1.2 Фізико-географічна характеристика Березнівського району

Березнівський район розташований в східній частині Рівненської області. Його площа становить 1,7 тис.км2 або 8,8% території області. Відстань від Березного до обласного центру – 66км. На півночі район межує із Сарненським і Рокитнівським районами Рівненської області, на сході – з Житомирською областю, на півдні з Корецьким та Гощанським районами, на заході – з Костопільським районом Рівненської області. Березнівщина розташована на рівнинних просторах Поліської низовини, що сприяє її відкритості вологим атлантичним масам із заходу, холодним арктичним із півночі, сухим континентальним – із сходу, вологим і теплим – із півдня. Протяжність району з півночі на південь по 27 меридіану становить 42км, із заходу на схід по 51 паралелі – 46км.

Рельєф Березнівського району рівнинний. Його територія займає південну частину Поліської низовини. Середня висота поверхні 150-230м. Найнижча точка в межах району знаходиться в заплаві р. Случ – с.Князівка, найвища біля с.Губків 233м (Соколині гори). В межах кристалічного щита, на кристалічній основі, яка місцями виходить на поверхню, простягається значно заболочена Клесівська низовина зі скелястими горбами, гранітними полями (поблизу Маринина), в межах якої трапляється яружно-балочні форми рельєфу. Західну частину району займає Костопільська низовина.

Корисні копалини Березнівщини тісно пов'язані з її географічною будовою. У східній частині, в межах Українського кристалічного щита, містяться численні родовища різнокольорових гранітів, габро. Запаси кам'яних матеріалів на території району практично необмежені. На сході району поблизу села Більчаки, знаходиться родовище глини каоліну. Незначні родовища каоліну є поблизу сіл Вітковичі та Князівка. Найпоширеніші корисні копалини району – піски. Вони займають 70% території, товща її становить від 5 до 15м. Поблизу села Малушка є запаси торфу, площа залягання – 217га, глибина залягання – 2,1м.

Березнівський район знаходиться на західній окраїні Східноєвропейської платформи, у межах таких головних структур: Українського щита, що лежить на схід від лінії Лінчин – Балашівка – Яцьковичі – Соснове – Хмелівка та Волинсько-Подільської плити, що займає решту території. Найдавнішими породами є біотитові гнейси, абсолютний вік яких становить 1900-2150 млн. років, що виявлені на північ від с.Лінчин. Поблизу с.Губків зустрічаються протерозойські габро та діабази, на схід від с.Більчаки – сірі та рожево-сірі граніти архею та протерозою. Мезозойська група Березнівщини представлена лише відкладами пізнього крейдового періоду: білою писальною крейдою, крейдоподібними вапняками, пісковиками, що зустрічаються в північно-західній частині району, у заплаві річок Случ та Бобер, північніше м.Березне. Четвертинні відклади на території Березнівщини представлені в межах Українського кристалічного щита та Костопільської низовини – воднольодовиковими відкладами, що складаються з піску, гравію і гальки. Заплави річки Случ та її приток складені з алювіальних відкладів заплав, склад яких – пісок, суглинки, торф.

Клімат Березнівщини – помірно-континентальний, порівняно вологий і теплий. Зима – м'яка, з частими відлигами, літо – тепле, з достатньою кількістю вологи. Середньомісячна температура в січні 2007р. становила -5,1°С, 2008р. -0,5°С, 2009р. -1,5°С. Із зимових місяців найхолоднішим є грудень. Мінімальна температура зафіксована на найближчій Сарненській метеостанції становить (–35°С). З температурним режимом тісно пов'язані строки і тривалість промерзання ґрунту. Стійке промерзання ґрунту 50-80 днів, глибина його в середньому досягає близько 60см, найбільше – 100-110см. З настанням літа середньомісячні температури зростають. Так у 2007 році в червні вони становили +19,6°С, в липні +21°С, серпні +19,5°С. У 2008 році в червні +20,1°С, липні +19,7°С, серпні +18,2°С, що вище від багаторічних температур на 1-2°С. Найбільш вологий місяць – липень, кількість днів з опадами становить від 14 до 19, тоді як в червні-серпні – не перевищує 15. На липень припадає найбільше гроз, і становить в окремі роки до 10 грозових днів. Влітку над територією району панує Атлантичне повітря. Це і пояснює часті опади, їх максимум становить 80-95мм в липні. Найчастіше вони бувають у вигляді злив, дощів, туманів. Осінь настає поступово, починаючи з вересня, з пожовтіння листя і першими заморозками та першими снігопадами, які здебільшого починаються із середини жовтня.

