Висновки

1. Березнівський район розташований в східній частині Рівненської області на рівнинних просторах Поліської, Клесівської та Костопільської низових, займає частину Українського щита і Волино-подільської плити. Клімат – помірно-континентальний, порівняно вологий і теплий. Березнівщина багата на поверхневі води: річки, озера, болота та ставки. Ґрунтовий покрив представлений дерново-підзолистими піщаними й глинисто-піщаними та глинисто-піщаними глеєвими, дерново-оглеєними, лучними й лучно-чорноземними торфово-болотними грунтами. У природному стані найпоширеніша лісова рослинність, яка займає 60% території.

2. Під час дослідження ентомофауни лісових біоценозів даної території використовувалися різноманітні методи і методики збору і обліку комах. Облік населення комахами трав'яного покриву проводився безпосередніми візуальними спостереженнями та методом косіння ентомологічним сачком, що дозволяє з’ясувати видовий склад, добову та сезонну динаміку, відношення комах до різних факторів середовища. При вивченні відкритоживучих, добре помітних на рослині комах використовувався метод стаціонарного обліку. Регулярні рекогсцинувальні обстеження проводилися при вивченні шкідників коренів та стовбурових шкідників в місцях, де можливі виникнення вогнищ масового розмноження – відмічалася наявність пошкодження самих шкідників, ознаки їх життєдіяльності. Дослідження шкідників плодів та насіння проводилися на основі детального обліку.

3. На основі літературних джерел, фенологічних спостережень з'ясовано місце та роль кожного виду Insecta в лісовому біоценозі, прогнозовано його розмноження. Під час дослідження враховувався весь комплекс факторів, що впливають на популяцію шкідника одночасно, але не менш важливо було визначити значення окремих найголовніших груп факторів зовнішнього середовища, якими є: кліматичні (абіотичні), біотичні, гідро-едафічні (ґрунтові) та антропічні.

Шкідників лісу залежно від шкідливості та характеру пошкоджень ми поділили на кілька екологічних груп. Найбільш обґрунтованим є поділ на групи в залежності від пошкоджуваних ними органів та частин рослин. За цією ознакою виділили такі групи: хвоє- та листогризучі, стовбурові, шкідники коріння, молодняків, плодів та насіння. Більшість шкідників хвоє- та листогризучих комах досліджуваної території належать до ряду лускокрилих, менше до пильщиків, пильщиків-ткачів, листоїдів. Це ті шкідники, які в дорослій стадії не живляться, їх личинки частково чи повністю об'їдають асиміляційний апарат дерев. Серед стовбурових шкідників лісу зустрічалися комахи з родини короїдів (Іріdае), вусачів (Сеrambycidae), златок (Вuprestidae), рогохвостів (Siricidae), довгоносиків (Сurculionidae) і деяких інших. У більшості видів ходи під корою і в деревині прокладають личинки. Шкідники підземних частин рослин належали переважно до рядів твердокрилих(Coleoptera), рідше лускокрилих(Lepidoptera).

Після обробки досліджувального матеріалу було виявлено 14 видів комах, що приурочені до даної території. До хвоє- та листогризучих шкідників належать: сосновий шовкопряд (Dendrolimus pini L.), шовкопряд-монашка (Ocneria monacha L.), сосновий п'ядун (Bupalus piniarius L.), звичайний сосновий пильщик (Diprion pini L.), рудий сосновий пильщик (Neodiprion sertiffer Goffr.); листогризучих - зимовий п'ядун (Ореrорhtera brumata L.); підземних частин - травневі хрущі (Melolontha melolontha), вовчок звичайний (капустянка) (Gryllotalpa gryllotalpa L.); надземної частини молодих насаджень - великий сосновий довгоносик (Hylobius abiets L.); шишок, плодів та насіння - шишкова вогнівка (Dioryctria abietella F.). Серед корисних комах зустрічалися красотіли: великий (Саlоsота sусорhапtа L.), малий (С. іпgиisitor L.), кокцинеліди (Соссіпеlidae) - двадцятикрапкове, п'ятикрапкове, двокрапкове сонечка, соснове сонечко (Harmonia guadripunctata Pont.), золотоочка звичайна (Chrysopa carnea Steph.), верблюдка тонковуса (Rhaphidia ophiopsis Schum.), руда лісова мурашка (Formica rufa L.), та мала, або голоспинна мурашка (F. рolictema Forst.).

