2.2 Безпека життєдіяльності людини

При виконанні бакалаврської роботи ми зіткнулися з приладами та речовинами, що є шкідливими та загрозливими для людини. Тому потрібно знати методику роботи з цими компонентами. Сюди відносяться прилади побутової хімії, хімічні речовини.

Всі засоби побутової хімії повинні зберігатися таким чином, щоб до них не могли дістатися діти. Ці засоби необхідно зберігати окремо від будь-яких харчових продуктів. Хімічні речовини, що зберігаються в приміщенні повинні бути у відповідних ємкостях з чіткими написами. Не варто зберігати невідомі хімічні речовини, або такі, у яких вийшов термін використання.

Засоби небезпечні у пожежному відношені (ацетон) повинні стояти в щільно закритих ємкостях, бажано, що не б'ються, подалі від джерел тепла і вогню. З такими речовинами бажано працювати поза помешканням.

Перед тим, як застосовувати будь-який засіб, необхідно уважно прочитати всі вимоги та рекомендації, наведені на упаковці чи в інструкції. Хімічні засоби необхідно застосовувати лише в таких кількостях, які вказані в інструкції. Якщо після роботи залишилися невикористані речовини отрутохімікатів, то їх ні в якому випадку не можна зливати в каналізацію, водоймища чи річку; їх необхідно закопати в землю у віддаленому від помешкання місці.

При обробці отрутохімікатами приміщень, необхідно винести з нього всі харчові продукти, кухонний посуд, домашніх тварин та птахів.

Отже, дотримання всіх вищезгаданих правил, а також інструкцій щодо правильного застосування препарату забезпечують безпеку при роботі з засобами побутової хімії та отрутохімікатів.

Крім використання цих препаратів ми користувалися плиткою (розправлення комах), з якою потрібно поводитись обережно і дотримуватися правил протипожежної безпеки. Не залишати без нагляду включену плитку, яка має бути закритого типу. Якщо стоїть вода на плитці, бути обережними, щоб не перекинути на себе.

Підраховуючи кількість гусениць слід дотримуватись вимог із захисту тіла (очей, рук тощо) від отруйних волосків.

Отже, для того, щоб не сталося нещасних випадків потрібно чітко дотримуватися правил поведінки з побутовими приладами, хімічними речовинами та електроприладами. [5, 14]

2.3 Екологічні групи комах

Шкідників лісу залежно від шкідливості та характеру пошкоджень поділяють на кілька груп. Найбільш обґрунтованим є поділ на групи в залежності від пошкоджуваних ними органів та частин рослин. За цієї ознакою виділяють такі групи: хвоє- та листогризучі, стовбурові, шкідники коріння, молодняків, плодів та насіння.

Хвоє- та листогризучі комахи. Спалахи масового розмноження цих шкідників в лісі періодично повторюються на значних площах. Більшість шкідників цієї групи комах належать до ряду лускокрилих, менше до пильщиків, пильщиків-ткачів, листоїдів. Це ті шкідники, які в дорослій стадії не живляться, їх личинки частково чи повністю об'їдають асиміляційний апарат дерев. Даний процес носить назву об'їдання і супроводжується порушенням найважливіших фізіологічних функцій дерева (фотосинтезу, дихання, транспірації). Об'їдання листя та хвої цими шкідниками приводить в першу чергу до зниження поточного приросту деревини.

Не менш суттєвим наслідком об'їдання хвої (листя) є зміни, які відбуваються в кільці річного приросту.

Ті комахи, личинки яких живляться в літній період вегетації, менш небезпечні для насаджень. Через відкритий спосіб життя личинки хвоє- та листогризучих комах легко доступні для різних паразитичних та хижих ентомофагів, пташок, а також для патогенних мікроорганізмів, які викликають іноді їх масові епізоотії.

Стовбурові шкідники. До стовбурових шкідників лісу відносяться комахи з родини короїдів (Іріdае), вусачів (Сеrambycidae), златок (Вuprestidae), рогохвостів (Siricidae), довгоносиків (Сurculionidae) і деяких інших. У більшості видів ходи під корою і в деревині прокладають личинки. У короїдів і жуки ведуть скритий спосіб життя під корою і навіть в деревині, де, прокладаючи ходи, живляться і розмножуються. Прогризаючи ходи в лубі, заболоні стовбурові шкідники наносять деревам значну фізіологічну шкоду від чого дерева гинуть. Прокладання ходів в деревині наносить також технічну шкоду, що призводить до псування деревини.

Здорові хвойні дерева стійкі проти стовбурових шкідників — у них в місцях пошкодження лубу і деревини інтенсивно виділяється живиця, яка містить токсичні для комах речовини — терпени (ефірні олії). У листяних порід аналогічне значення мають дубильні речовини, які містяться в соці здорових дерев. У ослаблених дерев живиця та сік виділяється повільно, до того ж вони містять мало терпенів та дубильних речовин. Через це зменшується стійкість дерев проти шкідників.

