Загальна частина

§5. Охорона та гарантії права власності на природні ресурси та комплекси. Відповідальність за порушення прав власників та права власності на природні ресурси

Охоронаправавласностінаприродніресурсиздійснюєтьсяшляхом установлення відповідних правових норм та застосування санкцій до осіб, які не виконують їхніх вимог. Вона здійснюється виключно на основі та відповідно до чинного законодавства України.

Важливезначеннядляохорониправавласностінаприродніресурси має Конституція України. Зокрема, ст. 13 передбачає: «Держава забезпечує захист прав усіх суб’єктів права власності і господарювання»; ст. 14: «Земляєосновнимнаціональнимбагатством, щоперебуває підособливоюохороноюдержави»; ст. 41: «Ніхтонеможебутипротиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним».

Загальнізасадиохорониправавласностізнайшлисвоєвідображення в нормативних актах різних галузей права: ст. 321 Цивільного кодексу України: «Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні»; ст. 147 ГосподарськогокодексуУкраїни: «Майновіправасуб’єктів господарювання захищаються законом».

Окремі положення щодо охорони права власності на природні ресурси закріплені в екологічному законодавстві, а саме: у статтях 5, 11 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»; статтях 153–154 Земельного кодексу України; ст. 15 Лісового кодексу України та в інших правових нормах екологічного законодавства.

Поділ права на приватне та публічне передбачає охорону прав власності на природні ресурси приватного і публічного характеру. До першогоналежитьцивільно-правовийнапрямок, якийзабезпечуєприватніінтереси; додругого— адміністративно-правовийтакримінально- правовий (забезпечують публічні інтереси). Публічне право охороняє власністьзаініціативоювлади. Цейнапрямправовоїохорониєпроявом виконання державою її обов’язків перед суспільством.

До основних ознак охорони права власності на природні ресурси можна віднести:

90

Розділ V. Право власності на природні ресурси та комплекси

1)забезпечувальну діяльністю відповідних державних органів;

2)виявлення можливих порушень правового режиму власності, здійснення профілактики правопорушень та притягнення порушників до відповідальності;

3)забезпечення власнику безперешкодного права володіння, користування, розпорядження природним ресурсом, права на дохід та відчуження природногоресурсу, атакожвизначення закономконкретних додаткових правомочностей.

Охорона прав власності на природні ресурси включає широкий спектр підходів до забезпечення правового режиму об’єктів права власності й захисту прав суб’єктів.

На захист права власності прямо або опосередковано спрямовані нормибагатьохгалузейправа(цивільного, кримінального, адміністративного та ін.). При цьому вчені вказують на особливість цивільноправових засобів захисту на відміну від інших засобів (кримінальноправових, адміністративно-правових тощо). Специфіка цивільноправового захисту права власності насамперед полягає в застосуванні таких юридичних способів (ст. 16 ЦК України — визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дій, які порушують право, таінші), якізабезпечують, якправило, усуненняперешкодуздійсненні права власності та відновлення майнового становища потерпілого власника за рахунок майнових благ порушника чи іншої зобов’язаної особи.

Серед посягань на право власності на природні ресурси необхідно розрізнятидваосновнихвиди, асаме: порушеннясуб’єктивногоправа власника, тобто тих правомочностей, що належать власнику; заподіянняшкодиоб’єктамприроди, щоперебуваютьувласностівідповідних суб’єктів (держави, юридичних або фізичних осіб).

Порушення правомочностей власника природних ресурсів має місце в таких випадках:

– укладення угод щодо природних ресурсів особою, яка не є їх власником;

– самовільне використання природних ресурсів.

Заподіяння шкоди об’єктам природи має місце у разі погіршення якісних та кількісних характеристик вищезазначеного об’єкта.

Таким чином, охорона права власності на природні ресурси здійснюєтьсязадопомогоюнорм, якізабезпечуютьналежністьприродних ресурсів тим чи іншим суб’єктам, та норм, які встановлюють певні

91

Загальна частина

умови реалізації власниками своїх прав (статті 1, 59, 66 Земельного кодексу України, 7–14 Лісового кодексу України та інші).

