41. Основні риси та історія розвитку болгарської мови.

У 1 тис. до н.е. територію сучасної Болгарії заселяли переважно фракійці, які в 6-7ст. були асимільовані склавинами й антами , що прийшли на Балкани з Нижнього Подунавя і південноруських степів. Протягом 7-9 ст. відбулося поступове злиття двох різнорідних етносів – словян і болгар, унаслідок чого сформувався народ із словянською мовою та культурою,тюркською самоназвою болгари.Цей етнонім дав і назву країни Болгарія. Свого розквіту Перше болгарське царство досягло наприкінці 9-на початку 10ст. за царя Симеона.У цей час тут впроваджувалось християнство (865),утверджувалася і поширювалася старослов’янська мова.Створена Кирилом та Мефодієм словянська писемність набула статусу офіційної в церкві та в державі і разом з болгарською культурою досягла високого рівня. Відомими в Болгарії культурними діячами і просвітителями були Климент Охридський, Констянтин Преславський,Іоан,Чорноризець Храбр та ін.. Протягом 10-14ст. старослов’янська мова функціонувала як літературна і як знаряддя старослов’янської писемності релійного змісту.До найвидатніших писемних памяток болгарської мови належать :надпис чергубеля Мостича (10 ст), надпис царя Самуїла (993),Добромирове євангеліє , Болонський псалтир (12ст) та ін. У 17-18ст. на всій болгарській території поширювалась ново болгарська писемність дамаскіни – рукописні збірники релігійно повчальних творів,написані найпростішою розмовно-діалектною мовою.Вони слугували багатим матеріалом для історичної діалектології.Початок відродження загальнонаціональної болгарської писемності та культури припадає на др. Пол..18ст . Реальні ознаки сучасної болгарської літературної мови почали формуватися в др. Пол.19ст.у зв’язку з розвитком болгарської нації та діяльністю видатних представників національно – визвольного і літературного руху.Найяскравішим представником болгарської літератури, фундатором національної літературної мови став учений і громадський діяч Іван Вазов.На поч..20ст.національні літературні традиції розвивали Е.Пелін, Й.Йовков,а в др..пол-Є.Багряна,Д.Димов,Е.Станєв.Сучасна болгарська мова сформувалася в сер.19ст. на основі північно-східних говорів,поширених навколо м.Велико-Тирнове.У болгарській мові існують два основні діалекти , які різняться вимовою голосного на місті колишнього «єрчика».

1.Східний діалект з вимовою широкого голосного а на місті «йерчика»(бял).Він охоплює дві групи говорів:а)північно-західні;б)південно-східні;

2.Західний діалект з вимовою більш закритою голосного е на місці «йерчика»(бел).

42.Основні риси та історія розвитку македонської мови

Македонська літературна мова сформувалась лише в сер. 20ст.І 681р.Македонія входила до складу Першого болгарського царства , завдяки чому на її території в 9 ст. поширювалася словянська писемність.Твори македонською мовою друкували К.Рацин,В.Марковський, К.Неделковський та ін.. У цей час порушують питання македонської літературної мови,офіційна кодифікація якої відбувалася після закінчення Другої світової війни.У повоєнні роки значний внесок у розвиток літературної мови на народній основі зробили: македонський поет і громадський діяч А.Шопов,письменники С.Яневський,В.Малевський, Б.Конеський.Македонська мова користується сербським варіантом кирилиці, який кількома літерами відрізняється від російського. У 1945р.було прийнято єдину орфографію,наближену до сербської графіки, а в 1970 р. було уточнено норми правопису. Македонська літературна мова сформувалася на основі західної групи говорів. Македонська мова має три діалектні групи:1.Північна група, поширена вздовж кордону із Сербією та з Косовим .2.Західна група, що охоплює південно – західну частину Македонії від кордонів Албанії та Греції до р. Вардар на сході.3.Східна група, яка тягнеться від р. Вардар на схід до кордонів з Болгарією й охоплює міста Кочани, Штіп.Говори македонської мови мають багато характерних ознак,які протиставляють виділені діалектні групи і відрізняють їх від літературної форми та близькоспорідненої болгарської мови.