2.4 Характеристика комах в умовах Березнівського району

Вивчення особливостей видового складу сосново-березових біоценозів ми проводили в 2008-2009 рр., в результаті яких було виявлено 14 видів комах, що приурочені до даної території. Вони належать до 5 рядів: напівтвердокрилі (Hemiptera), жуки (Coleoptera), перетинчастокрилі (Hymenoptera), сітчастокрилі (Neuroptera), прямокрилі (Оrthoptera), лускокрилі (Lepidoptera). Нижче наведений опис екологічних груп комах.

Хвоє- та листогризучі шкідники

Сосновий шовкопряд (Dendrolimus pini L.), (род. коконопряди – Lasiocampidae, ряд лускокрилі – Lepidoptera), [Додаток 4]. Резерваціями соснового шовкопряда є чисті соснові насадження культури II — III класів віку, створені на староорних землях і заражені збудником кореневої губки. Самки відрізняються від самців розмахом крил (відповідно 60—80 мм і 40-70мм) і вусиками (у самки ниткоподібні, у самця – перисті). В забарвленні переважає бурий колір — під колір кори сосни. Передні крила з широкою поперечною червоно-бурою смугою. Біля середини крила, ближче до переднього краю, розміщена невелика пляма у вигляді півмісяця. Яйця сизувато-зелені, а згодом сірі, схожі на дрібне конопляне насіння. Гусениці до 9см, волохаті, сірі або бурувато-сірі сріблястого забарвлення, з дещо отруйними волосками. Позаду голови дві поперечні темно-сині смужки, а далі — плями у вигляді підковок. Лялечки до 4см, коричневі. Верхня сторона темніша, матова, в світло-сірому коконі. Біологія. Літають та спарюються ввечері та вночі з кінця червня до кінця липня. Вдень вони сидять нерухомо на стовбурах та гілках. Яйця відкладають на хвою та пагони відкрито, купками. Плодовитість самок складає близько 400 яєць. Через 2—3 тижні вилуплюються гусениці, які спочатку обгризають хвоїнки з боків, а потім і цілком. Живляться до настання заморозків, після чого в жовтні спускаються з дерева в підстилку і згорнувшись кружечком, зимують. Навесні після танення снігу вони протягом десяти днів піднімаються у крону і дуже інтенсивно починають об'їдати хвою в травні. Спочатку об'їдають стару хвою, а згодом молоду і навіть бруньки. Живлення гусениць продовжується до кінця червня. Якщо бруньки залишаться непошкодженими, дерева після одноразового об'їдання за дощової погоди можуть вижити. Сума ефективних температур за період їх живлення складає 1400°С. Закінчивши живлення, гусениці плетуть м'який бурувато-сірий кокон і заляльковуються серед хвої, на гілках, стовбурах дерев. Стадія лялечки продовжується майже місяць. Таким чином, генерація у соснового шовкопряда однорічна [Додаток 20].

В період депресії чисельності шовкопряда через повторну зимівлю гусениць генерація може затриматись до 2 років. У шовкопряда значний за видовим складом комплекс паразитів. Найбільш ефективними є яйцеїд теленомус, який іноді заселяє до 95% яєць. Ефективним паразитом гусениць шовкопряда є тахіна Drino inconspicua, яка заражає до третини їх кількості. Залишається не виясненою роль лісової трихограми як ефективного паразита яєць. Нагляд. У червні за пошкодженнями і характерними екскрементами на каломірних площадках. Облік чисельності. Пізньої осені підраховують гусениць під підстилкою на облікових площадках розміром 0,5—2,0м (1м2). Контрольні обліки, на випадок призначення весняних винищувальних захисних заходів проводять підрахунком гусениць під клеєвими кільцями модельних дерев ранньою весною.

