38.Поняття і структура особистості

Особистість – соціалізований індивід, котрий втілює найсуттєвіші соціально значущі властивості. Індивідуальність – це поєднання психологічних особливостей людини, що утворюють її своєрідність, відмінність від інших людей. Платонов вводить термін "підструктури" особистості, до яких "можуть бути включені всі відомі властивості особистості", таких підструктур особистості він розрізняє чотири:

1. Біологічна підструктура, що об'єднує типологічні властивості особистості, статеві і вікові психофізіологічні особливості та їх патологічні зміни.

2. Підструктура форм відображення, яка охоплює індивідуальні психологічні особливості окремих психічних процесів що формуються протягом життя людини.

3. Підструктура соціального досвіду, що включає в себе знання, навички, вміння і звички, набуті в особистісному досвіді, шляхом навчання.

4. Підструктура спрямованості, яка об'єднує мотивацію, відношення і моральні якості особистості.

39.Сфери особистості та її джерела

Когнітивна (пізнавальна)-людина ставить перед собою мету і намагається її досягти. В пізнанні розрізняють два ступені:

- чуттєвого відображення (відчуття, безпосередньо обумовлені впливом предметів на органи чуття).

- логічне пізнання -мислення та уява.

Афективна-відображаються не предмети і явища об»єктивного світу, а внутрішній стан людини – це психічні явища, які дані нам у переживаннях ставлення до предметів.

Вольова- людська діяльність складається з довільних та мимовільних корисних дій.

-цілеспрямованість (здатність людини підпорядковувати свої дії цілям,);

-самовладання (характерне для людей, які управляють своїми думками);

-самостійність (полягає у можливості людини не піддаватися впливам різних сил);

-рішучість (завдяки їй людина здатна приймати своєчасні рішення);

-наполегливість (людина може мобілізувати свої сили для відносно тривалої боротьби з перешкодами);

Ціннісно - усе те, що спонукає людину до певних дій, поведінки.

40.Спрямованість особистості.

Спрямованість - виступає як властивість особистості, що виявляється у світоглядній, професійній спрямованості, у діяльності, пов'язаній з власним захопленням, заняттям чим-небудь у вільний від основної діяльності час. Виділяють три основні види спрямованості особистості:

1) особиста - створюється переважанням мотивів власного благополуччя, прагненням до особистого першості, престижу.

2) спрямованість на взаємні дії (колективна) - має місце тоді, коли вчинки людини визначається потребою в спілкуванні, прагненням підтримувати гарні відносини з товаришами по роботі, навчанні.

3) ділова спрямованість - відображає прагнення до пізнання, оволодіння новими навичками і вміннями.

41.Потреби як джерело активності особистості

Xарольд Маслоу у 1943 р. створив піраміду потреб, розмістивши їх у певній ієрархії:

1) фізіологічні потреби – усе, що необхідно для підтримки життя, - їжа, одяг, житло.

2) потреба у безпеці, що повинна забезпечити кожного від зовнішніх загроз і захистити від занепокоєнь(бажання людей спілкуватися один з одним, любити і бути любимими);

3) потреба у повазі та визнанні- пізнавальні потреби (жадоба до знань, бажання засвоювати якомога більше інформації);

4) потреба в естетиці - бажання гармонізувати життя, наповнювати його красою, мистецтвом.

5) бажання до розкриття внутрішнього потенціалу (тобто самоактуалізація, самовираження). Маслоу визначив потребу в самовираженні як "бажання стати більшим, ніж ти є".

Потреба як стан особистості завжди пов'язана із наявністю в людини почуття незадоволеності. Потреба активізує організм, стимулює поведінку, спрямовану на пошук того, що потрібно. Маючи потребу в чомусь, людина відчуває дискомфорт, який і намагається подолати, вона.