
- •1. Предмет синатксису. Одиниці синтаксису.
- •2. Синтаксичні звязки і відношення. Засоби синтаксичного звязку і побудови синтаксичних одиниць.
- •Типи синтаксичних зв’язків:
- •4.Форми синтаксичних зв’язків.
- •5. Поняття про словосполучення. Основін ознаки словосполучення.
- •6. Узгодження, як тип підрядного зв’язку у словосполученні.
- •7. Керування, як тип підрядного зв’язку у словосполученні.
- •8. Прилягання, тип підрядного зв’язку у словосполученні.
- •9. Поняття про речення. Основні ознаки речення.
- •Атрибутивність.
- •10. Поняття про предикативність.
- •11. Поняття про модальність.
- •Основні категорії семантики схеми:
- •15. Двоскладні речення. Головні і другорядні члени речення.
- •Другорядні члени речення
- •За значенням обставини поділяються на такі групи:
- •16. Типи підмета. Типи присудка.
- •За будовою розрізняють підмети прості і складні.
- •Складені присудки поділяються на два види: іменний складений, та дієслівний складений
- •17. Складні випадки координаці підмета і присудка. Помилки при виборі форм роду та числа.
- •18. Означення, як другорядний член речення.
- •19. Прикладка як вид означення.
- •20. Додаток (прямий, непрямий, родовий партитивний).
- •Додатком називається другорядний член речення, що означає предмет, на який спрямована чи якого стосується дія, процес, ознака, стан.
- •21. Типи обставин. Способи вираження.
- •Відповідно до значення видокремлюють такі види обставин:
- •22. Односкладні речення. Типи односкладних речень. Особливості їх використання в змк.
- •23. Неповні речення та їх різновиди.
- •Означення також можуть бути однорідними й неоднорідними.
- •28. Однорідні й неоднорідні означення.
- •30. Речення з відокремленими членами. Відокремлені означення.
- •31. Відокремлені узгоджені і неузгоджені означення.
- •34. Звертання. Використання звертань у текстах змк.
- •37. Складносурядні речення. Семантичні відношення частин у складносурядному реченні.
- •38. Типи складносурядних речень. Пунктуація в складносурядних реченнях.
- •40. Типи складнопідрядних речень.
- •Складнопідрядні речення з підрядними означальними
- •Складнопідрядні речення з підрядними обставинними
- •Складнопідрядне речення з кількома підрядними
- •41. Безсполучникові речення. Типи семантичних відношень у безсполучникових реченнях.
- •1) Речення з однотипними предикативними частинами; 2) речення з різнотипними предикативними частинами.
- •2) Речення, що виражають часову послідовність дій, явищ. (Дві години копають, крешуть каміння, потім роблять короткий перепочинок)
- •43. Поняття про складне синтаксичне ціле (ссц).
- •45. Історія пунктуації. Мода на знаки. Пунктуація у текстах сучасних змк.
37. Складносурядні речення. Семантичні відношення частин у складносурядному реченні.
Складносурядним називається таке складне речення частини якого зв'язані між собою сполучниками сурядності: Ще не було епохи для поетів, але були поети для епох (Л. Костенко). Частини складносурядного речення рівноправні за змістом. У складносурядних реченнях найчастіше виражаються відношення єднальні, протиставні й розділові (пор. функції сурядних сполучників та їх класифікацію). Окрім того, складносурядні речення можуть виражати зіставні, приєднувальні, пояснювальні відношення з різними додатковими відтінками значень.
РЕЧЕННЯ З ЄДНАЛЬНИМИ СПОЛУЧНИКАМИ
Засобами вираження єднальних відношень є інтонація та єднальні сполучники і (й), та, а (в значенні і), які можуть бути одиничними й повторюваними, та й (з приєднувальним відтінком значення), повторювані сполучники ні..ні, ані...ані. Складносурядні речення зі сполучником і найчастіше виражають часові відношення. Для вираження цих відношень служать дієслівні форми (часові й видові), порядок простих речень у складі складного, інтонація, сполучники, додаткові лексичні засоби. У межах єднальних відношень виділяються такі різновиди: 1. Власне єднальні відношення, в яких виражаються: а) одночасність двох або кількох дій, явищ, подій. б) послідовність дій або станів (сполучники і, а, а там, а потім 2. Причиново-наслідкові відношення (сполучники і, а тому) виражаються порядком речень, який не можна змінити, та інтонацією. «Може квіти зійдуть — і настане ще й для мене весела весна» (Леся Українка); Причиново-наслідкові відношення створюються тільки реальним змістом сурядних речень. 3. Перелічувальні відношення виражаються інтонацією та повторюваними сполучниками і...і, ні...ні, які оформляють перелік кількох тверджень.
РЕЧЕННЯ З ПРОТИСТАВНИМИ СПОЛУЧНИКАМИ
Складносурядні речення з протиставними сполучниками (а, але, проте, та — в значенні але, зате, однак) виражають відношення протиставлення або зіставлення, іноді з різними додатковими відтінками (невідповідності, обмеження та ін.).. Характерна ознака таких речень — вони можуть бути лише двочленними, тобто складатися тільки з двох предикативних одиниць. Сурядні речення зі сполучниками проте, однак контрастні за значенням.
РЕЧЕННЯ З РОЗДІЛОВИМИ СПОЛУЧНИКАМИ
У складносурядних реченнях із розділовими відношеннями предикативні частини поєднуються розділовими сполучниками або, чи, а чи, чи...чи, то...то, чи то...чи то, не то...не то. Складносурядні речення з розділовими сполучниками передають значення несумісності, взаємовиключення, чергування. Складносурядні речення, що позначають несумісні, взаємовиключені дії, явища, як правило, двочленні, двокомпонентні, хоч серед них, зокрема з повторюваними сполучниками, трапляються й багатокомпонентні. РЕЧЕННЯ З ГРАДАЦІЙНИМИ СПОЛУЧНИКАМИ
У складносурядних реченнях можуть передаватися особливі відношення градації, тобто підсилення, чи, навпаки, послаблення значення другого компонента речення в порівнянні з першим. Такі значення характерні для сполучників не лише...а й, не тільки...а й, не стільки...скільки, не те щоб...але, хоча й...але. Ці сполучники завжди складені, перша частина розміщується перед першою частиною складносурядного речення, друга — перед другою. Напр.: «Не тільки злива лила в ту ніч, а й блискавки шмагали потріскані від спеки поля» (газ.). Речення з градаційними сполучниками своїм значенням зближуються зі складносурядними реченнями з єднальними сполучниками, порівняймо: «І злива лила в ту ніч, і блискавки шмагали потріскані від спеки поля».
РЕЧЕННЯ З ПРИЄДНУВАЛЬНИМИ СПОЛУЧНИКАМИ
Предикативні частини складносурядних речень із приєднувальними відношеннями нерівноправні. Друга, приєднувана, частина речення являє собою додаткове повідомлення, доповнює ту думку, яка висловлена в попередній предикативній частині. Приєднувальне значення передається за допомогою сполучників та й, ще й, також, причому, притому, при цьому. Напр.:«Розпитали, порадились, та й за старостами пішов Марко» (Т. Шевченко).