Існує три форми охорони права власності на природні ресурси: нормативно-регулятивна(законодавча, нормотворча, правореалізуюча), управлінська (інформаційна, прогностична, еколого-експертна тощо), судова.

Кожна з форм забезпечує відповідний аспект захисту володіння, користування та розпорядження як правомочностей, що становлять зміст права власності.

Захист права власності забезпечують норми, які встановлюють негативнінаслідкидляпорушниківправавласності, тобтобезпосередньозахищаютьправавласниківвідпротиправнихпосягань(статті212 ЗК України, 108–109 Лісового кодексу України, 47, 48, 49 КпАП України). Саме юридична відповідальність становить зміст охорони права власності на природні ресурси. Охорона права власності на той або інший природний об’єкт є відповідною реакцією на порушення даного права, що може бути різною як за формою, так і за змістом.

Найпоширенішим видом відповідальності за порушення права власності на природні ресурси є адміністративна, що настає при наявності в діях винних осіб адміністративного правопорушення. Так, розділ 6 КпАП України передбачає підстави та порядок притягнення винних осіб за вчинення вчинків, які порушують право власності на відповідні природні об’єкти.

Цивільно-правова відповідальність за порушення права власності на природні ресурси настає звичайно при наявності факту заподіяння майнової шкоди. Мова іде насамперед про відшкодування збитку, заподіяного викупом або тимчасовим зайняттям природних об’єктів, а також обмеженням прав власника, погіршенням якості природного об’єкта або приведення його в непридатний для використання за цільовимпризначенням станвнаслідок негативноговпливу, заподіяного діяльністю інших осіб. Збитки підлягають відшкодуванню власникові уповномуобсязізаправиламитанормативами, встановленимивідповіднимпоресурсовимекологічнимзаконодавством. Крімвідшкодування прямого збитку власник природного об’єкта має право на компенсацію втраченої вигоди та неотриманих доходів у вигляді, наприклад, втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва або витрат з підвищення родючості ґрунтів.

КонституціяУкраїнигарантуєправовласності. Ніхтонеможебути протиправнопозбавленийправавласності. Правоприватноївласності

92

Розділ V. Право власності на природні ресурси та комплекси

є непорушним. Примусове відчуження об’єктів права приватної власностіможебутизастосованелишеяквинятокзмотивівсуспільноїнеобхідності, на підставі та в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього й повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об’єктів з подальшим повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану. Кожен маєправобудь-якиминезабороненимизакономзасобамизахищатисвої права й свободи від порушень і протиправних посягань.

Загальні гарантії реалізації екологічних прав закріплені в статтях 10 та 11 Закону України «Про охорону навколишнього середовища».

Гарантіїправавласностігромадяннаприродніресурсиможнарозділити на дві групи: гарантії охорони права власності та гарантії захисту права власності. Гарантії охорони — це встановлення меж здійснення прав, їх конкретизація в законодавстві, встановлення заходів стимулюваннядляреалізаціїправавласності, заходівпрофілактикита попередження правопорушень. Гарантії захисту — це контроль, встановленнявідповідальностівиннихзапорушенняправвласників, встановлення заходів відновлення порушених прав власників.

Контрольні питання

1.Поняттятаособливостіправавласностінаприродніресурси.

2.Форми власності на природні ресурси.

3.Особливості виникнення права державної та комунальної власності.

4.Право власності юридичної особи на природні ресурси.

5.Підставиприпиненняправавласності, видитакласифікація таких підстав.

6.Виникненнятаприпиненняправавласностіюридичноїособи на природні ресурси.

7.Право власності громадян на природні ресурси. Об’єкти та суб’єкти.

8.Виникнення та припинення права власності громадян на природні ресурси.

9.Загальнахарактеристикаугодякпідставивиникненняправа власності на природні ресурси.

10.Основні права та обов’язки власників природних ресурсів.

11.Захист і гарантії прав власників природних ресурсів.

93