48.Спостережливість

Спостережливість - це вміння людини вирізняти характерні, проте ледве помітні особливості предметів і явищ. Спостережливість формується в процесі систематичних занять улюбленою справою і тому пов'язана з розвитком професійних інтересів особистості. Спостережливість тісно пов’язана з пам’яттю і мисленням - щоб помічати в об’єктах малопомітні, але істотні деталі, необхідно багато чого пам’ятати про аналогічні об’єкти, а також уміти порівнювати і виділяти їх загальні ознаки.

Спостережливість робить людину більш впевненою у собі і допомагає не помилятися в інших людях, робити правильні висновки, цінувати себе і інших. Спостережливість допомагає багатьом людям в їх професійній діяльності.

49.Особливості розвитку штучного інтелекту

Інтелект — інтегративна внутрішня цілісність пізнавальних здібностей людини, що базується на анатомо-фізіологічних особливостях мозку і нервової системи людини. Риси інтелекту:

- здатність розв’язувати оригінальні завдання;

- здатність набувати знання, досвід і пристосовувати його до тих ситуацій, які виникають у процесі життєдіяльності.

Важливою властивістю інтелекту є ерудиція. Проте не можна оцінити розум людини лише значним обсягом знань, оскільки сама ерудиція ще не визначає всього інтелекту. Інтелект являє собою систему розумових операцій з образами, символами, знаками, об’єднану певним когнітивним стилем та стратегією розв’язування задач. Тому інтелектуальну діяльність пов’язують передусім з відображувальною і регулятивною діяльністю, що полягає у здатності ефективно розв’язувати задачі, навчатися використовувати набутий досвід.

50.Теорії діяльності

Діяльність – це свідома активність, що виявляється в системі дій, спрямованих на досягнення поставленої мети.

  Психологічну теорію діяльності розробляли вітчизняні та зарубіжні психологи. Білоруський психолог Лев Семенович Виготський підготував грунт для формування психологічної теорії діяльності– він висунув ідею про вирішальну роль діяльності у психічному розвитку дитини.

На основі теорії Виготського іншим ученим Леонтьєвим була розроблена теорія діяльності, сутність якої зводилась до того, що взаємодіючи із предметами навколишнього світу, індивід засвоює «опредметнену» психологічну реальність, у результаті чого і відбувається його психічний розвиток.

Сергій Рубінштейн – російський психолог, категорично виступав проти розуміння поведінки людини як сукупності реакцій. Він вперше висунув положення про єдність свідомості і діяльності. Рубінштейн доводив, що психіка людини не тільки проявляється, а й формується в діяльності - психічні властивості особистості є як передумовою, так і результатом поведінки людини.

51.Психомоторика у складі діяльності

Розвиток поняття «психомоторика пов»язане з ім»ям російського ученого І. Сєченова. Він вперше розкрив роль м»язових рухів у пізнанні навколишнього світу і назвав таку «єдність душі і тіла» психомоторикою. Він вважав, що рухи людини відбуваються слідом за бажаннями у тісному зв»язку з уявними наслідками цих рухів. Без бажання - рух був би взагалі безглуздим. І. М. Сеченов висловив гіпотезу, яка тепер підтверджена експериментально і покладена в основу теорії психічної регуляції рухів: рухи дітей обумовлені особливостями думки.

Сєченов доводив, що життєвими потребами зумовлюється виникнення бажань - думки, яка і викликає рух. Особливістю людських рухів і дій є їх свідомий і цілеспрямований характер. Діючи, людина пізнає світ, а пізнаючи його - теж діє.