- •Общая характеристика раннего утопического социализма.
- •Сравнительная характеристика утопических идей т.Мора и т.Кампанелы.
- •17. Особливості розвитку мануфактурної економіки в Нідерландах, Англії, Франції.
- •18. Ідеї представників раннього (монетарного) та мануфактурного меркантилізму.
- •19. Національні особливості англійського, французького, італійського, російського, українського меркантилізму.
- •20. Буржуазні революції в Європі, їх економічні наслідки.
- •21. Теоретичні погляди засновників класичної школи (в.Петті, п. Де Буагільбер).
- •22. Школа фізіократів. Економічні ідеї ф. Кене.
- •23. Економічна теорія а.Тюрго.
- •24. Сутність промислового перевороту та його значення для економіки країн Західної Європи та сша.
- •Вартість
- •33. Друга технологічна революція: її сутність та вплив на світове господарство.
- •34. Особливості розвитку економік Англії, Франції, Німеччини, сша наприкінці XIX - на початку XX ст..
- •35. Зародження маржиналізму та його особливості.
- •36. Дослідженняпіонерівмаржинальногоаналізу: ж. Дюпюї, а. Курно, і. ФонТюнен, г.Госсен
- •37. Австрійська школа маржиналізму. К.Менгер, ф.Візер, о. Фон Бем-Баверк.
- •38. Кембрідзька школа маржиналізму та становлення некласичного напряму в економічній науці.
- •39. Американська школа маржиналізму.
- •40. Математична школа маржиналізму.
- •41. Виникнення національної економічної школи в Німеччині.
- •42. Розвиток історичної школи в Німеччині.
- •43. Визвольна війна під керівництвом б.Хмельницького та її економічні наслідки.
- •44. Аграрні відносини в Україні у хviii - і пол. Хіх ст
- •45. Міста та ремесла в Україні у хviii – і пол. Хіх ст.. Розвиток фінансової справи.
- •46. Аграрна реформа на українських землях у хіх ст.
- •47. Тенденції розвитку господарства на українських землях в іі пол. Хіх- на поч. ХХст.
- •48. Економічні ідеї декабристів.
- •49. Економічна думка в Україні в період підготовки та здійснення реформи 1861 року.
- •50. Ліберально-буржуазна економічна думка в Україні в іі пол. XIX ст.
- •51. Революційно-демократична економічна думка в Україні в іі пол. XIX ст.
- •52. Ліберальне народництво в Україні в іі пол. XIX ст. Та економічні ідеї його представніків.
- •53. Розвиток політичної економії в Україні в другій половині XIX - на початку XX ст.
- •54. Економічна теорія м.І.Тугана-Барановського.
- •55. Економічні погляди є.Слуцького
- •56. Версальська угода. Плани Дауеса та Юнга.
- •57. Тенденції економічного розвитку Англії, Франції, сша, Німеччини у 20-х рр. Хх ст.. Економіка Англії
- •59. “Новий курс” ф.Рузвельта.
- •58. Причини та характер світової економічної кризи 1929-1933 рр..
- •60. Шляхи виходу з кризи Великобританії, Німеччини та Франції у 1930-х рр.
- •61. Теоретична система та економічна програма Дж.М.Кейнса.
- •62. Теорії монополістичної та недосконалої конкуренції. Е.Чемберлін та Дж. Робінсон.
- •63. Теорія інноваційного розвитку й.Шумпетера.
- •65. Реформи л. Ерхарда. Німецьке „економічне диво”.
- •66. План Доджа-Макартура та його вплив на розвиток японської економіки після Другої світової війни.
- •67. Економічна політика в Англії, Франції, сша в 50-60-их рр. Хх ст..
- •68. Неокейнсіанські теорії е.Хансена, р.Харрода, є.Домара.
- •69. Посткейнсіанство та сучасне кейнсіанство.
- •70. Загальна характеристика неолібералізму.
- •71. Неоавстрійська школа неолібералізму.
- •72. Фрайбурзька школа. В.Ойкен, в.Репке, л.Ерхард.
18. Ідеї представників раннього (монетарного) та мануфактурного меркантилізму.
Починаючи з XIV ст. в економіці передових країн Західної Європи натуральне господарство витіснялося товарно-грошовими відносинами, умовою господарського життя ставав товарний обмін. Багатство — як приватне, так і національне — стало виражатися тепер не сукупністю натуральних благ і послуг, що належали феодалам, а грошима, тобто загальним еквівалентом товарної економіки. Основним предметом економічної думки пізнього середньовіччя стали гроші, а сила держав почала вимірюватися безпосередньо їх грошовими ресурсами. Ця епоха характеризується швидким збільшенням лихварського та купецького капіталу, джерелом яких є сфера обігу. На основі узагальнення зазначених економічних процесів у країнах Європи на початку XV ст. виникло економічне вчення меркантилізм, основні постулати якого є результатом не теоретичного аналізу, а опису явищ економічного життя та їх класифікації. Меркантилізм емпірично встановив ряд закономірностей епохи первісного нагромадження капіталу, визначив сферу обігу як вирішальну для нагромадження багатства. Як економічне вчення меркантилізм є обґрунтуванням економічної політики держави. У цілому для теорії меркантилізму характерні такі риси:
предметом дослідження є виключно сфера обігу;
гроші розглядаються як найвища й абсолютна форма багатства;
нагромадження багатства у грошовій формі можливе лише за умови прибутковості зовнішньої торгівлі чи безпосередньо у процесі видобутку дорогоцінних металів;
вороже ставлення до конкуренції як на внутрішньому, так і на зовнішніх ринках;
ідеологія активного державного втручання в економічне життя.
