Загальна частина
вані в умовах надзвичайного стану, є вичерпними і розширеному тлумаченню не підлягають. В умовах надзвичайного стану не можуть бути обмежені права та свободи, зазначені в ч. 2 ст. 64 Конституції України.
Дія правового режиму зони надзвичайної екологічної ситуації може бути достроково припинена Президентом України за пропозицією Ради національної безпеки і оборони України або за поданням Кабінету Міністрів України у разі усунення обставин, що стали причиною оголошення окремої місцевості зоною надзвичайної екологічної ситуації, виконання заходів, які необхідно було здійснити для нормалізації екологічного стану на території зони надзвичайної екологічної ситуації.
Припинення дії правового режиму зони надзвичайної екологічної ситуації на території Автономної Республіки Крим або в окремих її місцевостях може ініціювати Верховна Рада Автономної Республіки Крим.
Подання Кабінету Міністрів України про дострокове припинення діїправовогорежимузонинадзвичайноїекологічноїситуаціїготуються з урахуванням пропозицій органів місцевого самоврядування та місцевих органів виконавчої влади. З достроковим припиненням дії правового режиму зони надзвичайної екологічної ситуації така територія не вважається зоною надзвичайної екологічної ситуації.
Зміна правового режиму зони надзвичайної екологічної ситуації проводиться з дотриманням вимог, встановлених ст. 6 Закону «Про зону надзвичайної екологічної ситуації».
§8. Правові заходи щодо забезпечення захисту населення та територій, запобігання та ліквідації наслідків НЕС
Запобігання і ліквідація НЕС являє собою комплекс визначених необхідних заходів різноманітної спрямованості, що здійснюють органи виконавчої влади і місцевого самоврядування, громадські утворення, громадяни.
Захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру — система організаційних, техніч-
140
Розділ VІІ. Правове регулювання забезпечення екологічної безпеки населення ...
них, медико-біологічних, фінансово-економічних та інших заходів щодо запобігання та реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру і ліквідації їх наслідків, що реалізуються центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, відповідними силами та засобами підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності і господарювання, добровільними формуваннями та спрямовані на захист населення й територій, а також матеріальних, культурних цінностей та довкілля.
ПринципизахистубазуютьсянаположенняхЖеневськоїконвенції про захист жертв війни і додаткових протоколів до неї, зокрема: безумовного примату безпеки; нульового (прийнятного) ризику; плати за ризик; добровільності; невід’ємного права кожного на здорове навколишнє середовище; правової забезпеченості; свободи інформації про безпекулюдини; урахуваннягромадської(суспільної) думки; безумовноїперевагираціональноїіпревентивноїбезпекимінімізаціїзаподіяної шкоди навколишньому середовищу тощо.
Серед основних заходів щодо захисту можна виділити: оповіщення й інформування населення; спостереження і контроль; стандартизацію, експертизу, ліцензуванняпевнихвидівдіяльності, сертифікацію, страхування й ін.
Запобігання виникненню надзвичайних екологічних ситуацій — підготовка і реалізація соціально-економічних, політичних, органі- заційно-технічних, санітарно-гігієнічних та інших заходів, спрямованих на регулювання техногенної та природної безпеки, проведення оцінки рівнів ризику, завчасне реагування на загрозу виникнення надзвичайної ситуації техногенного та природного характеру на основі відомостеймоніторингу, висновківекспертизи, матеріалівдосліджень та прогнозів щодо можливого перебігу подій з метою недопущення їх переростання у надзвичайну ситуацію техногенного та природного характеру або пом’якшення її можливих наслідків.
При виникненні надзвичайних екологічних ситуацій проводиться ліквідація, тобто аварійно-рятувальні й інші невідкладні роботи, спрямовані на врятування життя і збереження здоров’я людей, зниження розмірів шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, і матеріальних втрат, а також дії, які локалізують зони НЕС, що припиняють вплив характерних для них небезпечних факторів.
141
Загальна частина
Контрольні питання
1.Розкрийте юридичну природу екологічної безпеки.
2.Дайте визначення поняття екологічної безпеки і правових засад її забезпечення.
3.Розгляньте види екологічної безпеки.
4.Дайте характеристику правових заходів щодо забезпечення екологічної безпеки.
5.Визначте особливості забезпечення ядерної та радіаційної безпеки.
6.Дайте визначення поняття екологічного ризику, розкрийте його зміст. Визначте його місце в системі правовідносин
узабезпеченні екологічної безпеки.
7.Вкажітьсуб’єктитаоб’єктиусферізабезпеченняекологічної безпеки.
8.Визначте види юридичної відповідальності у сфері забезпечення екологічної безпеки.
9.Дайтевизначенняпоняттянадзвичайноїекологічноїситуації
(НЕС).
10.Якими нормативно-правовими актами регламентується правовий режим НЕС.
11.Розгляньте поняття правового режиму зон надзвичайних екологічних ситуацій, вкажіть їх види.
12.Вкажітьпідставидляоголошенняокремоїмісцевостізоною надзвичайної екологічної ситуації.
13.Охарактеризуйте класифікацію надзвичайних екологічних ситуацій.
14.При наявності яких підстав у межах зон надзвичайної екологічної ситуації може бути введений правовий режим надзвичайного стану.
15.Охарактеризуйте механізм правового забезпечення попередження та ліквідації надзвичайних екологічних ситуацій.
16.Визначте процедуру введення НЕС. Вкажіть наслідки введення НЕС.
