Розділ ХVІ. Правове регулювання поводження з відходами

обсягівутвореннявідходів, утилізуютьвідходивпроцесівиробництва продукції, здійснюють їх збирання і заготівлю, будівництво підприємств і цехів, а також організують виробництво устаткування для утилізації відходів, беруть пайову участь у фінансуванні заходів щодо утилізації відходів та зменшення обсягів їх утворення. Стимулювання таких суб’єктів здійснюється шляхом надання пільг щодо оподаткуванняприбуткувідреалізаціїпродукції, виготовленоїзвикористанням відходів, надання дотацій з Державного бюджету України і інших бюджетів для перевезення відходів, а також здійснення пріоритетного державного кредитування.

Державний контроль і нагляд у сфері поводження з відходами здійснюєМіністерствоохоронинавколишньогоприродногосередовища, а також інші спеціально уповноважені органи виконавчої влади

усфері поводження з відходами.

§4. Особливості правового регулювання поводження з радіоактивними відходами

Радіоактивні відходи становлять підвищену небезпеку для життя і здоров’я людини та довкілля. Правовідносини у сфері поводження з радіоактивними відходами регулюються в першу чергу спеціальним Законом України від 30 червня 1995 року «Про поводження з радіоактивними відходами», який спрямований на забезпечення захисту людинитанавколишнього природногосередовища відшкідливого впливу радіоактивних відходів. Тому він закріплює особливості правового регулювання поводження з ними.

Поводження з радіоактивними відходами — це всі види діяльності, що стосується оперування, попередньої обробки, обробки, кондиціонування, перевезення, зберігання чи захоронення відходів. Право наповодженнязрадіоактивнимивідходамимаютьтількиюридичніта фізичні особи, які отримали у встановленому порядку дозвіл органу державногорегулюванняядерноїтарадіаційноїбезпекиназдійснення відповідного виду діяльності (ліцензіати).

Законпередбачаєстворенняоб’єктівдляповодженнязрадіоактивними відходами. Згідно зі ст. 1 Закону до цих об’єктів належить споруда, приміщення або обладнання, призначене для збирання, переве-

311

Особлива частина

зення, переробки, зберігання або захоронення радіоактивних відходів.

Перевезеннярадіоактивнихвідходівздійснюєтьсяюридичнимиабо фізичними особами, які мають відповідні ліцензії на даний вид діяльності. Таке перевезення можливе тільки у транспортних пакувальних комплектахвідповіднодозатвердженихнорм, правилістандартівщодо перевезеннярадіоактивнихвідходів, якимипередбачаються: порядокїх перевезення; права і обов’язки вантажовідправника, перевізника та одержувача; заходибезпеки; вимогидоупаковкитатранспортнихзасобів; заходинавипадокдорожньо-транспортнихподійпідчасперевезен- ня відходів; запобігання та заходи щодо ліквідації наслідків можливих радіаційних аварій; заходи фізичного захисту (ст. 19 Закону).

Умови та режим перевезення радіоактивних відходів повітряним, залізничним, воднимабоавтомобільнимтранспортомвобов’язковому порядку погоджуються з відповідними службами Міністерства внутрішніх справ України.

Захоронення цих відходів здійснюють лише спеціалізовані підприємства поповодженню зрадіоактивними відходами занаявності відповідної ліцензії. Зберігання та захоронення таких відходів дозволяється тільки у спеціально призначених для цього сховищах радіоактивних відходів, підякимирозуміютьсяспорудидлязберіганняабозахоронення радіоактивних відходів з обов’язковим забезпеченням інженерних, геологічних, фізичних та інших бар’єрів, що перешкоджають міграції радіонуклідів. Рішенняпробудівництвозазначенихоб’єктівприймають відповіднодокомпетенціїВерховнаРадаУкраїниабоКабінетМіністрів України. Проектування таких об’єктів здійснюється відповідно до діючих норм, правил і стандартів з використанням технологій, які були підтверджені досвідом, випробуванням чи аналізом. При цьому проект сховища радіоактивних відходів в обов’язковому порядку повинен міститидвіоцінкибезпеки: підчасексплуатаціїтапіслязакриттясховища. Експлуатація сховищ дозволяється лише після одержання ліцензії на право поводження з радіоактивними відходами.