За строками розвитку виділяється весняна і літня фенологічні підгрупи стовбурових шкідників. Комахи, які входять у весняну підгрупу, заселяють дерева у квітні-травні. Вже в кінці червня—липні вилітає їх молоде покоління. Шкідники літньої підгрупи заселяють дерева в червні-серпні. Їх потомство, як правило, залишається зимувати під корою або в деревині і закінчує розвиток на наступному році і навіть пізніше.

Деякі стовбурові шкідники під час додаткового живлення здатні нападати навіть на здорові дерева, помітно послаблюючи їх цим. Інші переносять збудників хвороб.

Встановлено 3 типи заселення дерев: комлевий або кореневий, стовбуровий, вершинний. Факторами, що сприяють масовому розмноженню стовбурових шкідників являються: кліматичні — головним чином засуха або навпаки, надлишкове зволоження діють вони головним чином опосередковано — через послаблення дерев; стихійні — пошкодження лісу снігом, ожеледицею, пожежами, вітром тощо; біотичні — пошкодження лісу хвоє- та листогризучими шкідниками та збудниками хвороб; антропічні — пов'язані з господарською діяльністю людини (неякісні рубки, підсочка, промислові викиди та ін.).

Серед стовбурових шкідників особливими біологічними особливостями відзначаються короїди (Іріdае). На території Березнівщини поширені кілька видів короїдів, життя яких тісно пов'язане з деревом. Це дрібні жуки (найбільший з них великий ялиновий лубоїд має довжину 8мм). Вусики у них колінчасто-булаво-подібні, гомілки передніх ніг розширені, лапки чотиричленні. За зовнішніми ознаками короїди поділяються на 3 підродини, що чітко відрізняються між собою: лубоїди (Нуlеsіnini), заболонники (Scolitini) і справжні короїди (Іріnі) [Додаток 2]. У лубоїдів задні кінці надкрил зверху закруглені вниз і закривають черевце ззаду. Надкрила заболонників зверху прямі, і не закривають черевце ззаду, черевце косо зрізане від задніх ніг до вершини надкрил. У видів обох цих підродин передньоспинка не накриває голову. Накрита вона передньоспинкою у представників підродини справжніх короїдів. Більшість видів якої мають на задній частині надкрил заглибини із зубчиками та бугорками на краях, що утворюють "тачку", якою жуки, рухаючись назад видаляють зі своїх ходів порохно. Число зубців і їх форма на надкрилах на краях "тачки" у різних видів різні, і для певного виду постійні [Додаток 4].

Майже все своє життя короїди проводять приховано, живучи під корою стовбурів і гілок дерев. Там вони прокладають ходи, що мають форму, характерну для кожного виду [Додаток 5]. За зовнішнім виглядом і місцем розташування ходів короїдів деревинників легше, ніж за будовою жуків визначити кому вони належать. Короїдам характерна цікава спроможність створювати сім'ї в період розмноження. При цьому, одні види короїдів (як правило лубоїди та заболонники) мають моногамні сім'ї (самець і самка), а іноді, переважно справжні короїди, мають полігамні сім'ї (самець і декілька самок). Вхідний канал під кору у полігамних короїдів прогризають самці і вигризають там так звану "шлюбну камеру". Від неї після спарювання кожна самка проточує окремий маточний хід у вигляді прямого чи зігнутого каналу. З боків ходу вона вигризає дрібні заглиблення — яйцеві камери, в кожну з яких відкладає одне яйце, прикриваючи його порохнею. Через декілька днів (як правило, 10—14) із яєць вилуплюються личинки. Кожна з них проточує самостійний личинковий хід. По мірі росту личинок ходи їх помітно розширяються. Закінчивши живлення, личинка в кінці ходу вигризає лялечкову колисочку і в ній заляльковується. Там же із лялечки відроджується дорослий жук. Спочатку він майже білий, а згодом змінює колір. Прогризаючи в корі круглі вилітні отвори, жуки покидають лялечкові колисочки і вилітають в крони дерев. За кількістю вилітних отворів можна мати уявлення про те, як багато вилетіло молодого покоління короїдів, і яку загрозу лісу вони можуть утворити. Багато видів короїдів прогризають у корі над маточним ходом "вентиляційні отвори", які не слід враховувати при визначенні показника "продукція молодих жуків".

Ходи моногамних короїдів відрізняються від ходів полігамних видів тим, що у них немає шлюбної камери, а є лише один маточний хід [Додаток 3]. Можна відрізнити ходи, проточені на стоячих та звалених деревах. Вони проточуються так, щоб полегшити жукам очищати свої ходи від порохні. Вхідний канал, спрямований вниз до комля під гострим кутом до осі стовбура вказує на те, що поселення відбулося на лежачому дереві. Молоді жуки короїдів додатково живляться під корою ослаблених дерев, а деякі види — на тонких гілочках і навіть серцевині молодих пагонів. Іноді це відбувається на деревах, які не мають ознак ослаблення.