Сосновий п'ядун (Bupalus piniarius L.), (род. п’ядуни — Geometridae, ряд лускокрилі — Lepidoptera), [Додаток 4]. Резервації. Високоповнотні сосняки III—V класів віку (їх внутрішні частини), розміщені на рівнинних або понижених ділянках рельєфу (А2). Метелики з розмахом крил 30—40мм. У самки загальний фон крил рудий, з двома білуватими плямами біля середини. У самця рисунок на крилах такий же, але загальний фон крил темнобурий. Коли метелики сидять, то крила у них підняті над спиною і складені. Це денні метелики. Яйця сплющено-еліпсоподібної форми у вигляді цеглинок з заокругленими кінцями. Відкладаються вздовж хвоїнок в ряд. Гусениця до 30мм завдовжки, гола, зелена, з трьома поздовжніми білими смужками, які подовжені і на зеленій голові. Пересуваються гусениці, дугоподібно згинаючи тіло. Лялечка довжиною до 1,5см, жовтувато-бура, блискуча. Кремастер з прямим зморшкуватим відростком на вершині. Біологія. Літають в кінці травня — в червні з характерним зигзагоподібним польотом. Молоді гусениці спочагку обгризають хвою з боків, а дорослі з'їдають її значну частину. Заляльковуються під підстилкою або в поверхневому шарі грунту у вересні. Генерація 1-річна [Додаток 20].

Головну роль в комплексі ентомофагів відіграють гусенично-лялечкові паразити іхневмоніди, а також тахіни та трихограма. Із хижаків — лісові мурашки та личинки коваликів (дротяники). Іноді сильні ранньоосінні заморозки також можуть вплинути на гусениць. Нагляд. Кінець травня-початок червня — за летом метеликів; серпень-вересень — за пошкодженнями та екскрементами. Облік чисельності. Кінець вересня-жовтень — за кількістю лялечок самок на 1м2 підстилки.

Звичайний сосновий пильщик (Diprion pini L.), (род. діпріоніди — Diprionidae, ряд перетинчастокрилі — Hymenoptera), [Додаток 5]. Резервації: чисті насадження сосни звичайної та сосни Банкса — 10—25 років, що ростуть на підвищених ділянках рельєфу з піщаними ґрунтами, і в першу чергу їх узлісся. Імаго. Самиці до 10мм завдовжки, тіло коренасте, груди чорні, а черевце бурувато-жовте з чорним пояском посередині. Яйцеклад у самки у вигляді пилочки. Самець до 7мм, чорний з перистими вусиками. Личинка до 30мм, зеленувато-жовта з буруватою головою. Над кожною ногою на черевці є дві чорні цяточки у вигляді крапки та коми. Лялечка в бурому або бурувато-сірому коконі бочкоподібної форми довжиною 7—12 мм. Біологія. Перше покоління літає навесні, коли настає стійка тепла погода. Самиці відкладають яйця на хвою минулого року в надрізи, зроблені яйцекладом вздовж бокової сторони хвоїнки, до 15шт. в кожну хвоїнку (загальна плодовитість 80—100 яєць). Зверху вони покривають кладку виділеннями придаткових статевих залоз, які, затвердівши, утворюють зазубрений сіруватий пінястий кантик. При температурі 25°С розвиток яєць продовжується 14 днів. За кількістю зубців на кантику можна підрахувати число відкладених яєць. Молоді личинки починають з'являтися з середини травня. Вони живляться до середини — кінця червня групами по 50—60 особин і об'їдають стару хвою з боків. Якщо їх потурбують, вони різко піднімають голови і передню частину тіла. У зв'язку з тим, що залишена нез'їденою центральна жилка згодом підсихає і стає світлою, пошкоджені місця стають помітними на зеленому фоні крони. Дорослі личинки з'їдають хвоїнки повністю. Закінчивши живлення, вони заляльковуються в коконах на деревах серед хвої, на траві, підстилці тощо. Довжина коконів, в яких розвиваються самки — до 12,5мм, а самці — до 10мм. В коконі личинка проходить стадію еонімфи, пронімфи та лялечки. Через 12—15 днів після заляльковування з'являються дорослі пильщики другої генерації. Вони більш плодовиті, яйця відкладають в молоду хвою. В кінці липня-серпня вилуплюються личинки другого покоління. Вони живляться хвоєю поточного року і таким чином наносять більшу шкоду, ніж личинки першого покоління. Об'їдання хвої продовжується до жовтня. Потім личинки спускаються в підстилку і коконуються. Зимують в коконах еонімфи або пронімфи. Заляльковуються в квітні. Генерація у пильщика подвійна [Додаток 20].

