1.2 Характеристика рахунків обліку основних засобів

Рахунок 10 “Основні засоби” призначений для обліку господарських засобів з метою узагальнення інформації про наявність і рух власних, і отриманих на умовах фінансового лізингу об’єктів, і орендованих цілісних майнових комплексів які віднесені до ОЗ. Рахунок 10 – є активним балансовим.

Примітка: Поділ активів на основні (необоротні) й оборотні прийшло в практику бухгалтерського обліку з економіки через судову сферу наприкінці XIX-го або початку XX-го ст. Вперше зазначені терміни з'явилися в Англії, у судових звітах, які торкалися методів оцінки фіксованих (необоротних) і оборотних активів, потрапивши туди з економічної літератури того часу. Одна з основних причин, що спонукала економістів та бухгалтерів на такий поділ активів полягає в можливості оцінки ліквідності господарюючого суб'єкта.

По дебету, відображається надходження ОЗ; сума витрат пов’язана з його поліпшенням; сума дооцінки вартості об’єкта ОЗ. По кредиту – вибуття ОЗ внаслідок продажу; безоплатної передачі, або невідповідності критеріям визнання активу; у разі часткової ліквідації ОЗ і суми уцінки ОЗ. Рахунок 10 має десять субрахунків.

• 100 “Інвестиційна нерухомість”;

• 101 “Земельні ділянки”;

• 102 “Капітальні витрати на поліпшення земель”;

• 103 “Будинки та споруди”;

• 104 “Машини та обладнання”;

• 105 “Транспортні засоби”;

• 106 “Інструменти, прилади та інвентар”;

• 107 “Тварини”;

• 108 “Багаторічні насадження”;

• 109 “Інші основні засоби”.

1.3 Оцінка об’єктів основних засобів

Згідно ПСБО7 визначені такі визначені такі види оцінки ОЗ:

Чиста балансова вартість ОЗ – визначається як сума за якою об’єкт ОЗ обліковується на балансі підприємства, за вирахуванням суми накопиченої амортизації.

Примітка: В окремих країнах виділяють також вартісний критерій визнання основних засобів активом. Так, в Німеччині ліміт вартості основних засобів не менше 800 марок, в Росії - більше 100-кратного встановленого законом розміру мінімальної місячної оплати праці за одиницю [3].

Вартість яка амортизується – представлена фактична с/в об’єкта ОЗ або іншу оцінку відображену у фінансовій звітності замість фактичної вартості за вирахуванням ліквідаційної вартості.

Якщо величина ліквідаційної вартості є незначною, то при розрахунку вартості що амортизується її можна не враховувати.

Ліквідаційна вартість – визначається як чиста сума, яку підприємство розраховує отримати за об’єкт ОЗ в кінці періоду використання, що передбачена за вирахуванням очікуваних витрат на ліквідацію цього об’єкта.

Показники ліквідаційної вартості та вартості що амортизується є розрахунковими оскільки їх значення визначається на основі приблизних розрахунків, а не за допомогою вимірювання.

Справедлива (реальна) вартість об’єкту ОЗ – дорівнює сумі за якою актив може бути обмінений при здійснені угоди між компетентними, обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами.

Справедливою в більшості випадків є ринкова вартість, за умови тривалого збереження способу господарського використання відповідних об’єктів. Тобто використання одного і того ж виду діяльності. Ринкова вартість встановлюється професійними оцінювачами. При неможливості отримання інформації про ринкову вартість яких-небудь об’єктів через їх спеціальний характер, вони персоні за відновлюваною вартістю з врахуванням фактичного зносу.

Відновлюваною вартістю – називається сума грошових коштів або справедлива вартість інших форм компенсації, які необхідно було б витратити для придбання або створення такого ж активу на дату складання звітності.

Собівартість ОЗ – це сума сплачених грошових коштів або справедлива вартість інших форм компенсації за актив, на час його придбання або створення.

Чиста вартість реалізації - це дохід від реалізації ОЗ зменшений на суму витрат пов’язаних з його реалізацією.

Чистий дохід від ліквідації – це сукупність доходів одержаних від ліквідації активу зменшених на суму активу пов’язаних з його ліквідацією.