Розділ іі. Головні шкідники лісу

2.1 Методика збору і обліку комах

Вивчення видового складу комах можливе при виконанні різних типів досліджень із застосуванням найрізноманітніших методик. Комахи, їхні личинки, що живуть або харчуються на поверхні ґрунту, у травостої, на деревах і в їхніх тканинах або за рахунок інших тварин (хижаки і паразити), представляють велику різноманітність життєвих форм із різними екологічними зв'язками й утворюють різні біоценотичні угрупування. Вивчення їх можливе при виконанні різних типів досліджень на різних рівнях із застосуванням найрізноманітнішої методики, основні аспекти яких наступні:

1.Вивчення видового складу комах разом з основними видами рослинного покриву, насамперед – едифікаторами. Збір матеріалу здійснюється маршрутними і стаціонарними методами, за допомогою яких досліджується масовість видового розмаїття фактичного матеріалу, враховуються періодичні явища і з'ясовуються життєві цикли.

2.Кількісний облік комах направлений на вивчення зміни чисельності під впливом різних факторів і на вивчення зворотних зв'язків – впливу тварин на зміну рослинних компонентів біоценозів і на властивості ґрунту.

Дослідження ентомофауни необхідно починати з фітофагів, масових компонентів біотопу, діяльність яких прямо відображається на первинній продуктивності рослинної маси. На них добре вивчати хижаків і паразитів, що живуть в них або за їхній рахунок.

Облік населення комахами трав'яного покриву проводять фотоелектором, біоценометром, косінням ентомологічним сачком (дозволяє з'ясувати видовий склад, добову і сезонну динаміку, відношення комах до різних факторів середовища) і безпосередніми візуальними спостереженнями і підрахунками.

Метод стаціонарного обліку проводиться на декількох екземплярах рослин. Рослини систематично оглядають, починаючи зверху і аж до самої землі: спочатку квіти, верхні листки, потім гілочки. Застосовують цей метод тільки при вивченні відкритоживучих, добре помітних на рослині комах.

Для отримання точних даних рекомендується натягнути на рослину мішок із щільної білої тканини до самого кореня, зрізати рослину і затягти краї мішка. Добутий матеріал аналізують і вивчають в лабораторних умовах. Цей метод застосовуємо для вивчення малорухомих і скритоживучих комах.

Описані нами окремі види, що відносяться до певних родин, належать в більшій мірі до шкідників лісових насаджень, за вийнятком представників родин Туруни, або Жужелиці (Саrabidae), Сонечка (Соссіnellidae), надродини Бджолині (Ароіdае), Мурашки (Formicidae), Золотоочки (Сhrysopidae), Бражники (Sphingidae). Для своєчасного виявлення шкідників у лісах проводять спостереження та їх кількісний облік.

Існує два види спеціального спостереження: рекогносцирувальний та детальний. Регулярні рекогносцирувальні обстеження проводять там, де можуть виникнути вогнища шкідників; при цьому відмічають наявність пошкоджень, самих шкідників, ознаки їх життєдіяльності, що є показником початку масового розмноження.

Для лісових насаджень найнебезпечнішими є хвоє- та листогризучі шкідники. В залежності від того, які частини рослин лісових біоценозів пошкоджуються, вони поділяються на шкідників коренів і насіння, стовбурних шкідників.

Хвоє- та листогризучі шкідники. При детальному обстеженні визначають площу осередків і заселеність насаджень шкідниками, для чого закладають пробні площі. В грунті або підстилці підраховують кількість тих шкідників, які там зимують або заляльковуються. При цьому під деревами закладають облікові площини розміром 2×0,5м так, щоб вузька сторона їх була напрямлена до дерева. На них спочатку знімають і переглядають підстилку, а потім верхній шар грунту. Залежно від умов шкідники можуть заляльковуватись на різній глибині, тому на кількох пробних площах грунт обстежують на глибину 15-20см. На решті площ грунт обстежують на ту глибину, на якій шкідники були виявлені (здебільшого 5-8см).Всіх виявлених комах збирають, підраховують окремо здорових, мертвих, заражених паразитами і дані записують в облікову відомість. Підраховують також ентомофагів – хижих комах, лялечок паразитів. У підстилці і у грунті підраховують таких шкідників, як соснову совку, п’ядуна, шовкопряда, пильщика звичайного і рудого, а також лунку сріблясту, червонохвоста, дубову чубатку, п’ядуна зимового та обдирало. Облік починають, коли всі гусениці спустились в грунт для заляльковування або на зимівлю. Підраховують лялечки соснової совки в серпні – жовтні; червонохвоста, лунки, п’ядуна – з середини вересня і в жовтні; соснового шовкопряда і пильщика звичайного в кінці жовтня та на початку листопада; рудого пильщика – з кінця липня до початку вересня; п’ядунів зимового та обдирало – з липня до половини вересня.