Під час діапаузи кількість шкідника щороку зменшується: його знищують ентомофаги, миті тощо. Найбільш ефективним паразитом пильщика є яйцеїд хальцид Achrysochorela ruforum. У нього також подвійна генерація і поява імаго за часом співпадає з відкладанням яєць господаря. В окремі роки цей паратит пошкоджує до 80—100% яєць пильщика. Заселені паразитом яйця стають блискуче-чорними і помітно відрізняються від непаразитованих. Активні також паразити личинок – тахіна Drino inconspigua M. та паразит лялечок – їздець Dahlbominus fuscipenis S. Супутнім видом звичайного пильщика частіше всього є зеленуватий пильщик (Gilpinia frutetorum F.) та жовтуватий (G. раllida Кl.). Нагляд. Друга половина травня, вересень — по характерних пошкодженнях, по личинках, їх екскрементах. Облік чисельності. Восени шляхом підрахунку під підстилкою коконів на пробних площадках 0,5x1,0м або 0,5x2,0 м.

Рудий сосновий пильщик (Neodiprion sertiffer Goffr.), (род. діпріоніди, або хвойні пильщики — Diprionidae; ряд перетинчастокрилі — Нуmenoptera), [Додаток 5]. Резервації. Насадження сосни звичайної II—III класів віку, що ростуть на підвищених ділянках рельєфу (особливо їх південно-східні експозиції). Імаго. Тіло тонше, ніж у звичайного пильщика. Самиця руда, до 8мм, самець чорний. Личинка до 25мм, сіро-зелена, з чорною головою. Лялечка в жовтувато-золотистому коконі розміром 8—10 мм. Біологія. Імаго літає в серпні-вересні. Самиця відкладає яйця, розміщуючи кожне в обособлені пропили вздовж бокового краю хвоїнок. При цьому не покриває їх виділеннями залоз. В місцях, де відкладені яйця, помітні лише потовщення і пожовтіння. В кожній хвоїнці відкладається до 12 яєць. З яєць, які перезимували, в травні вилуплюються личинки. Вони живуть групами по 10—30 особин і спочатку не пошкоджують центральну жилку хвоїнок. На зеленому фоні крони ці місця мають вигляд світлої плями. Потурбовані личинки різко реагують, піднімаючи передню частину тіла. В липні личинки спускаються в підстилку і утворюють золотисто-жовті бочкоподібні кокони, де перетворюються в лялечки. В коконі личинка буває проходить стан діапаузи, що продовжується 1—2 роки. В цей період значна частина коконів може бути знищена дротяниками, паразитичними комахами, мишами, хворобами. Генерація у рудого пильщика 1-річна [Додаток 20].

Нагляд. Середина червня — за пошкодженнями, за колоніями личинок та їх екскрементами. Облік чисельності. Середина серпня — облік коконів в підстилці з визначенням кількості самок на 1м2 підстилки (дерево). Контрольні обліки —весною, заносячи модельні гілки в приміщення і аналізуючи яйця, які перезимували.

Стовбурові шкідники хвойних порід

Шкідники сосни

Родина короїди (Іріdае). З весняної фенологічної підгрупи найнебезпечнішими є: великий (ВЛ) і малий (МЛ) соснові лубоїди, вершинний (ВК) і шестизубчастий (ШК) короїди. З літньої підгрупи — друге покоління вершинного (ВК) і шестизубчастого (ШК) короїдів.