142
РозділVIII
Економіко-правовиймеханізм природокористування та охорони навколишнього природного середовища
§1. Поняття та складові економікоправового механізму
Розвитокнауково-технічногопрогресутаперехідекономікикраїни доринкузумовлюєзростаннятехногенногонавантаженнянаприроду, що спричиняє у сучасних умовах негативні наслідки для довкілля. Погіршеннястанунавколишньогоприродногосередовищаврезультаті, наприклад, забруднення його відходами виробництва знижує продуктивністьсільського, лісового, рибногоімисливськогогосподарства. Нинішній стан довкілля, як підкреслюється в Основних напрямах державної політики України в галузі охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів і забезпечення екологічної безпеки можна характеризувати як кризовий. Він формувався протягом тривалого періоду і причиною його було зневажання законами розвитку і відтворення природно-ресурсного комплексу України1.
Розвиток суспільства на сучасному етапі настійно вимагає збалансованого підходу до вирішення не лише економічних та соціальних,
1 Відом. Верхов. Ради України. – 1998. – № 38–39. – Ст. 248.
143
Загальна частина
а й екологічних проблем. Останні нерозривно пов’язані з чітким визначенням місця і ролі економічних інтересів людей та їх синхронізацією з екологічними нормативами.
Це можливо лише шляхом комбінації заходів адміністративноправового впливу на природокористувачів та заходів економічного регулювання природокористування і охорони навколишнього природного середовища.
Поєднання адміністративних і економічних методів забезпечення охоронидовкіллятараціональногоприродокористування— основний напрямок оптимізації економіко-правового механізму в зазначеній сфері.
Сукупність передбачених законодавством економічних заходів, що забезпечують охорону навколишнього природного середовища і раціональнеприродокористування, становитьсутністьекономічногомеханізму, якийзабезпечуєвпливнаекономічніінтересисуб’єктівприродоохоронних відносин з метою стимулювання впровадження і реалізації ефективних екотехнологічних та інших заходів, необхідних для підвищеннярівняекологічноїбезпекивкраїні. Економічнізаходизабезпечення охорони навколишнього природного середовища згідно із Законом України«Проохоронунавколишньогоприродногосередовища» (ст. 41), зокрема, передбачають: визначення джерел фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища; встановлення лімітів використання природних ресурсів, викидів і скидів забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище та розміщення відходів; встановлення нормативів плати і розмірів платежів за використання природнихресурсів, викидиіскидизабруднюючихречовинунавколишнєприроднесередовище, розміщеннявідходівтаіншівидишкідливого впливу; надання підприємствам, установам і організаціям, а також громадянамподаткових, кредитнихтаіншихпільгпривпровадженніними маловідхідних, енергоіресурсозберігаючихтехнологійтанетрадиційних видів енергії; здійснення інших ефективних заходів щодо охорони навколишнього природного середовища.
Економічний механізм, включений до системи правового регулюванняекологічнихвідносин, виконуєрядважливихфункцій. Вінспрямований у першу чергу на економічне забезпечення природокористування і охорони довкілля. Це одна з його головних функцій, яка реалізується шляхом послідовного здійснення всіх необхідних заходів, що забезпечують охорону довкілля.
144
Розділ VІІІ. Економіко-правовиймеханізм природокористування ...
Самостійнезначеннямаєстимулюючафункціяекономіко-правового механізму. Вона полягає в створенні умов економічної зацікавленості підприємств та інших природокористувачів у виконанні адресованих їм вимог екологічного законодавства. Ця функція здійснюється відповідно до ст. 48 Закону України «Про охорону навколишнього природногосередовища» шляхом, наприклад, наданняпільгприоподаткуванні тим суб’єктам, які реалізують заходи щодо раціонального використання природних ресурсів та охорони навколишнього природного середовища, переходять на маловідхідні і безвідхідні ресурсо- і енергозберігаючітехнології, впроваджуютьочиснеобладнанняйустаткування для утилізації забруднюючих речовин, переробки відходів, а також приладів контролю за станом навколишнього природного середовища та джерелами викидів і скидів забруднюючих речовин, виконують інші заходи, спрямовані на поліпшення охорони навколишнього природного середовища, та ін.
До складу економіко-правового механізму природокористування таохоронинавколишньогоприродногосередовищавходятьякпостійно діючі правові інституції, без яких він не може нормально функціонувати, такінові, виникненняякихпов’язанезпереходомдоринкових відносин у сучасних умовах. До першої групи належать пільги по кредитуванню, оподаткуванню, звільнення від оподаткування, встановлення зборів та ін. У той же час з’являються нові економічні стимули: екологічне страхування, введення заохочувальних цін на екологічно чисту продукцію, екологічний аудит та ін.
Заходи правового забезпечення економічного механізму охорони довкілля мають різну юридичну характеристику, але всі вони спрямовані на стимулювання фінансової зацікавленості суб’єктів господарської діяльності.
Головними складовими елементами економіко-правового механізму в галузі екології є: облік та економічна оцінка природних ресурсів; фінансуванняекологічнихпрограмізаходів; системазборів(платежів) закористуванняприроднимиресурсамиізабрудненнянавколишнього природного середовища; створення екологічних фондів; екологічне страхування; економічне стимулювання охорони навколишнього природного середовища та ін.
Закріплені чинним законодавством, а також потенційно можливі заходи економічного регулювання відносин у галузі екології можна поділити на декілька груп: економічні санкції, економічні стимули і економічні гарантії.
145