Розділ ХV. Правове регулювання охорони атмосферного повітря

Крім того, необхідно ураховувати деякі загальні приписи, які містяться у ст. 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища». Ці приписи стосуються насамперед таких питань, як обсяг шкоди, яка стягується, деяких сфер виникнення шкоди (відновлення здоров’я людини, якості навколишнього середовища, відтворення природних ресурсів до нормального стану). Певні особливості має відшкодування шкоди, заподіяної власниками джерел підвищеної небезпеки. Можливі випадки, при яких виникає необхідність застосування окремих норм цивільного законодавства, зокрема, норм щодо застосування солідарної відповідальності, коли збитки спричинені діями декількох осіб, тощо.

Контрольні питання

1.Атмосферне повітря як об’єкт правової охорони.

2.Поняття правової охорони атмосферного повітря.

3.Правове регулювання стандартизації і нормування в галузі охорони атмосферного повітря. Які нормативи встановлюються в галузі охорони атмосферного повітря?

4.Правові заходи з охорони атмосферного повітря.

5.Визначтевидивідповідальностізапорушеннязаконодавства про охорону атмосферного повітря.

6.Поняттяоб’єктаохорониатмосферногоповітрявширокому та вузькому розумінні.

7.Суб’єкти правової охорони атмосферного повітря.

8.Охарактеризуйте заходи превентивного характеру у сфері правової охорони атмосферного повітря.

9.Проаналізуйте заходи дозвільного характеру у сфері правової охорони атмосферного повітря.

10.Якіконтрольнізаходивгалузіохорониатмосферногоповітря передбачені діючим законодавством?

11.Проаналізуйте заходи відтворювального та заборонного характеру у сфері охорони атмосферного повітря.

301

Особлива частина

РозділХVI

Правове регулювання поводження з відходами

§1. Відходи як об’єкт правового регулювання

ВУкраїні в результаті утворення великих обсягів відходів проблема екологічної безпеки набула особливої гостроти. Розрив між прогресуючим накопиченням виробничих та побутових відходів

ізаходами з їх утилізації та знешкодження загрожує поглибленням екологічної кризи і загостренням соціально-економічної ситуації в України.

Більшістьвиробничихіпобутовихвідходівутворюєтьсяувеликих містахкраїни, щоможепризвестидозабрудненнянавколишньогоприродного середовища. Крім того, певні види відходів належать до категорії небезпечних для життя і здоров’я людини. Щороку на підприємствах України утворюється більше 100 мільйонів тонн токсичних відходів1. Особливунебезпекудляжиттяіздоров’ялюдинистановлять радіоактивні відходи.

Зазначені обставини вимагають чіткого закріплення юридичного визначення такого поняття, як «відходи», виявлення його ознак та юридичної природи. Поняття відходів як правової категорії обґрунто-

1 Про загальнодержавну програму поводження з токсичними відходами : Закон України від 14 вересня 2000 року №1947-ІІІ // Офіц. вісн. України. – 2000. – № 41. –

Ст. 1732.

302

Розділ ХVІ. Правове регулювання поводження з відходами

вується в юридичній літературі та передбачається у нормативноправових актах національного законодавства України про відходи,

атакож у правових актах Європейського Союзу.

Упершу чергу правове визначення поняття «відходи» закріплюєтьсянаціональнимзаконодавством. Так, згідноізЗакономУкраїнивід 5 березня 1998 року «Про відходи», відходи — будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворюються у процесі людської діяльності

інемаютьподальшоговикористаннязамісцемутвореннячивиявлення та яких їх власник повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення1.

Аналізправовогопоняттявідходівдаєможливістьвизначитиосновні ознаки відходів.

1. Відходи — це речовини, матеріали і предмети, що утворюються у процесі людської діяльності. Таким чином, поняття відходів обмежується сферою людської діяльності. Проте тут є певний недолік, оскільки вони можуть утворюватися також внаслідок природних та техногеннихкатастроф. ДержавнийкласифікаторвідходівДК005-1996 розширює їх поняття і включає відходи, які створені внаслідок природних та техногенних катастроф.

2. Відходи не можуть у подальшому використовуватись за місцем утворення чи виявлення. Саме неможливість використання в подальшому цих речовин, матеріалів і предметів дає змогу їх відокремлення від інших об’єктів, які не належать до категорії відходів.

3. Нормами права передбачається наявність їх власника, тобто належність відповідним особам. Суб’єктами права власності на відходи є юридичні і фізичні особи, територіальні громади, а також держава. Вони володіють, користуються і розпоряджаються ними в межах, визначених законом. Відходи, що не мають власника, або власник яких невідомий, вважаються безхазяйними. Власниками відходів можуть бутияквиробникивідходів, тобтосуб’єкти, діяльністьякихпризводить до їх утворення, так і інші особи, які набули права власності на підставі правочинів.

4. Власник повинен позбутися відходів шляхом їх утилізації чи видалення. Згідно із ст. 1 Закону України «Про відходи» утилізація передбачаєвикористаннявідходівяквториннихматеріальнихчиенергетичних ресурсів. У свою чергу операція по видаленню відходів, навпаки, не призводить до їх утилізації.

1 Офіц. вісн. України. – 1998. – № 13. – Ст. 483.

303

Особлива частина

5. Відходи характеризуються подвійною природою. Як забруднююча речовина вони створюють певну небезпеку навколишньому природному середовищу, є істотним фактором забруднення, засмічення, зараження довкілля. Тому відходи в першу чергу підлягають видаленню чи переробці з метою захисту навколишнього природного середовища, життя і здоров’я людини від їх негативного впливу. Водночас, певні види відходів можливо утилізувати, а тому вони є додатковим джерелом матеріальних та енергетичних ресурсів.

В останні роки прийнято багато нормативних актів, які регулюють процес поводження з відходами на всіх стадіях — від їх утворення до знешкодження, захоронення і утилізації. Основними нормативно-правовими актами в даній галузі є: Закон України від 19 червня 1991 року «Про охорону навколишнього природного середовища», Закон України від 5 березня 1998 року «Про відходи», Закон України від 30 червня 1995 року «Про поводження з радіоактивними відходами», Закон України від 14 вересня 2000 року «Про загальнодержавну програму поводження з токсичними відходами», Закон України від 8 лютого 1995 року «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку», Постанова Кабінету Міністрів України від 4 березня 2004 року «Про затвердження Програми поводження із твердими побутовими відходами», а також розпорядження Уряду України від 1 серпня 2007 року «Про схвалення Концепції Загальнодержавної цільової екологічної програми поводження з радіоактивними відходами».

Особлива роль у регулюванні відносин у сфері поводження з відходами належить Закону України від 5 березня 2008 року «Про відходи». Він визначає правові, організаційні та економічні засади діяльності, пов’язаної із запобіганням або зменшенням обсягів утворення відходів, їхзбиранням, перевезенням, зберіганням, обробленням, утилізацією та видаленням, знешкодженням та захороненням, а також з відверненням негативного впливу відходів на навколишнє природне середовище таздоров’ялюдининатериторії України. Уньомузакріплюються основні терміни, права і обов’язки суб’єктів у сфері поводження з відходами, компетенція державних органів і органів місцевого самоврядування, відносини права власності на відходи та інші найбільш важливі питання.

304