Загальна частина

§4. Правове забезпечення ризику в галузі екологічних правовідносин

Векологічне право поняття ризику прийшло з математичних наук, статистикитатакихгалузейнаук, яктеоріяімовірності, теоріяприйняттярішень. Ниніпоняттяризикузастосовуєтьсярізнимигалузямиправа.

Векологічномуправішироковикористовуєтьсятакожпоняттяпрезумпції потенційної екологічної небезпеки будь-якої намічуваної господарськоїабоіншоїдіяльності, щозаконодавецьуказавякпринципдержавної екологічної експертизи. Варто визнати, що поняття екологічного ризику частіше заміняється іншими термінами, такими як «погрози», «небезпека», «загроза» та ін. Однак вони відображають явища різного походження, здатні завдати шкоди, аж до знищення тих або інших об’єктів. Термін «небезпека» виражає їхню єдність, і, отже, найбільш адекватнерозумінняйогояксистемногостану, щозв’язуєвоєдинооб’єкт ісуб’єктзахисту. Цейстанхарактеризуєтьсяреальнимабопотенційним порушенням життєдіяльності даного суб’єкта аж до її повного припинення. Термін«небезпека» близькийзазначеннямдотерміна«погроза». Він може означати стадії переходу небезпеки з можливості в дійсність. Ризикнібийдевідсуб’єктадооб’єкта, анебезпекайпогроза(частіше) — у протилежному напрямку, хоча можливо й зворотне.

Вукраїнській еколого-правовій науці проблемою дослідження екологічногоризикузаймалисяВ. І. Андрейцев, М. О. Фролов, Г. І. Балюк, М. В. Краснова й ін.

Ризикдоцільнорозглядатиякознаку, властивістьнебезпеки. Устатті 1 Закону України «Про стандарти, технічні регламенти й процедуру оцінкивідповідності» ризикрозглядається якможливість виникнення і ймовірні масштаби наслідків негативного впливу протягом певного періоду часу1. У Законі України «Про об’єкти підвищеної небезпеки» ризикрозглядаєтьсяякступіньімовірностіпевногонегативногостану, що може відбутися в певний час або за певних обставин на території об’єктапідвищеної небезпеки й/абозайогомежами. УЗаконі України «Про основи національної безпеки України» розглядаються загрози національній, у тому числі й екологічній безпеці як наявні потенційно можливіявищайчинники, щостворюютьнебезпекужиттєвоважливим національним інтересам України.

1 Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності : Закон України від 1 грудня 2005 року № 3164-IV // Офіц. вісн. України. – 2005. – № 52. –

Ст. 3246.

130

Розділ VІІ. Правове регулювання забезпечення екологічної безпеки населення ...

У юридичній літературі загальноприйнятим уважається поняття екологічного ризику як установлених нормами екологічного законодавства обставин, з якими пов’язані виникнення, зміна, припинення правовідносин по здійсненню діяльності з екологічно небезпечними об’єктами, що визначає формування й реалізацію спеціальної правосуб’єктностіфізичних, юридичнихосібідержавищодовиявлення, запобігання й усунення природних і техногенних погроз для навколишнього природного середовища, життя й здоров’я населення

йособливогорежиму відповідальності заневиконання абоненалежне виконання вимог по забезпеченню екологічної безпеки, включаючи

йвипадкове (імовірне) настання небезпеки.

Серед екологічних ризиків можна виділити: ризики впливу, коли природокористуванняйзастосуваннятехніки, хочайпов’язанізявним впливом на навколишнє природне середовище й людину, але немає чіткої впевненості, що подальші негативні наслідки вийдуть за рамки цьоговпливу. Вони, усвоючергу, ділятьсянаризикивнесеннязабруднюючими речовинами, ризики споживання, ризики виникнення (при експлуатації установок, виробництві продукції та ін.).

Узаконодавствітакожзустрічаєтьсятермін«прийнятнийризик» — ризик, що не перевищує на території об’єкта підвищеної небезпеки й/або за її межами гранично припустимий рівень. В екологічному правідоцільновстановитиознакиприйнятногоризику: невизначеність ситуації в статиці й динаміці; небезпека втрат; мінімізація втрат; відсутність шкоди здоров’ю людини й необоротних змін у навколишньому середовищі; реальна можливість відновлення втрат; домірність шкоди й результату та ін.

Під джерелами екологічного ризику розуміють діяльність екологічного характеру, як правило, правомірну, тому що відповідно до законодавства здійснення неправомірної діяльності підлягає припиненню без установлення ризику, в силу його презумпції. Керування екологічним ризиком тісно пов’язане із реалізацією ряду функцій екологічного управління, таких як моніторинг і екологічна експертиза, ліцензування, подання декларації безпеки, страхування ризику, сертифікація та ін.