Земельні ділянки, відведені під сховища радіоактивних відходів, виводяться з господарського обороту і відмежовуються від суміжних територій санітарно-захисними зонами. Вони надаються на весь визначенийпроектомперіодексплуатаціїіконсерваціїзгіднозземельним законодавством.

Умісцяхрозміщенняоб’єктів, призначенихдлярозміщеннярадіоактивних відходів, може бутивстановлений особливий режим терито-

312

Розділ ХVІ. Правове регулювання поводження з відходами

рії, атакожвиділяються санітарно-захисна зонаізонаспостереження. Розміри і межі зазначених зон визначаються у проекті згідно з нормами, правилами і стандартами у сфері використання ядерної енергії

ізатверджуються місцевими радами. У санітарно-захисній зоні здійснюється контроль за радіаційним станом. У її межах забороняється: проживання населення; здійснення всіхвидівводокористування, лісокористування та користування надрами, за винятком зумовлених затвердженими проектами; проведення наукових досліджень без спеціальних дозволів та ін. (ст. 26 Закону). Використання для народногосподарських цілей земель і водних об’єктів, розташованих у санітарно-захисній зоні, можливе лише з дозволу органів державного регулювання ядерної і радіаційної безпеки за погодженням з експлуатуючою організацією за умови обов’язкового проведення радіологічного контролю продукції, яка виробляється.

ЧиннезаконодавствоУкраїнизабороняєпроведеннязборів, мітингів, демонстрацій і інших громадських заходів на території об’єкта, призначеного для поводження з радіоактивними відходами, а також в санітарно-захисних зонах. При цьому слід зазначити, що громадяни

іїхоб’єднаннямаютьправонаодержанняінформації, атакожнаучасть в обговоренні проектів законодавчих актів і програм у сфері використання ядерної енергії і радіаційної безпеки, у тому числі і об’єктів, призначенихдляповодженнязрадіоактивнимивідходами. Постановою Кабінету Міністрів України від 18 липня 1998 року затверджений Порядокпроведеннягромадськихслуханьізпитаньвикористанняядерної енергії і радіаційної безпеки1.

НатериторіїУкраїнизметоювиключенняможливостінеконтрольованогонакопиченнярадіоактивнихвідходівтазабезпеченняоперативного контролю за їх місцезнаходженням і переміщенням, умовами їх зберігання та захоронення ведеться Державний облік радіоактивних відходів. Він включає: ведення Державного реєстру радіоактивних відходів; веденняДержавногокадаструсховищрадіоактивнихвідходів та перелік місць тимчасового їх зберігання.

Державний реєстр радіоактивних відходів — це послідовний поточнийзаписактівспеціальноїформипроутворення, фізико-хімічний склад, обсяги, властивості, а також перевезення, зберігання та захоронення радіоактивних відходів. Положення про Державний реєстр радіоактивних відходів затверджується Кабінетом Міністрів України.

1 Офіц. вісн. України. – 1998. – № 29. – Ст. 1096.

313

Особлива частина

Державний кадастр сховищ радіоактивних відходів являє собою зведення систематизованих відомостей про об’єкти для зберігання чи захоронення радіоактивних відходів. Він повинен містити систематизований банк даних щодо місцезнаходження, кількісних та якісних характеристик, умов зберігання або захоронення радіоактивних відходів, систем контролю та моніторингу (ст. 16 Закону). Порядок його ведення здійснюється відповідно до Положення про Державний кадастр сховищ і місць тимчасового зберігання радіоактивних відходів, яке затверджено постановою Уряду України від 29 квітня 1996 року.

Усі юридичні та фізичні особи при здійсненні будь-якого виду діяльності у сфері поводження з радіоактивними відходами зобов’язані дотримуватися норм, правил і стандартів щодо ядерної і радіаційної безпеки.

