Розділ ХVІ. Правове регулювання поводження з відходами

§ 2. Правова класифікація видів відходів

Правовакласифікаціявідходівповиннаґрунтуватисянатакихознакахіособливостях, якімаютьюридичнезначення, тобтообумовлюють необхідність встановлення різного порядку поводження з відходами, породжують диференціацію їх правового режиму. Відходи не є однорідними, а тому можна провести їх правову класифікацію на групи (види) за певними критеріями, які закріплюються в чинному законодавстві. НеобхідністьздійсненнякласифікаціїпередбачаєтьсяЗаконом України «Про відходи», який встановлює вимоги до класифікації відходів та їх паспортизації (ст. 6). У нормативно-правових актах розрізняютьтаківидивідходів: засфероюїхутворення: відходивиробництва

іспоживання, у тому числі і побутові відходи; залежно від фізичного стану, вякомувониперебувають: тверді, рідкі, газоподібні; заступенем (рівнем) небезпеки і характером впливу на навколишнє природне середовище і здоров’я людини: безпечні і небезпечні відходи (токсичні, біологічні, вибухонебезпечні, вогненебезпечні, радіоактивні тощо); за суспільною корисністю залежно від засобу подальшого поводження; від їх приналежності.

Номенклатура відходів закріплена в Державному класифікаторі України«Класифікатор відходів», ДК005-1996, затвердженому Держстандартом України 29 лютого 1996 року, що ведеться з метою наданнярізнобічноїтаобґрунтованоїінформаціїпроутворення, накопичення, оброблення (перероблення), знешкодження та видалення відходів. Державний класифікатор відходів дозволяє уніфіковано описати відходи, якіутворилисяврізнихрегіонахтазарізнимивидамиекономічноїдіяльності. Вйогоосновупокладеногенетичнийпринцип— перш за все за місцем та способом утворення відходів. Нині з метою гармонізації української законодавчо-нормативної бази з європейською здійснюється робота по його вдосконаленню згідно з європейськими стандартами і європейським каталогом відходів.

Залежно від сфери утворення відходи поділяються на відходи виробництва та споживання і побутові відходи. Найпоширенішими є відходи виробництва. Вони утворюються в галузях промисловості і сільському господарстві, при виробництві продукції лісового господарства

іведенні лісозаготівель. Відповідно до Класифікатора відходів до них належать: залишки сировини, матеріалів, напівфабрикатів тощо, які утворені в процесі виробництва продукції і втратили свої споживчі

305

Особлива частина

властивості; супутнігірничіпородитазалишковіпродукти(шлам, пил, відсівитощо); новоутвореніречовиниіїхсуміші, щонеєметоюданого виробництва (шлак, зола, кубові залишки, інші тверді утворення); залишкові продукти сільськогосподарського виробництва (у тому числі тваринництва), лісівництва; бракована, некондиційна продукція чи забруднена небезпечними речовинами і непридатна до використання.

Довідходівспоживанняналежатьнепридатнадоексплуатації продукція, вироби, медичніпрепарати, яківтратилисвоїспоживчівластивості і в яких містяться певні хімічні та біологічні компоненти, що потребують небезпечного видалення.

Серед них особливе місце займають побутові відходи, які можуть бути твердими та рідкими. Поняття цієї категорії відходів закріплено в Правилах надання послуг із збирання та вивезення твердих і рідких побутових відходів, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 21 березня

2000 року1.

Тверді побутові відходи — це відходи, які утворюються в процесі життя і діяльності людини і накопичуються у житлових будинках, закладах соцкультпобуту, громадських, навчальних, лікувальних, торговельних та інших закладах (це харчові відходи, предмети дорожнього вжитку, сміття, опале листя, відходи від прибирання і поточного ремонту квартир, макулатура, скло, метал, полімерні матеріали тощо) і не мають подальшого використання за місцем їх утворення.

Рідкі побутові відходи — господарчо-побутові (від миття, прання тощо) та каналізаційні стоки (за винятком промислових) за відсутності централізованого водовідведення.

Особлива увага в законодавстві приділяється небезпечним відходам, тому що вони самостійно або при контактуванні із іншими речовинами можуть заподіяти шкоду навколишньому природному середовищу і здоров’ю людини. Як зазначалося, за рівнем небезпеки відходи поділяються на безпечні і небезпечні. Проте такий поділ є умовним, оскільки всі відходи є небезпечними.

Небезпечнимиєвідходи, щомаютьтакіфізичні, хімічні, біологічнічи іншінебезпечні властивості, якістворюютьабоможутьстворитизначну небезпекудлянавколишньогоприродногосередовищаіздоров’ялюдини таякіпотребуютьспеціальних методівізасобівповодженнязними2.

1Офіц. вісн. України. – 2000. – № 31. – Ст. 1321.

2Про відходи : Закон України від 5 березня 1998 року // Офіц. вісн. України. – 1998. – № 13. – Ст. 483.

