46. Аграрна реформа на українських землях у хіх ст.

Панщинна система господарювання в Східній Галичині, Закарпатті та Буковині, що входили до складу Австрійської імперії, була так само, як і в Східній Україні, малоефективною, гальмувала розвиток господарства і вимагала ліквідації кріпацтва.

Поштовхом до ліквідації панщини стали революційні події 1848 р. в Австрії та інших країнах Західної та Центральної Європи. 18 березня 1848 р. угорський сейм оголосив про скасування панщини в Галичині. Цей закон було поширено на Буковину, Галичину. Селяни оголошувалися вільними громадянами держави і звільнялися від панщинних повинностей. Селянин, як і поміщик, ставав власником землі.

Як компенсацію за ліквідацію панщини пани-дідичі отримували відшкодування з державної скарбниці. Вони звільнялися від опікунських обов'язків над селянами (від обов'язку допомагати на випадок стихійного лиха, епідемій тощо). Держава звільнила поміщиків від окремих податків. За панами залишилися сервітутні володіння (ліси, пасовища, луки і т.ін.). Селяни за користування сервітутами повинні були заплатити певну суму панам на основі добровільних угод з ними. Патент 1853 р. почав регулювати сервітутні відносини, але мало чим допоміг селянству: більшість сервітутних судових процесів селяни програли поміщикам.

Таким чином, скасування панщини було проведене з повним нехтуванням інтересів селянської верстви. Крім грошового відшкодування за землю, селяни змушені були платити за користування сервітутами, що робило Їх залежними від панів у господарському відношенні.

Незважаючи на перелічені недоліки, аграрна реформа в цілому сприяла розвитку господарства, розчистила шлях для інтенсифікації сільськогосподарського виробництва, формування індустріального суспільства.

47. Тенденції розвитку господарства на українських землях в іі пол. Хіх- на поч. ХХст.

1. У східній Україні упродовж 60-80-х років 19 ст. завершився промисловий переворот. Найхарактернішою ознакою цього було повсюдне застосування у виробництві парових двигунів, систем машин, механізмів і верстатів. Основним промисловим паливом стало кам’яне вугілля. Активно застосовуються досягнення науки і техніки. Значний поштовх одержали традиційні в Україні галузі промисловості, пов’язані з сільським господарством. 2.Іноземні акціонерні компанії з основним капіталом майже 63 млн. крб. займали ключові позиції в кам’яновугільній, залізорудній, металургійній промисловості України. 3.На початку 20 ст. активним став процес монополізації. Причиною цього стала економічна криза 1900-1903 роках, внаслідок якої збанкрутили сотні дрібних підприємств, натомість виник ряд великих монополістичних об’єднань. Монополії проникли в усі сфери господарства. За рівнем концентрації промислового виробництва Україна вийшла на одне з перших місць у світі. Підприємці, в основному іноземні, монополізуючи виробництво, встановлювали ціни, забезпечували високі прибутки шляхом жорстокої експлуатації трудового люду.

4.Поміщицькі господарства базувались в основному на відробітках селян, які не мали засобів до життя і були позбавлені необхідних умов ведення господарства.

5. Після скасування кріпосного права в Україні виникають різні форми економічної самооборони громадянства, які ґрунтувались на багатовікових народних традиціях. Найважливішою з них стає кооперація як рух самооборони економічно слабких і соціально принижених верств населення.

З початком українського кооперативного руху виникли кредитні товариства. У 1901р. створено перший на українських землях Союз кредитних кооперативів у м. Бердянську, в 1903р. – другий такий союз у Мелітополі. Ці союзи були лише організаційно-ревізійними надбудовами без права вести банківські операції, Але вони надавали практичну допомогу низовим кооперативам.

Значного розвитку в Західній Україні досягла кредитна кооперація, оскільки кредит був дуже важливою і найлегшою до опанування кооперативами стороною економічного життя.

+ Розвиток господарства українських земель у складі Російської імперії в першій половині XIX ст. визначали такі тенденції: домінування в аграрній сфері поміщицького землеволодіння, яке перебувало в кризовому стані; посилення експлуатації селянства, його майнова диференціація; застосування застарілих способів і засобів ведення господарства; поява в аграрному секторі надлишків робочої сили; поступова руйнація натурального господарства та розвиток підприємництва. Динаміка розвитку промислової сфери цієї доби визначалась бурхливим зростанням кількості промислових підприємств, промисловим переворотом, запровадженням нової техніки та технологій, поступовим витісненням кріпосницької мануфактури капіталістичною фабрикою, збільшенням ролі вільнонайманої праці, виникненням нових галузей промисловості, поступовим переміщенням промислових підприємств з сіл У міста, формуванням спеціалізації районів на виробництві певної промислової продукції.