Лазерний спосіб

Лазерний спосіб запису звуку передбачає цифрову систему запису. Носій цифрової інформації – це диск діаметром 120 міліметрів, який називають компакт-диском.

Компакт-диски виготовляються діаметром 120 мм і товщиною 1,2 мм з прозорого полівінілхлориду.

Цифрова інформація на диску формується шляхом утворення мікрозаглиблень, які йдуть вздовж спіральної канавки з кроком 1,67 мікрон. Називаються вони "піти" від англійського слова "pit" (в перекладі – "виїмка").

Цифровий код у вигляді 0 та 1, записаний на компакт-дискові мікроскопічними, шириною 0,6 мікрона, відбиваючими поверхнями, які розміщені, як звичайна звукова канавка по спіралі. Лазерний спосіб запису відбувається так (дивіться рисунок 4).

Рисунок 4. Схема лазерного способу запису звуку

 

Звук, який необхідно записати, надходить до мікрофона, в якому перетворюється в електричні коливання звукової частоти.

З мікрофона вони надходять до підсилювача, в якому відповідним чином підсилюються.

Підсилені електричні коливання звукової частоти надходять до тактового генератора, який видає серію однакових прямокутних імпульсів, що надходять в спеціальний електронний блок (шифратор), який за певним алгоритмом створює будь-які комбінації імпульсів і пауз. Сам імпульс є електричним записом одиниці, а пауза – записом нуля. Таким чином, електричні коливання звукової частоти перетворюються в цифровий сигнал.

Після цього цифрові сигнали у вигляді імпульсів і пауз надходять на спеціальну установку і керують фокусуванням променя потужного лазера.

Для запису первинної фонограми застосовується скляний диск; на його поверхню нанесена плівка, яка чутлива до лазерного випромінювання. Скляний диск обертається і на нього за допомогою лазерного променя переноситься цифровий запис звуку.

Після цього експонований скляний диск проявляють і після проявлення в експонованих місцях формуються піти (виїмки) відповідної ширини і довжини. З проявленого диску-оригіналу звичайними методами гальванотехніки виготовляють нікелеві матриці для пресування цифрових пластинок з полівінілхлориду.

Відпресована пластинка покривається тоненькою алюмінієвою плівкою з великою відбиваючою здатністю. На неї наноситься захисний лаковий шар. Такі компакт-диски добре захищені від багатьох зовнішніх впливів

Носії інформації

Носій інформації – це матеріальний об’єкт, призначений для запису та зберігання інформації.

Носії інформації поділяють на:

  - паперові (газети, журнали тощо);

  - фотографічні (фото-, кіноплівки, пластини тощо);

  - електромагнітні (аудіо- і відеокасети, дискети);

  - оптичні (лазерні диски).

Класифікація носіїв електронної інформації

Рисунок 1. Класифікація носіїв електронної інформації

 

Аналогові носії інформації – бобінна та магнітофонна касети.

Цифрові носії інформації – компакт-диски, дискети, карти пам’яті.

За формою сигналу, який використовується для запису даних, розрізняють аналогові та цифрові носії. Для перезапису інформації з аналогового носія на цифровий чи навпаки необхідно застосовувати аналогово-цифрове чи цифро-аналогове перетворення сигналу.

За стійкістю запису і можливістю перезапису розрізняють наступні види носіїв інформації.

Постійні запам'ятовуючі пристрої (ПЗП), вміст яких не може бути змінено користувачем (наприклад, CD-ROM, DVD-ROM). ПЗП в робочому режимі допускає тільки зчитування інформації. Записувані пристрої, у які користувач може записати інформацію тільки один раз (наприклад, CD-R, DVD-R, DVD+R, BD-R).

Перезаписувані пристрої (наприклад, CD-RW, DVD-RW, DVD+RW, BD-RE, магнітна стрічка тощо).

Оперативні пристрої забезпечують режим запису, зберігання й зчитування інформації в процесі її обробки. Швидкісні, але вартісні ОЗП (SRAM, статичні ОЗП) будуються на основі тригерів; повільніші, але дешеві різновиди (DRAM, динамічні ОЗП) будуються на основі конденсаторів. В обох видах оперативної пам’яті інформація зникає після відключення від джерела живлення. Динамічні ОЗП потребують періодичного оновлення вмісту – регенерації.

За фізичним принципом розрізняють:

  - перфораційні (з отворами або вирізами) – перфокарта, перфострічка;

  - магнітні – магнітна стрічка, магнітні диски;

  - оптичні – оптичні диски CD, DVD, Blu-ray Disc;

  - магнітооптичні – магнітооптичний компакт-диск (CD-MO);

  - електронні (використовують ефекти напівпровідників) – карти пам'яті, флеш-пам'ять.

За конструктивними виконаннями розрізняють:

  - дискові (магнітні диски, оптичні диски, магнітооптичні диски);

  - стрічкові (магнітні стрічки, перфострічки);

  - барабанні (магнітні барабани);

  - карткові (банківські картки, перфокарти, флеш-карти, смарт-картки).

До складу зовнішньої пам'яті входять:

  - НЖМД – накопичувачі на твердих магнітних дисках;

  - НГМД – накопичувачі на гнучких магнітних дисках;

  - НОД – накопичувачі на оптичних дисках (компакт-дисках CD-R, CD-RW, DVD);

  - НМЛ – накопичувачі на магнітній стрічці (стримери);

  - карти пам'яті;

 - накопичувачі – це запам'ятовуючі пристрої, призначені для тривалого (тобто, енергонезалежного) зберігання великих обсягів інформації.