4. За строками розвитку виділяється весняна і літня фенологічні підгрупи шкідників. Хвоє- та листогризучі комахи найбільш небезпечні весною, коли з’являються на стадії личинки. Спалахи масового розмноження хвоє- та листогризучих комах в лісі періодично повторюються на значних площах. Комахи стовбурових шкідників, які входять у весняну підгрупу, заселяють дерева у квітні-травні. Вже в кінці червня—липні вилітає їх молоде покоління. Шкідники літньої підгрупи заселяють дерева в червні-серпні. Їх потомство, як правило, залишається зимувати під корою або в деревині і закінчує розвиток на наступному році і навіть пізніше. З весняної фенологічної підгрупи найнебезпечнішими є: великий (ВЛ) і малий (МЛ) соснові лубоїди. Розвиток яєць, личинок і лялечок підземних шкідників відбувається у ґрунті. Під час пересування багатоїдні личинки наштовхуються на коріння різних рослин, тому саме на цій стадії розвитку завдають найбільшої шкоди. Шкідники надземної частини молодих насаджень можуть шкодити і в більш старшому віці, але найбільш типові і небезпечні вони в перші роки їх життя. Шкідники шишок, плодів та насіння нерідко повністю знищують врожай на стадії личинки, що дуже важливо в умовах насіннєвого господарства.

На динаміку чисельності популяції комах лісових біоценозів досліджуваної території впливають фактори, що сприяють зростанню популяції, зумовлені біологічним потенціалом даного виду та фактори, які протидіють цьому процесові, зумовлені тиском середовища й біологічним тиском із боку інших популяцій (комахоїдних тварин) та безпосередньо в самій популяції. Одні комахи являються споживачами фітомаси — потенційними шкідниками лісу, інші переробляють рослинні рештки, прискорюючи біологічний кругообіг в екосистемі, запилюють рослини, а є й такі, які в значній мірі регулюють чисельність шкідливих видів, живлячись ними (ентомофаги). Серед паразитичних видів у лісових біоценозах Березнівського району зустрічаються: яйцеїди, які відкладають свої яйця в яйця комахи-живителя, де їх личинки живляться і заляльковуються; їздці, або наїздники, які паразитують на личинках і лялечках. Біорегуляторами чисельності комах є красотіли: великий (Саlоsота sусорhапtа L.), малий (С. іnguisitor L.) – поїдають гусениць та лялечок багатьох лускокрилих, кокцинеліди (Соссіnеlidae) - двадцятикрапкове, п'ятикрапкове, двокрапкове сонечка, соснове сонечко (Harmonia guadripunctata Pont.) – живляться попелицями, щитівками, золотоочка звичайна (Chrysopa carnea Steph.) – живиться попелицями, щитівками, кліщами, яйцями різних комах, верблюдка тонковуса (Rhaphidia ophiopsis Schum.) – для живлення заповзає в ходи короїдів, під луски кори, де живиться яйцями підкорового клопа. В природних умовах шкідники лісу часто уражуються різними хворобами, збудниками яких є бактерії, віруси, гриби. Тому популяція комах лісових біоценозів Березнівського району перебуває в стані динамічної рівноваги.

5. Дослідження чисельності хвоєгризучих шкідників лісових біоценозів проводилося методом детального обстеження, для чого закладалися пробні площі під проекцією крони. За кількістю виявлених шкідників спрогнозовано відсоток об’їдання хвої на 2010р.: рудий сосновий пильщик – 35,29%, сосновий п’ядун – 33,3%, звичайний сосновий пильщик – 15%, сосновий шовкопряд – 5%. Для виявлення стовбурових шкідників на сортиментах сосни звичайної на нижньому складі Березнівського лісового господарства під корою виявлено личинки великого соснового лубоїда, яких нараховано 6шт. За даними осінніх обстежень ґрунту на заселеність шкідниками в умовах Березнівського району зроблено обрахунки загрози культурам та розсадникам від личинок хрущів. Загальна заселеність лісокультурної площі становить 4,4 екз. трьохліток травневого на 1м2. За такої заселеності ґрунту личинками хрущів загроза для лісових культур існує по всій території Березнівського району на всіх типах ґрунтів. За результатами обстеження шишок сосни звичайної на заселеність сосновою вогнівкою та сосновою смолівкою встановлено, що відносна заселеність становить 21,11%, абсолютна заселеність – 0,63%.

6.На основі цих показників запропонована система заходів боротьби проти згаданих вище шкідників. Всі заходи захисту лісу в першу чергу повинні бути спрямовані на підвищення стійкості насаджень проти шкідників та збудників хвороб. Ці заходи повинні носити комплексний характер та здійснюватись за декількома етапами. Потрібно систематично проводити рекогносцирувальний та стаціонарний нагляд за розмноженням масових шкідників. Біологічний метод слід застосовувати у таких осередках, де поширені різні ентомофаги і невелика загроза знищення листя або хвої (за підрахунками не більше 30%). Слід своєчасно проводити захисні заходи проти хвоє- та листогризучих шкідників, шкідників коріння та молодих культур, поліпшувати охорону лісів від пожеж. Слід систематично проводити рубки догляду, особливо у насадженнях жерднякового віку. Щоб підвищити стійкість сіянців і саджанців проти личинок хрущів, треба ретельно дотримуватися всіх правил агротехніки в розсадниках та лісових культурах. Особливу увагу слід звернути на підготовку ґрунту, якість посадкового матеріалу та додержання правил садіння культур. Хімічну боротьбу доцільно проводити лише при загрозі масового пошкодження рослин (більше 40%).