Нематеріальні активи

• право на винахід і корисну модель (право на пристрій, речовину, на спосіб, конструктивне виконання пристрою);

• право на промисловий зразок (форму, малюнок, розфарбування промислового виробу, дизайн продукції);

• право на сорт рослин;

• право на породу тварин (породу, породний тип, лінію, родину тощо);

• право на об’єкти ноу-хау;

• право на раціоналізаторську пропозицію;

• право на захист недобросовісної конкуренції.

Права на об’єкти промислової власності

• сукупність прав на первинні твори: права на письмовий твір, комп’ютерну програму, усний, музичний, аудіовізуальні твори, твори образотворчого, прикладного чи архітектурного мистецтва, право на фотографію);

• сукупність прав на похідні твори: права на результати сценічної обробки творів, права на результат переробки іншого твору, або результат обробки фольклору, право на збірник творів, в тому числі базу даних;

• сукупність суміжних прав: права виконавця твору, права виробника фонограм, організації мовлення.

Права на об’єкти авторських та суміжних прав

Права на знаки для товарів і послуг

• право на товарний знак;

• право на фірмове найменування.

• права користування земельною ділянкою;

• права користування будівлею;

• право на оренду приміщень;

• права користування іншим майном.

Права користування майном

• права користування землею;

• права користування водою;

• права спеціального використання об’єктів тваринного світу;

• права спеціального використання об’єктів рослинного світу (промислове, комерційне);

• на пошук та видобуток корисних копалин.

Права на використання природних ресурсів

Гудвіл

Інші права

Рис. 1 Класифікація нематеріальних активів

Примітка: Приблизно з 5000 року до нашої ери людство починає масове на ті часи виробництво глиняного посуду. Саме на цьому посуді і з'явилися позначення — перші торговельні марки [25].

Права на винахід (корисну модель), на промисловий зразок, на сорт рослин, на породу тварин засвідчуються патентом, що видається патентним відомством. Ці права повинні обов’язково відповідати умовам патентоспроможності передбаченим законодавством. Право на об’єкт ноу-хау будь-якого підтвердження офіційним документом не потребує.

Особи, які володіють авторськими правами на твір, можуть зареєструвати своє право в офіційних державних реєстрах за результатом чого видається свідоцтво. Строк дії авторських прав – протягом життя автора та 50 років після його смерті.

Право на товарний знак забезпечує можливість товарам та послугам відрізнятись від інших. Це право підтверджується свідоцтвом виданим патентним відомством терміном на 10 років.

Фірмовим, називають найменування суб’єкта підприємницької діяльності, що використовується в угодах вивісках, оголошеннях, рекламах, на рахунках чи бланках. Право на фірмове найменування не потребує документального підтвердження і виникає в момент реєстрації підприємства.

Права користування природними ресурсами надають за дозволами органів державної влади і передбачають спеціальне їх використання, тобто в наукових, промислових, культурних цілях. Залежно від статусу конкретного об’єкта, місцевого чи загальнодержавного значення, дозволи, ліцензії, державні акти надають, або органи місцевого самоврядування, або органи центральної влади. Спеціальне користування природними ресурсами є платним. Дозволи мають особовий характер, тому користувач не може їх передавати третім особам.

Для окремих видів майна законодавством вимагається документальне підтвердження прав власності на нього. Наприклад, для нерухомості вимагається свідоцтво про право власності або договір купівлі-подажу, для транспортних засобів – технічний паспорт тощо. При передачі майна у користування іншим особам укладається угода про передачу майна у користування (договір найму або оренди).

Примітка:Більшість торгівельних марок стали відомі завдяки виробам, що випускалися під ними. Наприклад, класичний стиль торгової марки Gucci відносять до 1940-1960 років. Сумочка з бамбуковою ручкою навіки увійшла в історію моди завдяки Грейс Келлі та Жаклін Кеннеді [28].

Окремою групою в класифікації нематеріальних активів – гудвіл. Згідно стандарту 19 “Об’єднання підприємств”, гудвіл – це перевищення вартості придбання над часткою покупця у справедливій вартості ідентифікованих активів та зобов’язань на дату придбання. Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств” визначає гудвіл, як нематеріальний актив вартість якого визначається, як різниця між балансовою вартістю активів підприємства та його звичайною вартістю, як цілісного майнового комплексу, що виникає внаслідок використання найкращих управлінських властивостей, домінуючої позиції на ринку товарів (робіт, послуг), нових технологій. Слід зазначити, що гудвіл виникає лише в результаті придбання цілісного майнового комплексу (підприємства) іншим підприємством (чи декількома підприємствами) та в результаті здійснених витрат (тобто подароване підприємство “не несе за собою гудвіл”). Таким чином підставою для відображення гудвілу в бухгалтерському обліку є угода про передачу такого комплексу.

Крім того, існує визначення від’ємного (негативного) гудвілу – перевищення вартості частки покупця у справедливій вартості придбаних ідентифікованих активів і зобов’язань над вартістю придбання на дату придбання. Іншими словами від’ємний гудвіл – це перевищення балансової вартості активів над розміром оплати за них.

Всі права, що не включені у вище викладених групах і відповідають вимогам стандарту 8, відносяться до інших прав. Існування такої групи зумовлене відсутністю обмеження переліку нематеріальних активів.