§5. Відповідальність за порушення законодавства у сфері поводження з відходами

Підставою юридичної відповідальності у сфері поводження з відходами є здійснення екологічного правопорушення. Чинне екологічне законодавство закріплює перелік правопорушень у даній сфері. Зокрема, у ст. 68 Закону України «Про охорону навколишнього природногосередовища» визначені наступні видиправопорушень: допущення наднормативних, аварійних і залпових викидів і скидів забруднюючих речовин та інших шкідливих впливів на навколишнє природне середовище; порушення природоохоронних вимог при зберіганні, транспортуванні, використанні, знешкодженнітазахороненніхімічних засобівзахистурослин, мінеральнихдобрив, токсичнихрадіоактивних речовин та відходів. Крім того, невиконання спеціальних правил поводження з відходами може привести до порушення прав громадян на екологічно безпечне навколишнє природне середовище або порушення норм екологічної безпеки.

Більш повний перелік правопорушень закріплений у Законі України від 5 березня 1998 року «Про відходи». Він передбачає 16 видів правопорушень. Зазначений перелік не є вичерпним. Законами може бути встановлена відповідальність і за інші правопорушення законодавства про відходи.

314

Розділ ХVІ. Правове регулювання поводження з відходами

Найпоширенішимиправопорушеннямив данійгалузіє: порушення встановленого порядку поводження з відходами, що призвело або можепризвестидозабрудненнянавколишньогоприродногосередовища, прямого або опосередкованого шкідливого впливу на здоров’я людини і економічних збитків; самовільне розміщення чи видалення відходів; приховування перевищення встановлених лімітів на обсяги утворення та розміщення відходів; невиконання вимог поводження з відходами, що призвело до негативних екологічних, санітарноепідемічних наслідків або завдало матеріальної чи моральної шкоди; порушення вимог безпечного перевезення небезпечних відходів.

Порушення у сфері поводження з відходами є різновидом екологічних правопорушень. Тим часом вони за своїм складом неоднорідні

іїх можна класифікувати за різними критеріями. За об’єктами посягання: спрямовані на навколишнє природне середовище або життя

іздоров’я людини, у випадку порушення права громадян на безпечне для життя і здоров’я довкілля. Залежно від суб’єкта: при порушенні юридичними і фізичними особами вимог поводження в процесі здійснення їх діяльності і з боку контролюючих державних органів. Зокрема, передбачена відповідальність за порушення порядку ведення первинного обліку і здійснення контролю за операціями щодо поводження з відходами.

Зурахуванням ступеня суспільної небезпеки вони поділяються на проступки та злочини. Згідно з видами правопорушень у сфері поводження з відходами винні особи можуть бути притягнені до дисциплінарної, адміністративної, кримінальної або цивільної відповідальності.

Адміністративна відповідальність є різновидом юридичної відповідальності. Кодекспроадміністративніправопорушення(КпАП) іззмінами, внесенимипісляприйняттяЗаконуУкраїни«Провідходи», передбачає відповідальність громадян і посадових осіб за такі порушення: псування і забруднення сільськогосподарських та інших земель хімічними і радіоактивними речовинами, виробничими і іншими відходами (ст. 52); забрудненняізасмічуваннявод(ст. 59); пошкодженнялісустічнимиводами, хімічнимиречовинами, нафтоюінафтопродуктами, шкідливими викидами-відходами і покидьками (ст. 72); засмічування лісів відходами (ст. 73); порушення правил складування, зберігання, розміщення, транспортування, утилізації, ліквідаціїтавикористаннявідходів (ст. 82); порушення правил ведення первинного обліку та здійснення контролюзаопераціямиповодженнязвідходами(ст. 821); виробництво

315

Особлива частина

продукціїз відходівчиз їхвикористаннямбезвідповідноїнормативнотехнічної та технологічної документації (ст. 822); приховування, перекручування або відмова від надання повної і достовірної інформації за запитамипосадовихосібі зверненнямигромадянтаїхоб’єднаньщодо безпеки утворення відходів та поводження з ними (ст. 823); змішування чизахороненнявідходів, дляутилізаціїякихв Українііснуєвідповідна технологія, без спеціального дозволу (ст. 824); порушення правил передачі відходів (ст. 825); порушення встановлених правил і режиму експлуатації установок і виробництв з оброблення та утилізації відходів (ст. 826); приховування перевищення встановлених лімітів на обсяги утворення та розміщення відходів (ст. 913).