Великий сосновий лубоїд (В1аstophagus piniperda), [Додаток 6]. Жук довжиною 3,5—5,0 мм, смоляно-чорний. Маточні ходи поздовжні, стінки їх часто засмолені. Біля вхідних отворів на корі інколи утворюються воронки з засохлої живиці. Личинкові ходи дуже звивисті, довгі, проточені в лубі. Лялечкові колисочки утворює в товщі кори. Один з найбільш небезпечних шкідників сосни звичайної. Пластичний вид, що зустрічається у лісах різного типу, особливо в осередках кореневої губки, на краях боліт, в розладнаних рубками деревостанах тощо. Зимують в товщі кори на кореневих лапах здорових дерев. Виліт жуків починається після звільнення від снігу пристовбурних кругів, коли цвіте ліщина. Заселяє низ стовбурів в районі товстої кори на ростучих і зрубаних деревах, лісоматеріали, пеньки. В посушливих умовах півдня України поселяється і у підземних частинах дерев. Виліт молодих жуків починається з першої декади липня, коли зацвітає липа. Молоді жуки додатково живляться в кронах здорових дерев, виїдаючи серцевину молодих пагонів, викликаючи цим їх обламування ("стрижка крони"). З настанням заморозків жуки йдуть на зимівлю.

Малий сосновий лубоїд (В1аstophagus minor L.), [Додаток 6].Жук 3,5—4,0мм завдовжки, смоляно-чорний з червоно-бурими надкрилами, на яких між борозенками розміщено по одному поздовжньому ряду дрібних горбочків, маточний хід поперечний і нагадує фігурну дужку. Личинкові ходи відносно короткі, закінчуються лялечковою колисочкою в деревині на глибині 5—10 мм. Масовий шкідник сосни звичайної, зимують жуки головним чином в лісовій підстилці біля окоренкової частини сосен, а також — у серцевині молодих пагонів, що зламані вітром. Літ починається на 1—2 тижні пізніше льоту великого соснового лубоїда під час цвітіння верби козячої. Поселяється на ростучих і зелених деревах в районі тонкої кори, на лісоматеріалах, порубочних рештках. Молоде покоління вилітає в липні. Вони живляться в кронах здорових дерев як і жуки великого соснового лубоїда. На 1га нараховували до 12 тисяч пошкоджених пагонів, що знижувало приріст не менше як на 30% (Воронцов А.І., 1951).

Шестизубчастий короїд або стенограф (Ірs sехdеntatus Воеrn.), [Додаток 2]. Жук довжиною 6—8 мм, коричневий. На задній частині надкрил є полога заглибина з шістьма зубчиками з кожного боку, з яких 4 найбільший і має потовщення на верхівці. Маточні ходи довгі. Від шлюбної камери відходять 2—3 поздовжні маточні ходи довжиною 25—40 см і 3,5—4,0 мм завширшки. Личинкові ходи до кінця поступово розширюються. Небезпечний шкідник сосни звичайної, рідше модрини, ялини. Віддає перевагу зрідженим і освітленим ділянкам лісу. Зимують імаго під корою сосни звичайної і в місцях додаткового живлення, або в підстилці біля всохлих дерев. Жуки починають літати з початку травня, коли зацвітає черемха. Заселяють частини стовбурів з товстою корою, частіше крупномірних ростучих і зрубаних дерев, лісоматеріали. Молоді жуки з'являються в липні. До зимівлі завершає розвиток і друге покоління.

Родина вусачі (Сеrаmbycidae)

Чорний сосновий вусач (Моnосhаmus gаllорrovincialis Оl.), [Додаток 7]. Жуки 1,1—2,8 см завдовжки, чорні. Надкрила вкриті дрібними світлими волосинками у вигляді плям. Волосяний покрив щитка досередини поділений голою борозенкою. Вусики у самця вдвоє довші, а у самиці трохи довші порівняно з тілом. Небезпечний, повсюдно поширений в Березнівському районі екологічно пластичний шкідник сосни. Заселяє ослаблені та звалені дерева, необкорені лісоматеріали. Завдає великої технічної шкоди. Зимує личинка в деревині. Для заляльковування вона, вигризає поблизу поверхні стовбура лялечкову колисочку. Заляльковується в травні-червні. Вилітають жуки, починаючи з червня протягом літа. Для цього вигризають у деревині та корі чітко округлі отвори діаметром 0,5—0,8 см. При додатковому живленні молоді жуки обгризають кору 2—3-річних пагонів ростучих сосен, нерідко окільцьовуючи їх повністю, чим викликають їх всихання. Для відкладання яєць самиці вигризають у корі, особливо в середній частині стовбура, невеликі поперечні насічки. Через 10—15 днів з яєць вилуплюються личинки, які спочатку вигризають на заболоні комоподібні (а на більш стійких деревах – стрічкоподібні) ходи, заповнені довгастою тирсою. Частково тирса викидається назовні через прогризені овальні отвори. Наприкінці літа личинки заглиблюються повністю в деревину, де роблять ходи довжиною до 20см. Періодично повертаються і розширюють площадку під корою. Генерація 1-річна, але при погіршенні умов розвитку личинок (наприклад, пересихання деревини) може затягнутися до 2 років.

