Лабораторна робота № 2

Тема: Розподіл транспортно-заготівельних витрат

Мета: Навчитись визначати середній відсоток розподілу ТЗВ, правильно включати ТЗВ до первісної вартості запасів

Методичні вказівки до виконання лабораторної роботи

Розподіл транспорно-заготівельних витрат на підприємствах, що застосовують окремий субрахунок обліку транспортно-заготівельних витрат.

Завдання

Виконати завдання згідно варіанту та відобразити віднесення транспортних витрат до первісної вартості запасів.

1. Придбано товари для подальшого продажу на суму

В – 1	В – 2	В – 3	В – 4	В – 5	В – 6
10000	7000	4000	6000	12000	8000

та матеріалів для виробництва.

В – 1	В – 2	В – 3	В – 4	В – 5	В – 6
2000	20000	16000	12000	4000	14000

Оплачено транспортно-заготівельні витрати.

В – 1	В – 2	В – 3	В – 4	В – 5	В – 6
500	400	600	500	1000	300

2. На підприємстві використовується окремий субрахунок для обліку ТЗВ. Провести розподіл ТЗВ, якщо відомо, що

Варіант	Залишок на початок місяця, тис. грн.		Надійшло за місяць, тис. грн.		Витрачено за місяць
	Вартість запасів	Сума ТЗВ	Вартість запасів	Сума ТЗВ
1	100	20	300	60	200
2	60	10	110	20	150
3	130	25	250	50	300
4	150	26	400	54	450
5	200	30	450	45	300

3. На підприємстві станом на 01.10.__ р. за даними бухгалтерського обліку наведені в таблиці. Провести розподіл ТЗВ.

	В – 1	В – 2	В – 3	В – 4	В – 5
Залишки матеріалів на початок місяця	68000	50000	10000	45000	30000
Залишок не списаних ТЗВ	240	200	50	130	200
Надійшло матеріалів	100000	240000	90000	300000	180000
ТЗВ протягом місяця	500	60	300	600	450
Передано матеріалів у виробництво	140000	260000	40000	280000	200000

7.5. Оцінка запасів при їх вибутті у виробництво

Згідно П9С) БО 9 Запаси на підприємстві можна використовувати один із шести методів оцінки запасів або декілька одночасно. Але при цьому слід уточнити, що для усіх одиниць бухгалтерського обліку запасів, що мають однакові умови використання, застосовується тільки один із наведених методів.

Різнойменні та різнотипні запаси не заборонено обліковувати різними методами, але при цьому слід аргументовано підтвердити відмінність в умовах \х використання. Слід мати на увазі, що при зміні специфіки господарської діяльності можлива зміна облікової політики, яка може проявлятися у зміні методів оцінки запасів при їх списанні.

Оцінка запасів може проводитися за такими методами: за собівартістю перших за часом надходження запасів (FIFO); за середньозваженою собівартістю; за цінами продажу; нормативних витрат; за ідентифікованою собівартістю відповідної одиниці запасів.

Підприємство може вибирати одну із двох систем обліку: постійну, періодичну. Вибір системи має бути обумовлений в наказі про облікову політику. При застосуванні періодичної системи обліку надходження та вибуття запасів, їх залишки при складанні звітності групуються на певну дату (місяць, квартал, рік). Періодична – характеризується тим, що облік за рухом та залишками запасів відображається станом на кінець робочого дня. Ця система обліку є більш точною, оскільки, надає оперативну інформацію. Проте її недоліком є велика трудомісткість.

Використовуючи один метод оцінки запасів при застосуванні двох систем обліку отримують різні суми відпущених у виробництво запасів та їх залишки. Цей факт пояснюється різницею в часі відображення оцінки запасів.

Метод ФІФО (першими відпускаються запаси, що надійшли раніше) базується на хронології надходження, тобто на припущенні, що одиниці запасів, які були придбані першими, продаються чи використовуються першими, що запобігає їх псуванню, а також, що грошова одиниця є стабільною.

Одиниці, які залишаються в запасах на кінець періоду, оцінюються за цінами останніх надходжень товарів. Даний метод найчастіше застосовується для таких видів запасів які повинні реалізуватися у першу чергу, щоб уникнути збитків від їх псування.

При постійному обліку вартість витрачених запасів розраховується виходячи з їх загальної вартості безпосередньо при витрачанні чергової партіїї. Собівартість проданих запасів визначається шляхом додавання вартостей, використаних при їх збуті.

Метод середньозваженої собівартості є дуже поширеним. Суть його полягає в тому, що при різних цінах на запаси визначається середня ціна, по якій потім списується собівартість запасів у виробництво. При цьому визначаються суму кількості одиниць запасів на початок звітного періоду та їх вартість і одиниць запасів, придбаних протягом звітного періоду, та їх вартість. Далі сума добутків кількості таких запасів та їх вартостей ділиться на кількість запасів, що в результаті дає нам середньозважену собівартість одиниці запасу на кінець періоду.

Метод оцінки по цінах продажу має найбільш практичне застосування в торгівлі, тому його розглянемо у темі “Облік товарів”.

Метод нормативних витрат в основному призначений для серійного промислового виробництва. Суть його полягає в тому, що запаси, як правило, оцінюються в балансі по нормативній собівартості, яка складається з суми нормативних витрат на одиницю виробу. Ці витрати плануються підприємством, регулярно перевіряються і змінюються для максимального наближення їх до фактичних. Точний термін перегляду норм витрат Законодавством не встановлений, отже він визначається підприємством самостійно. Відхилення від встановлених нормативів обліковують на окремих регулюючих рахунках.

Метод ідентифікованої собівартості застосовується щодо тих видів виробничих запасів, які використовуються для виконання спеціальних замовлень і проектів, які мають значну вартість, а також стосовно тих видів запасів, котрі не замінюють один одного. Іншими словами, застосування цього методу передбачає ведення індивідуального обліку по кожному виду запасів. В результаті використання цього методу однакові запаси обліковуються за різною вартістю, що не завжди зручно. У залежності від того, який саме з однакових запасів використає підприємство, прибуток буде змінюватись відповідно до первісної вартості кожного запасу.