
- •1.Поняття про предмет психологічної науки
- •2. Загальна характеристика принципів психологічної науки
- •3.Методи наукової психології.
- •4.Психіка – провідний феномен психології.
- •5.Психологія Стародавнього світу і Середніх віків
- •6.Психологічні погляди в епоху Відродження
- •7.Психологічні вчення хуіі-хуііі ст.
- •8. Основні школи і спрямування сучасної психології
- •9.Основні ідеї біхевіоризму.
- •10.Відчуття як психічний пізнавальний процес.
- •11.Види відчуттів
- •12.Властивості і закономірності відчуттів.
- •13.Сприймання та його сутність
- •14.Види сприймання
- •15.Властивості і закономірностісприймання
- •16.Взаємодія відчуттів та сприймання
- •17.Поняття про уяву
- •18.Види і прийоми уяви.
- •19.Розвиток уяви
- •20. Уява і творчість
- •21.Поняття про увагу
- •22.Види уваги
- •23.Властивості уваги
- •24.Поняття про пам'ять
- •25.Теорії памяті
- •26.Види і процеси памяті
- •27.Умови продуктивного запамятовування.Забування
- •28.Поняття про мислення,його форми
- •29.Види мислення. Основні мислительні операції.
- •30. Емоції та почуття. Мотивація та воля людини.
- •31.Історичні аспекти вчення про темперамент
- •32.Теорії темпераменту та його типи
- •33.Темперамент і діяльність
- •34.Темперамент і характер
- •35. Поняття та риси характеру
- •36.Види акцентуацій характеру
- •37.Психічні стани особистості
- •38.Поняття і структура особистості
- •39.Сфери особистості та її джерела
- •40.Спрямованість особистості.
- •41.Потреби як джерело активності особистості
- •42.Розвиток особистості
- •43.Соціалізація особистості
- •44.Поняття здібності
- •45. Природні передумови розвитку здібностей.
- •46.Структура здібностей
- •47.Характер, задатки та здібності
- •48.Спостережливість
- •49.Особливості розвитку штучного інтелекту
- •50.Теорії діяльності
- •51.Психомоторика у складі діяльності
- •52.Мета і мотиви діяльності
- •53.Передумови виникнення соціальної групи
- •54.Основні характеристики соціальної групи
- •55.Класифікація і функції соціальних груп
- •56.Колектив як виший рівень розвитку спільності
- •57.Рівень розвитку колективу
- •58.Групові норми і нормативно-групова поведінка
- •59. Психологія великої соціальної групи.
- •60. Мала соціальна група як об»єкт вивчення соціальної психології.
- •61.Внутрішньогрупова згуртованість
- •62.Поняття про лідерство і керівництво.
- •63.Стилі лідерства і керівництва.
- •64.Явище впливу меншості на малу групу
- •65.Явище внутрішньогрупового тиску
- •66.Спілкування як соціально-психологічний феномен
- •67.Розвиток спілкування в онтогенезі
- •68.Спілкування як форма впливу активності особи
- •69.Спілкування як міжособистісна взаємодія
- •70. Спілкування як обмін інформацією
- •71.Спілкування та діяльність
- •72.Поняття та етапи протікання конфліктів
- •73.Причини виникнення конфліктів
- •74.Класифікація конфліктів
- •75.Основні шляхи розвязання конфліктів
70. Спілкування як обмін інформацією
Комунікація -людина думає перед виголошуванням інформації, як висловлюється, доносить свою думку до співрозмовника, як отримує від нього інформацію, чи правильно інтерпретує її, реагує на неї. Суть комунікативного процесу -спільне розуміння предмета.
Обмін інформацією передбачає також психологічний вплив одного партнера на поведінку іншого з метою її зміни. Ефективність комунікації визначається тим, чи вдалося вплинути суб'єктам спілкування одне на одного, чи уточнювалась. У соціальній психології виокремлюють такі види комунікації:
- вербальна- засобом є мова(система словесних знаків, які використовуються як засіб засвоєння і передавання суспільно – історичного досвіду людства).
- невербальна-засобом є система знаків (жести, міміка, пантоміміка), система "контакту очима". Важливим параметром є міжособистісний простір – дистанція, яка несвідомо встановлюється між учасниками спілкування. Види міжособистісної дистанції:
а) інтимна дистанція - до 0,5 м – при інтимних стосунках, у балеті і спорті;
б) міжособистісна дистанція – 0,5 – 1,2 м – спілкування між друзями;
в) соціальна дистанція - спостерігається при спілкуванні з аудиторією.
71.Спілкування та діяльність
Спілкування включене у індивідуальну чи групову практичну діяльність. Діяльність є формою активності, а спілкування – видом активності, який формує і розвиває людину як особистість. Тому діяльність та спілкування потрібно розглядати як дві взаємопов»язані сторони соціальної активності людини. Більшість дослідників схильні вважати, що діяльність людини і спілкування індивіда з іншими людьми фактично неможливі одне без одного. Діяльність за допомогою спілкування збагачується, в ній виникають нові зв'язки і стосунки між людьми. У процесі діяльності люди обмінюються не тільки інформацією, а й різними діями. Людина, взаємодіючи з іншими людьми, одночасно вступає у певні конкретні зв'язки та стосунки з ними.
72.Поняття та етапи протікання конфліктів
Конфлікт – зіткнення протилежно спрямованих інтересів, позицій, думок, поглядів опонентів або суб'єктів взаємодії.
Основну роль у виникненні конфліктів відводять конфліктогенам - словам, діям, що сприяють виникненню і розвитку конфлікту.
Щоб уникнути конфліктогенів потрібно:
1) пам'ятати, що будь-яке наше необережне висловлювання може привести до конфлікту;
2) проявляти емпатію до співрозмовника – потрібно уявити як відгукнуться в його душі ваші слова чи дії.
Кожен конфлікт може проходити такі стадії розвитку:
1) виникнення конфліктної ситуації -суперечливі позиції сторін з того чи іншого приводу; протилежні цілі чи засоби їх досягнення в конкретних умовах; розбіжність інтересів, бажань.
2) перехід до відкритої конфліктної взаємодії - виражається в активних діях одного з учасників конфлікту, який усвідомив для себе конфліктну ситуацію. Ця стадія характеризується наявністю інциденту, тобто ситуації, за якої одна із сторін починає діяти, обмежуючи інтереси іншої.
3) розв»язання конфлікту - вихід із конфліктної ситуації сторін конфлікту шляхом примирення, розриву.