2. Вимоги по обліку витрати тепла
Щоб система опалення працювала економічно, потрібно встановити порядок, при якому кожний споживач тепла платив би за опалення пропорційно витраченої їм теплової енергії. Це непросте завдання, особливо для багатоквартирного будинку. Лічильник теплової енергії коштує дорого, і в кожній квартирі його не встановиш, хоча на уведенні теплової мережі в будинок він повинен стояти обов'язково. По цьому лічильнику повинна визначатися загальна сума платежів за опалення. Комерційний облік тепла - це зовсім необхідно, але не менш важливо розподілити суму платежів між власниками квартир (квартиронаймачами). У деяких країнах Європи знайшли застосування лічильники-розподільники, установлювані на кожний радіатор. Усередині такого пристрою перебуває спеціальна рідина, що випаровується тим швидше, ніж гаряче радіатор. Перед початком кожного опалювального сезону балончик з рідиною вставляється в лічильник-розподільник, що повинен бути жорстко прикріплений до радіатора, а наприкінці сезону за рівнем невипарованої рідини можна приблизно оцінити скільки тепла було передано через поверхню радіатора в кімнату. Спеціальний персонал повинен зібрати ці відомості по кожному радіаторі кожної квартири й передати інформацію в обчислювальний центр, де розподіляється сума платежів за опалення між власниками квартир.
Для того, щоб платежі, розраховані на основі показань лічильників-розподільників, були пропорційні дійсному тепловикористанню, потрібно бути впевненим у тім, що ніхто з жителів протягом зими не додав до свого радіатора нові секції, ніхто не послабив твердий зв'язок лічильника-розподільника з радіатором, ніхто не знімав його на якийсь час, ніхто не утрудняв яким-небудь способом вільний вихід пар рідини з балона, ніхто не порушував інших вимог по експлуатації. Якщо немає впевненості в цьому, то краще застосувати який-небудь інший пристрій для розподілу платежів.
У споруджуваних і в реконструйованих будинках потрібно проектувати системи опалення із квартирним уведенням тепла. У цьому випадку на зворотному трубопроводі квартирної системи опалення потрібно встановлювати лічильник гарячої води, і на основі його показань можна більш точно розподілити платежі за опалення.
Водолічильник — це відносно недорогий пристрій, що повинне встановлюватися не тільки в системі опалення, але й на кожному квартирному уведенні холодної й гарячої води. За показниками водолічильник кожний житель зможе контролювати свої дії по енергозбереженню, безпосередньо оцінюючи, наприклад, ефективність тимчасового відключення радіатора у своїй квартирі. Методика розподілу платежів могла б ураховувати особливості розташування квартири, наприклад, над холодним проїздом або в торцевої стіни будинку для того, щоб жителі квартир платили додатково тільки за перевитрату тепла, а не за невдале планування.
3. Модернізація системи опалення
Облік витраченого тепла – це тільки одна із проблем, яку потрібно вирішити при модернізації опалення. Інша проблема — це забезпечення технічної можливості зменшення тепловикористання жителями. Ключовим пристроєм тут є радіаторні терморегулятори, що автоматично підтримують задану температуру в приміщенні. Для ефективної роботи терморегуляторів система опалення повинна бути двухтрубной. Це означає, що кожний радіатор однією трубою приєднаний до подающого тубопроводу, а іншою — до зворотнього. Щоб така система працювала стійко, потрібно забезпечити високий гідравлічний опір кожного регулятора, що повинен мати подвійне регулювання. Перше регулювання (монтажна) забезпечує прохід потрібної кількості води при максимальній розрахунковій витраті. Друге регулювання (експлуатаційна) повинна забезпечити зменшення розрахункової витрати за бажанням споживача. Ці два регулювання не завжди вдається сполучити в одному пристрої.
Часто встановлюють пристосування для монтажного регулювання на одній підводці до радіатора, а терморегулятор — на іншій. Звичайно потрібне для монтажного регулювання гідравлічний опір установлюється числом обертів спеціального дросельного пристрою. Найпростішим пристроєм для монтажного регулювання може служити дросельна діафрагма з каліброваним відповідно до розрахунку отвором, а найпростішим знаряддям експлуатаційного регулювання при відсутності терморегуляторів може служити звичайний вентиль.
При модернізації системи опалення необхідно вдосконалити тепловий пункт. Замість елеватора потрібно використати безшумний циркуляційний насос невеликої потужності й центральний автоматичний терморегулятор, що буде підтримувати потрібну температуру теплоносія залежно від температури зовнішнього повітря, а при пофасадних системах опалення температура води в подающому трубопроводі, повинна встановлюватися також і з урахуванням впливу на фасад сонячного випромінювання.
Істотним фактором зниження тепловикористання системою опалення є зменшення теплових втрат трубопроводами, які повинні ретельно теплоізольовуватися.
На рис. 9.1 і 9.2 показані схеми системи опалення до й після модернізації, які забезпечують енергозбереження.
Необов'язково використати на одному будинку всі відомі засоби модернізації. Можна застосувати лише деякі з них в обсязі, що відповідає можливостям замовника. Важливо, однак, щоб серед використаних засобів були прилади обліку витрати тепла, без застосування яких неможливо матеріально зацікавити споживача в реалізації енергозбереження на практиці.
Рис. 9.1 Схема традиційної опалювальної системи: 1 - тепломережа, 2 - засувки, 3 - грязевики, 4 - радіатори, 5 - елеватор, 6 - крани, що регулюють прохідні.