Коротковусий (кореневий) вусач (Spondylis buprestoides L.), [Додаток 7]. Жук до 2,2см завдовжки, чорний, з короткими вусиками. Передньоспинка майже куляста, надкрила з 2 поздовжніми ребрами. Зустрічається повсюдно у хвойних насадженнях. Заселяє переважно коріння соснових пеньків на вирубках, а також дерева, пошкоджені пожежами, кореневою губкою. Жуки літають увечері в червні-липні. Самиці відкладають яйця на коріння та кореневі "лапи". Личинки проточують спочатку в корі, а потім під корою товстих коренів ходи, які згодом заглиблюються у деревину. Зимують личинки в деревині нижче кореневої шийки. Генерація 2-річна.

Шкідники підземних частин рослин

Родина пластинчастовусі (Scarabaeidae)

Травневі хрущі (Melolontha melolontha), [Додаток 8]. Досить великі жуки (до 3см завдовжки) з червоно-бурими надкрилами, чорною передньоспинкою. У самця булава вусиків із 7 пластинок, у самиці — із шести. Пігідій (відросток на кінці тіла) добре виражений, похилений або прямовисний, що служить надійною ознакою для визначення близьких між собою видів. Личинки, характерні для пластинчатовусих, на задній частині анального стерніта мають поле, зайняте гачкуватими щетинками, із якого на половину його довжини виходять два майже паралельних ряди шипиків. Біологія. Жуки літають увечері в травні. Початок льоту співпадає з розпусканням листя на березі. Літ західного хруща співпадає з появою листя на дубі літньому і цвітінням яблуні. Іноді жуки перелітають за 3—4 км від місць виходу з ґрунту. Під час додаткового живлення вони об'їдають листя на березі, дубі, тополях, клені, плодових та інших листяних деревах. Особливо великої шкоди завдають хрущі в крайніх кварталах урочищ, що межують з неораними протягом декількох років землями. Самки після спарювання відкладають яйця купками в грунт на глибину 10—15 см, здебільшого неподалік від тих дерев, на яких вони живились. Одна самка відкладає до 70 яєць. На легких ґрунтах в соснових лісових масивах чисельно переважає східний, а в листяних — західний травневий хрущ. Коли в період льоту і відкладання яєць відбувається пониження температури самки реагують на це, відкладаючи яйця на відкритих місцях і в незімкнених культурах. Коли в цей час температури високі (засуха), відкладання яєць відбувається під пологом лісу в достатньо затінених місцях, де не так висихає верхній горизонт ґрунту. Через 1 — 1,5 місяці з яєць вилуплюються личинки, які живляться тоненькими корінцями і в перший рік не завдають великої шкоди. На перезимівлю вони спускаються в нижні горизонти ґрунту, які не промерзають. Навесні, після розмерзання ґрунту, личинки піднімаються в верхні горизонти ґрунту, де продовжують живлення. В червні-липні вони линяють і перетворюються в личинки II віку, пошкодження яких стають уже помітними. Через рік вони линяють вдруге і стають личинками третього віку, а наступного року линяють востаннє і після цього зразу заляльковуються, або залишаються в стадії личинки III віку, живуть іще рік і заляльковуються після четвертої перезимівлі. Жуки відроджуються здебільшого в серпні, зимують і вилазять з ґрунту тільки навесні. Отже генерація хрущів на відкритих місцях в сприятливі роки може бути 4-річна, під покривом лісу — 5-річна. У хрущів виражені роки масового льоту (так звані льотні роки), які повторюються через 4 або 5 років. Господарське значення хрущів полягає в тому, що личинки II, особливо III віку, дуже пошкоджують коріння сіянців та саджанців в розсадниках, лісових культурах до їх зімкнення (особливо при несприятливих умовах росту на сухих та бідних грунтах). За таких умов сіянці (саджанці) звичайно гинуть [Додаток 20].

