дієздатною або недієздатною, протягом трьох місяців не розпочне справи чи не повідомить про свою думку, справупровизнання особи обмежено дієздатною абонедієздатною розглядатимесудтієїДоговірноїСторони, натериторіїякоїцейгромадянин має місце проживання. Рішення про визнання особи обмежено дієздатноючинедієздатноюнадсилаєтьсякомпетентномусудуДоговірноїСторони, громадяниномякоїєцяособа.

57

4. Положення пунктів1–3 цієїстаттізастосовуютьсявідповідноідо відновлення дієздатності”.

Аналогічно, але з певними нюансами цей аспект регламентовано у ст. 22 “Обмеження дієздатності абовизнанняособинедієздатною (повне

ічасткове визнання недієздатним)” Договору між Україною і Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивільних

ікримінальних справах від 27 травня 1993 р.

Наводимотекстзазначеноїстатті:

“1. Якщо цей Договір не передбачає інше, при обмеженні в дієздатності або визнанні особи недієздатною компетентним є суд тієї Договірної Сторони, громадянином якої є особа, яка має бути обмежена в дієздатності або визнана недієздатною. Цей суд застосовує законодавство своєї держави.

2.Якщо суд однієї Договірної Сторони встановить, що є підстави для обмеження в дієздатності або визнання недієздатним громадянина іншоїДоговірноїСторони, місцепроживанняякогознаходитьсянатериторіїпершоїДоговірної Сторони, вінповідомляє процевідповідний суд другоїДоговірноїСторони.

3.Якщо суд другої Договірної Сторони, повідомлений відповідно до пункту 2, заявить, що надає право виконати подальші дії суду за місцем проживання цієї особи або не висловиться протягом трьох місяців, суд за місцем проживання цієї особи може провести справу про обмеження вдієздатності абовизнання особи недієздатною відповідно до законодавства своєїдержави, якщопричина обмеження вдієздатності або визнанняособинедієздатноюпередбачаєтьсятакожзаконодавствомтієї Договірної Сторони, громадянином якої є ця особа. Рішення про обмеження в дієздатності або визнання особи недієздатною пересилається відповідному судуіншоїДоговірної Сторони.

4.У невідкладних випадках суд, зазначений в пункті 2, може винести тимчасове розпорядження, необхідне для охорони цієї особи або її майна. Копії цих розпоряджень пересилаються відповідному суду тієї ДоговірноїСторони, громадяниномякоїєцяособа.

5.Положенняпунктів1–4 застосовуютьсятакожприскасуванніобмеження в дієздатності або відновленні громадянина в дієздатності”.

58

4.4.ВИЗНАННЯ ²НОЗЕМЦЯ БЕЗВ²СНО В²ДСУТН²М ТА ОГОЛОШЕННЯ ПОМЕРЛИМ

УЦивільномукодексіУкраїнивід18 липня1963 р. прямоїзгадкипро визнання іноземця безвісно відсутнім та оголошення померлим немає. Очевидно, колись радянський законодавець вважав, що це його не стосується. Було передбачено таке визнання і оголошення стосовно громадян України. У нашій державі визнання особи безвісно відсутньою та оголошення померлою належить до сфери матеріального права. Англосакси вважають це сферою процесуального права. Французи ніколи не оголошуютьособупомерлою. Такеположення свогочасубулозакладеноу“КодексіНаполеона” (Цивільномукодексіфранцузів) 1804 р. НаполеонуКодексіпередбачив, щобфранцузькийсолдат, хочбиякдовговін перебував у полоні, на лікуванні після поранення тощо, повернувшись до Франції, нічого не втратив у своєму цивільно-правовому становищі. ЗапровадженаНаполеономнормаіснуєдотепер.

Статтю1565 “Визнанняособибезвісновідсутньоюабооголошенняїї такою, що померла” проекту Цивільного кодексу України від 25 серпня 1996 р. сформульовано так:

“Підстави та правові наслідки визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її такою, щопомерла, регулюються останнім з відомих особистих законів особи, щозникла”.

Розглянемо, як зазначене питання регламентовано у двох міжнароднихдоговорахУкраїни.

Ознайомимося зі ст. 25 “Визнання особи безвісно відсутньою та оголошенняпомерлою” Конвенції проправовудопомогуіправовівідносини з цивільних, сімейних і кримінальних справ від 22 січня 1993 р., укладеноївМінську.

“1. Усправахпровизнанняособибезвісновідсутньоючиоголошення померлою і у справах про встановлення факту смерті є компетентнимиустановиюстиціїДоговірноїСторони, громадяниномякоїбулаособа у той час, коли вона за останніми даними була жива, а щодо інших осіб — установи юстиції за останнім місцем проживання особи.

2. Установи юстиції кожної з Договірних Сторін можуть визнати громадянинаіншоїДоговірноїСторонитаіншуособу, якапроживалана

їїтериторії, безвісновідсутньоюабопомерлою, атакожвстановитифакт

їїсмерті за клопотанням зацікавлених осіб, які проживають на її тери-

59

торії, права та інтереси яких засновані на законодавстві цієї Договірної Сторони.

3.При розгляді справ про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення померлою і справ про встановлення факту смерті установи юстиції Договірної Сторони застосовують законодавство своєї держави”.

Атепер вивчимо ст. 23 “Оголошення померлим і встановлення фактусмерті” ДоговоруміжУкраїноюіРеспублікоюПольща“Проправову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах” від

27 травня 1993 р.:

“1. Оголошення особи померлою і встановлення факту смерті належитьдокомпетенціїсудутієїДоговірноїСторони, громадяниномякоїта особабулавтойчас, колизаостаннімивідомостямибулаживою.

2.Суд однієї Договірної Сторони може оголосити громадянина іншоїДоговірноїСторонипомерлимабовстановитифактйогосмерті:

1)за заявою особи, яка має намір реалізувати свої права, що виникають з спадкових або майнових відносин між подружжям, відносно нерухомого майна особи, яка померла або загинула, якщоцемайнознаходитьсянатериторіїтієїДоговірноїСторони, суд якої має винести рішення;

2)за заявою чоловіка (дружини) особи, яка загинула або померла, що проживає на час подання клопотання на території тієї Договірної Сторони, суд якої має винести рішення.

3.У справах про оголошення особи померлою і встановлення фактусмерті застосовується законодавство тієї Договірної Сторони, громадянином якої була та особа на той час, коли за останніми відомостями булаживою.

4.Рішення, винесене згідно з пунктом 2, має правові наслідки виключно натериторії тієї Договірної Сторони, судякої виніс рішення”.

КОНТРОЛЬН² ПИТАННЯ

1.Закон, заякимвУкраїнівизначається цивільнадієздатність іноземних громадян та осіб без громадянства.

2.Особистий закон фізичної особи.

60