36.Основні риси та історія розвитку білоруської мови.

Білоруська мова поширена у Білорусі,назва якої сформувалася на основі словосполучення Біла Русь , що використовували в 14-16ст. на позначення білоруських земель.Писемні пам’ятки з виразними ознаками білоруської мови, на основі яких розвивалася її літературна форма,датовані 13-18ст. Це Псалтир (1296),Вкладна Івана Никоновича (14ст).Договір Полоцька з Ригою (1330), Жалована грамота великого князя Литовського Олександра-Вітовта Кестутиєвича Василю Карачовському (1386).Важливу роль у поширенні білоруської літературної мови відіграли засновані в 15 ст. перші школи. Істотний внесок у розвиток білоруської філології та культури належить книговидавцю і просвітителю першої половини 16 ст. Ф.Скорині. У 1517-1519 рр. у Празі він видав першу білоруську книгу Псалтир і 19 окремих книг Біблії книжнословянською мовою, в яку частково проникли елементи білоруського народного мовлення. Серйозні наукові дослідження з білоруської мови відновилися наприкінці 19ст. з виходом у світ «Словника білоруського наріччя» І .Носовича. На початку 20 ст. істотний внесок у вивчення білоруської мови зробив фундатор білоруської філології Ю.Карський своєю 3- томною працею «Білоруси».Сучасна білоруська літературна мова сформувалася на основі центральних говорів,які поєднують ознаки південно-західного і північно-східного наріч.Найхарактернішими її особливостями є:-Мякість приголосних перед(е): мера,жнец-Акання, яке закріпили на письмі: вада, барада;-Нескладовий (у) на місці етимологічних (в) і (л): правда, воук-(а), (і) перед групою приголосних: аржаны,імла-Твердість(р): мора «море»,рака «річка»-Дзекання і цекання, тобто поява африкат(дз*),(ц*) на місці мяких (д*), (т*):дзень, дзіва, ціхи, цень.-Відсутність пасивної форми дієприкметників теперішнього часу.У сучасній білоруській мові виділяють два основних діалекти:1.Північно-східний, який об’єднує полоцьку і вітебсько-могилівську групи говорів, що тягнуться вздовж кордонів з Росіє., Латвією,Литвою.2.Південно-західний , що охоплює гродненсько-барановицьку і слуцько-мозирську групи говорів, які поширені від кордонів Польщі та Литви .

37. Основні риси та історія розвитку польської мови.

Польська літературна мова зароджувалась на основі писемних памяток , найдавніші з яких належать до 13-15ст. До цього часу ділові та інші папери та інші папери писали лише латинською мовою. Активізація мовного й культурного розвитку Польщі спостерігається наприкінці 14 ст. з формуванням Польської держави. Просвітником національного відродження поляків був заснований 1364р. Яггеллонський університету у тодішній столиці Польщі м. Краків. Почали зявлятись оригінальні ділові та інші папери польською мовою, літературна форма якої досягла найвищого розвитку в 16 ст., коли після Люблінської унії 1569р. Польща і колишнє Велике князівство Литовське обєднання в Річ Посполиту. Паралельно з формуванням нової польської літератури почалося становлення сучасного польського мовознавства, про що свідчать розвиток лексикографії .У 1806-1814рр. вийшов у світ 6-томний словник польської мови С. Лінде . У 20ст. значний внесок у розвиток польського і словянського мовознавства зробили історики мови й етимологи Є.Курилович,О.Брюкнер, Г.Лябуда,З.Штібер.Сучасна польська літературна мова сформувалася на основі великопольських і малопольських говорів, а також мазовецьких говорів.Їхніми найважливішими ознаками є:-Фіксований динамічний наголос на передостанньому складі-Збереження носових голосних -Відсутність якісної редукції ненаголошених голосних -Відсутність предикативних коротких форм прикметників і дієприкметників-Неонімічність творення прикметникових і прислівникових форм ступенів порівняння -Наявність особливого типу відмінювання числівниківПольська група охоплює кілька основних груп діалектів:1.Великопольська група говорів, які поширені навколо Познані в центрі Польщі і частково на північному заході країни.2.Малопольська група говорів, які охоплюють м.Краків, найбільшу частину території Польщі – від центру країни до західних кордонів України і півночі Словаччини.3.Мазовецька група говорів, які функціонують у північно-східній частині Польщі з м. Варшава і тягнуться до західних рубежів Білорусі.4. Сілезька група говорів, які поширені в південно-західній частині Польщі з м. Вроцлав до північних кордонів Чехії і південно-східних рубежів Німеччини.

38.Основні риси та історія розвитку чеської мовиУ др.. пол..12-13ст. Чехія стала могутньою державою.Найдавніші свідчення про неї відображені в латинських грамотах і творах, які витіснили старослов’янську писемність. Уже в 12-13ст. існувала ділова,наукова і художня література чеською мовою.Але перші твори чеської писемності датовані кінцем 13ст. Істотний внесок зробив Я.Гус у розвиток чеської мови, яка наблизилась до народної основи саме завдяки його зусиллям. Процес формування чеської літературної мови наприкінці 16ст. майже завершився,однак після поразки чехів від австрійців у 1620 р.державною було проголошено німецьку мову, що обмежило функції чеської мови.ЇЇ використовували лише в розмовно-побутовій сфері. У 1809-1819рр. німецькою мовою вийшла чеська граматика Й.Добровського, орієнтована на біблійну мову.Відродження інтересу до чеської культури й мови спричинилося до вивчення літератури, народної творчості ,писемних памяток.Створення Чехословацької держави після розпаду Австро-Угорської імперії в 1918р. зумовило відродження в 20ст чеської мови й науки про неї.Сучасна чеська літературна мова сформувалася на основі середньо чеських та інших говорів власне чеського діалекту.Однак у формуванні її норм чітко вираженої основи не було через вплив кількох наріч і реанімацію «будите лями» значної к-ті книжно-мовних одиниць часів розквіту старочеської мови 15-поч 16ст. Як наслідок чеська літературна мова зберігає істотні відмінності між усною формою, що являє собою народно розмовний міждіалектний варіант,і писемною формою книжно-літературного характеру.Основними ознаками чеської мови є:Наявність довгих і коротких голосних Збереження складотворних плавних (r)і (l) Звукосполуки trat і tlat на місці tort і toltЧергування коротких голосних з довгими і дифтонгом (ои)Специфічний для чеської мови дзвінкий і глухий (r)Відсутність простих минулих часівВелика к-ть типів відмінювання іменників і типів дієвідмінювання презент них форм дієслів.Виокремлюють три або чотири діалекти з поділом власне чеського на кілька говорів:1.Власне чеський діалект , який охоплює західну частину Чехії з м. Прага2.Ганацький діалект3.Ляський діалект Деякі вчені виділяють ще моравсько-словацький діалект .