1.3 Особливості лісових біоценозів Березнівського району

Досліджувана територія знаходиться в межах Рівненської області і включає в себе лісові біоценози Березнівського району, до яких переважно належать сосново-березові ліси.

Найпоширеніший тип лісу – мішаний. Основною лісоутворюючою породою на підвищеннях є сосна. У низинних місцях, де кращі умови зволоження чи наявне тверде підґрунтя, до сосни домішується береза, дуб і поодинокі екземпляри граба. У місцях з надмірним зволоженням із болотним типом ґрунтів поселяється вільха, осика. Нижній ярус займають кущі та чагарники, серед яких поширені в межах району такі види: верба біла, гостролиста, козяча, прутоподібна п'ятитичинкова, горобина звичайна, калина звичайна, черемха звичайна, бузина чорна, шипшина, глід, як рідкість, вовче лико, азалія понтійська. Багаті ліси Березнівщини і на гриби: білі, сироїжки, маслята, підберезовики, підосичники, лисички, грузді, зморшки.

Деревостан у сосново-березових лісах утворює береза бородавчаста за участю сосни звичайної. Сосна звичайна панує у першому ярусі, а береза бородавчаста – у другому. У таких лісах підлісок розвинений слабо. Трапляється вільха, граб, липа, клен гостролистий, верба ламка. Росте ліщина, бузина червона і чорна, крушина ламка, терен, вовчі ягоди. У трав'яному ярусі переважають види, характерні для поліських хвойних лісів: брусниця, чорниця, папороть орляк, калган, кадило сарматське, гравілат, купина багатаквіткова, багно болотне. Моховий покрив розвинений слабо. В борах-зеленомошниках інколи підлісок утворює ялівець звичайний (колючий чагарник з родини кипарисових, північна рослина). Ягодоподібні плоди ялівцю використовують в медицині. Травостій в такому лісі дуже густий, з переважанням папороті орляка. Там, де орляк розступається, зростають типові для мішаних лісів конвалія, дзвоники персиколисті, копитняк, лілія лісова, печіночниця, медунка, фіалка триколірна, зірочник ланцетовидний.

Молоді насадження, вікові праліси населяють звірі: великі, менші, зовсім малі. Вони є невід'ємною частиною лісового біогеоценозу – складного природного комплексу, який на певній території утворює екологічно пов'язані з середовищем і між собою живі організми. У лісовому біогенезі, як і в будь-якому іншому, безперервно відбувається обмін речовин й енергії. Виростають рослини, народжуються й вимирають тварини. Проте ліс залишається лісом, зберігаючи свої типові риси. Це є результатом його властивостей як динамічної системи, здатної до саморегулювання.

Найхарактернішими птахами лісу є: тетерук, рябчик, глухар, сойка, дрозд, зозуля, дятел, сова, перепелятник, шуліка, горобці. Проживають також плазуни (ящірка, гадюка звичайна, вуж), земноводні (жаби, ропухи), комахи-шкідники (хрущі, плодожерки, шовкопряди), молюски, черви, найпростіші.

Ентомофауна у сосново-березових лісах представлена такими родинами: Щитники (Реrtatomidae), Плоскі клопи (Аradidae), Краєвики (Соreidae), Туруни або Жужелиці (Саrabidae), Пластинчастовусі (Scarabaeidae), Підродина бронзівки (Сеtоniidae), Довгоносики (Сurculionidae), Трубкокрути (Аttelabidae), Листоїди (Сhrysomelidae), Короїди (Scolytidae), Вусачі (Сеrambicidae), Ковалики (Еlateridae), Сонечка (Соссіnellidae), Пильщики (Теnthredinidae), Рогохвости (Siricidae), Надродина бджолині (Ароidea), Складчастокрилі оси (Vespidae), Мурашки (Formicidae), Золотоочки (Сhrysopidae), Листокрутки (Тоtricidae), П'ядуни (Gеоmetrridae), Хвилівки (Оrgуіdae), Німфаліди (Nymphalidae), Бражники (Sphingidae) [19, 24].