Родина вовчки, або капустянки (Grуllоtаlріdае), ряд прямокрилі — Оrthoptera

Вовчок звичайний (капустянка) (Gryllotalpa gryllotalpa L.), [Додаток 8]. Доросла комаха до 5см, червонувато-бура або сірувато-бура з копальними передніми ногами, з вкороченими верхніми. Самці можуть літати. На кінці черевця дві довгих церки. Личинка схожа на дорослу комаху, але безкрила, або з недорозвинутими крилами. Поширений повсюдно. Завдає великої шкоди, підгризаючи корені в розсадниках, молодих посадках особливо тоді, коли вони закладені на вологих ґрунтах або поблизу боліт та водоймищ. Біологія. Зимує вовчок в землі на глибині до 1м. Навесні з'являється на поверхні ґрунту і після спарювання у травні-червні влаштовує в ґрунті на глибині 10—20 см гніздо, в яке відкладає 300—600 яєць. Через 10—15 днів із яєць вилуплюються личинки, які спочатку живуть разом, а згодом розповзаються. Дорослі комахи і личинки риють ходи в ґрунті поблизу його поверхні, при цьому дуже пошкоджуючи корені сходів та молодих сіянців. Ходи добре помітні — у вигляді зрихлених дещо виступаючих смужок поверхні ґрунту. Розвиток личинок триває 13—14 місяців, тобто генерація 2-річна (є випадки 1- і 3-річної). Зимують вони в тих же місцях де і дорослі вовчки попереднього року [Додаток 20].

Шкідники надземної частини молодих насаджень

Шкідники бруньок та стовбурів, пагонів молодняків хвойних порід

Родина довгоносики — Сurculionidae, ряд твердокрилі — Соlеорtеrа. Великий сосновий довгоносик (Hylobius abiets L.), [Додаток 9]. Поширений повсюдно у соснових лісах. Жук 10—14 мм завдовжки, темно-бурий, вусики прикріплені поблизу вершини головотрубки; на надкрилах має 2—3 поперечних смужки із золотисто-жовтих лусочок. Імаго живе 2—3 роки. За цей час лусочки стираються і жуки стають майже чорними. Біологія. Зимують жуки в лісовій підстилці. В травні починають додаткове живлення на молодих деревах сосни (5—15-річного віку) та інших хвойних, вигризаючи в корі і лубі невеликі площинки, які часто заливаються живицею. Багаточисельні погризи зливаються і окільцьовують стовбурці або травневі пагони, внаслідок чого саджанці і підріст швидко всихають. Пошкоджують також бруньки. Додаткове живлення жуків чергується із спарюванням та відкладанням яєць. Жуки особливо шкодять 1- і 2-річним сосновим культурам, посадженим на свіжих вирубках або поблизу них, їм притаманний негативний фото- та термотаксис. При сумарній температурі 130—150°С вони починають літати. Яйця відкладають поблизу кореневої шийки, на кореневі "лапи" свіжих пеньків сосни, ялини та інших хвойних порід. Одна самка відкладає до 100 яєць. Живляться жуки і відкладають яйця протягом довгого періоду (травень-червень). Це іноді впливає на тривалість генерації. Після виходу з яєць через 2—3 тижні личинки прогризають зверху вниз поздовжні ребристі ходи під корою у верхньому шарі деревини коренів. Ходи заповнені дрібною порохнею. Довжина їх іноді досягає 1м. Закінчивши живлення, личинки в жовтні влаштовують в кінці ходів овальні лялечкові колисочки, заповнені тонкими стружками деревини, в яких зимують. Заляльковуються в червні-липні наступного року. Молоді жуки з'являються в липні-серпні. Частина їх виходить, а частина зимує в лялечкових колисочках і виходить з них у травні. Отвори після виходу жуків круглі. Розвиток довгоносика відбувається 14—15 місяців, а загальна тривалість генерації, включаючи зимівлю нестатевозрілих жуків, 2-річна, іноді 3-річна. В природі, як правило, зустрічаються одночасно жуки різних поколінь, які відрізняються між собою за кольором тіла, волосистістю, рисунком на надкрилах [Додаток 20].

