61. Теоретична система та економічна програма Дж.М.Кейнса.

У своїх наукових творах вiн розглядає широке коло проблем, зокрема, проблеми теорiї ймовiрностi, монетарної економiки, наслiдки мирної угоди, укладеної пiсля першої свiтової вiйни. Проте його  головною працею є «Загальна теорiя зайнятостi, процента i грошей»

Кейнс Джон Мейнард видатний учений сучасності. Він навчався у відомого економіста, засновника "кембриджськоі школи" економічноі думки А. Маршалла, але, всупереч сподіванням, не став його послідовником.

Итак, мировой экономический кризис 1929-1933 гг. предопределил возникновение новых научных исследований, которые не утрачивают своей актуальности ив наши дни, ибо основное их содержание — это государственное регулирование экономики в рыночном хозяйстве. С тех пор берут свое начало нацеленные на решение этих проблем два теоретических направления. Одно из них опирается на учение Дж. М. Кейнса и его последователей и называется кейнсианским (кейнсианство).

«Общая теория» Дж.М. Кейнса явилась поворотным пунктом в экономической науке XX в. и во многом определяет экономическую политику стран и в настоящее время. Ее главная новая идея состоит в том, что система рыночных экономических отношений отнюдь не является совершенной исаморегулируемой и что максимально возможную занятость и экономический рост может обеспечить только активное вмешательство государства в экономику.

Новаторство экономического учения Кейнса в методологическом плане проявилось, во-первых, в предпочтении макроэкономического анализа микроэкономическому подходу, сделавшим его основоположником макроэкономики как самостоятельного раздела экономической теории, и, во-вторых, в обосновании (исходя из некоего «психологического закона») концепции о так называемом эффективном спросе, т.е. потенциально возможном и стимулируемом государством спросе.

Кейнс заперечив дію автоматичного механізму як на ринку товарів, так і на ринку робочої сили та капіталу.

По-перше, він поставив під сумнів існування за умов монополістичноговільного руху цін у напрямі зниження.

По-друге, Кейнс показав неможливість постійного зниження норми процента з метою стимулювання інвестицій.

По-третє, Кейнс поставив питання про неможливість зниження заробітної плати у зв’язку з наявністю сильних профспілок, що захищають економічні інтереси робітничого класу.

Таким чином, Кейнс намагався показати, що механізм автоматичного зрівнювання попиту та пропозиції, що на ньому грунтується неокласична теорія, є утопією.

Значення теорії Кейнса як вихідної бази розвитку теорії макроекономічної динаміки зумовлюється багатьма суттєвими моментами:

• по-перше, це макроекономічний метод дослідження;

• по-друге, він висуває на перший план проблеми реалізації, або «ефективного попиту», яка поклала початок розвитку динамічної теорії циклу;

• по-третє, його теорії національного доходу в цілому та мульти­плікатора органічно увійшли в післякейнсіанські теорії економічного зростання;

• по-четверте, він поєднав економічну теорію та економічну політику в одне ціле, що покликане сприяти підтримуванню життєдіяльності капіталістичної системи господарства.

Кейнс збудив віру в те, що уряди можуть ліквідувати депресію та безробіття, регулюючи державні витрати та податки.