306

Розділ ХVІ. Правове регулювання поводження з відходами

Такі відходи містять шкідливі речовини, що мають небезпечні властивості (токсичні, вибухонебезпечні, мають високу реакційну здатність) або містять збудників інфекційних хвороб. Залежно від шкідливостіїхвластивостейвониподіляютьсянатоксичні, біологічні, вибухонебезпечні, вогненебезпечні і радіоактивні відходи.

Токсичними(отрутними) євідходи, якіприпотраплянніворганізм через органи дихання, травлення або через шкіру, здатні викликати смерть людини або справити на неї сильний негативний вплив. Переважноцевідходипідприємствчорноїікольоровоїметалургії, хімічної промисловості, машинобудування. Підвибухонебезпечнимивідходами розуміють тверді або рідкі відходи, які самі по собі здатні до хімічної реакціїзвиділеннямгазівтакоїтемпературиітискуізтакоюшвидкістю, що викликає ушкодження навколишніх предметів.

Найнебезпечнішимиєрадіоактивнівідходи. Поняттярадіоактивних відходів закріплюється в Законі України від 30 червня 1995 року «Про поводження з радіоактивними відходами»1. До них належать матеріальніоб’єктитасубстанції, активністьрадіонуклідів аборадіоактивне забруднення яких перевищує межі, встановлені діючими нормами, за умови, щовикористанняцихоб’єктівтасубстанційнепередбачається. Усвоючергутаківідходизалежновідрівнязвільненняїхвідконтролю органу державного регулювання ядерної та радіаційної безпеки підрозділяються на довгоіснуючі і короткоіснуючі.

Закон України «Про відходи» додатково виділяє групу відходів — відходи як вторинна сировина. До цієї групи належать відходи, для утилізації та переробки яких в Україні існують відповідні технології та виробничо-технологічні і/або економічні передумови.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 2001 року «Про впровадження системи збору, сортування, транспортування, переробкиіутилізаціївідходівяквторинноїсировини»2 передбачаються окремі тарифи за збір тари (упакування) з картону, паперу, скла, металу, пластмаси, дерева. Найбільшповновзаконодавствіврегульоване питання відносно збирання і переробки металобрухту. Спеціальним нормативним актом у цій галузі є Закон України від 5 травня 1999 року «Прометалобрухт», якийрегулюєвідносини, щовиникаютьупроцесі здійснення операцій з металобрухтом3.

1Відом. Верхов. Ради України. – 1995. – № 27. – Ст. 198.

2Офіц. вісн. України. – 2001. – № 31. – Ст. 1412.

3Там само. – 1999. – № 21. – Ст. 937.

307

Особлива частина

Ще однією класифікаційною ознакою видів відходів є їх поділ за фізичним станом, уякомувониперебувають. Дотакихвидівналежать газоподібні, рідкі та тверді відходи.

Окремоюгрупоюєрозподілвідходівстосовнонаявностівласника, тобто відходи, що мають власника, та безхазяйні відходи. Порядок виявлення та обліку безхазяйних відходів затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 1998 року1.

§3. Правовий режим поводження

звідходами

Правовий режим поводження з відходами закріплюється чинним законодавством України і в першу чергу Законом України «Про відходи». Даний закон закріплює поняття поводження з відходами. Поводження з відходами — це дії, спрямовані на запобігання утворенню відходів, їхзбирання, перевезення, зберігання, оброблення, утилізацію, видалення, знешкодженняізахоронення, включаючиконтрользацими операціями та нагляд за місцями видалення. Таким чином, правовий режимповодження звідходами включаєпевніетапиповодження зними, які врегульовані нормами права з моменту їх утворення і до знешкодження, захоронення або утилізації.

Відходи утворюються юридичними і фізичними особами в процесі їх діяльності. З метою запобігання або зменшення обсягів їх утворення Закон (ст. 31) передбачає: розроблення та впровадження науково обґрунтованих нормативів утворення відходів на одиницю продукції (сировини та енергії), виконання робіт і надання послуг, що регламентуютьїхкількіснийтаякіснийсклад, відповіднодопередових технологічних досягнень; періодичний перегляд встановлених нормативівутвореннявідходів, спрямованихназменшення їхобсягів, зурахуванням передового вітчизняного і зарубіжного досвіду та економічних можливостей; встановлення на основі затверджених нормативів (питомих показників обсягів утворення відходів) лімітів на утворення відходів; розробленнясистеми поводження зімпортними пакувальнимиматеріаламиітарою; розробленнязагальнихвимогщодоповодження з побутовими відходами; розроблення системи інформаційного, науково-методичного забезпечення виробників відходів відомостями про технологічні та інші можливості зменшення обсягів утворення та

1 Офіц. вісн. України. – 1998. – № 31. – Ст. 1182.

