та тканинами. При зменшенні вмісту білків знижується онкотичний тиску, що викликає перехід води в тканини і розвиток набряків.

4. рН крові коливається від 7,36 (у венозній крові) до 7,44 (в артеріальній крові). Критичні межі коливання 6,8 -7,8 несумісні з життям. Кислотно-лужна рівновага (КЛР) підтримується буферними системами плазми та клітин крові, функцій легень - виділення або затримка СО2, нирок - екскреція кислих або лужних продуктів, ШКТ та шкіри.

Буферні системи – це розчини, які протидіють зміні рН при додаванні кислоти, лугу, розведенні чи концентруванні. Буферні системи крові:

1.Гемоглобін-окигемоглобінова. Найпотужніша буферна система (75% буферної ємності крові). Гемоглобінова складається з слабкої кислоти ННb, яка нейтралізує підвищені

концентрації Н+, та її солі КНb, яка нейтралізує - ОН- . Оксигемоглобінова - з кислоти ННbО2 та її солі КНbО2. При збільшенні концентрації Н+ їх нейтралізацію забезпечує КНbО2. За умов зростання кількості ОН- , з ними з’єднуються ННbО2.

2.Бікарбонатна складає 10% буферної ємності крові. До її складу входять слабка вугільна

кислота та її натрієва (в плазмі) або калієва (в еритроцитах) сіль. При збільшенні концентрації Н+ їх нейтралізацію забезпечує НСО3-. При зростанні ОН- , з ними з’єднуються Н2СО3.

3.Білкова. 7% буферної ємності крові. Більш важлива в клітинах. Білки здатні проявляти буферні властивості за рахунок своєї амфотерності. Н+ нейтралізують аміногрупи білків; ОН- - іони водню карбоксильної групи.

4.Фосфатна. 1% буферної ємності крові. Складається з дигідрофосфату натрію або калію,

який проявляє кислотні властивості і тому нейтралізує надлишок ОН- , та гідрофосфату натрію чи калію, що проявляє основні властивості, тому й нейтралізує надлишок Н+.

Лужні резерви крові – різниця між всією вуглекислотою та вільною вуглекислотою (тобто СО2) в крові. Це в основному бікарбонати крові, в нормі їх вміст в 20 разів перевищує вміст СО2. Лужні резерви крові показують, яку кількість основ можна додати або забрати від проби крові, щоб її рН становив 7,4. В нормі вміст бікарбонатів в плазмі - 25 ммоль/л.

Порушення кислотно-лужної рівноваги Розрізняють ацидоз та алкалоз, кожен із яких може бути компенсованим (без зміни рН)

та декомпенсованим (із зміною рН) І. Ацидоз – ↑ концентрації Н+ в крові

Види ацидозу

1.Респіраторний: виникає при нападі бронхіальної астми, бронхопневмонії, ателектазі, емфіземі. Діагностика: ↑ рCO2 в крові

2.Метаболічний: накопичення органічних кислот в крові, втрата НСО3-, порушення екскреції Н+. Причини: голодування, діабет, лихоманка, опіки, травми, втрата бікарбонатів (діарея).

Діагностика: ↓НСО3-, зменшення лужних резервів крові. ІІ. Алкалоз - ↓ концентрації Н+ в крові

Види алкалозу

1.Респіраторний: відмічається при істеричній або механічній гіпервентиляції, підвищенні внутрішньочерепного тиску. Діагностика: ↓ рCO2 в крові.

2.Метаболічний: втрата Н+, накопичення лужних еквівалентів, що спостерігається при блювоті, гіпопаратиреозі, введенні великих кількостей бікарбонату натрію. Діагностика: ↑НСО3-, збільшення лужних резервів крові.

Біохімія еритроцитів

Еритроцитів у чоловіків 4,5-5,5·1012/л, у жінок–3,9-4,5·1012/л. Це двояковігнуті диски, легко змінюють свою форму під впливом зовнішніх сил. Така форма еритроцита збільшує загальну площу його поверхні й газообміну. Не містять ядра і мітохондрій. Тривалість життя 90-120 днів. Функції – транспорт кисню та вуглекислого газу, участь в регуляції рН.

Хімічний склад: Hb – 30-40%, глутатіон -75-120 мг/%, багато 2,3-дифосфогліцерату - макроерг та здатний зменшувати спорідненість Hb до кисню. Багато калію і мало натрію.