Загальна частина

§ 2. Види екологічної безпеки

Класифікацію екологічної безпеки можна проводити за різними критеріями: за джерелами небезпеки, територіальним принципом, масштабами шкідливого впливу, за способами і заходами забезпечення (яка буде розглянута в § 3 цього розділу). Деякі з видів екологічної безпеки мають внутрішню диференціацію.

За територіальним принципом розрізняють: глобальну (міжнародну), національну(державну), регіональну, місцеву, об’єктовуекологічну безпеку.

Заспособамизабезпеченнявиокремлюють— техногенно-екологічну, радіоекологічну, соціально-екологічну, природну, економіко-екологічну безпеку та ін.

За об’єктами охорони можна виділити: загальну екологічну безпеку довкілля, яка включає: а) глобальну екобезпеку, що забезпечується суверенітетом держави над своїми об’єктами і передбачає їх захист від трансграничного забруднення шляхом міжнародних погоджених дій; б) національну екобезпеку, яка ґрунтується на суверенітеті народу України над природними багатствами, що належать йому на праві власності (ст. 4 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»); в) локальну екобезпеку — безпеку екосистем, природних комплексів; г) особисту екологічну безпеку громадян.

Залежно від причин порушення екологічної безпеки розрізняють таку, що виникла: внаслідок впливу на природний об’єкт людської діяльності (соціально-політичного, військового, техногенного характеру); під впливом самих природних процесів (землетрус, виверження вулкану, повінь тощо). Під таким впливом природний об’єкт трансформується з безпечного в джерело підвищеної небезпеки.

Екобезпека диференціюється залежно від екологічно небезпечних видів діяльності, об’єктів на: технічну, хімічну, токсичну, біологічну, радіаційну, ядерну, гідротехнічнихспоруд, транспортнихзасобівтощо. В основному поводження з такими джерелами екологічної безпеки регламентується на рівні законів України.

Радіаційна безпека — це дотримання допустимих меж радіаційного впливу на персонал, населення та навколишнє природне середовище, встановленого нормами, правилами та стандартами з безпеки, а ядерна безпека — дотримання норм, правил, стандартів та умов

124

Розділ VІІ. Правове регулювання забезпечення екологічної безпеки населення ...

використання ядерних матеріалів, що забезпечують радіаційну безпеку1.

Екологічнабезпекаприповодженнізвиробничими, побутовимита іншими відходами2 — додержання встановлених нормативів, лімітів, стандартів, правиліумоввикористанняпридодержанні вимогекобезпеки, санітарних норм, які забезпечують можливість подальшого господарського використання цих територій.

Радіаційна безпека під час поводження з радіоактивними відходами — це неперевищення допустимих меж радіаційного впливу на персонал, населення та навколишнє природне середовище, встановлених нормами, правилами, стандартами безпеки, а також обмеження міграції радіонуклідів у навколишнє природне середовище3.

Екологічна безпека транспортних засобів — додержання правил, лімітів, нормативів викидів іскидів забруднюючих речовин, які забезпечують екобезпеку всіх видів транспорту (автомобільного, повітряного, трубопровідного тощо).

Вимоги по забезпеченню екологічної безпеки пред’являються до проведеннянауковихдосліджень, впровадженнявідкриттів, винаходів, застосування нової техніки, імпортного обладнання, технологій і систем; військових іобороннихоб’єктівівійськової діяльності; розташування і розвитку населених пунктів тощо.

Виходячи з масштабів шкідливого впливу і наслідків аварій і катастрофуконкретніймісцевостіможнавиділитизовнішнюівнутрішню екологічну безпеку.

При проведенні систематизації екологічного законодавства передбачена кодифікація першочерговихактів. Донихвіднесено прийняття новогоЗаконуУкраїнипроекологічну(природно-техногенну) безпеку4, щодозволитьстворитиналежний державно-правовиймеханізм забезпечення екологічної безпеки на всіх рівнях.

1Про використання ядерної енергії і радіаційної безпеки: Закон України // Відом. Верхов. Ради України. 1995. – № 12. – Ст. 81.

2Про відходи: Закон України // Офіц. вісн. України. – 1998. – № 13. – Ст. 483.

3Про поводження з радіоактивними відходами: Закон України // Відом. Верхов.

Ради України. – 1995. – № 27. – Ст. 198.

4Про основні напрямки державної політики України в галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки: Постанова Верховної Ради України від 5 березня 1998 року // Відом. Верхов. Ради України. – 1998. – № 38–39. – Ст. 248.