Сосновий шовкопряд зимує в стадії гусениці в лісовій підстилці, сосновий п’ядун – в стадії лялечки в лісовій підстилці, звичайний сосновий пильщик та рудий сосновий пильщик – в стадії лялечки в коконі бочкоподібної форми в лісовій підстилці.

Шкідники коренів (личинки пластинчастовусих, гусениці підгризаючих совок) особливо небезпечні в розсадниках і молодих культурах до їх змикання. Всі заходи повинні базуватися на основі даних обстеження ґрунту на предмет заселення його шкідниками. Розкопки обов'язково потрібно робити щорічно на тих місцях, які прийдеться засаджувати або засівати в наступному році. Найкращий період для розкопок — кінець літа, коли старші личинки встигають уже перетворитися в лялечок і жуків. Визначається ступінь загрози для культур , розсадника і, що теж важливо, який літ хрущів буде в наступному році. Під час обстеження викопують ями з прямовисними стінками шириною і довжиною 1м. Глибина ям повинна бути така, в межах якої під час розкопок знаходяться личинки. В кінці літа це, як правило, 30—40 см. Під час викопування ям весь ґрунт, що виймається, кладуть на підстилку і перетирають між долонями, вибираючи личинки, лялечки, жуки хрущів та інших комах; дані записують у відповідний журнал. Окремо потрібно відмічати і збирати хворі і мертві особини. Головну увагу слід звернути на вірне визначення виду личинок і їх віку. На ділянці, що вибрана під розсадник, детальне обстеження проводять з викопкою 10 ям на 1га, а на площах під лісові культури викопують три ями на 1га. Зразу ж після огляду всього ґрунту по кожній ямі визначають вік личинок і дані записують у відповідну відомість. Вік визначають по ширині головної капсули (додаток 1).

У результаті проведеного обстеження визначають абсолютну та відносну заселеність ґрунту. У кінцевому результаті встановлюють ступінь загрози майбутнім культурам, або сіянцям. Слід мати на увазі, що личинки хрущів відрізняються за шкідливістю, тому загальна сума виявлених при обстеженні личинок недостатня для визначення достовірності загрози.

Для обчислення підсумкової загрози слід враховувати коефіцієнти шкідливості окремих видів і віків їх личинок. Шкідливість травневого хруща прирівнюється до 1, червневого — 1/3 шкідливості травневого. Одночасно личинки-однолітки — 1/2, двохлітки — 2/3 трьохліток травневих прийнятих за 1,0. Всі обрахунки ведуться на трьохлітку травневих хрущів.

Методика обстеження грунту на заселеність кореневими шкідниками. Детальне обстеження грунту на заселеність кореневими шкідниками (хрущами, вовчками, коваликами та їх личинками) проводиться на площах, відведених під лісовідновлення, в розсадниках, в культурах до їх змикання, при масовому всиханні культур різного віку. Найкращий період для грунтових розкопок – друга половина літа, після завершення линьки і лялькування хрущів, для вовчка – в травні.

Глибина ям вибирається в залежності від глибини залягання личинок і лялечок шкідників. На початку розкопок першу яму копають на глибину до 1м і в подальшому всі ями викопують тільки до встановленої глибини (переважно 40-60см) залягання шкідника. Для зручності на черенку лопати роблять 50см і 1м відмітки, якими користуються при вимірюванні величини ям. Грунт із ями вибирають почергово. Спочатку знімають і ретельно розбирають дернину, так як в її корінні концентруються і маленькі личинки. Потім послідовно вибирають шари грунту товщиною 10-15см. Вибирання землі з ями проводиться постійно з розтрушуванням дернини і наступних шарів землі.

Ділянки, які намічають під лісові культури, слід копати по 3 ями на 1га, під розсадник до 5-10 ям на гектар. Розмір ям 1м2, їх на площі розміщують шляхом випадкової вибірки.

Розкопки проводить бригада із 3-х чоловік (майстер лісу, лісник, робітник), при цьому один із членів бригади вибирає з ями лопатою землю і віялоподібно розтрушує її, інші члени бригади вибирають всіх комах в різних стадіях розвитку і при допомозі лупи визначають вид і вік личинок, а також їх стан ( здорові, хворі, мертві). Після вибирання комах яму поступово засипають, вибираючи пропущених при розкопці комах. Зібрані при розкопці личинки складаються в банку з водою або паперовий пакетик та з допомогою лупи визначаються їх види і вік, і заповнюється відомість обліку кореневої ентомофауни на основі якої визначають середню чисельність комах на 1м 2 і планують заходи боротьби.