Шкідники шишок, плодів та насіння

Шкідники шишок та насіння хвойних порід

Шишкова вогнівка (Dioryctria abietella F.) (род. плодові вогнівки — Phycitidae, ряд лускокрилі — Lеріdорtеrа, [Додаток 10]. Пошкоджує шишки і насіння ялини, модрини, ялиці, сосни. Останньої — на насіннєвих плантаціях. Не пошкоджує шишки сосни кримської, сосни Банкса. Метелик з розмахом крил до 30мм. Передні крила вузькі, сірі або темно-сірі, навіть коричневі з 2 поперечними білими лініями з темними облямівками та білою серпоподібною маленькою плямою. Задні крила білуваті. Гусениця останнього віку до 2см, темно-коричнева, іноді майже чорна з поздовжніми червоно-бурими смугами на спині і боках. Лялечка світло-бура в світло-сірому коконі. Біологія. Метелики літають в сутінках в червні-липні після закриття лусок шишок ялини і модрини. Яйця відкладають на шишки ближче до їх основи. Через 7—10 днів, уже в кінці червня, з'являються перші гусениці. Вони вгризаються в шишку, пошкоджуючи насіннєві луски, не зачіпаючи стрижня і значну частину насіння. Шишка частково буріє, на ній накопичуються екскременти гусениць темно-бурого кольору, скріплені павутиною. Молоді шишки викривлюються, дуже пошкоджені — розсипаються. Значна частина пошкоджених ялинових шишок опадає в кінці літа та восени. У вересні з них вилазять гусениці, які зимують в підстилці на глибині 5см в сірувато-білому плескуватому коконі. Заляльковуються в червні. Генерація 1-річна.

Шкідники плодів та насіння листяних порід

Жолудевий довгоносик, [Додаток 11]. В окремих масивах у неврожайні роки в зріджених чистих дубових насадженнях та на насіннєвих плантаціях пошкоджує більше 90% жолудів. Жук 5—8 мм завдовжки ромбічної форми, з довгою, тонкою, трохи зігнутою головотрубкою (у самиці вона довша за тіло), коричнево-чорний, з неясними світлими поперечними смужками на надкрилах. Личинка серпоподібно зігнута, біла, з жовто-бурою головою, м’ясиста. Біологія. Вид відрізняється складною структурою популяцій, різноякісністю особин за тривалістю і строками розвитку. Жуки виходять з місць зимівлі у травні і літають до липня. Поїдають бруньки і ніжні листочки дуба. Перевагу віддають чоловічим суцвіттям, а в липні, коли жолуді виходять з плюски, жуки накопичуються на дубах (це головним чином рання форма дуба звичайного), де і живляться молодими жолудями, роблячи в них тонкі, глибокі "уколи". В другій половині липня, коли жолуді досягають половини нормальної величини у вигризені ямки самки починають відкладати яйця по 1—5 штук. Це триває і на початку серпня. Дуже пошкоджені під час додаткового живлення жолуді не дозрівають і вже в липні опадають. Часто вони бувають заражені збудниками грибних захворювань. Личинки проточують у сім'ядолях ходи, щільно заповнюючи їх екскрементами у вигляді бурої маси. В жолуді одночасно можуть живитись 2—5 личинок. Пошкоджені жолуді в серпні опадають. Закінчивши живлення, личинки вигризають в оболонці жолудя круглий отвір, заглиблюються в ґрунт на 10—20 см і заляльковуються (частина личинок в стані діапаузи зимує). При ранньо-весняних розкопках під кронами дуба можна виявити до 200 особин довгоносика на одну яму (1x1x0,4). В кінці серпня відроджуються молоді жуки, які або виходять на поверхню, або залишаються в ґрунті. Зимують другий раз і деякі жуки попередньої генерації. Таким чином, частина популяції розвивається протягом одного року, а інша частина має 2-річну генерацію [Додаток 20] [1, 2, 5, 10, 11, 12, 13, 15, 17, 22, 23, 25].