Характерними рисами екологічного ризику є: антропоцентрична спрямованість (пов’язана зі зниженням якості НПС); поліваріантність форм походження (природно-стихійні й техногенно-антропогенні загрози); обмеженість можливостіабсолютноївизначеності (об’єктивна неможливість повного вивчення прояву загроз); кумулятивність про-

131

Загальна частина

яву («ефект доміно», один екологічний ризик спричиняє їхній ланцюжок, з різними несприятливими наслідками для об’єктів екологічної безпеки); субституційність(ризик, пов’язанийзможливістюйогопрояву через інші ризики різного походження, що спричиняє настання інцидентів з наслідками технічних, технологічних порушень, правопорушень у різних галузях тощо).

§5. Юридична відповідальність за правопорушення в галузі

забезпечення екологічної безпеки

Підставою для притягнення до юридичної відповідальності у галузізабезпечення екологічної безпеки євчинення екологічного правопорушення. Чиннеекологічнезаконодавствозакріплюєперелікправопорушень у галузі екологічної безпеки. Зокрема, у ст. 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» виділені такі види правопорушень: порушення прав громадян на екологічно безпечне навколишнє природне середовище; порушення норм екологічної безпеки; порушення екологічних вимог при проектуванні, розміщенні, будівництві, реконструкції, введенні в дію, експлуатації та ліквідації підприємств, споруд, пересувних засобів та інших об’єктів; допущення наднормативних, аварійних, залпових викидів і скидів забруднюючих речовин та інших шкідливих впливів на навколишнє природне середовище; невжиття заходів щодо попередження та ліквідації екологічних наслідків аварій та іншого шкідливого впливу на навколишнєприроднесередовище; порушенняприродоохороннихвимог при зберіганні, транспортуванні, використанні, знешкодженні та захороненні хімічних засобів захисту рослин, мінеральних добрив, токсичнихтарадіоактивнихречовин, виробничих, побутовихтаінших видів відходів тощо.

Найбільш поширеним правопорушенням у галузі екологічної безпеки є недотримання відповідних екологічних нормативів, вимог та правил.

Порушення нормативів екологічної безпеки створює умови для екологічногоризикутавкінцевомупідсумкупризводитьдовиникнення реальної екологічної небезпеки для життя, здоров’я людини та навколишнього природного середовища.

132

Розділ VІІ. Правове регулювання забезпечення екологічної безпеки населення ...

Правопорушення у сфері екологічної безпеки є різновидом екологічних правопорушень. Правопорушення можливі як при порушенні вимогекологічноїбезпекиупроцесіздійсненнярізнихвидівгосподарської діяльності, так і у разі невиконання заходів у процесі ліквідації надзвичайних екологічних ситуацій або їх попередження. З урахуванням ступеня суспільної небезпеки вони поділяються на проступки та злочини. Згідно з видами екологічних правопорушень у галузі забезпечення екологічної безпеки винні особи можуть бути притягнуті до дисциплінарної, адміністративної, кримінальноїабоцивільно-правової відповідальності.

Адміністративна відповідальність є різновидом юридичної відповідальності. У Кодексі про адміністративні правопорушення України закріплені кілька складів правопорушень, що передбачають відповідальність громадян та посадових осіб за порушення екологічної безпеки. Так, адміністративна відповідальність настає за: порушення вимог режиму радіаційної безпеки вмісцевостях, щозазнали радіоактивного забруднення (ст. 46); порушення порядку здійснення викиду забруднюючих речовин в атмосферу або впливу на неї фізичних та біологічних факторів (ст. 78); порушення порядку здійснення діяльності, спрямованої на штучні зміни стану атмосфери та атмосферних явищ(ст. 781);порушенняправилскладування, зберігання, розміщення, транспортування утилізації, ліквідації та використання відходів (ст. 82); приховування, перекручення або відмову від надання повної та достовірної інформації за запитами посадових осіб та зверненнями громадян та їх об’єднань щодо безпеки утворення відходів та поводження з ними (ст. 823); змішування чи захоронення відходів, для утилізації яких в Україні існує відповідна технологія, без спеціального дозволу (ст. 824); невиконання вимог екологічної безпеки у процесі впровадження відкриттів, винаходів, корисних моделей, промислових зразків, раціоналізаторських пропозицій, нової техніки, технологій і систем, речовин і матеріалів (ст. 911); приховування перевищення встановлених лімітів на обсяги утворення та розміщення відходів (ст. 913); порушення вимог законодавчих та інших нормативних актів збезпечноговеденняробітугалузяхпромисловості(ст. 93); порушенняправилінормядерноїтарадіаційноїбезпеки(ст. 95); недодержання державних стандартів, норм і правил під час проектування і будівництва (ст. 96); невиконання законних вимог (приписів) посадових осіб органів державного регулювання ядерної та радіаційної безпеки

(ст. 18818) тощо.

133