віддає їх на цитохром Р-450. Потім все повторюється, як і в попередньому ланцюгу.Електрони можуть мігрувати між обома ланцюгами на рівні цитохромів.

Сумарне рівняння реакції мікросомального окисленя за участю системи цитохромів Р 450 виглядає так: RH + О2+ НАДФН + Н+ Р450> ROH + Н2О + НАДФ+

Цитохроми Р-450 відносяться до гемопротеїнів, містять гем як простетичну групу, а свою назву отримали через те, що відкритий даний пігмент був у Філадельфії та максимум світлопоглинання комплексу з чадним газом відбувається при довжині хвилі 450 нм.

Розглянемо декілька прикладів реакцій І фази.

1.Гідроксилування аніліну:

2.Деалкілування (видалення метильних груп) амідопірину. Внаслідок деметилування утворюється декілька метаболітів, в найбільшій кількості - 4-аміноантипірин.

ІІ фаза метаболізму ксенобіотиків

Всі ферменти ІІ фази відносять до класу трансфераз, переважно вони знаходяться в цитоплазмі клітин, за винятком ферментів глюкуронілтрансфераз та ацилтрансфераз, які також можуть розміщуватись в ЕПР. Вони метаболізують тільки ті сполуки, котрі мають функціональні групи.

Основні реакції кон’югації

1.Кон’югація з активною формою глюкуронової кислоти – УДФ-глюкуронатом.

2.Кон’югація з сірчаною кислотою – фосфоаденозин-5-фосфосульфатом (ФАФС).

Шляхом зв’язування з глюкуроновою або сірчаною кислотами знешкоджуються ксенобіотики фенольної та амінної природи.

3.Кон’югація з глутатіоном. Система знешкодження ксенобіотиків за участю глутатіону є найбільш важливим механізмом захисту клітини.

4.Кон’югація з амінокислотами (гліцин, глутамін, орнітин, таурин).

Наприклад, з гліцином кон’югують бензойна та саліцилова кислоти, аспірин:

5. Ацетилування за участю ацетил-КоА. Шляхом кон’югації з оцтовою кислотою відбувається знешкодження ароматичних амінів - сульфаніламідів, протитуберкульозних засобів (ПАСК, ізоніазиду, тощо). Відповідно активності процесу ацетилування людей поділяють на швидкі та повільні ацетилятори 4-аміноантипірину. Це необхідно враховувати при встановленні дози препаратів, які метаболізуються даним шляхом (наприклад, протитуберкульозного засобу ізоніазіду).

Метаболізм етанолу

Етанол (алкоголь) розглядається як ксенобіотик. Близько 90% етанолу, що надходить до організму, окислюється в печінці. Решта видихається з повітрям або видаляється з сечею у незмінному вигляді.

Головним ферментом окислення етанолу є алкогольдегідрогеназа - за участю НАД+ вона окислює етанол до оцтового альдегіду:

Крім того алкоголь окислює мікросомальна етанолокислююча система (МЕОС) або каталаза. В першому випадку реакція здійснюється за участю НАДФН, а окислення етанолу каталазою вимагає присутності пероксиду водню:

В результаті окислення етанолу утворюється ацетальдегід, який в подальшому окислюється до оцтової кислоти за допомогою альдегіддегідрогенази чи альдегідоксидази. Оцтова кислота є звичайним метаболітом і окислюється в циклі Кребса.

За біологічну дію етилового спирту відповідає не етанол, а його метаболіт – ацетальдегід. Він є реакційноздатною речовиною, може взаємодіяти з HS-групами цистеїну та аміногрупами лізину в білках, змінюючи їх активність і властивості.

Важливою реакцією ацетальдегіду є його зв’язування з біогенними амінами (серотоніном або дофаміном) з утворенням речовин, що мають ейфоризуючу та анксіолітичну (знімає відчуття страху) дію – сальсалінолу та β-карболіну.

Поява цих речовин в організмі людини викликає характерну картину сп’яніння – прегарний настрій, зникнення почуття страху.

Нині доведено, що в організмі людини, яка ніколи не вживала алкоголю, завжди міститься невелика кількість ендогенного етанолу, котрий легко утворюється при декарбоксилюванні піровиноградної кислоти. Він є джерелом ацетальдегіду, а останній, зв’язуючись з біогенними амінами, забезпечує регуляцію настрою і поведінки.

Люди, в організмі яких синтез ендогенного етанолу знижений, мають пригнічений настрій і, відповідно, частіше у них виникає психічна та фізична залежність від алкоголю.