Березнівщина багата на поверхневі води: річки, озера, болота та ставки. Густота річкової сітки 0,3км території. Найбільша річка Случ. Вона бере початок за межами району і несе свої води з південного сходу на північ через всю територію. У неї багато приток: праві – Комарня, Бобер, Видринка, Вілля, ліві – Стави, Сергіївка, Бомбилівка. Случ є притокою Горині, що впадає в Прип'ять, і належить до басейну Дніпра. Русло річки в межах району неоднакове. На півдні річкова долина вузька і становить від 100 до 300м. Береги обривисті, круті, порівняно неширокі і мають малорозвинуті вузькі заплави, обмежовані високими крутими берегами. В долині річки безліч малих та великих озер. Одні з найбільших – Бабине (поблизу с.Вітковичі), Тоня (с.Бистричі), Батовшине (с.Городище), Князь-озеро (с.Князівка). Живлення річок – змішане. Основне джерело – талі снігові води, атмосферні опади, ґрунтові води.

На території району існує багато ставків. Найбільші з них поблизу сіл Поляни, Балашівка, Яцьковичі, Друхів. Загальна їх площа 5,77 км2. А на річці Бобер, неподалік с.Князівка, на штучному водосховищі створено риборозплідне господарство. Підземні води найбільш поширені у пісках із прошарками суглинків і глин. Є родонові джерела поблизу с.Маринин.

Болота поширені по всій території району. Найбільше їх знаходиться на півночі. Це евтрофні болота. Верхові і перехідні – зосереджені на сході і півдні району. Багато боліт Березнівщини осушені, особливо в центральній та західній частині.

Ґрунтовий покрив району, як і всієї Поліської зони, куди він відноситься, в основному представлений такими генетичними типами: дерново-підзолисті піщані й глинисто-піщані та глинисто-піщані глеєві, дерново-оглеєні, лучні й лучно-чорноземні торфово-болотні грунти. Територія району знаходиться в межах трьох ґрунтових районів: Сарненського, Рокитнівського та Костопільського районів. Сарненський ґрунтовий район займає північно-західну частину району і тут переважають дерново-підзолисті (на підвищених ділянках), дерново-карбонатні грунти (в низинах), в заплаві річки Случ – лучні і лучно-чорноземні. Всю правобережну частину річки Случ, північну, північно-східну частину району займає Рокитнівський ґрунтовий район, де найпоширеніші дерново-підзолисті оглеєні грунти, дерново-приховані підзолисті піщані, глинисто-піщані глеєві. У районі с.Сівки зустрічаються торфово-болотні грунти, в заплаві річки Случ – лучні і лучно-чорноземні. Південну і західну частини району займає Костопільський ґрунтовий район. Основу ґрунтового покриву становлять дерново-слабопідзолисті карбонатні й лучно-болотні грунти з окремими острівцями, низинними торфовищами, а також дерново-підзолисті піщані та глинисто-піщані глеєві, що займають терасу р.Случ від м.Березне до смт.Соснового.

Флора Рівненщини налічує 1300 видів вищих спорових і насінних рослин, які належать до 500 родів та 100 родин. Більшість із цих видів зустрічається і на Березнівщині. У природному стані найпоширеніша лісова рослинність, яка займає 60% території. Заплави правих приток Случі займають болотисті заплавні луки. Серед найпоширеніших рослин – різні види осоки, калюжниці, хвоща польового, гадючника звичайного, півників болотяних, воронячого ока звичайного, білозіра болотяного, череди трироздільної, яглиці звичайної, приворотника звичайного. У водоймах ростуть глечики жовті, рідше зустрічається лілія білосніжна, над водоймами аїр болотяний. У лівобережній частині району переважають сільгоспугіддя та окультурені суходільні луки, засіяні конюшиною, тимофіївкою, вівсяницею лучною. Ранньої весни на глинистих і глинисто-крейдяних ґрунтах, схилах горбів, на межах, на краях лук, що переходять у ріллю, з'являються жовті квіти мати-й-мачухи. Поблизу доріг можна зустріти подорожник, деревій, подорожник ланцелистий, кульбабу.

Для біотопів луків і боліт характерні ссавці (бобер, ондатра, видра), птахи (сіра чапля, білий лелека, лисуха, качка, кулик), плазуни (гадюка, вуж), земноводні (жаба, ропуха, болотяна черепаха). Водойми представлені рибами (сом, короп, лящ, щука, окунь, підуста, марена, чехоня, плітка, карась, в'юн, верховодка, бичок), ракоподібними, комахами, молюсками, губками (бодягами), найпростішими. На полях зустрічаються ссавці (мишоподібні гризуни, степовий тхір), птахи (жайворонок), плазуни (ящірка швидка), комахи-шкідники (колорадський жук, довгоносик, хрущ травневий та ін.)[19, 24].