125

Загальна частина

§3. Правові заходи щодо забезпечення вимог екологічної безпеки

Екологічна безпека на території України забезпечується здійсненням широкого комплексу взаємопов’язаних політичних, економічних, технічних, організаційних, державно-правових та інших заходів. За своїм змістом державно-правові заходи не однорідні. Їх можна поділити на декілька видів залежно від спрямованості дій: організаційнопревентивні, регулятивно-стимулюючі, розпорядчо-виконавчі, охоронно-відновлювальні та забезпечувальні. Вони утворюють своєрідний правовий механізм, який слід розуміти як систему державноправовихзасобів, спрямованихнарегулюваннядіяльності, спроможної посилювати рівень екологічної безпеки, попередження погіршення екологічноїобстановкитавиникненнянебезпеки длянаселення іприродних систем, локалізацію проявів екологічної небезпеки1.

Організаційно-превентивнізаходиспрямованінавиявленняеколо- гічно небезпечних для навколишнього природного середовища та здоров’я людини територій, зон, об’єктів і видів діяльності, а також здійснення певних заходів для попередження виникнення екологічної небезпеки. До них відносять: 1) обліково-установчі; 2) реєстраційні; 3) експертно-оціночні; 4) інформаційно-прогностичні. Крім цього, в Україні розвиваються екологічний аудит, екологічне страхування. Обліково-установчі заходи передбачають виявлення, інвентаризацію, класифікацію небезпечних зон, об’єктів, територій і джерел. Реєстраційні— паспортизаціюекологічнонебезпечнихоб’єктів, сертифікацію, підтвердження відповідності, ліцензування, реєстрацію екологічно небезпечних джерел. Уразівипускуекологічнонебезпечної продукції вона підлягає сертифікації2. Екологічна сертифікація може розглядатися як система перевірки та технічних випробувань продукції, діяльностііоб’єктівдлявизначеннявідповідності встановленимнормативним документам, а також включає подальший технічний нагляд за сертифікованою продукцією. У процесі сертифікації видається сертифікат відповідності, що підтверджує відповідність продукції українським стандартом. На такій продукції ставиться знак відповідності

1Андрейцев, В. І. Екологічне право : курс лекцій в схемах. Загальна частина / В. І. Андрейцев. – К. : Вентурі, 1996. – С. 94.

2Закон України «Про стандартизацію» від 17 травня 2001 року № 2408-3 // Офіц.

вісн. України. – 2001. – № 24. – Ст. 1057.

126

Розділ VІІ. Правове регулювання забезпечення екологічної безпеки населення ...

встановленого зразка. Обов’язковість сертифікації продукції передбачаєтьсябезпосередньоЗакономУкраїнивід15 грудня1993 року«Про захистправспоживачів»1. ЗаконУкраїнивід17 травня2001 року«Про підтвердження відповідності»2 визначає правові та організаційні засадипідтвердженнявідповідностіпродукції, системуправлінняякістю, систем управління довкіллям, персоналом та спрямований на забезпечення єдиної державної технічної політики у сфері підтвердження відповідності.

Об’єкти, якіпідлягаютьприватизації, повиннівідповідативимогам екологічної безпеки.

Послідовна реєстрація екологічно небезпечних джерел здійснюється відповідно до чинного законодавства. Екологічно небезпечні видидіяльностіпідлягаютьліцензуванню. Екологічнеліцензування— заходи, спрямовані на регулювання і обмеження екологічно небезпечних видів діяльності шляхом впровадження системи дозволів та встановлення ліцензійних умов здійснення такої діяльності. Регламентується Законом України від 1 червня 2000 року «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», Постановою Кабінету МіністрівУкраїнивід10 серпня1992 року№459 «Положенняпропорядок видачі дозволів на спеціальне використання природних ресурсів»3 та іншими нормативно-правовими актами.

Третя група організаційно-превентивних заходів забезпечення екологічної безпеки — експертно-оціночні, які включають проведення екологічної експертизи об’єктів і комплексів, у тому числі військових та оборонних, що являють екологічну небезпеку для навколишнього природногосередовища, життятаздоров’янаселення, запровадження попередньоїоцінкиекологічноговпливуцихоб’єктів, проведеннявідкритих громадських слухань, обговорення населенням проектів екологічно небезпечної діяльності, що передбачаються для реалізації. Проведення екологічної експертизи таких об’єктів регламентується законамиУкраїни«Проохоронунавколишньогоприродногосередовища» (ст. 27), «Про екологічну експертизу»4 (ст. 7) тощо.

Проведення громадських (публічних) слуханьрегламентується законами України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про екологічну експертизу». Порядок проведення громадських слухань з пи-

1Відом. Верхов. Ради України. – 1994. – № 1. – Ст. 1.

2Офіц. вісн. України. – 2001. – № 24. – Ст. 1055.

3ЗПУ України. – 1992. – № 9. – Ст. 217.