Шкідники підземних частин рослин. Одна з найбільш поширених і шкідливих груп комах. Представлена переважно видами рядів твердокрилих, рідше лускокрилих. Розвиток яєць, личинок і лялечок цих комах відбувається у ґрунті. Під час пересування личинки наштовхуються на коріння різних рослин. Тому у них розвинена багатоїдність. Більшість личинок живляться корінням самих різноманітних рослин, однак їх виживання, ріст і розвиток залежить від якості їжі. В зв'язку з обмеженістю пересування личинки часто змушені користуватися їжею, від якої вони ростуть повільно, дають малоплодюче потомство, погано виживають. Розповсюдження кореневих шкідників, формування їх осередків залежить від ґрунтових умов, головні із яких — вологість, температура, аерація, кислотність. Вони в свою чергу залежать від механічного складу ґрунту. В пошуках сприятливих умов відбуваються їх горизонтальні та вертикальні міграції. Тому глинисті, важкі ґрунти заселені значно менше, ніж легкі піщані та супіщані. Великий вплив на коливання чисельності кореневих шкідників мають комахи та інші тварини, що заселяють ґрунт, а також звірі та птахи (кроти, свині, борсуки, шпаки, граки та ін.). Іноді має місце велика смертність личинок від грибних, бактеріальних та вірусних захворювань. Із патогенних організмів найбільш вивчені гриби, що викликають мускардіноз — хворобу досить розповсюджену, особливо в роки із великою кількістю опадів в літньо-осінній період. Роль хижаків, що знаходяться в ґрунті, суттєво зростає при застосуванні агротехнічних заходів — оранки, рихлення ґрунту тощо.

Шкідники надземної частини молодих насаджень. Молоді дерева в культурах, декоративних посадках і полезахисних смугах пошкоджуються багатьма комахами, які можуть шкодити і в більш старшому віці, але найбільш типові і небезпечні вони в перші роки їх життя.

Шкідники шишок, плодів та насіння. Шкідники цієї групи (конобіонти) нерідко повністю знищують врожай, що дуже важливо в умовах насіннєвого господарства. Особливо сильно страждають від цих шкідників головні лісоутворюючі породи — дуб, сосна, ялина. Пошкодження плодів і насіння впливає не тільки на плодоношення, а й на природне відновлення лісу. Так, природне відновлення дуба звичайного майже повністю відсутнє внаслідок знищення навесні його квіткових бруньок та суцвіть гусеницями листовійок та п'ядунів. Іноді зібране Березнівським лісництвом насіння в значній мірі непридатне через те, що воно пошкоджене шкідниками. Більшість комах цієї групи ніде, крім плодів і насіння, розвиватися неспроможні. За кормовими породами поділяються нерівномірно, але серед них майже немає вузько спеціалізованих по породах видів. Більш чітка спеціалізація спостерігається в межах однієї родини кормових порід. Наприклад, в шишках різних видів родини Рісеа розвиваються багато видів комах, не характерних для родини Lагіх або Ріnus.

Характерною біологічною особливістю цієї групи шкідників є синхронізація періодів розвитку окремих їх стадій і кормових порід. Так, модринова муха літає в період опилення ялини. Статеві гонади самок жолудевого довгоносика дозрівають в період живлення жолудями, що виходять з плюски. Потайний спосіб життя конобіонтів, особливо в стадіях ембріонального та личинкового розвитку, перешкоджає активному знищенню їх ентомофагами і виключає розповсюдження епізоотій, що визиваються вірусними, грибними, бактеріальними збудниками. Перебування всередині плодів та насіння личинок конобіонтів накладає на будову їх тіла певні наслідки. Вони голі, з прогнатичною формою голови, і короткими ногами, які непристосовані до пересування по поверхні субстрату, досить стійкі до живиці. За характером живлення можна виділити 3 групи конобіонтів:

• пошкоджують тільки насіння;

• пошкоджують насіння і тканини плоду;

• пошкоджують тільки тканину плоду, не зачіпаючи насіння.

В практичній роботі бажано визначати пошкодження в той період, коли комахи знаходяться в шишках. Динаміка популяцій конобіонтів відрізняється від динаміки популяцій комах, які ведуть відкритий спосіб життя, і визначається, в першу чергу, періодичністю плодоношення. Пристосуванням до переживання неврожайних років у конобіонтів є 1—3 річна діапауза на стадії личинки або лялечки, яка притаманна багатьом видам цієї групи шкідників. В урожайні роки відбувається масовий вихід шкідників з місць зимівлі, і діапаузуючих особин практично не залишається. Проте в такі роки заселення шкідниками, наприклад шишок ялини складає до 75%. Але в наступні маловрожайні роки майже весь врожай може бути пошкоджений частиною популяції, що вийшла з діапаузи. Представники цієї групи комах рідко мають спалахи масового розмноження але різких спадів чисельності конобіонтів не буває. Більшість конобіонтів віддають перевагу розрідженим насадженням, поодиноким деревам, насіннєвим плантаціям, які добре прогріваються сонцем [4, 6, 7, 9, 20,].