Методика обліку стовбурних шкідників має власні особливості. Стовбурні шкідники (короїди, вусачі, златки, склівки, рогохвости) розмножуються в масовій кількості лише на ослаблених деревах. При нагляді за розмноженням стовбурних шкідників враховують кількість заселених ними дерев, породу, вік, діаметр, висоту, повноту насаджень, умови місцезростання. Для рекогносцирувального обстеження закладають у кварталі лісу візири через кожні 250-500м, на яких проводять облік, відмітку всіх здорових штамбів і опис заселених стовбурними шкідниками дерев. У пошкоджених дерев, на відміну від здорових, на корі штамба численні вхідні отвори короїдів з напливами живиці, або із ходів висипається бурове борошно, змінюється інтенсивність забарвлення хвої. У пошкоджених листяних порід (дуб, в'яз, ясен) на корі дерев численні чорні потьоки соку, бурове борошно в тріщинах кори штамба, або є вхідні отвори чи "віддушини" на березі при заселенні березовим заболонником. Потім із кількості заселених шкідниками дерев вирубують окремі модельні, з яких знімають кору, стовбур розмічають на метрові відрізки і враховують місця заселення окремими видами шкідників по штамбу і кількості їх ходів на кожному погонному метрі з визначенням щільності заселення. При заселенні стовбурними шкідниками від 5 до 10% дерев у соснових насадженнях необхідна термінова їх вибіркова рубка, зняття та спалювання кори, а при заселеності понад 30% запасу деревини слід провести суцільну рубку.

В осередках всихання лісу закладають стрічкові пробні площі (близько 0,1% від площі осередка). На них проводять суцільний перелік дерев з розподілом їх за категоріями стану: І – здорові; ІІ – послаблені; ІІІ – дуже послаблені; ІV – всихаючі, в яких усохло не менше 2/3 крони, заселені стовбуровими шкідниками; V – свіжий сухостій; VІ – сухостій минулих років. Можуть бути введені і додаткові категорії. На пробах рубають модельні дерева з числа всихаючих або свіжого сухостою і піддають їх нетомологічному аналізу. На зрубаному дереві знімають смугу кори від окоренка до верхівки, оголені при цьому ходи шкідників дозволяють визначити їх видовий склад та райони поселення на стовбурі. В середині кожного району закладають палетку, на якій ведуть облік шкідника – щільність поселення (маточних ходів на 1дм2 для короїдів або окремих ходів для інших шкідників) та продукцію молодих жуків (кількість молодих жуків або вильотних отворів короїдів).

Визначають причини і тип всихання дерев, відсоток їх за категоріями та запас в кубічних метрах дерев, що підлягають призначенню в санітарну рубку. Окремо на пробах враховують вітровал та сухостій, які теж включають в санітарну рубку. Лісопатологічне обстеження завершується розробкою проекту заходів боротьби з шкідниками.

Шкідники насіння. Прихований спосіб життя цієї групи шкідників (шишкова вогнівка, шишкова смолівка, жолудевий довгоносик) утруднює візуальний нагляд. Обстеження проводять в кінці вегетаційного періоду (вересень — у хвойних насадженнях) в першу чергу у насінницьких господарствах, клонових насіннєвих плантаціях, насіннєвих ділянках та в суміжних з ними насадженнях. Для цього вибирають три модельних дерева на кожну господарську одиницю. Вибирати їх треба як у високоповнотній частині ділянки, так і на узліссі. З кожного модельного дерева знімають по 100 плодів (з хвойних порід по 10—30 шишок). Всього для аналізу слід брати не менше 100 шишок. Коли дерева невисокі, бажано зібрати шишки з 30 дерев. Не менше 100 навіть зовнішньо здорових плодів і шишок розкривають (розрізають), послідовно відділяють луски від стрижня і розглядають їх під мікроскопом (бінокуляром). Із зібраних шишок виймають насіння і не менше 100 із них розкривають. Встановлюють відносну заселеність плодів і насіння, (виражену у відсотках кількість пошкоджених плодів, шишок і насіння від загального числа обстежених), і абсолютну заселеність, тобто середню кількість яєць, личинок і пошкоджень на один плід, шишку чи насінину. На насіннєвих ділянках і клонових плантаціях обстеження проводять кожен рік, незалежно від врожаю. Рішення про заходи захисту лісостанів приймають на основі аналізів даних про величину врожаю та чисельність головних його шкідників у попередньому році. Ці заходи проводять за очікування високого врожаю та високої чисельності шкідників, шкода від яких може перевершити втрати на захисні заходи (Гайченя І.А., Серіков О.Я., Фасулаті К.К. «Шкідники лісу») [5,10,14].