Кримінальна відповідальність у сфері поводження з відходами передбачена ст. 268 КК України — незаконне ввезення на територію України відходів і вторинної сировини. Крім того, окремі об’єкти навколишнього природного середовища можуть бути забруднені відходами. У таких випадках також настає кримінальна відповідальність, і тут можна говорити про кримінальні злочини у сфері поводження з відходами.

Кримінальний кодекс передбачає відповідальність за: забруднення або псування земель речовинами, відходами або іншими матеріалами, шкідливимидляжиття, здоров’яабодовкілля(ст. 239); забрудненняабо іншузмінуприроднихвластивостейатмосферногоповітряшкідливими дляжиття, здоров’ялюдейабодлядовкілляречовинами, відходамиабо іншими матеріалами промислового або іншого виробництва (ст. 241); порушення правил охорони вод (водних об’єктів), якщо це спричинило забруднення поверхневих і підземних вод... і створило небезпеку для життя, здоров’я людей і довкілля (ст. 242); забруднення моря в межах внутрішніх морських чи територіальних вод України або в межах вод виключної(морської) економічноїзониУкраїниматеріаламичиречовинами, шкідливимидляжиттячиздоров’ялюдей, абовідходами, атакож незаконне скидання чи поховання в межах внутрішніх морських чи територіальнихводУкраїниабоувідкритомуморізазначенихматеріалів, речовинівідходів(ст. 243); порушеннязаконодавствапроконтинентальнийшельфУкраїни, щозаподіялоістотнушкоду, атакожневжиттяособою, щовідповідаєзаексплуатаціютехнологічнихустановокабоінших джерел небезпеки в зоні безпеки, заходів для захисту живих організмів моря від дії шкідливих відходів або небезпечних випромінювань та енергії, якщоцестворилонебезпекуїхзагибеліабозагрожуваложиттю або здоров’ю людей (ст. 244).

316

Розділ ХVІ. Правове регулювання поводження з відходами

У випадку якщо зазначені діяння (статті 239, 241, 242, 243) спричинили загибель або захворювання людей, масову загибель об’єктів тваринного або рослинного світу або тяжкі наслідки, тов Кримінальному кодексі закріплюється більш суворе покарання.

Незалежно від притягнення винних осіб до адміністративної або кримінальної відповідальності, вони повинні нести цивільно-правову відповідальністьуразізаподіянняшкодинавколишньомуприродному середовищу або здоров’ю громадян. Цивільно-правова відповідальність передбачає обов’язок юридичних і фізичних осіб відшкодувати шкоду, заподіяну ними в результаті порушення законодавства у сфері поводження з відходами, тобто покладає на винних осіб несприятливі майнові або інші наслідки.

Екологічнезаконодавствопередбачаєвідшкодуваннязаподіяноїшкоди, як правило, у повному обсязі без застосування норм зниження розмірувідшкодуванняінезалежновідзборузазабрудненнянавколишнього природногосередовища іпогіршенняякостіприроднихресурсів.

Відшкодування шкоди, заподіяної об’єктам навколишнього природногосередовища, здійснюєтьсявідповіднодозатвердженихувстановленомупорядкутакс, атакожметодикобчисленнярозмірузбитків. Приїхвідсутностівідшкодуванняпровадитьсяпофактичнихвитратах на відновлення порушеного стану навколишнього природного середовища. Шкода, заподіяназдоров’юімайнугромадян, відшкодовується відповідно до норм цивільного законодавства.

Діяльність у сфері поводження з виробничими і побутовими відходами належить допідвищеної екологічної небезпеки для навколишнього природного середовища. Тому відповідно до Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» особи, які володіють джерелами підвищеної екологічної небезпеки, зобов’язані компенсувати заподіяну шкоду громадянам і юридичним особам, якщо не доведуть, що шкода виникла внаслідок стихійних природних явищ або навмисних дій потерпілих.

Найбільшу небезпеку для навколишнього природногосередовища і здоров’я людини становлять небезпечні відходи. У цьому зв’язку Міністерством охорони навколишнього природного середовища 15 травня 2001 року затверджена Тимчасова методика визначення очікуваних збитків від забруднення довкілля при транспортуванні небезпечних речовин та відходів1. Вона визначає орієнтовні розрахунки розмірів відшкодування шкоди, завданої юридичними і фізичними

1 Офіц. вісн. України. – 2001. – № 24. – Ст. 1083.

317