308

Розділ ХVІ. Правове регулювання поводження з відходами

утилізації відходів; запровадження відповідно до закону санкцій за перевищення лімітів на обсяги утворення та розміщення відходів.

Збирання відходів є першим етапом поводження з відходами. Він являє собою діяльність, яка пов’язана з вилученням, накопиченням

ірозміщенням відходів у спеціально відведених місцях чи об’єктах, включаючи сортування відходів з метою подальшої утилізації або видалення.

Перевезення відходів — це транспортування відходів від місць їх утворення або зберігання до місць чи об’єктів оброблення, утилізації чи видалення. У законодавстві додатково закріплюється транскордоннеперевезеннявідходів. Піднимрозумієтьсятранспортуваннявідходів з території, на /або через територію України, на територію або через територію іншої держави.

Транспортування небезпечних відходів дозволяється лише за наявності їх паспорта та дозволу (ліцензії) на поводження з ними і тільки спеціально обладнаним для цього транспортним засобом. Перевезеннятакихвідходівздійснюєтьсязаумовиобов’язковогострахування цивільної відповідальності перевізника за збитки, які можуть бути завдані ним під час перевезення. В Україну забороняється ввезення відходів з метою їх зберігання чи видалення.

Оброблення (перероблення) відходів — це здійснення будь-яких технологічних операцій, пов’язаних зі зміною фізичних, хімічних чи біологічних властивостей відходів, з метою підготовки їх до екологічно безпечного зберігання, перевезення, утилізації чи видалення.

Знешкодженнявідходів— зменшенняабоусуненнянебезпекивідходів шляхом механічної, фізико-хімічної або біологічної обробки. Знешкодження і переробка відходів здійснюється сміттєпереробними

ісміттєспалювальними заводами.

Утилізаціявідходівпередбачаєвикористаннявідходівяквторинних матеріальних чи енергетичних ресурсів. Утилізація здійснюється як твердих побутових відходів, так і відходів промисловості. Утилізація окремих складових частин твердих побутових відходів (скло, чорний і кольоровий металобрухт, макулатура) здійснюється шляхом роздільного збору утильних компонентів і при механізованому способі із загальної маси. Більшість відходів промисловості також підлягає утилізації. Законодавство забороняє змішування чи захоронення відходів, для утилізації яких в Україні існує відповідна технологія.

Видалення відходів — здійснення операцій з відходами, що не призводять до їх утилізації. Закон України «Про відходи» з метою

309

Особлива частина

повного обліку таописумісцьвидаленнявідходів, їхякісногоікількісного складу, а також здійснення контролю за впливом відходів на навколишнє природне середовище та здоров’я людини передбачає ведення реєстру місць видалення відходів. Реєстр таких місць здійснюється на підставі відповідних паспортів, звітних даних виробників відходів, відомостей спеціально уповноваженихорганіввиконавчої владиусфері поводження з відходами. Вони підлягають щорічному уточненню. Порядок ведення реєстру місць видалення відходів затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 1998 року1.

Одним з етапів поводження з відходами є їх розміщення, під яким розуміють їх зберігання і захоронення в спеціально відведених для цього місцях чи об’єктах (полігонах, сховищах, комплексах тощо).

Зберігання відходів — це тимчасове розміщення відходів у спеціально відведених місцях чи об’єктах (до їх утилізації чи видалення). На кожне місце або об’єкт зберігання або видалення відходів складаєтьсяспеціальнийпаспорт, уякомувизначаютьсянайменуваннятакод відходів (згідно з Державним класифікатором відходів), їх кількісний і якісний склад, походження, а також технічні характеристики місць або об’єктів зберігання чи видалення, а також відомості про методи контролю та безпечної експлуатації цих місць чи об’єктів.

Захоронення відходів — остаточне розміщення відходів при їх видаленніуспеціальновідведенихмісцяхчиоб’єктахтакимчином, щоб довгостроковий шкідливий вплив відходів на навколишнє природне середовище таздоров’ялюдининеперевищувавустановленихнормативів. Зберігання і захоронення небезпечних відходів дозволяється лише у спеціально обладнаних місцях.

Законодавством забороняється несанкціоноване скидання і розміщення відходів у підземних горизонтах, на території міст та інших населених пунктів, на територіях природно-заповідного фонду, на землях природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історикокультурного призначення, а також у межах водоохоронних зон і зон санітарної охорони водних об’єктів.

За розміщення відходів із суб’єктів підприємницької діяльності стягується плата. Розмір плати встановлюється на основі нормативів, що розраховуються на одиницю обсягу утворення відходів, залежно від рівня їх небезпеки та цінності території, на якій вони розміщені. Законодавствомпередбачаєтьсястимулюваннясуб’єктівгосподарської діяльності, які впроваджують технології, спрямовані на зменшення

1 Офіц. вісн. України. – 1998. – № 31. – С. 90.

310