В еволюційному розвитку меркантилізм пройшов два етапи:
- ранній, або монетаризм (XV ст.); - зрілий, або розгорнута меркантилістська система (XVI — початок XVIII ст.).
Ранній меркантилізм виник іще до епохи великих географічних відкриттів. Найбільш відомими представниками цього напряму були Вільям Стаффорд в Англії та Гаспар Скаруффі в Італії. Ранній (монетарний) меркантилізм грунтувався на теорії грошового балансу. Ця теорія мала два завдання: по-перше, залучити в країну якомога більше грошей з-за кордону; по-друге — зберегти гроші в самій цій країні. Відтак поставала вимога якнайменшого витрачання і якнайбільшого нагромадження грошей у країні з одночасною забороною їх вивезення. Адекватною була й економічна політика того часу, головною метою якої вважалося утримування грошей у країні, тобто максимальне зменшення імпорту. Збільшення маси золота та срібла уряди країн Західної Європи намагалися досягнути безпосереднім регулюванням руху грошей. Заборонялося вивозити благородні метали за кордон, купців-експортерівзобов'язували частину виторгу привозити готівкою, іноземних купців змушували всі гроші, отримані від продажу своїх товарів, витрачати на придбання товарів місцевого виробництва. Монетарний меркантилізм був досить примітивною формою пізнішого меркантилізму. Властиві монетарному меркантилізму XVI ст. заходи — заборона вивезення грошей, обмеження імпорту, збільшення видобутку золота та срібла там, де це було можливим, встановлення високого імпортного мита, зниження позичкового процента — неодноразово впроваджувалися, наприклад в Іспанії, але не дали очікуваних результатів. Монетаризм виявився економічно безплідним, на ньому надто сильно позначалися вплив іще напівнатурального господарства, міська регламентація торгівлі та грошового обігу, орієнтована на самодостатність економіки кожного міста. Зі зростанням капіталістичних форм господарства і розширенням зовнішньої торгівлі ставала очевидною недоцільність політики, що брала за мету втримування грошей у країні.
У другій половині XVI ст. система монетарного меркантилізму змінюється системою меркантилізму мануфактурного, що досягла свого розквіту у XVII ст. Основними представниками його були Томас Мен у Англії, Антуан Монкретьєн у Франції, Антоніо Сєрра в Італії. Виникла власне система меркантилізму, для якої характерною є теорія торгового балансу. Пізні меркантилісти центр ваги перенесли зі сфери грошового обігу у сферу товарного обігу. Вони ставили своїм завданням скасування заборони вивезення грошей, обмежень імпорту іноземних товарів; форсування експорту національної продукції передовсім промислової; завоювання ринків, у тім числі колоніальних, і забезпечення активного торгового сальдо, тобто перевищення вартості вивезених з країни товарів над вартістю товарів, увезених у країну. З цією метою заохочувався розвиток промисловості, що виробляла товари на експорт, розширювалося мореплавство. На перший план висувалася політика протекціонізму, що розглядалася як найліпший засіб для забезпечення інтенсивнішого розвитку експорту. Держава запроваджувала систему митних заходів: увезення іноземних товарів, що конкурують з вітчизняними, а також вивезення сировини, яку можна було б переробити в середині країни, оподатковуються високим митом. І навпаки, встановлюються заохочувальні премії за експорт деяких вітчизняних товарів. Отже, в центрі уваги всіх меркантилістів була проблема збагачення країни. У головному й ранні, і пізні меркантилісти єдині — основою основ всієї системи їхніх поглядів було уявлення, що єдиним справжнім багатством країни є гроші. Відповідно до цього всі меркантилісти виступають на захист максимального нагромадження грошей. Основна відмінність полягала у різних поглядах на суть активного балансу. кантилісти дивляться на гроші очима збирача скарбів, який знає, що будь-яка купівля зменшує їхню кількість, а будь-який продаж збільшує. Пізні ж меркантилісти підходять до грошей уже як капіталісти, розуміючи, що гроші «породжують» гроші і для для цього вони мають бути в постійному русі. Звідси походить і різне трактування спільної для всіх меркантилістів формули: менше купувати й більше продавати. Ранні меркантелісти наголошують на першій частині формули, розуміючи її цілком однозначно: треба будь-що утримуватися від покупок. Пізні розуміють цю саму формулу досить широко: можна купувати багато, але сума продажу має завжди перевищувати суму купівлі. Очевидною істиною для теоретиків обох етапів меркантилізму була необхідність впливу державної влади і навіть її опікування госпадарським життям. Відмінність полягала лише в різному розумінні конкретних форм цього втручання, у тім, як зробити його найбільш доцільним. Принцип грошового балансу на чільне місце ставить саме діяльність уряду, а принцип торгового балансу — приватну ініціативу купців і купецьких компаній, держава тут, як і раніше, відіграє роль покровителя й регулятора торгівлі.