4Відом. Верхов. Ради України. – 1995. – № 8. – Ст. 54.

127

Загальна частина

тань використання ядерної енергії встановлено Постановою Кабінету Міністрів України від 18 липня 1998 року № 1122 «Про затвердження Порядку проведення громадських слухань з питань використання ядерноїенергіїтарадіаційноїбезпеки»1. Найбільшдетальнопроведення громадських слухань регламентується ратифікованою Україною

у1999 році Орхуською конвенцією. Висновки та пропозиції, висловленівпроцесіцихслухань, маютьрекомендаційнийхарактеріможуть бути враховані під час прийняття уповноваженими центральними органами виконавчої влади рішень з предмета громадських слухань, підготовки аналітичних матеріалів, доповідей тощо.

Загальнізборигромадянзамісцемпроживанняможутьстатиефективними при вирішенні проблем екологічної безпеки місцевого рівня. Рішення зборів є обов’язковими для виконання органами місцевого самоврядування та усіма громадянами, які проживають на певній території. Важливо, що місцеві ради та їх виконавчі органи повинні сприяти громадським комітетам і радам самоврядування у підготовці та проведенні зборів.

Остання група — інформаційно-прогностичні заходи. До них належитьпрогнозування, планування, моніторинг, інформуваннятаінші заходи, що розглядаються як функції управління в галузі екології.

Слід звернути увагу на екологічне страхування. Відповідно до ст. 49 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» здійснюєтьсядобровільнеіобов’язковедержавнетаіншівиди страхування громадян та їх майна, майна і доходів підприємств, установ і організацій на випадок шкоди, заподіяної внаслідок забруднення навколишньогоприродногосередовища тапогіршення якості природнихресурсів. Однакщенесформованаспеціальнанормативно-правова база, що регламентує екологічне страхування. Тому при застосуванні страхових заходів забезпечення екологічної безпеки слід керуватися загальними положеннями Закону України «Про страхування»2 від 4 жовтня 2001 року.

Регулятивно-стимулюючі заходи — це система юридичних норм і правил, спрямованих на регулювання відносин, забезпечення дотримання пріоритетів, нормативів, стандартів, лімітів та інших вимог

угалузі екологічної безпеки.

Забезпечення виконання вимогугалузіекологічної безпеки гаран- тується певними стимулюючими заходами, які є складовою частиною

1Офіц. вісн. України. – 1998. – № 29. – Ст. 1096.

2Там само. – 2001. – № 44. – Ст. 1951.

128

Розділ VІІ. Правове регулювання забезпечення екологічної безпеки населення ...

економічного механізму в галузі охорони навколишнього природного середовища (розділ Х Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»).

Розпорядчо-виконавчі заходи полягають в реалізації певних функційусферізабезпеченняекологічноїбезпекизбокуспеціальноуповноважених органів.

Охоронно-відновлювальні заходи спрямовані на локалізацію проявів екологічної небезпеки, здійснення ліквідаційних робіт, визначення правового режиму територій відповідно до рівня екологічного ризику, встановленнястатусуосіб, якіпотерпіливіднаслідківекологічної небезпеки1.

Забезпечувальні заходи мають на меті попередження екологічних правопорушень у галузі забезпечення екологічної безпеки, захист права людини на безпечне для життя і здоров’я довкілля та пов’язані з ним інші екологічні права, а також застосування до винних осіб засобів державно-правового примусу в разі порушення вимог і норм екологічної безпеки.

Екологічне законодавство закріплює можливість судового захисту порушених прав громадян внаслідок недотримання вимог екологічної безпеки. Не виключається і самозахист, при якому дії повинні бути правомірними, відповідати його змісту, характеру та не суперечити вимогам закону. Зокрема, у судових органах розглядаються справи щодо захисту права громадян на безпечне для життя і здоров’я навколишнє природне середовище, справи про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушення вимог і правил екологічної безпеки, а також справи про відмову від надання своєчасної, повної та достовірної інформації про стан навколишнього природного середовища, про джерела забруднення, приховування випадків аварійного забруднення навколишнього природного середовища або фальсифікацію відомостей про стан екологічної обстановки чи захворюваності населення. Крім того, належать до розгляду в судах справи, що випливають з адміністративних правопорушень та порушуються за злочини проти довкілля.

1Прозонунадзвичайноїекологічноїситуації: ЗаконУкраїнивід13 липня2000 року

//Офіц. вісн. України. – 2000. – №32. – Ст. 1340; Прозахист населення ітериторій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру : Закон України від 8 червня 2002 року // Офіц. вісн. України. – 2000. – № 28. – Ст. 1155; Про аварійнорятувальні служби : Закон України від 14 грудня 1999 року // Офіц. вісн. України. – 2000. – № 1. – Ст. 1.

129